Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/7149/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/7149/23 пров. № А/857/1504/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Енерджі Стар» до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, суддя у І інстанції Клименко О.М., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення 31 липня 2023 року, ВСТАНОВИВ : У квітні 2023 року Приватне підприємство «Енерджі Стар» (далі ПП «Енерджі Стар») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати рішення про визначення митної вартості товарів від 11 жовтня 2022 року №UA209000/2022/900124/2 (далі Рішення) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 11 жовтня 2022 року № UA209170/2022/001412 (далі Картка відмови) Львівської митниці (далі Митниця). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №380/7149/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що висновки відповідача про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Оскаржуване Рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Такі обставини вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за другорядним методом 2б (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів). Зважаючи на те, що прийняте відповідачем Рішення є протиправним та підлягає скасуванню, то сформована на його підставі Картка відмови також є незаконною, а тому позовну вимогу про визнання її протиправною та скасування також слід задовольнити. У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Митницею, яка просила таке скасувати та відмовити у задоволенні позову ПП «Енерджі Стар». На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що під час опрацювання поданих декларантом документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару було встановлено, що термін дії зовнішньоекономічного контракту №ES 20170602-1 від 02 червня 2017 року закінчився в 2017 році. Відповідно до додатку від 01 червня 2019 року №4 контракт продовжено на 2 роки і термін дії контракту закінчився 01 червня 2021 року. Інших додатків до контракту про продовження терміну його дії до митного оформлення не подано. Окрім того, у контракті вказано, що поставка товарів здійснюється на умовах EXW місто Ряшів (Інкотермс-2010), проте у комерційному інвойсі від 07 жовтня 2022 року №ES202210-191 на партію товару вказані умови поставки FCA Rzezszow. Умови поставки впливають на визначення митної вартості товару. Окрім того, відповідно до п. 3.3 зовнішньоекономічного контракту № ES 20170602-1 від 02 червня 2017 року тара і упаковка не повертається і входить у вартість товару, але у товаросупровідних документах відсутні дані щодо складових вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару. Печатка та підпис з боку ПП Аван-Т на поданих до митного оформлення рахунку на перевезення №2938 від 06 жовтня 2022 року та заявці на перевезення №2938 від 06 жовтня 2022 року є точними копіями одне одного, а отже принаймні один з наданих документів не підписувався експедитором. Таким чином, Митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02 червня 2017 року Компанією STORM-GROUP Sp.z.o.o. (Продавець) та ПП Енерджі Стар (Покупець) було укладено контракт поставки № ES 2017/06/02-1, за умовами якого Продавець зобов`язується продати Покупцю товар, а Покупець зобов`язується купити товар відповідно до інвойсів. Загальна вартість контракту складає 400000,00 доларів США. Покупець здійснює оплату вартості товару відповідно до умов, вказаних в інвойсі (проформі) на кожну поставку. На виконання умов контракту поставки № ES 2017/06/02-1 від 02 червня 2017 року Продавець 07 жовтня 2022 року відвантажив на адресу Покупця товар домкрати механічні в кількості 6060 штук на загальну суму 29518,32 доларів США відповідно до інвойсу № ES2022/10-191 від 07 жовтня 2022 року 11 жовтня 2022 року декларант ПП Енерджі Стар задля митного оформлення цього товару подав Митниці митну декларацію (далі МД) № UA209170/2022/079725, у які до митного оформлення заявив імпортований товар «домкрати механічні Scissor Jack». До вказаної МД з метою підтвердження застосування основного методу визначення митної вартості товару декларант позивача долучив такі документи: контракт № ES 2017/06/02-1 від 02 червня 2017 року; інвойс № ES2022/10-191 від 07 жовтня 2022 року; CMR б/н від 07 жовтня 2022 року; копію сертифіката про проходження товару PL/MF/AN 0390643 від 07 жовтня 2022 року; рахунок-фактуру № 2938 від 06 жовтня 2022 року; заявку на транспортно-експедиційні послуги № 2938 від 06 жовтня 2022 року; довідку транспортних витрат № 2938 від 07 жовтня 2022 року. Митним органом після опрацювання наданих документів було надіслано декларанту повідомлення, у якому вказано: Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який замінює його, та додатки до нього у разі їх наявності;- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. У відповідь декларант позивача надав копію митної декларації країни відправлення 22PL402010E1723348; прайс-лист; договір № 061117/1 про надання експедиційно-транспортних послуг від 06 липня 2017 року; каталоги та просив митний орган визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів. Попри те, Митниця прийняла Рішення від 11 жовтня 2022 року №UA209000/2022/900124/2 та склала Картку відмови від 11 жовтня 2022 року №UA209170/2022/001412. Рішення від 11 жовтня 2022 року №UA209000/2022/900124/2 обґрунтована тим, що : подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України (далі МК), не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; - до митного оформлення було подано зовнішньоекономічний контракт № ES 2017/06/02-1 від 02 червня 2017 року, термін дії якого закінчився у 2017 році. Відповідно до додатку від 01 червня 2019 року № 4 контракт продовжено на 2 роки; термін дії закінчився 01 червня 2021 року. Інших додатків до контракту про продовження його терміну до митного оформлення не подано; - у пункті 3.1 зовнішньоекономічного контракту вказано, що поставка товарів здійснюється на умовах EXW місто Ряшів (Інкотермс 2010), що підтверджується відповідними товаротранспортними документами. Інший порядок і терміни поставки товарів можуть бути погоджені сторонами в додаткових угодах до цього контракту. Проте, до митного оформлення такі угоди не подавалися. У комерційному інвойсі від 07 жовтня 2022 року № ES 2022/10-191 на цю партію товару вказані умови поставки FCA Rzeszow; - відповідно до пункту 3.3 зовнішньоекономічного контракту № ES 2017/06/02-1 від 02 червня 2017 року тара і упаковка не повертається і входить у вартість товару, але у товаросупровідних документах, зокрема комерційному інвойсі від 03 жовтня 2022 №ES2022/10-188, відсутні дані щодо складових вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару. Таким чином, Митницею встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 МК. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: метод 2а (стаття 59 МК України). Застосовано метод 2б (статті 60 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UА500490/2022/6075 від 08 серпня 2022 року Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводились. ПП Енерджі Стар не погодилося із вказаними рішеннями Митниці та звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 МК митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК). У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК). Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що сумніви Митниці у правильному визначенні декларантом митної вартості імпортованого ним транспортного засобу були необґрунтовані, що призвело до ухвалення протиправних рішень. При оцінці доводів Митниці про те, що до митного оформлення не було поданого чинного зовнішньоекономічного контракту, а термін дії контракту № ES 2017/06/02-1 від 02 червня 2017 року закінчився у 2017 році, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до пункту 12.1 вказаного контракту він укладений з моменту підписання і діє до 01 червня 2019 року. У додатку № 4 від 01 червня 2019 року пункт 12.2 контракту поставки № ES 2017/06/02-1 від 02 червня 2017 року викладено у редакції, відповідно до якої якщо сторони після закінчення терміну дії контракту не уклали новий і при цьому продовжили відносини, то дія контракту автоматично продовжується на два роки. Водночас пункт 12.2 у первинній редакції передбачав, що у випадку якщо сторони після закінчення терміну його дії не уклали новий і продовжили відносини, то дія контракту автоматично продовжується на наступний період. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що умови контракту № ES 2017/06/02-1 від 02 червня 2017 року передбачали автоматичне продовження його дії за відсутності заперечень у сторін на наступний період, а отже зазначені доводи митного органу є безпідставними. Щодо доводів апелянта про виявлені розбіжності в умовах поставки імпортованого товару суд апеляційної інстанції зазначає таке. Суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що умови постачання EXW та FCA (Інкотермс 2010) відрізняються лише обов`язком продавця щодо митного очищення товару, що з урахуванням такого обов`язку у експортера не накладає на позивача додаткових витрат, які могли б призвести до збільшення вартості товару, а отже зміна умов поставки імпортованого позивачем товару не вплинула на числові значення його митної вартості. При цьому місто Ряшів польською мовою перекладається як Rzeszow, а у додатку № 7 від 31 серпня 2021 року до контракту поставки № ES 2017/06/02-1 від 02 червня 2017 року зміни до пункту 3.1 контракту поставка товарів здійснюється на умовах FCA місто Ряшів (Інкотермс 2010) замість первинної редакції поставка товарів здійснюється на умовах EXW місто Ряшів (Інкотермс 2010). Оцінюючи доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції того, що відповідно до пункту 3.3 контракту № ES 2017/06/02-1 від 02 червня 2017 року тара і упаковка не повертається і входить у вартість товару, а у товаросупровідних документах відсутні дані щодо складових вартості товару, апеляційний суд виходить із такого. Як свідчать матеріали справи, у поданих до митного оформлення документах не передбачено будь-яких спеціальних умов щодо пакування товару, тобто вартість тари входить у ціну товару. Так, за умовами пункту 3.2 контракту № ES 2017/06/02-1 від 02 червня 2017 року Продавець зобов`язувався поставити Товари в упаковці, що відповідає характеру Товару, що поставляється та забезпечує захист від пошкодження протягом транспортування. Пунктом 3.3 контракту передбачено, що тара і упаковка Товару не повертається і входить у вартість Товару. Відтак, на переконання апеляційного суду вказані доводи митного органу є безпідставними, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що заявлена декларантом за першим методом митна вартість імпортованого товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, а подані документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару. В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд першої інстанції слушно врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17, відповідно до якого декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині 2 статті 53 МК, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що у оспорюваному Рішенні відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень». Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними. Таким чином, на думку апеляційного суду, слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого транспортного засобу за першим методом, що була підтверджена необхідними документами, а отже про відсутність належних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості оспорюваним рішенням. Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №380/7149/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк