Постанова 4856 № 278/552/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 278/552/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Татуйко Є.О. Суддя-доповідач - Мойсюк М.І 30 травня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мойсюка М.І суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Муніципальної інспекції Житомирської міської ради про скасування рішення у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : 01 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до муніципальної інспекції Житомирської міської ради про скасування рішення. Посилалася на те, що 16 січня 2024 року в місті Житомир інспектор з паркування муніципальної інспекції Житомирської міської ради Гончарук О.О. виніс постанову серії РАП №2084624035, якою притягнув позивачку до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП) та застосував стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень. Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 28 грудня 2023 року інспектор з паркування муніципальної інспекції Житомирської міської ради ОСОБА_2 виявив та зафіксував у напівавтоматичному режимі транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який здійснив зупинку ближче 10 м від пішохідного переходу по вулиці Великій Бердичівській, а саме в районі будинку 38/1, чим порушено п.п. г п. 15.9 розділу 15 ПДР України, за яке передбачена відповідальність згідно з частиною третьою статті 122 КУпАП. Оскаржувану постанову ОСОБА_1 вважає незаконною і такою, що не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, а тому посилаючись на ці обставини просила про задоволення позову. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 2 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та задовольнити позов. Зокрема вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, не враховано обставин постановки транспортного засобу в районі дії знаку 5.43 «Зона стоянки», а відповідно відсутнє правопорушення. Окрім цього рішення суду не містить стислого викладу позиції позивача, а мотивувальна частина взагалі відсутня. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону. Зокрема, як з`ясовано колегією суддів і вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2023 року інспектор з паркування муніципальної інспекції Житомирської міської ради Гончарук О.О. виявив та зафіксував у напівавтоматичному режимі транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який здійснив зупинку ближче 10 м від пішохідного переходу по вулиці Великій Бердичівській, а саме в районі будинку 38/1, водій якого порушив п.п. г п. 15.9 розділу 15 ПДР України, за порушення якого передбачена відповідальність згідно з частиною третьою статті 122 КУпАП. За вчинення вказаного адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень. Стаття 6 КАС України визначає принцип верховенство права, згідно з частинами 1 і 2 якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначене кореспондується зі статтею 7 КУпАП відповідно до якої ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до приписів статті 14 Закон України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII (далі Закон №3353-XII), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону №3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Положеннями п.8.1 Правил дорожнього руху України установлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Пунктом 8.4 ПДР визначені групи, на які поділяються дорожні знаки, зокрема, підпункт «ґ» вказує на інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила. Відповідно до підпункту «г» пункту 15.9 розділу 15 ПДР зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі. Частиною третьою статті 122 КУпАП передбачено, що ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, відповідно із приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) установлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, які використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Апеляційний суд вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення частини третьої статті 122 КУпАП, муніципальна інспекція Житомирської міської ради додала до відзиву на позовну заяву дані оптичних носіїв із фото-відео фіксації, заміри відстані до пішохідного переходу, а також схему місць паркування (а.с.54-58). З відеоматеріалів з місця події, знімків, схеми паркування, замірів вбачається, що транспортний засіб позивачки розташовано до знаку 5.43 «Зона стоянки» та ближче 10 м до пішохідного переходу. Такі обставини частково також не заперечуються позивачкою, яка вважає, що транспортний засіб перебував в зоні дії знаку 5.43. Разом з тим, такі доводи повністю спростовуються наданими відповідачем доказами. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Разом з тим позивачка, в розумінні статей 9, 72, 77 КАС України, не надала жодних доказів того, що відповідач порушив порядок розгляду справи, як і не наведено інших обґрунтованих підстав, що слугували б для задоволення позовної заяви та скасування спірної постанови. Оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції частини третьої статті 122 КУпАП. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Європейський суд з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції встановив дійсні обставини справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Згідно з п. 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до частини третьої статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Мойсюк М.І Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.