Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/802/24

Справа № 344/802/24 Провадження № 33/4808/520/24 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2024 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп судового збору. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, вчинив відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за наступних обставин. Так, 10.01.2024 о 03 год 14 хв у м. Івано-Франківськ по вул. Петлюри, 15б водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Jeep» моделі «Compass», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2024 року, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що висновки суду щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, не відповідають фактичним обставинам справи, а під час розгляду справи судом допущені істотні порушення норм матеріального та норм процесуального права. Зокрема, посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази правомірності зупинення транспортного засобу під його керуванням, а тому подальші дії працівників поліції вважаються незаконними та до всіх наступних дій має застосовуватись принцип «плодів отруєного дерева». Крім того, вказує, що ні протоколом, ні відеозаписом, наданим працівниками поліції, не підтверджується наявність в нього ознак алкогольного сп`яніння в розумінні Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року. На думку апелянта, не є допустимим доказом його вини, долучений до матеріалів справи, відеозапис, оскільки ним не зафіксовано: пояснення працівників патрульної поліції щодо законних причин зупинки, наявність в нього ознак алкогольного сп`яніння, агресивної поведінки (як про це зазначено в постанові суду). Вважає, що відеозапис не може бути визнаний належним та допустимим доказом його винуватості у вчиненні правопорушення. Крім того, звертає увагу на те, що йому не було роз`яснено його право скористатися послугами професійної правничої допомоги згідно ст.59 Конституції України. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції. При вирішанні питання про можливість розгляду провадження за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальної апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 вказав у апеляційній скарзі місце своєї реєстрації, за яким на даний час не проживає у зв`язку з тим, що воно перебуває у безпосередній близькості до лінії фронту та не зазначив місце свого фактичного проживання. Разом з тим, ОСОБА_1 вказав номер мобільного телефону за яким суд апеляційної інстанції повідомляв його про розгляд апеляційної скарги. Зокрема, про те, що ОСОБА_1 на даний час проживає у м. Івано-Франківську свідчить той факт, що апеляційну скаргу подано ним безпосередньо до канцелярії суду першої інстанції. Крім того, саме м. Івано-Франківськ було зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, як місце фактичного проживання правопорушника. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. Розгляд апеляційної скарги неодноразово призначався у суді апеляційної інстанції і ОСОБА_1 безумовно знав про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні. Апеляційний суд, вважає, що поведінка ОСОБА_1 свідчить про те, що він фактично відмовився від свого права на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції. Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 . Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомлена про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом. Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, апеляційний суд вважав за необхідне перевірити вищевказані доводи у повному обсязі. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП та призначив йому справедливе та законне стягнення, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується в тому, що, будучи водієм транспортного засобу, відмовився від проходження в установленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №612061 від 10.01.2024, 10.01.2024 о 03 год 14 хв у м. Івано-Франківськ по вул. Петлюри, 15б водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Jeep» моделі «Compass», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою працівником поліції із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою. ОСОБА_1 від підпису відмовився. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою інспектором взводу 2 роти 1 БУПП в Івано-Франківській області молодшим лейтенантом поліції Жіляк В.В. з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення містить дані, які свідчать про те, що ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено про розгляд справи. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що до нього долучається відео з бодікамер, направлення, зобов`язання та відео з відео реєстратора. В графі пояснення ОСОБА_1 , як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовився від надання пояснень на підставі ст.63 Конституції України. До матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.03.2024 року, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння, також водія направлено до КНП ПОК ЦПЗ ІФ ОР, однак водій від огляду у вищевказаному медичному закладі відмовився. Вищевказане направлення складено у відповідності до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і вони безумовно стосуються обставин, вчиненого правопорушення. Зі змісту доводів ОСОБА_1 вбачається, що останній заперечує факт керування транспортним засобом та стверджує, що транспортний засіб було зупинено у зв`язку із порушенням комендантської години, що свідчить про неправомірність дій працівників поліції. Апеляційний суд вважає, що вищевказані доводи повністю спростовуються сукупністю доказів, які містяться в матеріалах провадження. Перевіряючи доводи щодо неправомірності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан на всій території України який неодноразово продовжувався та діє на сьогодні. У зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану тимчасово обмежуються конституційні права і свободи людини та громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також впроваджуються тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб. За змістом ст. 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455 «Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» (далі Постанова КМУ) патрулям на території, де встановлено особливий режим, в установленому законодавством порядку надано право перевіряти в осіб документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти до органів або підрозділів Національної поліції для встановлення особи; у разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які перевозяться зазначеними особами. Крім того, тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об`єктів, евакуйовувати транспортні засоби, та ін.. Приписами ст. 20 Постанови КМУ визначено, що заходи з контролю в`їзду/виїзду поза межами блокпостів включають: виявлення порушення встановленого порядку переміщення осіб, транспортних засобів, вантажів (товарів) на територію, де встановлено особливий режим; затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів. Передбачено, що під час здійснення заходів з обмеження свободи пересування громадян України, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України, та повинні бути дотримані вимоги статей 12 і 13 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (ст. 21 Постанови КМУ). Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при оформленні поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху патрульна поліція керується Конституцією України, КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, іншими нормативно правовими актами, що набули чинності в умовах введення на території України воєнного стану. Враховуючи вищевказане, апеляційний суд вважає, що працівники поліції правомірно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 і в матеріалах провадження відсутні дані, які б свідчили про неправомірну зупинку транспортного засобу під час дії на території України воєнного стану, недотримання працівниками патрульної поліції приписів нормативно-правових актів при виконанні службових обов`язків, перевищення службових повноважень працівниками поліції, тощо. Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції та відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про недопустимість використання відеозапису в якості належного та допустимого доказу, оскільки вищевказані відеозаписи здійснені у встановленому законом порядку та долучені до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення особою, яка складала вищевказаний протокол. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції, нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Так, зі змісту оглянутих відеозаписів вбачається, що працівники поліції під час патрулювання виявили транспортний засіб, який рухався під час комендантської години. На проблискові маяки патрульної поліції, водій повернув у двір та зупинився, вийшов з автомобіля та намагався покинути місце зупинки, проте був зупинений працівниками поліції. Таким чином вказаним відеозаписом зафіксовано, як працівники поліції зупиняють транспортний засіб марки «Jeep» моделі «Compass», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 за порушення комендантської години. При цьому, відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 повністю визнавав, що керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, однак відмовився надати будь-які документи, які підтверджують право керування транспортним засобом та пропонував працівнику поліції домовитись на місці щодо уникнення відповідальності за вчинене правопорушення. Так, на вимогу поліцейського пред`явити документи, водій сказав, що немає документів та додав: «Ну добре давайте оформляємо штраф 17000, п`яний на кермом». На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою алкотестера Драгер на місці зупинки або в медичному закладі, ОСОБА_1 відповів: «Немає змісту, стан сп`яніння підтверджую». Працівник поліції повторно запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, на що водій почав стверджувати, що він дійсно порушив комендантську годину, йшов на вулицю Мазепи, проте вказаним автомобілем не керував. Таким чином, вказаним відеозаписом зафіксовано, що після того, як працівник поліції повідомив про можливість притягнення водія до кримінальної відповідальності за надання неправомірної вигоди та запропонував водію пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу або в медичному закладі, ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився проходити такий огляд та став стверджувати, що він взагалі не керував транспортним засобом. Поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 , що його зупинено за порушення комендантської години, під час спілкування у водія виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини та поведінка, що не відповідає обстановці, у зв`язку з відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відносно водія буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п.2.5 ПДР, а також ознайомлено водія з його правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України. Зокрема роз`яснено, що водій може скористатись допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, послугами перекладача, давати пояснення, ознайомлюватися з матеріалами. Водій ОСОБА_1 продовжував заперечувати, що він керував даним транспортним засобом, відмовлявся пред`явити документи, що посвідчують його особу та на право керування транспортним засобом. Після пред`явлення документів в додатку «Дія» працівником поліції було складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та зачитано протокол водію. Водій ОСОБА_1 відмовився надати пояснення в протоколі, а також від підписання протоколу. Відеозаписом зафіксовано, як ОСОБА_1 за допомогою мобільного телефону спілкується з невідомою особою, яка надає йому правову допомогу та повідомляє, що останній не повинен підписувати протокол про адміністративне правопорушення але може надати пояснення. Відеозаписом з відео реєстратора, який встановлений на патрульній поліцейській машині зафіксовано, як після зупинки транспортного засобу марки «Jeep» моделі «Compass», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 останній виходить з машини та намагається залишити місце події. Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора та відео реєстратора, який встановлено на патрульній машині, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Зокрема, відеозаписом зафіксовано, що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу марки «Jeep» моделі «Compass», д.н.з. НОМЕР_1 , який було зупинено поліцейськими. Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу , що досліджені судом відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Суд правильно вказав, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення правопорушника до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не діяв у стані крайньої необхідності, не знаходився у стані необхідної оборони і не перебував у стані неосудності. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. Апеляційний суд, враховуючи наявність зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення та інших документах, які долучені до матеріалів справи ознак наркотичного сп`яніння вважає, що водій ОСОБА_1 повинен був виконати вимоги працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки сукупність наявних у справі доказів свідчить про обґрунтованість підозри працівників поліції про те, що водій керував транспортним засобом, перебуваючи у стані сп`яніння. Апеляційний суд вважає, що законодавець передбачив настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, саме з метою забезпечення неможливості ухилитись від проходження такого огляду водіями, які підозрюються у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння. Так, у разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а своєю процесуальною поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду. Разом з тим, поведінка ОСОБА_1 на місці події свідчила, що він в категоричній формі відмовився проходити огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення обране судом в мінімальних межах ч.1 ст.130 КУпАП відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. Разом з тим, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для самого водія та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення. Зокрема, встановлена законодавцем санкція за ч.1 ст. 130 КУпАП, якою передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, не передбачає призначення іншого стягнення ніж те, яке застосовано судом першої інстанції до правопорушника. При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами. Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, призначив ОСОБА_1 справедливе стягнення, яке відповідає вимогам закону. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв