Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/5723/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/5723/23 пров. № А/857/11711/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі № 380/5723/23 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Енерджі Стар» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, місце ухвалення судового рішення м.Львів Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїКухар Н.А. дата складання повного тексту рішенняне зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Приватне підприємство «Енерджі Стар» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про визначення митної вартості товарів №UA209000/2022/900109/2 від 27.09.2022 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.09.2022 №UA209170/2022/001161. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі № 380/5723/23 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900109/2 від 27.09.2022 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.09.2022 №UA209170/2022/001161. Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Енерджі Стар» сплачений судовий збір в сумі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 00 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що за результатами опрацювання поданих декларантом до митного оформлення документів за митною декларацією від 26.09.2022 №UA209170/2022/074990 встановлено: до митного оформлення будо подано зовнішньоекономічний контракт №ES 2017/06/02-1 від 02.06.2017, термін дії якого закінчився в 2017 році. А відповідно до додатку від 01.06.2019 №4 контракт продовжено на 2 роки термін дії закінчився 01.06.2021. Інших додатків до контракту про продовження його терміну не подано до митного оформлення. У пункті 3.1 зовнішньоекономічного контракту вказано, що Поставка товарів здійснюється на умовах EXW місто Ряшів (Інкотермс 2010), що підтверджується відповідними товаротранспортними документами. Інший порядок і терміни поставки Товарів можуть бути погоджені Сторонами в додаткових угодах до даного Контракту. Проте, до митного оформлення такі угоди не подавалися. У комерційному інвойсі від 23.09.2022 №ES2022/09-186 на дану партію товару вказані умови поставки FCA Rzezszow. Відповідно до п. 3.3 зовнішньоекономічного контракту № ES 2017/06/02-1 від 02.06.2017 тара і упаковка не повертається і входить у вартість товару, але в товаросупровідних документах, зокрема комерційному інвойсі від 23.09.2022 №ES 2022/09-186 відсутні дані щодо складових вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару. Транспортні послуги відповідно до наданих транспортних (перевізних) документів , а саме: рахунок - фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.09.2022 № 2925 та заявка на транспортно-експедиційні послуги №2925 від 22.09.2022, надавалися ПП Авант-Т, проте в CMR від 23.09.2022 № б/н в графі 16 зазначений перевізник REDEO однак жодних договорів між зазначеними суб`єктами до митного оформлення не надавались. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Зовнішньоекономічний договір (контракт) та транспортні документи, є тими документами, що мали би містити дані щодо складових вартості товару, подання яких є передбачене п. 2 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі та містять розбіжності, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 02 червня 2017 року між Компанією "STORM-GROUP Sp.z.o.o." (Продавець) та ПП «Енерджі Стар» (Покупець) укладено контракт поставки №ES 2017/06/02-1, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець купити Товар відповідно до інвойсів. Згідно умов п.5.3 контракту поставки №ES 2017/06/02-1 передбачено, що Покупець здійснює оплату вартості Товару відповідно до умов вказаних у інвойсі на кожну поставку. 22 вересня 2022 року Продавець відвантажив на адресу Покупця товар на загальну суму 49910,30 дол. США відповідно до інвойсу №ES2022/09-185 від 22.09.2022 року до Контракту №ES 2017/06/02-1 від 02.06.2017 року. 24 вересня 2022 року Позивачем було подано електронну митну декларацію №UA209170/2022/074402 на товар проводи електричні ізольовані, напругою не більше 24 в, оснащені з`єднувальними деталями/провода прикурювачі в загальній кількості 19545 пар. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: контракт поставки №ES 2017/06/02-1 від 02.06.2017 р., інвойс №ES 2022/09-185 від 22/09/2022 року; CMR; копію сертифікату про походження товару PL/MF/AN 0390595; копію митної декларації країни відправлення 22PL402010E1639927; рахунок - фактуру №2923 від 21.09.2022 р.; довідка транспортних витрат №2923 від 22.09.2022 р.; заявка на транспортно-експедиційні послуги №2923 від 21.09.2022 р. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу декларанту було надіслано повідомлення про надання додаткових документів. На вимогу митного органу декларантом було надано наступні додаткові документи: прайс-лист; проформу інвойс №PRES2022/07-010 від 22.07.2022 р., платіжне доручення №134 від 26.07.2022 р, договір №061117/1 про надання експедиційно-транспортних послуг від 06.11.2017 р., каталоги Однак, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA209000/2022/900109/2 від 27.09.2022 року. В обґрунтування прийнятого рішення про коригування митної вартості №UA209000/2022/900109/2 від 27.09.2022 року відповідач зазначив наступне. Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" у відповідності до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.12 №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» містить причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи надання яких може усунути сумнів у їх достовірності, а також містить джерела , які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості, зокрема зазначено: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі - МКУ), за заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов , зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар -- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни ,що була фактично сплачена; Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було виявлено наступне: до митного оформлення будо подано зовнішньоекономічний контракту № ES 2017/06/02- 1 від 02.06.2017, термін дії якого закінчився в 2017 році. А відповідно до додатку від 01.06.2019 №4 контракт продовжено на 2 роки термін дії закінчився 01.06.2021. Інших додатків до контракту про продовження його терміну не подано до митного оформлення. У пункті 3.1 зовнішньоекономічного контракту вказано, що Постав товарів здійснюється на умовах EXW місто Ряшів (Інкотермс 2010), що підтверджується відповідними товаротранспортними документами. Інший порядок і терміни поставки Товарів можуть бути погоджені Сторонами в додаткових угодах до даного Контракту. Проте, до митного оформлення такі угоди не подавалися. У комерційному інвойсі від 23.09.2022 № ES 2022/09-186 на дану партію товару вказані умови поставки FCA Rzezszow. Відповідно до п. 3.3 зовнішньоекономічного контракту №ES 2017/06/02-1 від 02.06.2017 тара і упаковка не повертається і входить у вартість товару, але в товаросупровідних документах, зокрема комерційному інвойсі від 23.09.2022 №ES 2022/09-186 відсутні дані щодо складових вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару. Транспортні послуги відповідно до наданих транспортних (перевізних) документів, а саме: рахунок - фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.09.2022 N° 2925 та заявка на транспортно-експедиційні послуги N2925 від 22.09.2022, надавалися ПП Авант-Т, проте в CMR від 23.09.2022 N° б/н в графі 16 зазначений перевізник REDEO, однак жодних договорів між зазначеними суб`єктами до митного оформлення не надавались. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару,- - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару,- - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надіслано: прас-лист, каталог, транспортні документи. Інших документів згідно вимоги не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року M4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД MUA209170/2022/67793 від 02.09.2022. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось». На підставі рішення про коригування митної вартості Львівською митницею Державної митної служби України видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.09.2022 №UA209170/2022/001161, з наступних причин: - неможливість завершення м/о по причині необхідності внесення змін у гр. 12, 45, 46, 43, 44 ЕМД (у зв`язку із. прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 19.09.2022 MUA209000/2022/900107/2) cт. 54 п.6, cт. 55 МКУ. Постанова Кабінету міністрів від 21.05.2012 № 450 "Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій". Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 631 "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа". Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651 "Про затвердження Порядку. заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа. Не погоджуючись із рішенням про коригуванням митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 54 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1). Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. З матеріалів справи вбачається, що разом з митною декларацію до митного оформлення, позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: контракт поставки №ES 2017/06/02-1 від 02.06.2017 р., інвойс №ES 2022/09-185 від 22/09/2022 року; CMR; копію сертифікату про походження товару PL/MF/AN 0390595; копію митної декларації країни відправлення 22PL402010E1639927; рахунок - фактуру №2923 від 21.09.2022 р.; довідка транспортних витрат №2923 від 22.09.2022 р.; заявка на транспортно-експедиційні послуги №2923 від 21.09.2022 р. Згідно з частинами 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом). Відповідно до пункту 1 частиною 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки: 1) числового значення заявленої митної вартості; 2) наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) наявності в поданих документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України). Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках: - якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності; - не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; - не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Як вказано у пункті 2 ч.4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана. З наведеного слідує, що правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність перелічених у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов`язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів. Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів. З оскаржуваного рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900109/2 від 27.09.2022, митна вартість товарів не може бути визнана за вибраним декларантом методом у зв`язку із тим, що надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни ,що була фактично сплачена: до митного оформлення будо подано зовнішньоекономічний контракту № ES 2017/06/02- 1 від 02.06.2017, термін дії якого закінчився в 2017 році. А відповідно до додатку від 01.06.2019 №4 контракт продовжено на 2 роки термін дії закінчився 01.06.2021. Інших додатків до контракту про продовження його терміну не подано до митного оформлення; у пункті 3.1 зовнішньоекономічного контракту вказано, що Поставка товарів здійснюється на умовах EXW місто Ряшів (Інкотермс 2010), що підтверджується відповідними товаротранспортними документами. Інший порядок і терміни поставки Товарів можуть бути погоджені Сторонами в додаткових угодах до даного Контракту. Проте, до митного оформлення такі угоди не подавалися. У комерційному інвойсі від 23.09.2022 № ES 2022/09-186 на дану партію товару вказані умови поставки FCA Rzezszow; відповідно до п. 3.3 зовнішньоекономічного контракту №ES 2017/06/02-1 від 02.06.2017 тара і упаковка не повертається і входить у вартість товару, але в товаросупровідних документах, зокрема комерційному інвойсі від 23.09.2022 №ES 2022/09-186 відсутні дані щодо складових вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару; транспортні послуги відповідно до наданих транспортних (перевізних) документів, а саме: рахунок - фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.09.2022 N° 2925 та заявка на транспортно-експедиційні послуги N2925 від 22.09.2022, надавалися ПП Авант-Т, проте в CMR від 23.09.2022 N° б/н в графі 16 зазначений перевізник REDEO, однак жодних договорів між зазначеними суб`єктами до митного оформлення не надавались. Щодо доводів апелянта про те, що термін дії зовнішньоекономічного контракту №ES 2017/06/02- 1 від 02.06.2017 закінчився в 2017 році, а відповідно до додатку від 01.06.2019 №4 контракт продовжено на 2 роки термін дії закінчився 01.06.2021 року, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 12.12 розділу Інші положення зовнішньоекономічного контракту №ES 2017/06/02- 1 від 02.06.2017 року, у випадку, якщо сторони після закінчення терміну дії Контракту не заключили новий Контракт при цьому продовжили відносини, дія Контракту автоматично продовжується на наступний період. Відповідно до додатку від 01.06.2019 №4 до контракту поставки №ES 2017/06/02- 1 від 02.06.2017 року у випадку, якщо сторони після закінчення терміну дії Контракту не заключили новий Контракт при цьому продовжили відносини, дія Контракту автоматично продовжується на два роки. Щодо доводів відповідача, що поставка товару здійснювалася на умовах FCA-Жешув та це суперечить умовам поставки зазначеним у п. 3.1 контракту (EXW м. Ряшів), судом першої інстанції правильно зазначено наступне. Згідно з умовами FCA (Франко перевізник) відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві. Ризики за товар переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу в транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження на транспорт перевізника. Згідно з базисом EXW (Франко завод), обов`язки вантажовідправника мінімальні, у той час як обов`язки одержувача максимальні. На покупця покладаються всі витрати і ризики з транспортування товару прямо від складу/фабрики продавця до місця призначення. Під час морської доставки на умовах EXW відправник тільки завантажує товар в контейнер, і на цьому його відповідальність за вантаж закінчується. Відповідальність за митне оформлення вантажу для експорту теж лягає на покупця. Перехід ризиків і права власності настає, коли вантажоодержувач приймає