Постанова Миколаївський апеляційний суд № 486/542/25

08.07.25 22-ц/812/1029/25 Єдиний унікальний номер судової справи: 486/542/25 Провадження № 22-ц/812/1029/25 Доповідач в апеляційній інстанції Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 08 липня 2025 року м. Миколаїв справа № 486/542/25 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Риженком Денисом Олеговичем на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Волощук О.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав, встановив: 27 березня 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Риженка Л.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав. Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04 квітня 2025 року вказаний позов залишено без руху, а наступною ухвалою цього суду від 22 квітня 2025 року його визнано неподаним і повернуто позивачу. Повертаючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначав, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 04 квітня 2025 року, а саме не надано висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав, а також відомостей, чи вживалися до відповідачів будь-які заходи впливу (оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу) та реагування, що б могло вказати на винну поведінку відповідачів, та чи позивач звертався до органу опіки та піклування з приводу невиконання відповідачами батьківських обов`язків та чи застосовувалися до відповідачів попередження про зміну їх ставлення. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Риженка Д.О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права, просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що ані Цивільний процесуальний кодекс України, ані інший закон не містить умови попереднього вжиття до відповідачів будь-яких заходів впливу та реагування. Також процесуальний закон не містить обов`язку попереднього звернення до органів опіки і піклування з вжиттям до відповідачів заходів спливу. Встановлення додаткових вимог до позовної заяви, не передбачених процесуальним законом свідчить про обмеження права на доступ до суду та права на справедливий суд та є дискримінаційним. За правилом пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду від 23 травня 2025 року, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Судом встановлено, що ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04 квітня 2025 року вказану позовну заяву залишено без руху, з підстав невідповідності її вимогам статей 175, 177 ЦПК України та запропоновано ОСОБА_1 усунути недоліки протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подачі до суду відповідних доказів. ОСОБА_1 необхідно було надати суду висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав, а також відомості чи вживалися до відповідачів будь-які заходи впливу (оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу) та реагування, що б могло вказати на винну поведінку відповідачів, та чи позивач звертався до органу опіки та піклування з приводу невиконання відповідачами батьківських обов`язків та чи застосовувалися до відповідачів попередження про зміну їх ставлення. Повертаючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що ним не виконано вимоги ухвали суду від 04 квітня 2025 року. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Пред`явлення позову (заяви) це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України. Стаття 175 ЦПК Українипередбачає перелік вимог, яким повинна відповідати позовна заява (заява), а саме: вона повинна містити ім`я (найменування) позивача і відповідача, а також ім`я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв`язку, якщо такі відомі; ціну позову щодо вимог майнового характеру, чіткий виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, з зазначенням доказів, що підтверджують кожну обставину, а також повинні додаватися документи, що підтверджують сплату судового збору. Відповідно до статті 177 ЦПК Українипозивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що до неї додаються, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. При цьому кількісний та якісний склад документів, відповідно до принципу диспозитивності, позивач визначає сам. Виключенням з цього правила є лише пряме зазначення закону, щодо обов`язковості надання певних документів. Іншого законодавець не встановив, а тому вимоги суду про надання на стадії пред`явлення позову документів, прямо не передбачених законом, які, як на його думку, повинні були б бути у справі, не можна вважати законними. Відсутність певних документів, наявність яких суд вважав би за необхідне, або неналежна їх якість, можуть бути підставою для відмови у позові або їх не сприйнятті, як доказу, при їх правовій оцінці. На думку колегії суддів залишаючи позовну заяву без руху, а згодом повертаючи ОСОБА_1 позовну заяву, як неподану, суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області безпідставно та необґрунтовано посилався на ненадання позивачем документів. Згідно частини першої статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 , вважаючи, що є усі підстави для позбавлення батьківських прав відповідачів, просив позбавити батьківських прав відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначити його опікуном малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовна заява містила усі необхідні відомості про права та обов`язки сторін й вимоги про здійснення судом певних дій із зазначенням способу судового захисту його інтересів. Зокрема, позивач сформулював та зазначив підстави виникнення спору, а також обставини, якими обґрунтовує свої вимоги. Тобто, позивач довів своє право на звернення до суду із таким цивільним позовом, а спосіб захисту свого цивільного права чи інтересу позивач визначає самостійно. Питання ж про те,чи порушені права цієї особи чи ні вирішується виключно в судовому засіданні. Інші, обставини, які необхідні суду, повинні встановлюватися і досліджуватися у судовому засіданні. Подання доказів, їх оцінка та обґрунтування позовних вимог можливі на наступних стадіях цивільного процесу. Районний суд, всупереч вищевикладеним нормам, не врахував, що питання щодо того, чи є особа, яка подала позовну заяву, належним позивачем у справі права якого порушені, доведеність підстав позову, вирішується під час розгляду справи по суті, а не на стадії прийняття позовної заяви. Колегія суддів звертає увагу на те, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Аналізуючи викладені обставини колегія суддів вважає висновок місцевого суду про невиконання позивачем вимог суду уточнити позовні вимоги помилковим. Отже, матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду даної справи, постановив оскаржувану ухвалу безпідставно з порушенням норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. За таких обставин, ухвала суду як така, що не відповідає вимогам процесуального закону, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Риженком Денисом Олеговичем задовольнити. Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 квітня 2025 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: В.В. Коломієць Т.В. Серебрякова Повна постанова складена 08 липня 2025 року.