Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 353/1442/23

Справа № 353/1442/23 Провадження № 33/4808/547/24 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції ЛУКОВКІНА У. Ю. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 травня 2024 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,- в с т а н о в и в: Постановою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. Судом першої інстанції встановлено, що 24.12.2023 року о 23 год. 52 хв. по вул. Шевченка, 6, в с. Нижнів Івано-Франківського району Івано-Франківської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу «Alcotest Drager 6810», що підтверджується тестом № 3882 від 24.12.2023 року, результат якого становив 1,19 проміле, тобто своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 (а) ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2024 року та провадження у справі щодо нього закрити. Вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, підлягає скасуванню через істотні процесуальні порушення, а саме: у зв`язку з неповним встановленням обставин, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційних доводів посилається на те, що судом порушено його право на захист, оскільки проведено судовий розгляд справи формально і упереджено, не виконано судом вимоги ст. 268 КУпАП. Вказує, що усі обставини, які підтверджуються відеозаписом події, вказують на те, що йому не було належно роз`яснено і не забезпечено права на реальну допомогу адвоката, що є істотним процесуальним порушенням його конституційних прав, в тому числі і на правовий захист і ставить під сумнів висновок про доведеність його вини, що в силу правового принципу «плодів зіпсованого дерева» дає підстави визнати всі здобуті поліцейськими дані у цій справі недопустимими доказами. З наведеного є очевидним, що розглядаючи справу, суд значно відступив від принципів повноти та об`єктивності судового розгляду. Стверджує, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи, були надуманими та ґрунтувалися виключно на припущеннях. Відеозапис, який долучено до матеріалів справи, відображає непослідовність дій працівників поліції, носить фрагментарний характер та тільки підтверджує істотні порушення з їхнього боку. Вказує про безпідставність зупинення транспортного засобу під його керуванням, оскільки причин для зупинки не було і ПДР він не порушував, що підтверджується відеозаписами з нагрудної камери поліцейського. Також вважає безпідставною вимогу працівників поліції пройти ним в установленому порядку огляд на визначення стану сп`яніння, оскільки не було підстав вважати, що він перебуває в стані сп`яніння, ознак сп`яніння в нього не було, алкоголю не вживав, а тому погодився пройти огляд. На прохання сестри змушений був терміново їхати в аптеку, так як у племінника раптово піднялась температура. Вказує, що направлення на огляд, яке міститься в матеріалах справи, і на яке суд першої інстанції послався як на доказ його винуватості, на місці складання протоколу йому не оголошувалось, про його наявність він дізнався тільки при ознайомленні із матеріалами справи. Крім того, в направленні, всупереч нормам КУпАП та Інструкції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2025 за №1452/735, зазначено, що його направлено до КНП «Прикарпатський ОКЦПЗ Івано-Франківської ОР» замість найближчого медичного закладу - Тлумацької районної лікарні. Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які належні і допустимі докази вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Крім того стверджує, що працівники поліції уже тривалий час незаконно використовують спеціальні технічні засоби газоаналізатори для контролю (вимірювання) вмісту алкоголю у видихуваному повітрі Drager Alcotest 6810 та Drager Alcotest 6820, проте вказане залишилось поза увагою суду. На думку апелянта, вищевказані обставини свідчать про порушення працівниками поліції процедури фіксації адміністративного правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, а суд першої інстанції неповно та необ`єктивно розглянув справу. В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, проте до початку апеляційного розгляду подав заяву, в якій вказав на те, що повністю підтримує вимоги апеляційної скарги, знає про свої права та буде здійснювати свій захист самостійно, не має можливості бути присутнім в суді апеляційної інстанції та просить слухання справи провести без його участі. Апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до відповідальності самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішує питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції та використання ним інших прав, які встановлені законом. Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної. Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності». Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, враховуючи недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року, вважає за необхідне здійснювати правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Так, судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що в матеріалах провадження відсутні належні та достатні докази на підтвердження його винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, а оцінка доказів, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному, та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доводиться даними, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, зокрема: протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 587514 від 25.12.2023 року; результаті алкотесту приладу «Drager Alcotest 6810» від 24.12.2023 року № 3882; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, чинному до 20.12.2024 року; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.12.2023 року; дисках з відеозаписами від 25.12.2023 року; зобов`язанні до протоколу про адміністративне правопорушення від 25.12.2023 року. Під час перегляду справи в апеляційній інстанції судом, з метою перевірки доводів захисника, у повному обсязі було повторно досліджено докази, які містяться в матеріалах справи, та відеозаписи, які долучено до протоколу про адміністративне правопорушення. Так, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 587514 від 25.12.2023 року, 24.12.2023 року о 23 год. 52 хв. по вул. Шевченка, 6, в с. Нижнів Івано-Франківського району Івано-Франківської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням газоаналізатора «Alcotest Drager 6810» на місці зупинки транспортного засобу, тест №03882 від 24.12.2023 року становить1,19 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР, за що передбачена відповідальність 1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 2). Вказаний протокол складений уповноваженою особою - поліцейським СРПП ВП №5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшим сержантом поліції Рибак Р.М., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний уповноваженою на те особою та особою, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 . ОСОБА_1 був присутня при складанні вказаного протоколу, ознайомлений з його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться у Тлумацькому районному суді, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 . У графі протоколу, якою передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено: «Я не мав права їхати, попросила сестра через те, що захворіла дитина». Даними відеозаписів підтверджено, що працівник поліції ознайомив ОСОБА_1 зі змістом висунутого обвинувачення, з правами та обов`язками, які передбачені законом. За змістом рішення Європейського суду по справі «Ґалстян проти Вірменії», протокол про адміністративне правопорушення, який містить обвинувачення та є головним доказом по справі, повинен мати відомості про точний час, коли цей документ був пред`явлений особі, яка притягається до відповідальності та чи мала вона достатній час на ознайомлення з ним. Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статей 254, 255, 256 КУпАП і не містить недоліків, які б свідчили про істотне порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи будь-яких інших процесуальних порушень. Таким чином, доводи апелянта з приводу неналежності як доказу протоколу про адміністративне правопорушення є необґрунтованими, їм надано належну правову оцінку за результатом апеляційного дослідження, в ході якого апеляційним судом не встановлено порушень вимог статей 254, 255, 256 КУпАП. При цьому, даними відеозаписів підтверджено, що працівник поліції ознайомив ОСОБА_1 зі змістом протоколу та висунутим звинуваченням, з правами та обов`язками, які передбачені законом, повідомив про можливість надати пояснення щодо висунутого обвинувачення та ознайомитись з матеріалами справи. До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 25.12.2024 року, за змістом якого поліцейським пропонувалося ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в КНП «ПОКЦПЗ» у зв`язку з виявленими ознаками стану сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння шкіри обличчя. Проте, огляд в медичному закладі не проводився, огляд проведено на місці зупинки за допомогою приладу Alcotest Drager 6810, результатат огляду 1,19 %. Направлення підписане працівником поліції, підпис ОСОБА_1 відсутній (а.с. 4). Відповідно до роздруківки приладу «Alcotest Drager 6810", огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проведений 24.12.2023 о 23:55 год. за допомогою приладу «Alcotest Drager 6810», прилад № ARСВ- 0078, тест № 3882, результат - 1,19 проміле. Роздруківка приладу «Alcotest Drager 6810" підписана поліцейським та особою, яку тестували - ОСОБА_1 (а.с. 3). Згідно з даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 24.12.2023 року, огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння шкіри обличчя, за допомогою приладу «Alcotest Drager 6810», результати огляду на стан сп`яніння - 1,19 проміле. ОСОБА_1 погодився з результатами, про що свідчить його підпис у відповідній графі акту. (а.с.5) Згідно долученого до матеріалів справи рапорту поліцейського СРПП відділення поліції №5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшого сержанта поліції Рибака Р. 24.12.2023 року під час здійснення нагляду за дорожнім рухом в с. Нижнів по вул. Шевченка, на підставі ч.1 ст. 35 Закону України «Про національну поліції» було зупинено транспортний засіб марки «ВАЗ 2101» н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДР, а саме водій керував транспортним засобом у темну пору доби з неосвітленим номерним знаком, чим порушив п.п.2.9в ПДР України. Керуючись положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015, в ході спілкування із водієм ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, почервоніння шкіри обличчя. Водію було запропоновано пройти огляд на місці зупинки з метою визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою сертифікованого газоаналізатора Alcotest Drager 6810, чи проїхати в лікувальний заклад КНП «ПОКЦПЗ», ОСОБА_1 погодився пройти огляд. Під час проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, було виявлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до проведеного тестування результат становить 1,19 проміле, чим порушив п.2.9а ПДР України. Водію були роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що підтверджується відеозаписом із портативного нагрудного відео реєстратора. ОСОБА_1 відсторонений від керування транспортним засобом. На ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст.121-3 КУпАП. (а.с.11) Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність своїх дій. Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, апеляційним судом були досліджені відеозаписи, які долучено до матеріалів адміністративної справи (а.с. 6, 36). Зокрема, на відеозаписі з відеореєстратора службової машини працівників поліції зафіксовано, що водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції у зв`язку з тим, що він керував транспортним засобом у темну пори доби з неосвітленим номерним знаком. Під час спілкування із водієм у працівників поліції виникла підозра, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим останньому було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6810на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, продув Alcotest Drager 6810, результат становив - 1,19 проміле. При цьому, ОСОБА_1 погодився з вказаним результатом, підтвердив, що вживав алкоголь. Працівником поліції роз`яснено ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Після чого працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зміст якого оголошено водію. Водій ОСОБА_1 зазначив в протоколі свої пояснення по суті правопорушення, власноручно розписався в ньому та отримав його копію. Також на відео зафіксовано, що працівник поліції склав відносно ОСОБА_1 адміністративну постанову про порушення ним п.2.9в ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 121-3 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом в темну пору добри з неосвітленим номерним знаком. Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, доводи апелянта з приводу неправомірності вимоги поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. Зі змісту матеріалів справи вбачається, що такими ознаками поліцейський вважав те, що у водія є запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, тремтіння пальців рук. Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначений ст. 266 КУпАП, приписами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядку). Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Суд, дослідивши відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу, та відмовився від проходження огляду у медичному закладі. Відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, встановити послідовність даних, що містяться в матеріалах провадження, зафіксованих у протоколі про адміністративне правопорушення, в оскаржуваній постанові, а також заперечень, викладених в апеляційній скарзі та озвучених під час апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку ОСОБА_1 при фіксації обставин подій патрульними поліцейськими, проходженні ним огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння з допомогою Алкотестера Драгер та відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи щодо недопустимості результату огляду на стан сп`яніння, який було проведено поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу. Зокрема, апеляційний суд неодноразово наголошував, що газоаналізатори «Drager Alcotest» сертифіковані Міністерством економічного та торгового розвитку України за № UA-МІ/1-96-2014 від 01 вересні 2014 року та відповідно до свідоцтва про Державну реєстрацію № 14455/2014 внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволені для застосування на території України. Використання медичних виробів, «газоаналізатор Drager Alkotest», які були завезені та реалізовані на території України, та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії свідоцтва про державну реєстрацію є можливим за умов додержання вимог щодо повірки (калібрування) та інших нормативних документів, що підтверджують вірність результатів вимірювання. Наказом Держлікслужби № 1529 від 29 грудня 2014 року затверджено перелік зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, де в пункті 43 вказано газоаналізатори «Drager Alcotest», реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежений. Жодних обмежень щодо виду газоаналізатору за номером не передбачено. Відповідно до сертифікату затвердженого типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-96-2014 виданий 01 вересня 2014 року (серія А № 007292) виданий фірмі Drager Safety AG & Co KGaA, Німеччина, на підставі позитивних результатів державних контрольних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, затверджений тип засобів вимірювальної техніки «Газоаналізатори Alkotest …, Interlock XT», який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером Н788-14. Газоаналізатори Alkotest…, Interlock XT під час випуску з виробництва підлягають повірці. Міжповірочний інтервал, установлений під час затвердження типу засобів вимірювальної техніки - 1 рік. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» встановлено міжповірочний інтервал вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається 1 рік. Тобто, технічні засоби, що використовуються органами національної поліції для проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння, проходять технічне обслуговування з інтервалом в 1 рік. З наявного в матеріалах справи Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/6940 газоаналізатора Alcotest 6810 Зав. №ARCB-0078 слідує, що дане свідоцтво чинне до 20.12.2024 року. (а.с.7) Таким чином, газоаналізатор «Akcotest Drager №6810», що був використаний поліцейським для проведення огляду на стан сп`яніння відповідає встановленим вимогам ДСТУ, а тестування здійснено працівниками поліції в межах міжповірочного інтервалу газоаналізатора, встановленого нормативно-правовими документами. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу не погоджувався із результатами огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, а його процесуальна поведінка після проходження огляду свідчить про те, що він не заперечував результати огляду та погоджувався з ними. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння повинна бути висловлена в категоричній чіткій формі, а зі змісту процесуальної поведінки водія повинно вбачатись, що він дійсно вважає, що такий результат огляду не відповідає дійсності та погоджується пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, оскільки не перебуває у стані алкогольного сп`яніння. При оформленні поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху патрульна поліція керується Конституцією України, КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, іншими нормативно правовими актами. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що він повинен був їхати до аптеки, щоб купити ліки для хворої дитини, оскільки, вищевказані обставини не доведені під час розгляду справи та носять голослівний, бездоказовий характер. Так, відповідно до вимог ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Разом з тим, вищевказані доводи не свідчать про те, що ОСОБА_1 дійсно перебував у стані крайньої необхідності, а наявна небезпека могла бути усунута тільки шляхом вчинення ним відповідного правопорушення. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 щодо неправомірності зупинки його транспортного, оскільки з даних відеозапису вбачається, що правовою підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 було порушення ним п.2.9.в ПДР. Такими чином, перевіривши сукупність доказів по справі, апеляційний суд вважає, що в матеріалах провадження достатньо належних та допустимих доказів, які поза всяким розумним сумнівом доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а відтак і наявність в діях останнього складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що і поставлено йому у вину. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами, оскільки при накладенні стягнення судом першої інстанції було вірно враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами. Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки. З огляду на наведене, підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв