Постанова 4814 № 639/91/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 639/91/22 Номер провадження 22-ц/814/78/24Головуючий у 1-й інстанції Єрмоленко В.Б. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя : Триголов В.М., судді: Дорош А.І., Лобов О.А., секретар:Кириченко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 січня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини,- В С Т А Н О В И В: У січні 2022 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини- ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 січня 2022 року ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини. При ухваленні відповідного рішення районний суд керувався тим , що відповідно до п.2 ч.1ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Синєпольська О.В. Скарга мотивована тим , що ухвала суду суперечить нормам ст. 186 ЦПК України , оскільки рішенням у праві №639/4784/19 , на яке посилається суд в обгрунтування ухвали , дійсно стосується тих самих сторін , але предмет та підстави справи інші . Предметом справи було відібрання дитини та повернення за визначеним місцем проживання. Та позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визначення місця проживання дитини. На теперішній час немає рішення суду , яке набрало законної сили , яким би було визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 . Апелянт просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 січня 2022 року , та направити справу для розгляду до суду першої інстанції. Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відмовляючи ОСОБА_1 у відкритті провадження суд першої інстанції керувався положенням п. 2 ч.1 ст.186 ЦПК України, та виходив з того, що в провадженні судді Єрмоленко В.Б. перебувала цивільна справа №639/4784/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , 3 особа- Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про відібрання дитини та повернення за визначеним місцем проживання. З матеріалів справи встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 06.02.2019 р. № 45, враховуючи висновки Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради і рекомендації Комісії з питань захисту прав дитини, місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено разом з матір`ю ОСОБА_2 . Рішенням Жовтневого районного суду від 13.11.2019 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , 3 особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради задоволено; ухвалено відібрати малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_1 та повернути матері ОСОБА_2 для проживання з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою Харківського апеляційного суду від 14.05.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13.11.2019 без змін. Рішення Жовтневого районного суду від 13.11.2019 набрало законної сили 14.05.2020. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Враховуючи наведене та вимоги п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК Україниза яким суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами, суд дійшов висновку, що необхідно відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини. Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції враховуючи таке. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції (ч. 1 ст. 23 ЦПК). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 року за №925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц,від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц. Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19. Згідно із частиною першої статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав. Перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає. Так, відповідно до п. 2 ч. 1ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами. Зазначена підстава для відмови у відкриті провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів, позови не можна вважати тотожними, що позбавляє суд можливості відмовити у відкритті провадження з відповідних підстав. Колегія суддів виходить з того, що у розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права. Наведене дає підстави для висновку про те, що підстави і предмет спору, в контексті правової вимоги та обставин, якими позивач ОСОБА_2 обґрунтовує звернення до суду, у справі № 639/4784/19 та у даній справі №639/91/22 за позовом ОСОБА_1 , є різними. Таким чином, навіть за наявності тотожних суб`єктних складів у відповідних справах, підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1ст. 186 ЦПК України, відсутні. Отже, суд першої інстанції належним чином не з`ясував обставини, що мають значення для справи, наданим доказам не дав належної оцінки та прийшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження. Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Оскільки, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, її необхідно скасувати, як таку, що перешкоджає подальшому розгляду справи з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1ст. 374, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити . Ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 17 січня 2022 року скасувати. Цивільну справу №639/91/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий суддя: В.М. Триголов Судді : А.І.Дорош О.А. Лобов