Постанова Харківський апеляційний суд № 646/1914/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 646/1914/23 Головуючий І інстанції - Демченко І.М. Провадження № 33/818/703/23 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В. Категорія: ст.124 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2023 року Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Соболєвої Є.Є. за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 15 червня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,- УСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Судом першої інстанції встановлено, що 03 травня 2023 року о 08 год 05 хв ОСОБА_1 керував автомобілем Nissan Qashqai, реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці Кузнечній, 1, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вулицею Університетською не надав перевагу у русі автомобілю ВАЗ 21144 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та допустив з ним зіткнення. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Постановою судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 15 червня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. 00 коп. та стягнуто в дохід держави судовий збір в сумі 536 грн. 80 коп. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що він рухався по вул. Кузнечній в напрямку вул. Університетської. Перед перехрестям цих вулиць він знизив швидкість, ввімкнув сигнал правого повороту, пропустив транспорт, який рухався по головній дорозі, і після цього повернув направо. Таким чином, він повністю виконав вимоги пункту 16.11 ПДР України. Після цього, він продовжив рух у правій полосі вул. Університетської (головна дорога) в напрямку Павлівської площі. Проїхав по вул.Університетській від перехрестя не менше, ніж 15 метрів, автомобіль «ВАЗ 21144», який рухався з ним в одному напрямку в лівій смузі проїзної частини вул. Університетської, різко, без вимкненого сигналу правого повороту, здійснив поворот вправо, намагаючись зайняти місце на парковці. Саме під час цього маневру відбулося зіткнення автомобілів. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та схеми місця ДТП до нього, ним було зазначено про незгоду з посиланням на обставини, які він виклав в поясненні. Зазначені докази та обставини судом жодним чином не враховано, а навпаки, в судовому рішенні зазначено, що одним з доказів вини є схема до протоколу про адміністративне правопорушення, до якої начебто ним не надано зауважень. Вказує, що не може погодитись з цим, оскільки схема місця ДТП до протоколу про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, якій складається відповідальною особою, яка наділена цим правом та він не має права робити в цьому документі будь-які креслення. Тому в протоколі про адміністративне правопорушення, саме до якого схема місця ДТП є додатком, ним зазначено, що він не згоден. Зазначає, що під час судового розгляду в суді першої інстанції ним було надано фотознімки з місця ДТП, на яких підтверджується факт зіткнення автомобілів на вул. Університетській, на певній відстані від перехрестя, вже після закінчення ним маневру. Але ні його пояснення, ні надані знімки до уваги судом не прийнято, і при прийнятті рішення не враховані. Також, вказує, що судом першої інстанції при розгляді справи та прийнятті рішення не взято до уваги його зауваження до схеми місця ДТП, а саме, що в схемі місця ДТП до протоколу про адміністративне правопорушення невірно відображено розташування його автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди оскільки, автомобіль не знаходився в повороті перехрестя вулиць, а також, його автомобіль під час зіткнення перебував на відстані 17 метрів від перехрестя, що підтверджує факт завершення маневру і повним виконанням ним п.16.11 ПДР України, а також той факт що під час ДТП він рухався по головній дорозі. Також, судом першої інстанції не надано оцінку зафіксованим пошкодженням автомобілів під час ДТП, жодним чином не взято до уваги надані фотознімки. Відповідно ним, в підтвердження пояснень про обставини ДТП, зрозуміло розташування автомобілів під час ДТП перпендикулярно один до одного. Мотиви суду Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши доводи ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони. В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу. А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості. Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання. У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції. За змістом статті 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад). Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 03 травня 2023 року о 08 год 05 хв ОСОБА_1 керував автомобілем Nissan Qashqai реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці Кузнечній, 1, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вулицею Університетською не надав перевагу у русі автомобілю ВАЗ 21144 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та допустив з ним зіткнення, чим порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху України. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Відповідно до п.16.11. ПДР України на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху Зазначений протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписані уповноваженою особою. Незважаючи на не визнання своєї вини в апеляційній скарзі, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,повністю підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: - відомостями протоколу про адміністративне правопорушення, який складений стосовно ОСОБА_1 ; - схемою місця ДТП від 03.05.2023 року, підписаною обома учасниками, зауважень та заперечень на яку ані ОСОБА_1 ані ОСОБА_2 не надано; - письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 03.05.2023 року, відповідно до яких 03.05.2023 він рухався по вул. Університетській м.