Постанова Київський апеляційний суд № 760/818/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Бурлака О.В. Єдиний унікальний номер справи № 760/818/24 Апеляційне провадження № 33/824/2262/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мережко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сіренко Максим Юрійович, на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності на підставі ст.ст. 124, 122-4, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. На вказану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. У апеляційній скарзі просить постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки тим доказам, які надано поліцейським, не взято до уваги доводи сторони захисту, внаслідок чого було винесено незаконне рішення. Вказує, що не керував транспортним засобом, а відеозапис не містить належних та допустимих доказів на підтвердження факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , оскільки авто стояло в гаражі. Звертає увагу, що ОСОБА_1 повідомляв працівників поліції, що вживав алкоголь після ДТП. Апелянт вважає, що у діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, так його вину поліцейським не доведено належним чином, а обґрунтовано на припущеннях, що є неприйнятним та суперечить, як нормам національного законодавства, так і міжнародного. Судове засідання по справі в суді апеляційної інстанції було призначене на 22 квітня 2024 року, адвокат Сіренко М.Ю. був повідомлений про розгляд справи засобом телефонного зв'язку. Натомість, 19 квітня 2024 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від адвоката Сіренка М.Ю. надійшло клопотання про відкладення судового засідання. Клопотання мотивоване тим, що адвокат Сіренко М.Ю. перебуває на лікарняному в м. Черкаси. Вказане клопотання було задоволено судом та відкладено розгляд справи на іншу дату. Наступне судове засідання по справі призначено на 27 травня 2024 року о 12 год. 45 хв. До Київського апеляційного суду, 27 травня 2024 року, надійшло клопотання від адвоката Сіренка М.Ю. про відкладення судового засідання. Клопотання мотивує тим, що адвокат не може прибути до суду у зазначений час, оскільки прийматиме участь у іншому судовому засіданні. Враховуючи необов`язковість особистої участі учасників справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції клопотання адвоката Сіренка М.Ю. про відкладення судового засідання задоволенню не підлягає. При цьому, суд звертає увагу, що неодноразове подання клопотань про відкладення судового засідання може бути розцінене судом як зловживання правами. За таких обставин розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи. В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Сіренко М.Ю. не з`явились, про розгляд справи належно повідомлені. Перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 21 грудня 2023 року, о 16 год. 00 хв., в м. Києві на вул. Олексіївська, 20-А, керуючи транспортним засобом марки «Ford C-Max», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду, а саме паркан залізобетонної конструкції, що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу та паркану з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.12.1, п.13.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Крім того, 21 грудня 2023 року, о 16 год. 00 хв., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Ford C-Max», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві на вул. Олексіївська, 20-А, здійснив наїзд на перешкоду, а саме паркан залізобетонної конструкції, після чого місце ДТП залишив, чим порушив вимоги п. 2.10а) ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 21 грудня 2023 року, о 16 год. 20 хв., в м. Києві на вул. Олексіївська, 20-А, керував транспортним засобом марки «Ford C-Max», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився на місці зупинки із застосуванням приладу «Drager», що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського. Результат огляду 1,62 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а) ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4, 130, ч. 1 КУпАП. Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Згідно з положенням ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Згідно з п. 2 п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно з ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом Відповідно до п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Диспозицією ст. 122-4 КУпАП визначена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Статтею 124 КУпАП передбачається відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи винна дана особа у вчиненні правопорушення. Вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4, 130 ч. 1 КУпАП, підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення, складеними уповноваженою особою, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд, результатами тесту, згідно якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння (результат 1,62%0), відеозаписом нагрудної камери інспектора патрульної поліції. Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в суді, та свідчать про порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.9а ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, та вимог п.12.1, 13.1 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП та п.2.10.а ПДР України, відповідальність за яке передбачена ст. 122-4 КУпАП. Доказів, які б спростували обставини, зазначені в протоколах про адміністративне правопорушення, суду не надано. При цьому достатні та допустимі дані, які б спростовували чи ставили під сумнів наведені досліджені докази, вказували про порушення вимог ст.266 КУпАП під час їх отримання у справі відсутні і не встановлені, а також ОСОБА_1 до суду не подавалися і не повідомлялися. Жодні обґрунтовані підстави ставити під сумнів допустимість, достовірність та належність зібраних поліцейськими доказів відсутні. Будь-яких обґрунтованих відомостей, які б ставили під сумнів об`єктивність поліцейських або свідків у справі, суду не надано, їх зацікавленість під час провадження у справі стосовно ОСОБА_1 не встановлена. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки. Відповідно ст.ст. 23, 33 КУпАП при призначенні покарання суд врахував характер вчиненого правопорушення, відомості про його особу, тому апеляційний суд погоджується із остаточно призначеним адміністративним стягненням у межах санкції за більш серйозне правопорушення, оскільки адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Твердження апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного спяніння та автомобіль взагалі не рухався, а перебував у гаражі, оцінюються апеляційним судом критично, оскільки спростовуються поясненнями ОСОБА_2 та відеозаписом з камер працівників поліції, з якого видно, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не заперечує факт своєї участі в ДТП у стані алкогольного спяніння. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із ухваленим судовим рішенням про притягнення до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень і не спростовують висновків суду першої інстанції. Порушень норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови судом не встановлено. Суд також враховує, що у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого, звертається увага на те, що виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. За таких обставин суд доходить висновку, що постанова Солом'янського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ст.ст. 124, 122-4, 130, ч. 1 КУпАП є обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. А відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сіренко Максим Юрійович - залишити без задоволення. Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду М.В. Мережко