Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/4905/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" травня 2024 р. Справа№ 910/4905/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кропивної Л.В. суддів: Барсук М.А. Пономаренка Є.Ю. секретар судового засідання Медведєва К.І., за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/4905/23 (суддя Мандриченко О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Логістик» про відшкодування 999 467,80 грн. ВСТАНОВИВ: У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Логістик» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» у відшкодування збитків у розмірі 999 467,80 грн, завданих втратою вантажу. Обґрунтовуючи виникнення у відповідача зобов`язання з відшкодування збитків позивач вказував, що відповідач за укладеним із позивачем договгостроковим договором перевезення № 09/08/2021 від 01.06.20221 р зобов`язувався забезпечити виконання перевезення/експедирування на замовлення позивача без втрат і пошкоджень прийнятого від позивача вантажу протягом усього маршруту проходження вантажу до його передачі в пункті призначення вантажоодержувачу, під цілою пломбою. Утім, прийнявши товар до перевезення 24.02.2022 та виконуючи вантажні перевезення по території України згідно із наданою позивачем заявкою № ТО-036317 від 23.02.2022, перевізник, запитавши у вантажовідправника інструкцій про подальші дії стосовно вантажу у разі, якщо вантажоотримувач відмовиться прийняти вантаж, самовільно доправив вантаж (побутова та комп`ютерна техніка у загальній кількості 166 одиниць та загальною вартістю 1 116 882,25 грн) у приміщення, яке орендується перевізником у смт Бородянка, вул. Заводська ,

22. На початку квітня 2022 р. перевізник повідомив вантажовідправника про втрату ним 150 одиниць товару, вартістю 999 467,80 грн, а згодом 29.07.2022 склав за участю вантажовідправника акти, якими підтвердив цю обставину та повернув решту товару вантажовідправнику. Направлену вимогу вантажовідправника про відшкодування суми збитків та втраченої вигоди від 01.08.2022 перевізник залишив без задоволення, що стало підставою для звернення вантажовідправника з позовом до суду про стягнення з перевізника збитків, завданих втратою вантажу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Згідно з поданим 16.05.2023 відзивом на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позову за недоведеністю позивачем складу цивільного правопорушення для стягнення збитків. Заперечуючи доводи позивача, відповідач вказував, що ним був доставлений вантаж у пункт розвантаження, проте вантажоотримувач відмовився від отримання вантажу, а представник вантажовідправника зволікав з відповіддю щодо подальших дій відносно вантажу, тому перевізник для збереження вантажу залишив його у себе та доправив на зберігання за рахунок та під ризик вантажовідправника в орендованих перевізником приміщеннях у смт Бородянку. Отже, на думку відповідача, за втрату вантажу відповідач не повинен нести цивільно-правової відповідальності . Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у задоволенні позову відмовлено. У процесі розгляду спору суд установив, що за умовами укладеного у простій письмовій формі між позивачем та відповідачем договору з перевезення вантажу автомобільним транспортом перевізник несе повну відповідальність у розмірі вартості втраченого або пошкодженого вантажу, всіх понесених замовником супутніх витрат по його доставці та митному оформленні, а також зобов`язаний відшкодувати вантажовідправнику упущену вигоду, розмір якої заздалегідь визначений у десятипроцентній ставці по відношенню до вартості втраченого або пошкодженого вантажу. Суд також дійшов до висновку, що прийнявши від вантажовідправника до перевезення вантаж 24.02.2022, у цей же день перевізник прибув за адресою вантажоодержувача, проте той відмовився від отримання вантажу, а вантажовідправник протягом чотирьох годин інструкцій перевізнику щодо подальшої долі вантажу не надав. Установивши вказані обставини, суд застосував ч. 3 ст. 310 Господарського кодексу України і вказав , що в силу цієї норми перевізник мав право залишити вантаж у себе за рахунок і на ризик вантажовідправника, тож ризики втрати вантажу несе вантажовідправник. Поряд з цим суд першої інстанції відхилив доводи перевізника про повідомлення перевізником вантажовідправника про настання форс - мажорних обставин, як це передбачено п. 7.2 договору, однак відмовив у задоволенні вимог до перевізника у зв`язку з недоведеністю вантажовідправником наявності вини перевізника у втраті вантажу на загальну суму в розмірі 999 467,80 грн, а також причинно - наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяними збитками. Не погодившись із висновками суду першої інстанції та мотивами, якими суд керувався при цьому, позивач (вантажовідправник) звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, як незаконне, та за наслідками апеляційного перегляду прийняти нове рішення про задоволення позову. За доводами апеляційної скарги, характер переписки у телефонних мессенджерах телеграм та вайбер між вантажовідправником та перевізником протягом 24.02.2022 свідчить про те, що перевізник не прибув у пункт розвантаження у м. Київ по вул. Полярна 20д, не повідомив одержувача вантажу про прибуття вантажу на його адресу, і, усупереч ст. 73 Статут автомобільного транспорту, при неотриманні розпоряджень вантажовідправника відносно вантажу, не повернув його вантажовідправникові, а доправив на власний орендований склад у смт Бородянку, де, на відміну від Києва, велися активні бойові дії, внаслідок чого більша частину вантажу була втрачена. На ці обставини і на вимоги Статуту автомобільного транспорту, як вказував апелянт, суд першої інстанції належної уваги не звернув, невірно застосував норми матеріального права щодо відповідальності перевізника у правовідносинах, в яких виник спір, що мало наслідком безпідставне звільнення перевізника від відповідальності за втрату вантажу при тому, що дії перевізника підчас виконання перевезення власним автотранспортом не були розумними та обачними, а перевізник не довів відсутності своєї вини у втраті вантажу під час виконання перевезення. Одночасно в тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2023 року у справі № 910/4905/23 на підставі п.1 ч. 2 ст. 256 ГПК України. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» у судовій справі № 910/4905/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 зобов`язано Господарський суд міста Києва направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/4905/23. 09.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4905/23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/4905/23. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» № 13/10/23-2юр від 13.10.2023 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/4905/23 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги. 12.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою № 07/12/23-3юр від 07.12.2023 про усунення недоліків, відповідно до якої скаржник на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 910/4905/23 надав суду докази сплати судового збору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4905/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 та призначено апеляційний розгляд справи на 01.02.2024. 03.01.2024 від представника відповідача до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2024 відкладено розгляд справи № 910/4905/23 на 14.02.2024. 13.02.2024 від представника відповідача до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Суліма В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відрядженні, для розгляду справи № 910/4905/23 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 справу № 910/4905/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 прийнято до провадження колегію суддів у вказаному складі. Розгляд справи призначено на 27.03.2024. 19.02.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» адвоката Трещова Андрія Олеговича, через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява № б/н від 16.02.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 заяву представника ТОВ «ДІЄСА» адвоката Трещова Андрія Олеговича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі № 910/4905/23 відбудеться 27.03.2024 о 12 год. 30 хв., в режимі відео конференції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 розгляд апеляційної скарги призначено на 08.05.2024. У судове засідання 08.05.2024 з`явились представники позивача та відповідача. Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту дослідження ним обставини справи, заслухавши доводи апелянта та заперечення відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з таких мотивів. У відповідності до ч. 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі ,якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Відповідно до частини 5 статті 307 Господарського Кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. Відповідно до заявки №ТО-036317 від 23.02.2022 на перевезення у рамках договору №09/06/2021 від 01.06.2021 вантажоотримувачем визначено ТОВ «Епіцентр К», дата й час завантаження: 24.02.2022 04:00 за адресою: с. Квітневе, вул. Гоголівська, 1А, адреса розвантаження: м. Київ, вул. Полярна, 20-Д. Вирішуючи спір, місцевий господарський суд як доведений факт визнав твердження перевізника стосовно того, що вантажоодержувач - ТОВ «Епіцентр К»- відмовився від прийняття та вивантаження вантажу у місці вивантаження - м. Київ, вул Полярна , 20-Д. Утім, характер письмового обміну між перевізником та вантажовіправником у програмних застосунках телефонів телеграм та вайбер такий висновок не підтверджують, адже перевізник ставить питання вантажовідправнику таким чином : «що робити , якщо не будуть вигружать?». За наявності спору з цього приводу слід було звернутися до Статуту автомобільного транспорту та договору між сторонами. Порядок фіксування моменту прибуття автомобіля під навантаження та розвантаження регламентується у пункті 53 Статуту автомобільного транспорту. Відповідно до вказаної статті час прибуття автомобіля під розвантаження - обчислюється з моменту пред`явлення шофером товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. При наявності в пунктах вантаження і розвантаження (крім станцій залізниць, портів, пристаней і аеропортів) в`їзних воріт або контрольно-пропускних пунктів час прибуття автомобіля під вантаження або розвантаження обчислюється з моменту пред`явлення шофером путьового листа або товарно-транспортної накладної вантажовідправнику або вантажоодержувачу біля в`їзних воріт або на контрольно-пропускному пункті. Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення шоферу відповідно оформлених товарно-транспортних документів на навантажений або вивантажений вантаж. Час пробігу автомобіля від воріт або контрольно-пропускного пункту до місця вантаження або розвантаження і назад виключається при обчисленні часу перебування автомобіля під вантаженням або розвантаженням. В разі прибуття автомобіля під вантаження раніше погодженого часу автомобіль вважається прибулим під вантаження в погоджений час, якщо вантажовідправник не прийме його під вантаження в момент фактичного прибуття. Вантажовідправники, вантажоодержувачі, станції залізниць, порти (пристані) і аеропорти, які одержують і відправляють вантажі або виконують вантажно-розвантажувальні роботи, зобов`язані в усіх випадках, в тому числі і при виконанні автотранспортними (транспортно-експедиційними) організаціями експедиційних операцій, відмічати в товарно-транспортних накладних час прибуття та вибуття автомобілів з пунктів вантаження і розвантаження їх. Порядок оформлення відміток про час прибуття і вибуття автомобілів з пунктів вантаження і розвантаження при перевезенні вантажів встановлюється Правилами, а при здійсненні централізованого завозу (вивозу) на станції залізниць, в порти (на пристані) і в аеропорти - Правилами централізованого завозу (вивозу) вантажів автомобільним транспортом на станції залізниць, в порти (на пристані) і аеропорти в УРСР. Проте у будь-якому якому випадку, в силу ст. 72 Статуту автомобільного транспорту, факт одержання вантажу засвідчується підписом і печаткою (штампом) вантажоодержувача в трьох примірниках товарно-транспортної накладної, два з яких залишаються у шофера-експедитора, а один вручається вантажоодержувачу; тоді як у випадку відмови від одержання вантажу вантажоотримувач зобов`язаний зробити про це запис у товарно-транспортній накладній і завірити цей запис підписом та печаткою (штампом). Зважаючи на те, що у договорі сторони не обумовили фіксування моменту прибуття автомобіля в пункту розвантаження, а відповідач не надав путьовий лист чи товарно-транспортну накладну з відміткою вантажоотримувача про відмову від одержання вантажу, зробленої біля в`їзних воріт або на контрольно-пропускному пункті у м. Києві вул. Полярна 20Д, колегія суддів апеляційного господарського суду не може визнати документально доведеною обставину, на яку посилався відповідач, а саме: -прибуття перевізника з вантажем у пункт розвантаження і відмовою вантажоотримувача від вантажу . Акти цивільного законодавства установлюють спростовну презумпцію про те, що дії учасників цивільних правовідносин при виконанні своїх цивільних прав та обов`язків є розумними , обачними та добросовісними. Як вбачається з переписки між сторонами у програмних застосунках телефонів представників позивача та вантажовідправника, і вірно установлено судом першої інстанції, о 12:45 год. 24.02.2022 вантажовідправник в особі начальника відділу магістральної логістики Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» надав перевізнику розпорядження повернути вантаж на склад або найближчий магазин вантажовідправника, проте у відповідь на вказане повідомлення перевізник повідомив, що направив автомобіль за адресою: смт Бородянка, вул. Заводська,

23. Пунктом 73 Статуту автомобільного транспорту установлено, що при неможливості здати вантаж вантажоодержувачу при міжміських перевезеннях з причин, не залежних від автотранспортного підприємства,чи організації вантажовідправник зобов`язаний дати автотранспортному підприємству або організації вказівку про новий пункт призначення вантажу в порядку, встановленому Правилами. При неодержанні вказаного розпорядження, а також при неможливості доставити вантаж до місця нового призначення автотранспортне підприємство або організація, після попереднього повідомлення, повертає вантаж вантажовідправнику. Вантажі, що швидко псуються, в цих випадках можуть бути здані для реалізації іншій організації. Витрати, зв`язані з переадресуванням, поверненням або реалізацією вантажу (прогін, простій рухомого складу, зберігання вантажу і т.п.), оплачуються вантажовідправником. З пояснень відповідача та поданих ним суду першої інстанції документів не можна дійти висновку, що перевізником наведено причини/обставини, з яких він не зміг виконати розпорядження вантажовідправника, або повернути вантаж вантажовідправнику, які не залежали від волі перевізника. Та обставина, що перевізник не виконав обов`язку з повернення вантажу вантажовідправнику, як того вимагає пункт 73 Статуту автомобільного транспорту і зміст ст. 309 ЦК України, натомість залишив у себе вантаж і розмістив його на території, де відбувалися військові дії, вказує, що такі дії перевізника не є обачними і розумними, а отже вина перевізника існує не у прямому умислі, а у формі необережності. Наявність вини у будь-якій формі не звільняє перевізника від обов`язку відповідати за завдані збитки у повному обсязі перед вантажовідправником. У п. 6.3.1 договору за псування або втрату вантажу в дорозі перевізник несе повну матеріальну відповідальність у розмірі вартості втраченого або пошкодженого вантажу, всіх понесених замовником супутніх витрат по його доставки та митного оформлення, а також упущеної вигоди замовника, яка узгоджена сторонами в розмірі 10% від вартості втраченого або пошкодженого вантажу. Повна матеріальна відповідальність перевізника настає також у разі ДТП, розкрадання вантажу, у разі порушення пломби до її здачі при розвантаженні, в разі порушення тенту (кузова), порушення підлоги вантажного відсіку, пломбувального тросу і т.д., в разі пошкодження упаковки товару, що призвела до псування що знаходиться в ній вантажу. Сума матеріальної відповідальності за вищенаведеними випадками визначається за загальною сумою нестач та (або) пошкодження вантажу (упаковки) внаслідок транспортування, а також всіх понесених замовником накладних витрат з доставки та митного оформлення такого вантажу, і визначається замовником на підставі товаросупровідних документів та документів, що підтверджують накладні витрати. Перевізник компенсує всі пошкодження майна замовника та/ або третіх осіб, що сталися під час виконання рейсу на підставі актів та інших документів, що підтверджують факт пошкодження. У разі відмови водія підписати ці документи - в них вноситься інформація про відмову водія в підписі і закріплюється підписом двох інших сторін з додатком фотоматеріалів, що підтверджують факт пошкодження майна. 01.08.2022 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №01/08/22-1юр про відшкодування збитків у розмірі 1 228 570, 19 грн, у відповідь на яку відповідач листом відмовив у відшкодуванні збитків, у зв`язку з окупацією смт Бородянка. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування збитків. Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України. Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. Для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. Статтями 924 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Як вірно зауважив суд першої інстанції, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 907/603/17 та від 27.10.2020 у справі № 903/846/19. У даній справі відсутність своєї вини відповідач не довів, тоді як позивач довів розмір збитків, неправомірність дій відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між завданими збитками та винними діями відповідача . За таких обставин справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову і про стягнення з відповідача на відшкодування завданих позивачу збитків у розмірі вартості втраченого вантажу 999 467,80 грн. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд спору у суді першої та апеляційної інстанцій покладаються на відповідача у справі. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/4905/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/4905/23 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Логістик» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, оф. 406; ідентифікаційний код 38727807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 45; ідентифікаційний код 36483471) 999 467,80 грн (дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч чотириста шістдесят сім гривень вісімдесят копійок) збитків, 14 992,02 грн (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві гривні дві копійки) судового збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Логістик» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, оф. 406; ідентифікаційний код 38727807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 45; ідентифікаційний код 36483471) 22 488,03 грн (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят вісім гривень три копійки) судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити місцевому господарському суду видати накази.

7. Матеріали справи № 910/4905/23 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 21.05.2024. Головуючий суддя Л.В. Кропивна Судді М.А. Барсук Є.Ю. Пономаренко