Постанова 4824 № 752/19561/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 травня 2024 року м. Київ Справа № 752/19561/19 Провадження № 22-ц/824/3328/2024 Резолютивна частина постанови оголошена 22 травня 2024 року Повний текст постанови складено 23 травня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Мандрики О.П. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Дев`ята Київська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить усунути від права на спадкування ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від спадкування після смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 18.09.2016 після тривалої тяжкої хвороби на серце померла її рідна баба по її матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після смерті якої відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , яка їй належала на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Акціонерним товариством швейна фабрика «Желань» м. Київ 28.03.1994 згідно з Розпорядженням (наказом) від 28.03.1994 № 14, та земельна ділянка площею 0,05 га, що знаходиться на території с. Яхнівка Кухарівської сільської ради Іванківського району Київської області. Спадкоємцями по закону після смерті баби залишилась позивач, її син ОСОБА_5 та онуки (і сестри позивача) ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Всі спадкоємці у встановлений законом строк подали заяви про прийняття спадщини, третьою особою була заведена спадкова справа № 895/2016, однак свідоцтва про право власності на частку спадщини не видано через відсутність оригіналів правоустановчих документів. Хоча позивач і не зареєстрована у квартирі спадкодавця, однак ще до смерті бабусі відразу після смерті матері позивача, практично постійно позивачу довелось проживати з нею та доглядати її. Зауважує, що ніхто з відповідачів не надавав допомогу померлій. Тому вважає, що відповідачі не мають права на спадкування і повинні бути усунені від права на спадкування у зв`язку з ухиленням від утримання та догляду за своєю матір`ю (бабусею) ОСОБА_8 . Враховуючи викладене, просила усунути від права на спадкування ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від спадкування після смерті ОСОБА_8 , 1933 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , судові витрати покласти на відповідачів. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 до ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Дев`ята Київська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування - відмовити. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду не відповідає нормам процесуального права а також фактичним обставинам справи, яким суд надав неналежну оцінку. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважаючи, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог чинного законодавства, норм матеріального та процесуального права, з врахуванням практики застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають у справах про спадкування, відповідає дійсним обставинам справи і є справедливим по суті. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Яковенко А.О. зазначив, що позивачу правомірно відмовлено в задоволенні позову, оскільки останнім не доведено належними та допустимими доказами існування одночасно всіх умов, передбачених ч.5 ст.1224 ЦК України, необхідних для усунення відповідача від спадкування. Інші сторони правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. В судовому засіданні ОСОБА_11 , її представник ОСОБА_12 , представник відповідачаОСОБА_3 адвокат Яковенко А.О. проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день час та місце ирозгляду справи повідомлялася належним чином, а тому колегія судіів у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за її відсутності. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_10 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Ватцтінським відділом РАЦС м. Київ 26.01.1993. Батьками у вказаному свідоцтві зазначені: мати - ОСОБА_9 , батько - ОСОБА_14 . Між ОСОБА_14 та ОСОБА_9 12.06.1997 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , видане відділом реєстрації актів громадянського стану Ватутінського району м. Києва 12.06.1997, про що зроблено відповідний актовий запис №

660. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові - ОСОБА_15 , дружині - ОСОБА_16 . ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_17 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , видане 22.04.1958 РАЦС м. Києва, актовий запис №

642. У вказаному свідоцтві батька вказані: мати ОСОБА_8 , батько - ОСОБА_18 . ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , видане відділом реєстрації смерті у м. Києві, про що зроблено відповідний актовий запис № 8788. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , видане відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві 07.03.2017, актовий запис № 14225, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Згідно довідки про причину смерті від 18.09.2016, зазначено, що ОСОБА_8 померла від ішемічної хвороби серця. Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , яка їй належала на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Акціонерним товариством швейна фабрика «Желань» м. Київ 28.03.1994 згідно з Розпорядженням (наказом) від 28.03.1994 № 14, та земельна ділянка площею 0,05 га, що знаходиться на території с. Яхнівка Кухарівської сільської ради Іванківського району Київської області, садове товариство «Сонячний», що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії КВ від 31.01.1995, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Києво-Святошинського бюро технічної інвентаризації № 9151177 від 02.12.2005 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29.11.2005. В квартирі АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_8 з 07.01.1975 по день смерті, знята з реєстрації 18.10.2016 на день смерті була зареєстрована одна, що підтверджується довідкою Комунального центру «Центру комунального сервісу» № 2273 від 16.11.2016 та довідкою Форми № 3 Комунального центру «Центру комунального сервісу». Листом № 100/02-88 від 29.01.2019 Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації повідомило державному нотаріусу Дев?ятої Київської державної нотаріальної контори Івасишину С.В., що на запит від 11.01.2019 № 118/02-14 щодо виготовлення дублікату свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 для оформлення спадщини після померлої ОСОБА_8 , вказано, що приватизація вищезазначеної квартири не здійснювалась відділом приватизації житлового фонду управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації. Постановою державного нотаріуса Дев?ятої Київської державної нотаріальної контори Івасишина С.В. від 07.02.2019 відмовлено ОСОБА_10 у вчиненні нотаріальної дії, а саме - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті її бабусі ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 895/2016 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , ОСОБА_5 звернувся із заявою про прийняття спадщини 23.11.2016, ОСОБА_7 звернулась із заявою про прийняття спадщини 14.03.2017, ОСОБА_19 звернулась із заявою про прийняття спадщини 14.03.2017, ОСОБА_10 звернулась із заявою про прийняття спадщини 14.03.2017. Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , виданим Деснянським районним у м. Києві відділі міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 16.01.2021 ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_20 . Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_21 , дружини - ОСОБА_21 . На випадок своєї смерті ОСОБА_8 заповіту не склала, а тому спадкування після її смерті повинно здійснюватись за законом. За приписами ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу. Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. За приписами ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За положеннями ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 209/4512/14-ц). У своїй постанові від 26 квітня 2021 року у справі № 569/12523/16-ц Верховний Суд зазначив, що у справах про усунення від права на спадкування, відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України, суд має встановити сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Безпорадним необхідно розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, суд має з`ясувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 521/20849/16, від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц, від 29 квітня 2020 року у справі № 520/5083/16-ц. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Згідно ст. ст. 10 - 13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. У відповідності до ст. ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У відповідності до ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені. Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог позивача, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_8 не могла забезпечити умови свого життя, потребувала постійного стороннього догляду, допомоги та піклування. Сам по собі факт того, що ОСОБА_8 була особою похилого віку та страждала на тяжкі хронічні захворювання, не свідчить про те, що вона перебувала у безпорадному стані. Не підтвердив той факт, що спадкодавець потребував сторонньої допомоги, а якщо потребував, - звертався за такою допомогою до відповідачів, а останні ухилялися від її надання допитаний судом першої інстанції у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , Судом вірно встановлено, що відповідачі не вчиняли умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю ОСОБА_8 , що свідчить про відсутність умов, передбачених ч. 5 ст. 1224 ЦК України для усунення відповідачів від права на спадкування за законом, суд дійшов висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, висновків суду першої інстанції не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки суду першої інстанції, яким була надана належна правова оцінка, зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги. У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_3 адвокат Яковенко А.О. просив стягнути з позивача ОСОБА_22 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в суді в сумі 15000 грн. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 8 статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі№ 640/18402/19(провадження № К/9901/27657/20). Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22). Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховуватипозицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бутиспіврозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. З матеріалів справи відомо, що 12 березня 2024 року між ОСОБА_3 та Адвокатським бюро «Яковенко та партнери Фіделіс-Груп» в особі керуючого бюро Яковенка А.О. укладено Договір №2024/03/12 про наданню правової допомоги. Згідно п.1.1 Договору у відповідності до умов цього договору Адвокатське бюро зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види праової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору. Відповідно до п.2.1. Договору Адвокатське Бюро, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги, пов`язаної із супроводженням розгляду в Київському апеляційному суді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 752/19561/19 за позовом ОСОБА_10 (далі - Позивач) до ОСОБА_7 , ОСОБА_3 (далі - Відповідач), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Дев`ята Київська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування. Вказана правова допомога надається шляхом здійснення будь-яких видів адвокатської діяльності та включає в себе: ознайомлення із матеріалами справи підготовка відзиву на апеляційну скаргу участь у судових засіданнях (у разі необхідності); підготовку інших процесуальних документів (у разі необхідності). Пунктами 4.1.-4.2. Договору установлено, що Гонорар Адвокатського Бюро за надання правової допомоги, передбаченої умовами даного Договору становить 15 000 грн. Виконуючи умови вказаного договору, адвокат АБ Яковенко А.О. ознайомився із матеріалами справи та підготував даний відзив, що підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, судова колегія виходить з того, що справа про усунення від права спадкування для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. Фактично адвокатом, який приймав участь також в суді першої інстанції та був в повній мірі обізнаний з матеріалами справи, складено лише подання відзив на апеляційну скаргу. З урахуванням категорії справи його складання не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль. Отже, враховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишено без задоволення, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих відповідачу ОСОБА_3 послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, судова колегія дійшла висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 5000,00 грн., в ході апеляційного перегляду справи. Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_8 АДРЕСА_4 ) витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна