Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/3060/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2024 року справа №200/3060/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року у справі № 200/3060/23 (головуючий І інстанції Зінченко О.В.) за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії з обчислення та виплати місячного грошового забезпечення за період з 16.10.2020 року по 28.10.2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні; Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні; - зобов`язати здійснити перерахунок та виплату місячного грошового забезпечення за період з 16.10.2020 року по 28.10.2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2023 року позов задоволено: - визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 стосовно ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 16.10.2020 року по 28.10.2021 року із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; - зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення та інші додаткові виплати за період з 16.10.2020 року по 28.10.2021 року із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. Відповідач не погодився з рішення суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального права. Апелянт зазначив, що на його адресу не надходило жодного документа з матеріалів справи крім рішення суду, у зв`язку з чим відповідач фактично був позбавлений можливості представляти свої інтереси під час розгляду справи, що призвело до необ`єктивного та неповного вивчення судом обставин справи. На теперішній час відповідачем копії позовної заяви позивача не отримано. Суд не звернув уваги на обов`язок відповідача, як роботодавця здійснювати оплату праці (виплату грошового забезпечення) у відповідності до ст. ст. 3 - 31 Закону України «Про оплату праці». Згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 у редакції на теперішній час зазначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Тобто 1762 гривні є одиницею виміру, яка використовується для розрахунку розміру посадових окладів, у попередній редакції зазначалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Апелянт вважає, що сума у розмірі 1762 грн. є фіксованою та використовується сугубо для розрахунку розмірів посадових окладів. Така сума не може мати прив`язки до термінів часу чи будь - яких інших змін на це також вказують зміни, які діють на теперішній час зазначена фіксована сума. Також про це зазначається у п. 1 додатку до постанови № 704, в якій зазначалось, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного, якого саме не зазначалось, однак порівнюючи положення п. 4 тексту постанови № 704 та п. 1 додатку до постанови, слід дійти до висновку, що керуватись слід саме текстом, а саме п. 4 постанови № 704, так як текст правового акту має вищий юридичний статус та є джерелом права. Примітки ж навпаки служать для пояснення або інтерпретації тексту, а не для встановлення нормативних правил, тобто зазначене у примітках не може звужувати чи збільшувати встановлене у тексті. На таку правильність інтерпретації вказує те, що в редакції Постанови № 704 від 03.11.2020 року були внесені зміни, а саме зазначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №

704. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду». За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3). Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України). За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію. Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційних скарг, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного. Позивач проходив військову службу з 16.10.2020 року по 28.10.2021 року у Військовій частині НОМЕР_2 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.10.2021 року № 214 сержанта ОСОБА_2 звільнено з військової служби. Ухвалою апеляційного суду від 19.03.2024 року зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 надати суду до 20.05.2024 року розрахунок грошового забезпечення позивача та інших додаткових виплат за період з 16.10.2020 року по 28.10.2021 року із зазначенням який прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, застосовано у спірний період, з наданням відповідних доказів. На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 19.03.2024 року відповідачем надано довідку про розмір грошового забезпечення позивача за період з 16.10.2020 року по 28.10.2021 року, згідно якої розміри грошове забезпечння за спірний період розраховано, виходячи з розміру 1762 грн. та шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Згідно ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Згідно п. 4 цієї Постанови в редакції, яка була чинною до 24.02.2018 року, було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. При цьому, Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться. 24.02.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», п. 6 якої внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 викладено в редакції, згідно з якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» визнано протиправним та скасовано. Таким чином, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18, діє п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 у первісній редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Крім того, з 29.01.2020 року знову почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року (в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50 відсотків мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум). За п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Судом враховано правові висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року в справі №240/4946/18, постановах Верховного Суду від 18.02.2021 року в справі №200/3775/20-а, від 11.02.2021 року у справі №200/3757/20-а. Згідно ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Оскільки положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в частині обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати суперечить положенням п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ, тому вони не підлягають застосуванню. Таким читном, з 29.01.2020 року суб`єкт владних повноважень - орган фінансового забезпечення зобов`язаний був обчислювати розміри посадового окладу та окладу за військове звання військовослужбовців з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, як було передбачено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначено прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2020 року 2102 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2021 року 2270 грн. Отже, протягом спірного періоду проходження позивачем військової служби з 16.10.2020 року по 28.10.2021 року грошове забезпечення позивача та інші додаткові виплати мали обчислюватися згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, яка діє з 29.01.2020 року, а саме: щодо періоду з 16.10.2020 року до кінця 2020 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, щодо періоду з 01.01.2021 року по 28.10.2021 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року. Таким чином, проятгом спірного періоду відповідач мав застосовувати прожитковий мінімум станом на 2020 рік та 2021 рік при обчисленні в грошового забезпечення та інших додаткових виплат згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, яка діє з 29.01.2020 року, а не станом на 2018 рік. На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про: - визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 стосовно ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 16.10.2020 року по 28.10.2021 року із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; - зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення та інші додаткові виплати за період з 16.10.2020 року по 28.10.2021 року із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. Щодо доводів апелянта, що на його адресу не надходило жодного документа з матеріалів справи крім рішення суду, у зв`язку з чим відповідач фактично був позбавлений можливості представляти свої інтереси під час розгляду справи, що призвело до необ`єктивного та неповного вивчення судом обставин справи, апеляційний суд зазначає наступне. Розгляд цієї справи здійснено судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог ст. 12 КАС України. З матеріалів електронної адміністративної справи вбачається, що згідно картки обліку вихідних документів Донецького окружного адміністративного суду отримувач - Військова частина НОМЕР_1 , адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 , зміст документу - направлення копій ухвали про відкриття та позов з додатками. Отже, матеріалами справи спростовується твердження апелянта про неповідомлення та ненадсилання на його адресу копії позову з додатками у цій справі. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення суду. Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року у справі № 200/3060/23 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Повний текст постанови складений 22 травня 2024 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: А.А. Блохін Е.Г. Казначеєв