Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/35934/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/35934/23 Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів - Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу, В С Т А Н О В И Л А: 21 грудня 2023 року Головне управління Державної податкової служби в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму заборгованості по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 125 283 грн 07 коп. на бюджетний рахунок UA438999980333159341000015710, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл. /Роздільнянська міська ТГ/11010500. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку з несплатою відповідачем податкового боргу зі сплати штрафних санкцій винесено податкову вимогу форми Ф №1047-54 від 30.01.2019 року, яку було направлено на адресу відповідача. Станом на 21.12.2023 року відповідно до довідки про податкову заборгованість та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість ОСОБА_1 перед бюджетом становить 125 283,07 грн. Відповідач подав відзив, у якому вказував на порушення позивачем строку звернення до суду, зазначав про повторність проведення перевірки, порушення строку та порядку проведення камеральної перевірки та складення акту перевірки, порушення строку складення податкового повідомлення рішення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року позовну заяву Головного управління Державної податкової служби в Одеській області задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що нарахування податкових зобов`язань здійснено за результатом проведеної камеральної перевірки. Однак камеральна перевірка податкової декларації має бути проведена у 30-ти денний термін, з дня граничного строку подання такої декларації. Строк подачі декларації про доходи за 2016 рік становив 10.02.2017 року, тому граничний строк проведення камеральної перевірки 10.03.2017 року, в той час як перевірка проведена у жовтні 2019 року. Також апелянт наголошує, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем акту перевірки та податкового повідомлення-рішення, тому суд не міг вважати доведем факт належного сповіщення особи про наявність заборгованості зі сплати податків, як передумови стягнення податкового боргу. Крім того, апелянт вказує на допущені судом першої інстанції процесуальні порушення, а саме поновлення позивачу строку звернення до суду. Апелянт зазначає, що граничний термін сплати податкового зобов`язання 19.02.2017 року, таким чином граничний строк нарахування податкового боргу 20.02.2020 року. Головне управління Державної податкової служби в Одеській області своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось. Про розгляд справи повідомлено належним чином, шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в підтемі Електронний суд. В зв`язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. З матеріалів справи вбачаються наступні обставини. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 взята на податковий облік 29.10.2015 року. За даними Головного управління ДПС в Одеській області перебуває на обліку як платник податків у Роздільнянській державній податковій інспекції, Головному управлінні ДПС в Одеській області. З 29.03.2018 року стан платника- припинена, але не знята з обліку. Згідно відомостей ІКС ДРФО (Державного реєстру фізичних осіб-платників податків) зазначено податкову адресу ОСОБА_2 з 12.12.2008року - АДРЕСА_1 ; з 18.10.2019 року - АДРЕСА_1 . Крім того, відповідачем, у відзиві також зазначено адресу проживання - АДРЕСА_2 (а.с.16). 03.12.2018 року ГУ ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення (форми «Ш») №0020415407 на загальну суму 143 599,37 грн (штрафна санкція) за затримку грошового зобов`язання з єдиного податку (а.с.12). Відповідно до довідки про податкову заборгованість та інтегрованої картки платника (IКП), 21.02.2020 року платнику податків відповідно до п. п. 129.1.2 ст. 129 Податкового кодексу України також була нарахована пеня на загальну суму 77,84 грн. Частина заборгованості ОСОБА_1 була погашена, зокрема, у розмірі 18 394 грн 14 коп., у зв`язку з чим загальна сума податкового боргу склала - 125 283, 07 грн (а.с. 6-8). Податковим органом на адресу фізичної особи платника податків ОСОБА_1 надсилалась податкова вимога форми «Ф» №1047-54 від 30.01.2019 року, на суму 125 545,23 грн, однак, у зв`язку з неможливістю її вручення адресату, повернута органом поштового зв`язку на адресу відправника із відміткою «за закінченням терміну зберігання», про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчена копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу відповідача 67400, м. Роздільна, вул. Будьонного, 15 Б (а.с.15). У добровільному порядку заборгованість відповідачем погашена не була, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем податкове повідомлення-рішення та податкова вимога направлялись на податкову адресу відповідача, який у встановлені строки у добровільному порядку суми податкового боргу не сплатив, тому наявні підстави для їх стягнення у судовому порядку. Також судом зазначено, що з урахуванням зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених ст.102 ПК України, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), позивач дотримався строку звернення з даним позовом. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України. Згідно п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. За приписами п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно п.57.3 ст.57 Кодексу у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Зміст статей 54 та 56 ПК України свідчить, що узгодженою є сума грошового зобов`язання, яку: - платник податків самостійно обчислив та задекларував у строки, встановлені цим Кодексом, - контролюючий орган визначив самостійно шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень, після закінчення процедури їх адміністративного чи судового оскарження. Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов`язок щодо сплати лише узгодженої суми податкових зобов`язань. Як передбачено п.59.1 ст.59 ПК України, податкова вимога надсилається платнику податку в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення рішення. В свою чергу, п.58.3 ст.58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України, податкова вимога вважається належним чином врученою, якщо вона надіслана у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно приписів п.42.3 ст.42 ПК України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата. Пунктом 42.5 ст.42 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0020415407 від 03.12.2018 року направлені на податкову адресу ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернулась адресанту з відміткою за закінченням терміну зберігання (а.с.12). Податкова вимога форми «Ф» від 30.01.2019 року направлялись відповідачу на туж адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак також повернулась адресанту з відміткою за закінченням терміну зберігання від 05.03.2019 року (а.с.15). Враховуючи, що податковий орган дотримався процедури направлення податкової вимоги, а її невручення відбулось через закінчення терміну зберігання поштової кореспонденції, вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення, тобто 05.03.2019 року. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на протиправність зазначеної ППР з огляду на порушення процедури проведення податкової перевірки та строку складення самого ППР. При цьому апелянт не спростовує направлення на його податкову адресу ППР та податкової вимоги. Разом з тим, судова колегія зазначає, що при вирішенні спору про стягнення податкового боргу, суд позбавлений можливості перевіряти правомірність здійснення нарахування грошових зобов`язань в результаті несплати яких податковий орган дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення податкового боргу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 821/2205/15-а від 09 липня 2019 року, по справі № 560/4343/19 від 03 лютого 2022 року. Так, у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше. Колегія суддів наголошує, що в межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов. Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 480/13804/21 від 27 червня 2023 року. Вищенаведене свідчить, що факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. Доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку проведення камеральної перевірки ОСОБА_1 та винесення податкового повідомлення-рішення, мають бути предметом дослідження під час розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ГУ ДПС в Одеській області при оскарженні податкового повідомлення-рішення № 0020415407 від 03.12.2018 року. Разом з цим, матеріали справи не місять доказів оскарження відповідачем зазначеного податкового повідомлення-рішення. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з позивача податкового боргу в силу його узгодженості. Стосовно доводів апелянта про порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом колегія суддів зазначає наступне. Положеннями п. 95.1 ст. 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом (п. 87.9 ст. 87 ПК України). Абзацом 1 пункту 95.3. статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п. 95.4 ст. 95 ПК України). Таким чином, факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги. У постанові від 25 лютого 2020 року у справі №1340/5767/18 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте, норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно. Отже право податкового органу на звернення до суду з вимогою про стягнення податково боргу можу бути реалізовано не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги та не пізніше 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Відповідно до обставин даної справи податковий борг виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0020415407 від 03.12.2018 року, а звернення позивача до суду відбулось 21.12.2023 року. У той же час, Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18 березня 2020 року, до ПК України внесено зміни. Зокрема, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктами 52-1 - 52-5. Згідно з нововведеним пунктом 52-2 законодавець установив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. Цим же пунктом встановлено, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу (станом на час звернення позивача до суду у цій справі - абзац десятий пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України). Законом України №591-IX від 13.05.2020 року до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України внесені зміни, які набрали чинності 29 травня 2020 року. Згідно з внесеними змінами слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)», а в абзаці восьмому - також замінено слова та цифри «до 30 березня 2020 року» - словами та цифрами «протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)». Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» вирішено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Отже, станом на час звернення до суду з позовом (21.12.2023 року), позивач дотрималася строку у 1095 календарних днів, оскільки у період з 18.03.2020 року по 30.06.2023 року зупинено перебіг строків. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2022 року у справі №140/12235/21. Таким чином, позивачем дотримано строку звернення до суду, тому відповідні доводи апелянта не знайшли свого підтвердження за наслідком апеляційного розгляду даної справи. Оскільки відповідачем не сплачена сума узгодженого податкового боргу, а позивачем дотримано процедуру складення та направлення податкової вимоги та позовної заяви, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ГУ ДПС в Одеській області та стягнення з ОСОБА_1 узгодженої заборгованості. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 26 грудня 2023 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко