Постанова Харківський апеляційний суд № 646/3607/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 646/3607/23 Головуючий І інстанції Глоба М.М. Провадження № 33/818/179/24 Суддя доповідач Гєрцик Р.В. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 травня 2024 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Соболєвої Є.Є. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Шесточенко Т.І. на постанову судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 15 листопада 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - УСТАНОВИВ Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Згідно постанови судді, 24.06.2023 року о 05 год. 23 хв. ОСОБА_1 керував в районі домоволодіння № 6 по вул. Молочна у м. Харкові транспортним засобом - автомобілем марки «Nissan Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння відносно ОСОБА_1 був проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 7510 ARMF 0264, за результатом якого у нього було встановлено вміст алкоголю у видихаємому повітрі 2,05 %. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 15 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 грн 80 коп. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі захисник просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП . В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено які саме ознаки алкогольного сп`яніння стали підставою для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, неправильно зазначено найменування приладу, який було застосовано, а саме Drager ARMF 0264 замість вірного Drager Alcotest 7510 ARMF 0264; в графі свідки замість «не залучались» зазначено «запис з нагрудної камери 470277», у переліку документів, що додаються до протоколу, не зазначено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також після проведення огляду ОСОБА_1 не було вручено копію акту Мотиви суду Судом апеляційної інстанції неодноразово призначались судові засідання по цій справі. Так, в судове засідання 07.02.2024 року, будучи належним чином повідомленими про судове засідання в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 та його захисник не з`явились. Захисник подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відрядженням до м.Полтава для здійснення захисту у кримінальній справі. 27.03.2024 року, будучи 09.02.2024 року належним чином повідомленими про судове засідання в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 та його захисник не з`явились в судове засідання, ОСОБА_1 подав до суду заяву в якій просив відкласти розгляд справи у зв`язку з його хворобою. В подальшому, 22.05.2024 року, будучи 02.04.2024 року належним чином повідомленими про судове засідання в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 та його захисник Шесточенко Т.І. не з`явились в судове засідання, захисник подала до суду клопотання про відкладення судового засідання з посиланням на те, що вона не може бути присутньою в судовому засіданні у зв`язку з відрядженням до м.Києва для участі у справі у Верховому суді.. Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 та його захисник Шесточенко Т.І. є ініціаторами апеляційного перегляду постанови судді. Апеляційний суд приходить до висновку, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не виявила належної зацікавленості у розгляді справи та протягом тривалого часу не з`являється до апеляційного суду. Незацікавленість у розгляду своєї апеляційної скарги свідчить про зловживання учасником справи процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи. Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи, яка її подала, та саме вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі та скорішим вирішенням її справи. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.) За змістом Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат є фахівцем у галузі права, а відтак обізнаний із нормами права. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи, наведені захисником у клопотанні про відкладення розгляду справи, призначеного на 22.05.2024 року, оскільки адвокат в силу своїх професійних прав та обов`язків, які передбачені договором про надання правової допомоги, визначені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та яка є юристом, що надає професійну правову допомогу учасникам правовідносин і якій відомо, що діючим КУпАП чітко встановлено процедуру та строки розгляду апеляційної скарги. Захисником жодного разу не було надано апеляційному суду доказів на підтвердження поважності доводів про відкладення судового засідання (медичних довідок про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 , довідок про зайнятість захисника в інших судових засіданнях, довідок про відрядження, тощо). Таким чином, апеляційний суд вважає, що особа, яка подала апеляційну скаргу, належним чином та завчасно була повідомлена про час та місце судового розгляду і мала можливість спланувати розклад роботи і бути присутньою в судовому засіданні апеляційного суду з урахуванням того, що розгляд апеляційної скарги неодноразово переносився за клопотанням апелянта та їй надавався достатній строк як для підготовки до розгляду, так і для того щоб погодити графік своєї роботи. Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов`язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної скарги без участі правопорушника та його захисника не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, оскільки суд розцінює такі дії як зловживання учасником справи процесуальними правами, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи. За таких обставин, суд вважає можливим провести апеляційний розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисник Шесточенко Т.І. в межах доводів і вимог поданої апеляційної скарги та за наявними у справі відомостями, що також узгоджується з КУпАП. Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, судовим розглядом встановлено, що 24.06.2023 року о 05 год. 23 хв. ОСОБА_1 , керував в районі домоволодіння № 6 по вул. Молочна у м. Харкові транспортним засобом - автомобілем марки «Nissan Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння відносно ОСОБА_1 був проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 7510 ARMF 0264, за результатом якого у нього було встановлено вміст алкоголю у видихаємому повітрі 2,05 % Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 222700 від 24.06.2023 року. Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: - оглянутими відомостями відеозаписів із нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ; - рапортом інспектора патрульної поліції щодо події з зазначенням місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративну відповідальність. - результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510 ARMF 0264 від 24.06.2023 року, згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду 2,05 проміле; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не висловлював незгоди з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, оскільки акт підписаний без відповідних зауважень та заперечень; - розпискою ОСОБА_1 від 24.06.2023 року, відповідно до якої він зобов`язався не керувати автомобілем протягом 24 годин. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Апеляційний суд приймає до уваги, що захисником в апеляційній скарзі не спростовуються сам факт того, що 24.06.2023 року о 05 год. 23 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_1 та на вимогу працівників поліції був зупинений. Після чого пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 7510 ARMF 0264, за результатом якого у нього було встановлено вміст алкоголю у видихаємому повітрі 2,05 % та з результатом погодився. Перевіряючи доводи апелянта про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено які саме ознаки алкогольного сп`яніння стали підставою для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, то апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Крім того, з відеозапису вбачається, що під час спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, про що йому було повідомлено. Крім того, апеляційний суд вважає доводи апелянта про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення неправильно зазначено найменування приладу, який було застосовано, а саме Drager ARMF 0264 замість вірного Drager Alcotest 7510 ARMF 0264; в графі свідки замість «не залучались» зазначено «запис з нагрудної камери 470277», у переліку документів, що додаються до протоколу не зазначено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння такими, що мають формальний характер, оскільки такі неточності фактично є помилками, які спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та не є істотними та такими, що можуть свідчити про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення та впливати на такі висновки. За таких обставин, суд апеляційної інстанції ставиться критично до таких доводів апелянта та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути від відповідальності. Апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами. Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об`єктивність. Таким чином, відомості зафіксовані на відеозаписі, повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою визначено порядок проведення огляду водіїв на стан сп`яніння. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не було вручено копію акту огляду не свідчать про порушення процедури проходження огляду, а також ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду. Однак, як було встановлено дії службової особи що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися в порядку ст.267 КУпАП . Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Законодавство України передбачає сувору заборону водіям керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. Отже, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників. Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Шесточенко Т.І. залишити без задоволення. Постанову судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 15 листопада 2023 року у справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик