Постанова Тернопільський апеляційний суд № 598/629/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 598/629/21Головуючий у 1-й інстанції Олещук Б.Т. Провадження № 22-ц/817/437/24 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 травня 2024 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу №598/629/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 січня 2024 року, ухвалене суддею Олещуком Б.Т., повний текст якого складено 02 лютого 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Збаразької міської ради Тернопільської області про стягнення моральної та матеріальної шкоди,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернувся до Збаразького районного суду із позовною заявою, зареєстрованою в канцелярії суду 20.04.2021, до Збаразької міської ради про стягнення моральної та матеріальної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 05.11.2019 працівниками Збаразької міської ради Тернопільської області складено протокол про адміністративне правопорушення №000030 та винесено постанову про адміністративне правопорушення №179 від 15.11.2019, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП України і притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі вісімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 1360 гривень, за те, що він за місцем свого проживання не уклав договір на вивіз твердих побутових відходів. Однак, в подальшому рішенням Збаразького районного суду від 01.04.2020 дана постанова скасована. Крім того, працівниками Збаразького міського комунального підприємства по благоустрою «Добробут» 02.03.2020 складено протокол №000031, який в подальшому був розглянутий адміністративною комісією при виконавчому комітеті Збаразької міської ради та 20.03.2020 винесено постанову про адміністративне правопорушення №11, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП і притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі вісімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 1360 гривень, за те, що він за місцем свого проживання не уклав договір на вивіз твердих побутових відходів. Він звернувся до суду із позовом про скасування даної постанови. Однак, в подальшому рішенням виконавчого комітету Збаразької міської ради №43 від 26.03.2020 дана постанова скасована. Таким чином, внаслідок незаконних дій працівників Збаразької міської ради йому завдано моральну шкоду, спричинену, зокрема моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в уникненні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов`язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціально життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності; побоювання щодо майбутнього стану здоров`я. Посилається зокрема, на те, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. Просить суд врахувати, що дії працівника Збаразького міського комунального підприємства по благоустрою «Добробут» щодо складання відносно ОСОБА_2 протоколів про адміністративне правопорушення та адміністративної комісії при виконавчому комітеті Збаразької міської ради Тернопільської області щодо притягнення ОСОБА_2 , відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки закриття судами двох справ про адміністративне правопорушення свідчить про те, що ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини. Зважаючи на наведене, ОСОБА_2 вважає, що йому було спричинено моральну шкоду, яка у вартісному розмірі становить не менше як 100 000 грн. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з Збаразької міської ради Тернопільської області в користь ОСОБА_2 : - 100000 (сто тисяч) грн відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності адміністративною комісією при виконавчому комітеті Збаразької міської ради Тернопільської області. - 45000 (сорок п`ять тисяч) грн відшкодування матеріальної шкоди щодо оплати витрат на правничу допомогу, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності адміністративною комісією при виконавчому комітеті Збаразької міської ради Тернопільської області. Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане вище рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Вважає, що суд першої інстанції неповно та необ`єктивно з`ясував обставини справи та докази у ній, а тому воно підлягає скасуванню. Звертає увагу на те, що у відповідності до п.4 ч.1 ст.2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. Вказує, що постанову про адміністративне правопорушення №179 від 15.11.2019, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП України і притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі вісімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 1360 гривень, за те, що він за місцем свого проживання не уклав договір на вивіз твердих побутових відходів рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 01.04.2020 скасовано, а справу закрито. Крім того, працівниками Збаразького міського комунального підприємства по благоустрою «Добробут» 02.03.2020 складено протокол №000031, який в подальшому був розглянутий адміністративною комісією при виконавчому комітеті Збаразької міської ради та 20.03.2020 винесено постанову про адміністративне правопорушення №11, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП і притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі вісімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 1360 гривень, за те, що він за місцем свого проживання не уклав договір на вивіз твердих побутових відходів, однак, в подальшому рішенням виконавчого комітету Збаразької міської ради №43 від 26.03.2020 дана постанова скасована, а він в свою чергу відмовився від позову, який подав до суду для скасування вказаної постанови. Зазначає, що з моменту винесення постанови №179 від 15.11.2019 та ухваленням остаточного рішення щодо скасування цієї постанови, пройшло достатньо часу. Більше ніж пів року він постійно перебував в тривалій невизначеності, яка супроводжувалась пригніченим настроєм, його постійно переслідували думки про несправедливу та незаконну постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності. Вказує, що місто Збараж є досить невеликим населеним пунктом, де всі мешканці знають один одного. Після того, як постановою №179 від 15.11.2019 ОСОБА_2 притягнули до адміністративної відповідальності, він зіштовхнувся з громадським осудом. Позивач часто помічав, як люди перешіптувались в його присутності. Бувало й таке, що мешканці докоряли йому за нібито неукладений договір зі Збаразьким міським комунальним підприємством по благоустрою «Добробут». Вказує, що ситуація значно погіршилась після того, як Відповідачем винесено ще одну постанову про адміністративне правопорушення №11 від 20.03.2020, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статті 152 КУпАП України і притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі вісімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 1360 гривень. Стверджує, що із винесенням ще однієї постанови громадський осуд посилився, а Позивач відчув сильне приниження та страждання. ОСОБА_2 відчував постійну тривогу, яка присутня і досі. Окрім того, його постійно супроводжує страх повторення подій, у вигляді незаконного притягнення до адміністративної відповідальності. Відтак вважає, що моральна шкода, завдана ОСОБА_2 протиправними діями Збаразької міської ради Тернопільської області, доведена та підлягає відшкодуванню у повному обсязі. Крім того зазначає, що внаслідок незаконних дій відповідача йому також було завдано і матеріальну шкоду у вигляді оплати послуг за надання правничої допомоги в сумі 45000 грн, яку також просить стягнути з відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу Збаразька міська рада Тернопільської області просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 січня 2024 року залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим. Вказує, що суд належним чином дослідив усі докази у справі та дав їм вірну правову оцінку, а позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди. Також зазначає, що апелянт помилково ототожнює матеріальні збитки з витратами на правничу допомогу, оскільки такі вимоги повинні розглядатися лише у справі, яка безпосередньо розглядається судом. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення не підлягає, виходячи з таких мотивів. За приписами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги. Частиною 2 ст.367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно п.п.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам. Судом встановлено наступні обставини. 05 листопада 2019 року працівниками Збаразької міської ради Тернопільської області складено протокол про адміністративне правопорушення №000030 та винесено постанову про адміністративне правопорушення №179 від 15.11.2019, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП і притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі вісімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 1360 гривень, за неукладення договору на вивіз твердих побутових відходів за місцем свого проживання (а.с.33, 35). Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 01.04.2020 скасовано постанову №179 від 15.11.2019 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП (а.с.14-15). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 01.04.2020 залишено без змін (а.с.18-22). 20.03.2020 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Збаразької міської ради винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення №11, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП і притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі вісімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 1360 гривень, за неукладення договору на вивіз твердих побутових відходів за місцем свого проживання (а.с.28). Рішенням виконавчого комітету Збаразької міської ради Тернопільської області № 43 від 26.03.2020 постанову про адміністративне правопорушення №11 від 20.03.2020 скасовано, а справу закрито (а.с.34). Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 22.02.2021 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Збаразької міської ради Тернопільської області про скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Збаразької міської ради Тернопільської області №11 від 20.03.2020 за відмовою позивача від позовних вимог (а.с.36). Між ОСОБА_2 та адвокатом Русином А.С. були укладені угоди про надання правничої допомоги № б/н від 20.02.2020, №б/н від 30.02.2020, №б/н від 12.04.2021. Відповідно до протоколів до Угоди про надання правової допомоги та змістом детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Русином А.С., щодо виконання Угод про надання правової допомоги, ОСОБА_2 визначено витрати на правову допомогу в загальній сумі 45000 грн. Дані обставини підтверджуються: - угодою від 20.02.2020 № б/н (а.с.166); - протоколом відповідно до Угоди про надання правової допомоги від 20.02.2020 № б/н, від 20.02.2020 (а.с.167); - змістом детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Русином А.С., щодо виконання Угоди про надання правової допомоги ОСОБА_2 від 20.02.2020 № б/н (а.с.168); - угодою від 30.02.2020 № б/н (а.с.169); - протоколом відповідно до Угоди про надання правової допомоги від 30.02.2020 № б/н, від 30.02.2020 (а.с.170); - змістом детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Русином А.С., щодо виконання Угоди про надання правової допомоги ОСОБА_2 від 30.02.2020 № б/н (а.с.171); - угодою від 12.04.2021 № б/н (а.с.172); - протоколом відповідно до Угоди про надання правової допомоги від 12.04.2021 № б/н, від 12.04.2021 (а.с.173); - змістом детального опису робіт(наданих послуг), виконаних адвокатом Русином А.С., щодо виконання Угоди про надання правової допомоги ОСОБА_2 від 21.04.2021 № б/н (а.с.174). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог. Крім того, суд зазначив, що питання стягнення витрат на правничу допомогу за розгляд судом справ про скасування постанов, винесених відповідачем, повинне розглядатись в межах тих справ, за розгляд яких позивач поніс такі витрати. Колегія суддів з даним висновком суду погоджується. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Загальною підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди. Протиправна поведінка може виявлятися у прийнятті особою неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Відповідальність настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто, відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє особу від відповідальності. У той же час, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173, 1174 ЦК України. Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Статтею 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу; наявність шкоди; причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Викладене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18). Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 виклала висновок про те, що … [застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування]. Постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 містить висновки, що … [зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини]. У постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 296/9400/20 Верховний Суд виклав висновок про те, що … [сам по собі факт того, що судовим рішенням визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки, не свідчить про наявність заподіяння шкоди позивачу]. Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб органу державної влади. Як було встановлено судом, рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 01.04.2020 у справі №598/373/20 скасовано постанову №179 від 15.11.2019 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП (а.с.14-15). Однак, згідно вказаного рішення суду, дана постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Збаразької міської ради Тернопільської області №179 від 15.11.2019 скасована судом з тих підстав, що була винесена на засіданні комісії зазначеного органу без належного повідомлення позивача. При цьому провадження у зазначеній справі було закрито з підстав закінчення строків притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Таким чином, колегією суддів встановлено, що судовим рішенням постанова №179 від 15.11.2019 не визнана судом незаконною, а провадження у справі не закрито з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення. Крім того, звернувшись з позовом до місцевого суду про скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Збаразької міської ради Тернопільської області №11 від 20.03.2020, позивач, після скасування цієї постанови відповідачем, відмовився від позовних вимог та просив закрити провадження у справі, що ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 22.02.2021 і було зроблено. Посилання в апеляційній скарзі на ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є безпідставним, оскільки відшкодування моральної згідно даного Закону можливе у разі вчинення незаконних дій саме зазначеними органами, а не органом місцевого самоврядування. Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що на підтвердження того, що внаслідок неправомірних дій працівниками Збаразької міської ради ОСОБА_2 завдано моральної шкоди, належних та допустимих доказів позивачем не надано. Також відсутні належні та допустимі докази причинного зв`язку між діями працівників Збаразької міської ради та спричиненням позивачу шкоди. Також, вирішуючи питання про стягнення з відповідача в користь позивача судових витрат суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач, при розгляді справ судом про скасування вказаних вище постанов, не подавав відповідних заяв до суду щодо відшкодування шкоди на правничу допомогу адвоката. Крім того, колегія суддів звертає увагу і на те, що згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи. Оскільки судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні позовних вимог, з чим погоджується і колегія суддів, тому і понесені позивачем судові витрати покладаються на останнього. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновки суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи. Інші доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та не свідчать про незаконність чи необґрунтованість рішення суду першої інстанції. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом обставини і відповідні їм правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 січня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 27 травня 2024 року. Головуючий Судді