Харкові прямо, як раптом відчув удар в задню частині автомобіля, в результаті чого його автомобіль розвернуло; - письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 03.05.2023 року, написаними ним власноруч, відповідно до яких він підтвердив обставини, про те, що 03.05.2023 року він перед перехрестям, знизив швидкість, ввімкнув сигнал правого повороту, пропустив транспорт, який рухався по головній дорозі, і після цього повернув направо. після цього, він продовжив рух у правій полосі вул. Університетської (головна дорога), автомобіль «ВАЗ 21144», який рухався з ним в одному напрямку в лівій смузі проїзної частини вул. Університетської, різко, без вимкненого сигналу правого повороту, здійснив поворот вправо, намагаючись зайняти місце на паркові та під час цього маневру відбулося зіткнення автомобілів. - фотографіями з місця ДТП, на яких відображено пошкодження автомобілів та їх місце розташування після ДТП Апеляційний суд погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що згідно схеми ДТП від 03.05.2023 року, що сталася за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вбачається характер механічних пошкоджень транспортних засобів, отриманих внаслідок ДТП, а саме: автомобіль Nissan Qashqai реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 має такі пошкодження: передня частина автомобіля з права; автомобіль «ВАЗ 21144 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 має такі пошкодження: передня частина зліва. Вказані у схемі місця ДТП пошкодження також підтверджуються наданими суду фотознімками з місця ДТП. Зі схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, складеної в присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вбачається як саме рухалися транспортні засоби за адресою: м. Харків, перехрестя вул.. Кузнечною та вул..Університетською, місце ДТП, при цьому учасники пригоди, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожен був ознайомлений зі схемою, про що підписався, написав про свою згоду зі схемою та не мав ніяких зауважень та доповнень при складанні схеми місця ДТП. Належить взяти до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення, а також схема місця ДТП, складені уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що їх складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 не оскаржувалися в порядку, передбаченому КАС України або до безпосереднього керівництва працівників поліції, а також вінне звертався зі скаргами до правоохоронних органів, відповідно до вимог КПК України, а тому твердження апелянта щодо незаконності дій працівників поліції під час складання протоколу є необґрунтованими та розцінюються судом апеляційної інстанції як обраний спосіб захисту. Доводи апелянта про те, що він не мав права вносити зауваження до схеми місця ДТП та свою незгоду зі схемою виклав у своїх письмових поясненнях не свідчать про необґрунтованість та незаконність складеної працівниками поліції схеми ДТП, оскільки таким чином ОСОБА_1 , користуючись своїм правом, надав письмові пояснення до складеної схеми місця ДТП та власну версію того як відбулось зіткнення автомобілів. Аналізуючи схему місця ДТП, характер та локалізацію зазначених пошкоджень транспортних засобів, апеляційний суд дійшов висновку про порушення вимог п.16.11 ПДР водієм ОСОБА_1 , який керуючи автомобілем при виїзді на нерегульоване перехрестя, не надав перевагу у русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, що призвело до зіткнення транспортних засобів та спричинило їх пошкодження. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що причиною виникнення ДТП, на його думку, стало порушення правил дорожнього руху потерпілим. Апеляційний суд звертає увагу на те, що за змістом ст. 279,280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається судом у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, у справі щодо ОСОБА_1 суд повинен надати оцінку саме його діям в дослідженій дорожній обстановці на предмет відповідності ПДР України. Крім того, аналіз схеми ДТП та письмових пояснень потерпілого та ОСОБА_1 , наданих ними під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо події ДТП свідчать про те, що саме водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.16.11 ПДР України та допустив зіткнення автомобілів. Таким чином, посилання апелянта про відсутність в його діях складу правопорушення є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. При цьому належить врахувати те, що, оспорюючи висновки суду першої інстанції, апелянт не заявляв будь-яких клопотань, в тому числі щодо допиту свідків, проведення судової експертизи, тощо. Отже, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття; запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, покарання та виправлення правопорушника, відшкодування збитків. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 16.11 Правил дорожнього руху України, винуватості останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП в межах санкції ст.124 КУпАП. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 15 червня 2023року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик