Постанова Київський апеляційний суд № 755/6388/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/10800/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2024 року м. Київ Справа № 755/6388/24 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 квітня 2024 року, постановлену у складі судді Галагана В.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, встановив: Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року цивільну справу №755/6388/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав передано до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, за територіальною підсудністю. Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на її незаконність, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що суддею не враховано, що відповідно до довідки від 09.04.2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання/перебування відповідача є: АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції, посилаючись на Правила реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207, не звернув уваги, що дана постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 265 від 07.02.2022 року. Тобто, постанова Кабінету Міністрів від 02.03.2016 року, на яку посилається в своїй ухвалі суд першої інстанції, втратила чинність ще до оформлення відповідачем довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції мав виконати вимоги частини першої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та з`ясувати, чи включено відповідачів до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, оскільки запроваджені законодавцем заходи спрямовані на те, щоб повідомити усіх учасників розгляду справи про перебування спору на вирішенні суду з метою забезпечення їх участі у відправленні правосуддя. Згідно з довідкою від 09.04.2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи останнім місцем перебування відповідача ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 , а тому на підставі ч.9 ст. 28 ЦПК України справа підлягає розгляду Дніпровським районним судом м. Києва. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, щодо передачі справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Передаючи справу за підсудністю до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 № 579, яка набрала з чинності 16.08.2017, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, на підставі яких вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи. Отже, виходячи з норм чинного законодавства, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання особи у розумінні загального правила підсудності, визначеного нормою ст. 27 ЦПК України. Вказана довідка, згідно з пунктом 1 Постанови № 509, є лише документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Таким чином, ураховуючи, що предмет спору становлять вимоги позивача про позбавлення батьківських прав, що не є вимогами розгляду спору у порядку виключної або альтернативної підсудності, за наявності відомостей про зареєстроване місце проживання потенційного відповідача - розгляд даної справи підлягає визначенню за правилами підсудності, встановленими ч. 1 ст. 27 ЦПК України за встановленим офіційним зареєстрованим місцем проживання відповідача в Україні. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Цивільного процесуального кодексу України. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду. Згідно з ч.ч. 6-10 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наведених норм процесуального права судом було здійснено запит щодо визначення реєстрації місця проживання відповідача. Як вбачається з інформації з Електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА», відповідач ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 в ІТС «Реєстр територіальної громади м. Києва» не значиться. Як вбачається з відповіді на запит суду №540765 від 12.04.2024 року, отриманої з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Оцінюючи законність та обґрунтованість дій суду першої інстанції щодо вирішення питання про провадження у справі, суд апеляційної інстанції врахував, що суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону в частині виконання вимоги про отримання відомостей щодо зареєстрованого місця проживання відповідача. Разом з тим, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, в якій відповідач ОСОБА_3 зареєстрована на території України в АДРЕСА_2 , також необхідно враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну відповідає за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 подав до суду копію довідки від 09.04.2022 року № 3004-5000876778 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи - дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вказаній довідці зазначено відомості про законного представника, що супроводжує малолітню дитину, - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання/перебування : АДРЕСА_1 . ( а.с. 31). Звертаючись із апеляційною скаргою, позивач надав копію довідки від 09.04.2022 року № 3004-5000876340 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої відповідачу ОСОБА_3 , в якій також зазначено, що фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 ). Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 має статус внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання/перебування якої знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з п.1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509(зі змінами), цей Порядок регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Інформація про внутрішньо переміщену особу, у тому числі отримана від уповноваженої особи територіальної громади/центру надання адміністративних послуг у вигляді сформованої електронної справи, включається до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб без копій / сканкопій документів, передбачених пунктом 4 цього Порядку. При цьому посадова особа уповноваженого органу, уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг несе персональну відповідальність за правильність внесення інформації про внутрішньо переміщену особу до електронної справи та Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Згідно з п. 5 Порядку, з метою обліку внутрішньо переміщених осіб уповноважений орган веде Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, держателем якої є Мінсоцполітики. Пунктом 6 Порядку передбачено, що у день подання заяви про взяття на облік, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, безоплатно видається довідка за формою згідно з додатком 2, яка роздруковується на аркуші формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу. Довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом восьмим цього пункту. Вирішуючи питання про передачу справи за підсудністю до Красноармійськогоміськрайонного суду Донецької області, суд першої інстанції мав виконати вимоги ч.1 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та з`ясувати, чи включено відповідачів до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, оскільки запроваджені законодавцем заходи спрямовані на те, щоб належно встановити місце проживання відповідачів та повідомити усіх учасників розгляду справи про перебування спору на вирішенні суду з метою забезпечення їх участі у відправленні правосуддя. При цьому, прийнявши рішення про передачу справу на розгляд іншому суду, поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органам реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», на пункт 9 якої посилався суд, як на підставу прийняття судового рішення в порядку ст.31 ЦПК України. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), згідно пункту 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. На період тимчасової окупації територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя положення частини першої статті 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг» щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні не поширюється на осіб, місце проживання яких зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання. Особа, місце проживання якої зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки. Відомості про зареєстроване місце проживання такої особи у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, вносяться до реєстру територіальної громади, яка здійснила відповідну реєстраційну дію за межами тимчасово окупованої території може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки. Отже, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача при визначені підсудності справи за ч.1 ст.27 ЦПК України. У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст.1 цього Закону. З огляду на зазначені обставини та вимоги Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до належного суду, оскільки зареєстроване місце перебування відповідача ОСОБА_3 , як внутрішньо переміщеної особи, є АДРЕСА_1 , що відноситься до території Дніпровського району міста Києва. Таким чином висновки суду про непідсудність справи Дніпровському районному суду міста Києва є помилковими. Враховуючи викладене, при вирішенні питання щодо відкриття провадження суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про наявність підстав щодо передачі позовної заяви за підсудністю до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області. Відповідно до ч.4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року постановлена з порушенням вимог процесуального права, тому існують підстави для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 - 379, 381 - 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 квітня 2024 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Кирилюк Г.М. Рейнарт І.М.