товар на фабриці або складі вантажовідправника. Продавець не несе відповідальності за завантаження товару. Він також не зобов`язаний займатися оформленням вантажу на митниці. Також, вірно враховано той факт, що незважаючи на відповідні суперечності, умови постачання EXW та FCA відрізняються лише обов`язком продавця щодо митного очищення товару. Враховуючи діюче законодавство Європейського Союзу та наявний обов`язок щодо митного очищення товару виключно особою, яка має осідок на території Європейського Союзу, тобто експортером, позивачем не було понесено жодних додаткових витрат, які б могли призвести до збільшення вартості товару. Щодо доводів скаржника про те, що відповідно до п. 3.3 зовнішньоекономічного контракту №ES 2017/06/02-1 від 02.06.2017 тара і упаковка не повертається і входить у вартість товару, але в товаросупровідних документах, зокрема комерційному інвойсі від 23.09.2022 №ES 2022/09-186 відсутні дані щодо складових вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі митної декларації « 37.Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації позивачем зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими декларантом не передбачалось. Так, відповідно до п. 3.2 зовнішньоекономічного контракту №ES 2017/06/02-1 від 02.06.2017 року, продавець зобов`язаний поставити товар в упаковці, що відповідає характеру товару, що поставляється та забезпечує захист від пошкодження протягом транспортування. Пунктом 3.3 вище вказаного контракту передбачено, що тара і упаковка не повертається і входить у вартість товару. Відтак, з огляду на те, що умовами контракту не передбачено жодних спеціальних умов щодо пакування товару договором та інвойсами, та відповідачем не надано докази на спростування наведених позивачем обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено, що вартість пакування входить до вартості товару. Щодо доводів відповідача про те, що транспортні послуги відповідно до наданих транспортних (перевізних) документів , а саме: рахунок - фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.09.2022 № 2925 та заявка на транспортно-експедиційні послуги №2925 від 22.09.2022, надавалися ПП Авант-Т, проте в CMR від 23.09.2022 № б/н в графі 16 зазначений перевізник Vista Sp.z.o.o, однак жодних договорів між зазначеними суб`єктами до митного оформлення не надавались, судом першої інстанції вірно враховано наступне. 06 листопада 2017 року між позивачем та ПП «Авант-Т» було укладено договір №061117/1 про надання експедиційно-транспортних послуг. Вказаний договір позивачем було долучено до митного контролю. ПП «Авант-Т» є експедитором, не маючи власних транспортних засобів залучає перевізників для виконання зобов`язань перед ПП «Енерджі Стар». Як наслідок, колегія суддів приходить до переконання, що приведені відповідачем доводи є безпідставними та такими, що не впливають на визначену сторонами вартість товару, а відтак не можуть бути підставою для коригування митної вартості названого товару. За приведених положень законодавства та фактичних обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар, та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом. Частиною 2 статті 55 МК України визначено вимоги, які обов`язкові відомості має містити прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, а зокрема: 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Досліджуючи питання відповідності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вимогам пунктів 2 та 4 ст. 55 МК України, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Статтею 57 Митного Кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. Статтею 64 Митного Кодексу України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до оскаржених рішень митний орган скоригував митну вартість товару із застосуванням резервного методу визначення її митної вартості та на підставі митної декларації № UА 209170/2022/67793 від 02.09.2022 року. При цьому, в оскарженому рішенні відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації, якими керувався при визначенні митної вартості товару, окрім номеру та дати взятої за основу митної декларації. У постанові Верховного Суду від 29.09.2020 року справі № 520/7041/19 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодекс якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом. Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відтак рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Досліджуючи питання, яке стосуються розподілу судових витрат понесених у даній справі, колегією суддів установлено, що позивачем не понесено витрат по сплаті судового збору у суді апеляційної інстанції, а відтак підстави для їх розподілу відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі № 380/5723/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос