Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 278/788/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 278/788/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дубовік О.М. Суддя-доповідач - Курко О. П. 03 вересня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : в лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського районного суду Житомирської області з позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 27 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1376810 від 04.02.2024 року до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн, за те що 04 лютого 2024 року о 21:48 год на а/д Житомир-Чернівці 5 км, блок-пост «Тетерівка», керував транспортним засобом Mercedes -Benz E290D, номерний знак НОМЕР_1 , та був зупинений на блокпосту працівником поліції згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1456, при цьому на вимогу поліцейського не пред`явив реєстраційний документ на ТЗ, посвідчення водія, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив пункт 2.4а Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 7). У п.7 оскаржуваної постанови серії ЕНА № 1376810 від 04.02.2024 року «до постанови додаються» - відсутні будь-які записи. Однак у п. 5 даної постанови йде посилання на технічний пристрій, яким і було здійснено відеозйомку - бодікамеру Моtorola VB400 475004475608. У матеріалах справи наявний диск із відеозаписом події за участю водія ОСОБА_1 (а.с. 23), при відтворенні якого дійсно підтверджується викладене в оскаржуваній постанові. Згідно із витягом з рішення ради оборони Житомирської області від 04.07.2023 року "Про забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану" (а.с. 25) на автомобільному шляху Н-03 (село Тетерівка Житомирської області) розміщено тимчасовий блокпост. Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно з п. 2.4 а) Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Пунктом 2.1. Правил передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, але не виключно: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон); ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів. Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Частиною 3 ст. 283 КУпАП передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Згідно матеріалів справи, відповідачем подано до суду диск із відеозаписами (а.с. 23). Як свідчить відеозапис, який міститься в матеріалах справи, 04.02.2024 о 21:48 год на блокпосту було зупинено автомобіль Mersedes-Benz E290D, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Поліцейським було запропоновано позивачу - ОСОБА_1 надати: посвідчення водія на право керування транспортним засобом, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс. Однак водій відмовився надати вказані документи. На відеозаписі події також зафіксовано, що о 21:33 год. 04.02.2024 року безпосереднього розпочато розгляд адміністративної справи щодо позивача: останньому роз`яснено права та обов`язки, можливість скористатись послугами адвоката (фахівця в галузі права), при цьому на телефонному зв`язку з позивачем був його адвокат, який надавав йому консультації. Відтак суд відкидає твердження позивача щодо порушення його прав при розгляді адміністративної справи. Таким чином під час розгляду справи знайшло своє підтвердження, що водій автомобіля Mersedes-Benz E290D, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у час та за обставин, вказаних у оспорюваній постанові, допустив порушення п. 2.4а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Щодо доводів скаржника про те, що наданий відповідачем відеозапис не є належним доказом у справі оскільки у постанові не зазначено технічний засіб, яким здійснено відеофіксацію, суд зазначає, що окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови (зазначення не у певному рядку/пункту постанови інформації про технічні засобі фіксації події) не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови і, як наслідок, про її скасування. Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. У контексті наведеного, суд вважає за необхідне зауважити, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. У такому випадку, якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/11623/16 (провадження №К/9901/50453/18) та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі справа №826/15341/15 (провадження №К/9901/19896/18). Таким чином, наданий відповідачем відеозапис є належним доказом, який доводить правомірність дій працівника поліції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. У той же час позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама його незгода із встановленим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. Крім того, суд погоджується з думкою відповідача щодо правомірної зупинки поліцейським позивача з огляду на нормативні акти, що регулюють це питання та з огляду на введений в країні воєнний стан (а.с. 18 звор. стор. - 20). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача стосовно скасування спірної постанови про накладення адміністративного стягнення задоволенню не підлягають, оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП, наслідком якого стало накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн, відповідач діяв правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 липня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 03 вересня 2024 року. Головуючий Курко О. П. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.