Постанова 4857 № 140/15706/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/15706/20 пров. № А/857/4276/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- суддя (судді) в суді першої інстанції Валюх В.М., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Луцьк , дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 05 листопада 2020 року Головне управління ДПС у Волинській області звернулося з позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути податковий борг в сумі 124469,57 грн в дохід місцевого бюджету. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 124469,57 грн, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 01.11.2017 № 458799-13, № 458800-13, від 19.03.2018 № 0077050/1303-0318, від 13.03.2018 № 0077049/1303-0318, від 16.01.2019 № 0000323-5513-0318, № 0000324-5513-0318, від 08.04.2020 № 0036176-5533-0318 та № 0036177-5533-0318. З метою погашення податкового боргу була сформована та надіслана відповідачу за його податковою адресою податкова вимога від 01.03.2018 № 8500-17, проте податковий борг не було сплачено. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід місцевого бюджету податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 124469 гривень 57 копійок (сто двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят дев`ять гривень п`ятдесят сім копійок). Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки за відповідачем обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 124469,57 грн, щодо якого не надано доказів його сплати, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, тому позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття рішення про стягнення податкового боргу у вказаному вище розмірі. Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, унаслідок неповного з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Вказує, що отримувала лише податкові повідомлення-рішення від 08.04.2020 № 0036176-5533-0318 та № 0036177-5533-0318, проте судом першої інстанції не досліджувалось і не встановлено, чи відповідачу вручені усі податкові-повідомлення рішення в цій справі, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання. Також, оскільки один із об`єктів оподаткування будинок за адресою: АДРЕСА_2 недобудований, вважається непридатним до проживання, тому повинен оподатковуватись як об`єкт незавершеного будівництва. Крім того, зазначає, що звернулась до Луцького міськрайонного суду Волинської області із позовом про визнання вищевказаного будинку таким, що не підлягає оподаткуванню. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін(у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована у АДРЕСА_3 (а.с.28), та відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.11.2020 № 234487017 за відповідачем зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 522,0 кв. м., у АДРЕСА_4 (а.с.43-44). За ОСОБА_1 обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальному розмірі 124469,57 грн, що підтверджується витягом з ІТС «Податковий блок» (а.с. 18-20, 35-40), довідкою про наявність заборгованості по платежах до бюджету (а.с.7), розрахунком сум податкового боргу (а.с.8). Податковий борг з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки виник внаслідок несплати відповідачем грошового зобов`язання згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 01.11.2017 № 458799-13, № 458800-13, від 19.03.2018 № 0077050/1303-0318, від 13.03.2018 № 0077049/1303-0318, від 16.01.2019 № 0000323-5513-0318, № 0000324-5513-0318, від 08.04.2020 № 0036176-5533-0318, № 0036177-5533-0318, якими відповідачу ОСОБА_1 визначені суми податкового зобов`язання в загальному розмірі 124469,57 грн. (а. с. 10-17, 41-42, 59-74). Позивач відповідно до ст. 59 ПК України надіслав відповідачу податкову вимогу за формою «Ф» від 01.03.2018 № 8500-17 (а.с.9). Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі ПК України) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Пунктами 63.2, 63.5 ст. 63 ПК України передбачено, що взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно із пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно із пп. 266.6.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Згідно із п. 54.5. ст. 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Згідно із п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. При цьому, пунктом 59.5 цієї ж статті встановлено, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).. Згідно із п. 45.1 ст. 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Пунктом 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.. Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610. Пунктом 7 розділу IV зазначеного Порядку встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. З аналізу вищевказаних норм податкового законодавства слідує, що податкова вимога та податкове повідомлення-рішення повинні бути надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить. Щодо покликань скаржника на те, що податкові повідомлення-рішення від 01.11.2017 № 458799-13, № 458800-13, від 19.03.2018 № 0077050/1303-0318, від 13.03.2018 № 0077049/1303-0318, від 16.01.2019 № 0000323-5513-0318, № 0000324-5513-0318 не були отримані ОСОБА_1 , то колегія суддів зазначає наступне. Матеріалами справи підтверджується, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення направлено ОСОБА_1 рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення, за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача. Із матеріалів справи слідує, що податкові повідомлення-рішення від 01.11.2017 № 458799-13 та № 458800-13 вручені відповідачу (а.с.12, 62), податкові повідомлення-рішення від 19.03.2018 № 0077050/1303-0318 та від 13.03.2018 № 0077049/1303-0318 вручені відповідачу 08.05.2018 (а.с.60), податкові повідомлення-рішення від 16.01.2019 № 0000323-5513-0318 та № 0000324-5513-0318 повернуті із відміткою «за закінченням терміну зберігання» 01.07.2019 (а.с.17), податкові повідомлення-рішення від 08.04.2020 № 0036176-5533-0318 та № 0036177-5533-0318 вручені відповідачу 19.06.2020 (а.с.71), податкова вимога форми «Ф» від 01.03.2018 № 8500-17 повернута із відміткою «за закінченням терміну зберігання» 22.05.2018 (а.с.9). Колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення від 16.01.2019 № 0000323-5513-0318, № 0000324-5513-0318 та податкова вимога форми «Ф» від 01.03.2018 № 8500-17 в розумінні пункту 58.3 ПК України вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. За таких обставин, вищезазначені податкові повідомлення-рішення та податкова вимога вважаються такими, що вручені платнику податків, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги. Крім цього, з огляду на відсутність доказів оскарження ОСОБА_1 таких податкових повідомлень-рішень в адміністративному чи судовому порядку, визначена позивачем сума податкових зобов`язань відповідача зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є узгодженою. Таким чином, оскільки за відповідачем рахується податковий борг, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень, якими визначені грошові зобов`язання, доказів оскарження яких у адміністративному та судовому порядку не надано, з урахуванням того, що відповідачем не надано доказів погашення такої заборгованості, яка вважається узгодженою, позовні вимоги про стягнення заборгованості у вказаному позивачем розмірі підлягають задоволенню. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, то колегія суддів вважає такі безпідставними з огляду на наступне. Так, відповідно до п. 102.4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що перебіг строку в 1095 днів, визначеного ст. 102 ПК України, починається з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, оскільки тоді і виникає податковий борг. З матеріалів справи слідує, що податковий борг виник 17 лютого 2018 року внаслідок нарахування податку на нерухоме майно, податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2017 року № 458799-13 в сумі 103,16 грн термін сплати якого 17 лютого 2018 року. Враховуючи дату виникнення податкового боргу 17 лютого 2018 року, колегія суддів вважає, що податковим органом ініційовано право стягнення коштів в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Щодо посилання скаржника на те, що вона звернулась до Луцького міськрайонного суду Волинської області із позовом про визнання будинку за адресою: АДРЕСА_2 таким, що не підлягає оподаткуванню, то колегією суддів апеляційного суду встановлено, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області про визнання будівлі за адресою АДРЕСА_2 яка у даній справі є одним з об`єктів оподаткування, такою, що не підлягає оподаткуванню, залишено без розгляду. При цьому, відповідно до пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України згідно із якими платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Доказів реалізації відповідачем права на звернення до контролюючого органу та проведення звірки матеріали справи також не містять. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 не було вжито заходів щодо погашення податкового боргу, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 01.11.2017 № 458799-13, № 458800-13, від 19.03.2018 № 0077050/1303-0318, від 13.03.2018 № 0077049/1303-0318, від 16.01.2019 № 0000323-5513-0318, № 0000324-5513-0318, від 08.04.2020 № 0036176-5533-0318 та № 0036177-5533-0318, які у встановленому порядку не скасовані та є чинними. Згідно із п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що слід стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в розмірі 124469,57 грн, оскільки такий підтверджується матеріалами справи. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі № 140/15706/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда О. І. Мікула Повне судове рішення складено 13 травня 2021 року.