Постанова 4852 № 160/33925/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/33925/23 Суддя І інстанції - Кальник В.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі №160/33925/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення , зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.11.2023 № 21/в, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов`язків військової служби; - зобов`язати Міністерство оборони України розглянути та прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов`язків військової служби, з урахуванням висновків суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.11.2023 № 21/в, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов`язків військової служби. Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов`язків військової служби. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що згідно з п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненої з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення з її військової служби. Позивача звільнено з військової служби 22.12.2022, а ступінь втрати працездатності 25% внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, встановлено 28.06.2023 року (довідка МСЕК 12ААА №009449), тобто більш ніж через три місяці. В письмовому відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої з`ясовано та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 07.10.2022 року ОСОБА_1 був призваний по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та звільнений на підставі Наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 22.12.2022 р. № 345 (а.с.13). Відповідно до довідки про обставини поранення від 01 лютого 2023 року № 2523: 18.11.2022 року солдат ОСОБА_1 отримав поранення: «Акуботравма. ЗЧМТ». Поранення отримане під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті Батьківщини (а.с.16). 13.02.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я Голови Зарічної МСЕК ОСОБА_2 було адресовано Направлення щодо медичного освідоцтвування ОСОБА_1 , 1989 р.н., для визначення групи інвалідності (відсотку втрати працездатності) внаслідок отримання 18.11.2022 травми - «Акуботравма. Закрита черепно-мозкова травма». ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 13.02.2023 року Голові ВЛК Південного регіону було направлено документи ОСОБА_1 для встановлення причинного зв`язку травми із захистом Батьківщини. Згідно з Витягом з протоколу від 14.03.2023 року № 1025, складеного 18 Регіональною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, встановлено: «Травма солдата ОСОБА_1 , 1989 р.н., «Вибухова травма. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Акуботравма. Посттравматичний середній отит. Комбінована туговухість. Вестибулопатичний синдром», що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, довідкою про обставини травми від 01.02.2023 № 2523, витяг з журналу бойових дій в/ч НОМЕР_1 за 18.11.2022 травма, ТАК, пов`язана з захистом Батьківщини.» (а.с.14). Відповідно до наданих документів, Міжрайонною Зарічною МСЕК м. Кривий Ріг (далі - МСЕК) було видано Довідку про результат визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, Серія 12 ААА № 009449, якою встановлено ступінь втрати працездатності: «двадцять п`ять % (одноразово). Витяг з Протоколу ВЛК № 1025 від 14.03.2023». Дата огляду та видачі довідки: 28.06.2023 року (а.с.18). За фактом отримання Довідки МСЕК про втрату працездатності від 28.06.2023 року ОСОБА_1 подано заяву від 04.07.2023 року на ім`я Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 «щодо отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 25% втрати працездатності». Начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 на ім`я Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 05.07.2023 року №4/ЖВ/1821 було подано пакет документів, необхідних для розгляду питання щодо призначення грошової допомоги. Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум (далі Комісія МОУ) від 10.11.2023 року № 21/в, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги (а.с.10). В обґрунтування рішення комісія зазначила: «Згідно з підпунктом 7, пункту 2, ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Заявника звільнено з військової служби 22.12.2022, а 28.06.2023 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний строк після звільнення з військової служби. Законність та обґрунтованість зазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби 22.12.2022 року, а 28.06.2023 року, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби, йому встановлена ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Відповідач наполягає, що зазначене є підставою для відмови позивачу у виплаті грошової допомоги. Колегія суддів вважає такі доводи відповідача помилковими з огляду на таке. ОСОБА_1 отримав травму 18.11.2022 року, звільнився зі служби 22.12.2022 року та 13.02.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено матеріали до МСЕК стосовно визначення ступеню втрати працездатності позивачем. Тією ж датою, 13.02.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено до 18-ої Регіональної ВЛК документи ОСОБА_1 , в тому числі і Довідку про обставини травми від 01.02.2023 року, для встановлення діагнозу та причинного зв`язку травми. 14.03.2023 року 18-ою Регіональною військово-лікарською комісією встановлено: «Травма солдата ОСОБА_1 , 1989 р.н., «Вибухова травма. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Акуботравма. Посттравматичний середній отит. Комбінована туговухість. Вестибулопатичний синдром», що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, довідкою про обставини травми від 01.02.2023 № 2523, витяг з журналу бойових дій в/ч НОМЕР_1 за 18.11.2022 травма, ТАК, пов`язана з захистом Батьківщини.» Міжрайонною Зарічною МСЕК м. Кривий Ріг на підставі відомостей, викладених у Довідці Регіональної ВЛК від 14.03.2023 року, було встановлено ступінь втрати працездатності позивачем, про що відповідний запис міститься в Довідці МСЕК від 28.06.2023, а саме: п.5 Ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: двадцять п`ять % (одноразово). Витяг з Протоколу ВЛК № 1025 від 14.03.2023 року (а.с.18). Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову). Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі № 161/69/17 та від 12.03.2019 у справі №760/18315/16-а, в яких колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації. Крім того, Велика Палата Верховного Суду також сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20.06.2018 у справі № 553/1642/15-ц, від 29.08.2018 у справі № 755/17365/15-ц та від 20.03.2019 у справі № 456/450/16-ц, де зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав. Зважаючи на те, що протокол ВЛК № 1025 складено 14.03.2023 року, який в свою чергу і став підставою для видачі 28.06.2023 року довідки МСЕК, тобто у спірних відносинах відсутня бездіяльність позивача з приводу отримання довідки МСЕК у тримісячний строк з дня звільнення, суд вважає, що позивач об`єктивно не мав можливості отримання відповідної довідки МСЕК у строки, визначені законодавством. Відтак в цьому конкретному випадку позивач не має зазнавати негативних наслідків від того, що огляд не відбувся до 22.03.2023 року. Подібна за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №826/7472/18, від 08.09.2022 у справі № 200/4753/20-а та від 15.11.2023 року у справі №160/11386/20. Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо наявності підстав для задоволення позову. Підсумовуючи викладене, колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 28 травня 2024 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя А.О. Коршун