Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/3749/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4235/24 Справа № 185/3749/23 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 травня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді - доповідача Халаджи О. В. суддів: Космачевської Т.В., Новікової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя першої інстанції Бондаренко В.М.), В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компнаія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулась до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просила стягнути заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 40 800,00 грн. Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2023 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", заборгованість: - за договором про надання фінансового кредиту № 3515904937/409167 від 13 квітня 2021 року у розмірі 20 800 (двадцять тисяч вісімсот )грн. 00 коп., яка складається з наступного: 5 200 (п`ять тисяч двісті) грн. 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 600 (п`ятнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками; - за договором про надання фінансового кредиту № 3515904937/660237 від 01 квітня 2021 року у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп., яка складається з наступного: 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 000 (дев`ять тисяч ) грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; - за договором про надання фінансового кредиту № 24221-03/2021 від 30 березня 2021 року у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп., яка складається з наступного: 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками. Стягнуто зі ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", понесені судові витрати по справі, а саме: суму сплаченого судового збору у розмірі 2 684 грн. 00 коп. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення. Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2023 року. Після відмови у перегляді заочного рішення, відповідачем ОСОБА_1 , була подана апеляційна скарга у загальному порядку, в якій він зазначив, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права. Мотивує скаргу тим, що матеріали справи не містять будь-яких доказів вручення відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, копії ухвали про відкриття провадження з позовною заявою та судових повісток про виклик у судове засідання. Вказує, що не був належно повідомлений про судові засідання призначені на 30.05.2023 року та 29.08.2023 року і був позбавлений можливості надати заперечення на позов. Також наголошує на тому, що позивачем не надано належного підтвердження видачі кредитних коштів та докази їх перерахування на банківську картку. Позивачем не надано завіреної копії первинного документу, який містить відомості про господарську операцію видачу відповідачу кредитних коштів. Наголошує на тому, що позивач не надав документального підтвердження оплати права вимоги за договорами факторингу та додатки до цього договору, які б підтверджували дійсність переходу права вимоги до боржника. ОСОБА_1 просив заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Від ТОВ «ФК «ЄАПБ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій вказано, що судом першої інстанції не було порушено норми матеріального або процесуального права, рішення ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, доводи відповідача не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. ТОВ «ФК ЄАПБ» просило оскаржуване рішення залишити без змін. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі ціна позову становить, 40 800,00 гривень, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму, (3028х 100 = 302800).а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з ч. 3 п. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Так, знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги, стосовно неналежного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи та не отримання процесуальних документів, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру, з якого вбачається, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , також дана адреса була підтверджена і самим відповідачем. З матеріалів справи вбачається, що після отримання інформації, щодо місця реєстрації відповідача, судом першої інстанції 13.04.2023 року було відкрито спрощене провадження з повідомлення сторін та призначено справо до розгляду на 30.05.2023 року о 13:00 годину. Згідно довідки, 30 травня 2023 року розгяд справи було відкладено на 29 серпня 2023 року на 11:30 годину. Слід зазначити, що після постановлення ухвали про відкриття провадження судом першої інстанції не було направлено відповідачу копії позовної заяви та ухвалу про відкриття провадження, а також не були направлені судові повістки. Наявні в матеріалах справи оголошення, апеляційний суд не вважає належним повідомленням, оскільки дане оголошення стосується осіб, місцезнаходження осіб яких невідомо. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента. Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема, принципів рівності та змагальності сторін. У рішенні від 08 квітня 2010 року у справі «Гурепка проти України (№ 2)» (заява № 38789/04) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. У рішенні від 13 грудня 2011 року у справі «Трудов проти Росії» (заява № 43330/09) ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи. Згідно з частинами першою-п`ятою статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка - повідомлення - завчасно. Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У частині восьмій статті 128 ЦПК України зазначено, що днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідач у судові засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Апеляційний суд в оцінці висновку суду першої інстанції про повідомлення відповідачів про розгляд справи у суді першої інстанції врахував приписи частини восьмої статті 128 ЦПК України та дійшов висновку, що повернення повістки про виклик до суду з відміткою про такі причини повернення, як «за закінченням терміну зберігання», не є підтвердженням відмови названої сторони від одержання судової повістки чи про відсутність учасника справи за адресою, повідомленою суду, а отже, не свідчить про повідомлення такого учасника справи про судове засідання. В оцінці спірних правовідносин суд зобов`язаний врахувати правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), в якій Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що повернення повістки про виклик до суду з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Доказів на підтвердження вжиття судом першої інстанції інших заходів з метою виклику в судове засідання відповідає матеріали справи не містять. У матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази про отримання чи не отримання відповідачем судових повісток, в матеріалах справи взагалі відсутні докази направлення чи неможливості такого направлення відповідачу кореспонденції. Отже, у матеріалах справи не має доказів на підтвердження належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції. Процесуальні гарантії забезпечення справедливого розгляду справи стосовно відповідачів порушені через їх неналежне інформування про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції. Оскільки відповідач у апеляційній скарзі зазначає як довід апеляційної скарги, що справа була розглянута без його належного повідомлення та процесуальних документів та позовної заяви він не отримував, що є порушенням норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті позовних вимог. Апеляційний судом встановлено, що 13 квітня 2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та відповідачем було укладено договір позики № 3515904937/409167. Договір позики підписаний електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер телефону відповідача відповідно до п. 7 кладеного договору. Відповідно до п.1 Договору позики позикодавець зобов`язується передати позичальникові у власність грошові кошти на погоджений умова договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцеві плату (проценти) від суми позики. 08.12.2021року між ТОВ «Гоуфінгоу» і ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 08122021 у відповідності до умов якого ТОВ передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Гоуфінгоу» права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників 08.12.2021року до Договору факторингу № 08122021 від 08.12.2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права вимоги до відповідача в сумі 20 800,00 грн., яка складається з наступного: 5 200,00 грн. заборгованість заборгованості за основною сумою боргу; 15 600,00 грн. заборгованість за відсотками. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме: з 08.12.2021 року позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 3515904937/409167 у розмірі 20 800,00грн. Також, 01 квітня 2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» і відповідачем було укладено кредитний договір № 3515904937/660237. Кредитний договір підписаний електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер телефону відповідача відповідно до п. 7 укладеного договору. Відповідно до пп.1.1. п.1 Кредитного договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі на умовах строковості, зворотності та платності. А клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та умовах, визначених договором. Згідно пп.1.4 п. 1 укладеного договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Відповідно до пп. 1.6 п.1 укладеного договору, Клієнт підтверджує, що усвідомлює, що на правовідносини за цим договором не розповсюджується дія ЗУ «Про споживче кредитування». 16.02.2022 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» і ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 16022022, відповідно до умов якого ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» права вимоги до боржників, вказані в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 16.02.2022 року до Договору факторингу № 16022022 від 16.02.2022 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 12 000,00 грн., яка складається з наступного: 3 000,00 грн. заборгованість заборгованості за основною сумою боргу; 9 000,00 грн. заборгованість за відсотками. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме: з 16.02.2022 року позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 3515904937/660237 від 01 квітня 2021 року в сумі 12 000, 00 грн. Крім того, 30 березня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та відповідачем був укладений кредитний договір № 24221-03/2021. Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, відповідно до п. 7 укладеного Кредитного договору. Відповідно до пп. 1.1. п. 1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі і на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку і на умовах, визначених цим договором. 30.11.2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» і ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 30112021-1 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 30.11.2021 року до Договору факторингу № 30112021-1 від 30.11.2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набула права грошової вимоги до відповідача в сумі 8 000,00 грн., яка складається з наступного: 2 000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 6 000,00 грн. заборгованість за відсотками. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме: з 30.11.2021 року позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 24221-03/2021 від 30 березня 2021 року в сумі 8 000,00 грн. Відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення наданих йому кредитних коштів. Вищезазначені кредитні договори були підписані електронним підписом Позичальника, що підтверджується копіями договорів. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 5, 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Статтею 12 ЗУ «Про споживче кредитування» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким чином, судом встановлено, що укладені кредитні договори між сторонами відповідають формі, передбаченій ст. ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України. Згідно з положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18). Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/337824/18, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Відповідачем не надано жодного доказу щодо оспорення зазначених кредитних договорів. Таким чином, судом встановлено, що укладені між сторонами договори позики не оспорювались та не визнавались судом недійсними, тому є чинними, оскільки відповідають формі, передбаченій ст. ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України. Крім того, за кредитними договорами укладеними відповідачем з ТОВ «ФК «Інвеструм», ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група», ТОВ «Гоуфінгоу», відповідно до укладених договорів факторингу, перейшло право грошових вимог до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про, що свідчать відповідні реєстри прав вимог. Відповідно до ст. 214 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до ч. 1 ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Наслідком неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у платі новому кредиторові. А може впливати на визначення боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредиторові за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора. Таким висновок відповідає правовій позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 555/2428/15-ц (провадження № 61-33585св18) Таким чином, у позивача виникло право вимоги до відповідача за вищезазначеними кредитними договорами, як у правонаступника первісних кредиторів. Відповідачем доказів про повернення наданих грошових коштів як первісним кредиторам, так і наступним, за кредитними договорами, суду не надано. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У визначені статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У відповідності до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. При цьому, згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) вбачається, що абзац 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Згідно позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідачем не спростовано неукладення ним спірних договорів. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача доведені матеріалами справи, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі. Враховуючи, апеляційний суд дійшов висновку, що заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2023 року підлягає скасуванню, через порушенням судом норм процесуального, а позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню. Керуючись статтями 141, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2023 року скасувати. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", ЄДРПОУ 35625014, заборгованість: - за договором про надання фінансового кредиту № 3515904937/409167 від 13 квітня 2021 року у розмірі 20 800 (двадцять тисяч вісімсот )грн. 00 коп., яка складається з наступного: 5 200 (п`ять тисяч двісті) грн. 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 600 (п`ятнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками; - за договором про надання фінансового кредиту № 3515904937/660237 від 01 квітня 2021 року у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп., яка складається з наступного: 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 000 (дев`ять тисяч ) грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; - за договором про надання фінансового кредиту № 24221-03/2021 від 30 березня 2021 року у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп., яка складається з наступного: 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками. Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", ЄДРПОУ 35625014, понесені судові витрати по справі, а саме: суму сплаченого судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: О.В. Халаджи Т.В. Космачевська Г.В. Новікова