Постанова Харківський апеляційний суд № 638/22467/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 638/22467/25 Номер провадження 22-ц/818/1693/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2025 року в складі судді Гребенюк В.В. по справі № 638/22467/25 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Печерського районного суду міста Києва, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної діями державних установ, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Київської міської прокуратури, Печерського районного суду міста Києва, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної діями державних установ. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2025 року цивільну справу № 638/22467/25, провадження № 2/638/9029/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Печерського районного суду міста Києва, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної діями державних установ передано за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва (01010, місто Київ, пров. Хрестовий, 4). Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що місцем його реєстрації є тимчасово окупована територія АДРЕСА_1 . Згідно з роз`ясненнями Верховного суду України від 15 грудня 2023 року «Особливості відправлення правосуддя у цивільних справах в умовах війни: огляд окремих правових позицій Верховного Суду підсудність справ за участю внутрішньо переміщених осіб» - з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування можуть звертатися особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як ВПО. В свою чергу, особи, які не стали на облік як ВПО мають право звертатись з позовами до судів, на яких була визначена територіальна підсудність судів, які залишаються в зоні бойових дій чи в окупації. Оскільки скаржник, як позивач, зареєстрований як внутрішньо переміщена особа в Шевченківському районі м. Харкова, то вважає, що має право на звернення до Шевченківського районного суду м. Харкова. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного. Передаючи справу за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва суд першої інстанції виходив з того, що використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання. Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитися з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ч.2 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Відповідно до ч.4 ст. 28 ЦПК України позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Згідно з п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню. У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст.1 цього Закону. Право вибору між судами, яким згідно з правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві (заявникові). З наведених обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної діями державних установ, в якому, зокрема, вказував на те, що він є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до довідки про взяття на облік ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеної особи від 18.09.2025 року №6326-5003815477 фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 , є адреса: АДРЕСА_2 (а.с. 187). За таких обставин, ОСОБА_1 має право, як внутрішньо переміщена особа, місце перебування якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , що відноситься до території Шевченківського району м. Харкова, та відповідно до ч.4 ст. 28 ЦПК України подавати позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної діями державних установ за місцем свого офіційного перебування. Наведене у свою чергу свідчить про підсудність даної справи Шевченківському районному суду м. Харкова. При цьому з аналізу положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» суд першої інстанції не звернув уваги, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню. Згідно з положеннями п.1 ч. 1 ст 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Отже, викладені заявником в апеляційній скарзі доводи знайшли своє підтвердження, і дають підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2025 року скасувати. Справу направити для продовження розгляду до Шевченківського районного суду м. Харкова. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 02 червня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук