LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Харківський апеляційний суд639/853/24

від 16.05.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року у частині оскарження постанов від 28 червня 2022 року та від 31 січня 2024 року скасувати.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 639/853/24 Номер провадження 22-ц/818/1760/24 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 травня 2024 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Бурлака І.В., Маміної О.В., за участю секретаря судового засідання: Шевченко В.Р., заявника ОСОБА_1 , представника заявника адвоката Вихрицького Р. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року в складі судді Труханович В.В. у справі № 639/853/24 за скаргою ОСОБА_1 на дії Головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лисакова Євгена Сергійовича, заінтересована особа: Акціонерне товариство «Сенс Банк», В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ( далі Холодногірсько-Новобаварський ВДВС у м. Харкові СМУ МЮ (м. Харків)), заінтересована особа: Акціонерне товариство «Сенс Банк». Скарга мотивована тим, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 січня 2011 року у справі № 2012/2-811/11 з нього на користь Публічного акціонерного товариства соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі ПАТ СР «Укрсоцбанк») в особі харківської обласної філії «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 480 863,90 грн. На виконання вказаного рішення 25 березня 2011 року видано виконавчий лист, який наразі перебуває на виконанні Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові СМУ МЮ (м. Харків). Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 грудня 2021 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа у цивільній справі № 2012/2-811/11 за позовною заявою ПАТ СР «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа Банк»). 28 червня 2022 року головним державним виконавцем Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові СМУ МЮ (м. Харків) винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 48086,39 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму мінімальних витрат 203,58 грн. Постановою державного виконавця від 27 червня 2023 року внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість Назва: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АЛЬФА-БАНК" зазначено назву: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СЕНС БАНК". 31 січня 2024 року виконавчий документ передано до Основ`янсько-Слобідського ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ. Вважає, що вказані постанови винесено з порушенням вимог чинного законодавства та вони є неправомірними, оскільки наразі стягувачем є АТ «СЕНС БАНК», тобто юридична особа, пов`язана з державою-агресором, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) якої є громадяни Російської Федерації, які не проживають на території України на законних підставах. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати поважними причини пропуску процесуального строку на звернення до суду з цією скаргою та поновити вказаний строк; визнати неправомірними та скасувати постанови головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського ВДВС СМУ МЮ винесені у виконавчому провадженні № 28152640 від 28 червня 2022 року про стягнення виконавчого збору та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, від 27 червня 2023 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних та від 31 січня 2024 року про передачу виконавчого провадження. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що скаржником не надано доказів поважності причин пропуску строку на оскарження дій державного виконавця, оскільки ОСОБА_1 та його представник, були обізнані про існування виконавчого провадження № 28152640, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-811/11, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова, мали можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадженням та своєчасно оскаржити зазначені ними постанови. 11 березня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вихрицький Роман Павлович, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі, просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку на оскарження дій виконавця та передчасно розглянув це питання без виклику сторін та дослідження доказів. Оскаржувані постанови державним виконавцем у встановленому законом порядку боржнику не було направлено. Його представник ознайомився з ними в Автоматизованій системі виконавчого провадження (далі- АСВП) 12 лютого 2024 року. Обізнаність щодо існування виконавчого провадження беззаперечно не свідчить про те, що йому було відомо про винесення вищезазначених постанов. Посилався на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 04 лютого 2022 року у справі 925/308/13-г відповідно до яких за відсутності обов`язку у сторін виконавчого провадження відстежувати автоматизовану систему виконавчого провадження та за відсутності доказів направлення приватним виконавцем постанов про вчинення дії у виконавчому провадженні (документа виконавчого провадження) висновки судів попередніх інстанцій про неповажність причин пропуску відповідного процесуального строку та про залишення скарги без розгляду є передчасними. 29 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку державним виконавцем з Холодногірсько-Новобаварського ВДВС СМУ МЮ подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив ухвалу суду залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що про винесення оскаржуваних постанов скаржнику було відомо щонайменше з липня 2023 року. В провадженні Жовтневого районного суду міста Харкова перебувала справа за заявою про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі № 2012/2-811/11 за позовною заявою ПАТ СР «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. У вказаній заяві державний виконавець зазначав про винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 28 червня 2022 року; постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 28 червня 2022 року; постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 27 червня 2023 року. В межах розгляду зазначеної справи представник ОСОБА_1 - адвокат Вихрицький Р.П. подавав письмові заперечення, що свідчить про те, що заявник достеменно обізнаний про існування оскаржуваних постанов щонайменше з 07 липня 2023 року. Доводи апеляційної скарги, що боржник не отримував оскаржувані постанови, не підтверджено належними та допустимими доказами. Заявником не надано доказів щодо неможливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження через АСВП одразу після ознайомлення зі змістом заяви державного виконавця про видачу дубліката виконавчого листа, в якій зазначалось про всі на той час здійснені заходи примусового виконання рішення (в тому числі і про винесення оскаржуваних постанов). В судове засідання представник АТ "Сенс Банк" та Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 16 травня 2024 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: АТ "Сенс Банк" отримано 06 травня 2024 року (том 1, а.с. 83), судова повістка в електронному вигляді про розгляд справи отримана 26 квітня 2024 року (том 1, а.с. 56); Головним державним виконавцем Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лисаковим Є. С. отримана 03 травня 2024 року (том 1, а.с. 82). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, заявника ОСОБА_1 та його представника адвоката Вихрицького Р. П., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України). Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України. Матеріали справи свідчать, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 січня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ „Укрсоцбанк в особі Харківської обласної філії ПАТ „Укрсоцбанк заборгованість за договором кредиту у сумі 480 863,90 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 1700 грн та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн. На виконання вказаного рішення 25 березня 2011 року видано виконавчий лист. Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС ХМУЮ від 08 серпня 2011 року ВП № 28152640 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-811/11, виданого 25 березня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії ПАТ „Укрсоцбанк заборгованість за договором кредиту у сумі 480 863,90 грн (а. с. 6). Постановою державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського ВДВС СМУ МЮ від 28 червня 2022 року з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 48086,39 грн (а.с.7). В цей же день 28 червня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а .с. 8). Постановою державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського ВДВС СМУ МЮ від 27 червня 2023 року внесено зміни (доповнення) в АСВП, а саме замість АТ «АЛЬФА БАНК» зазначено АТ «СЕНС БАНК» (а.с.9). Постановою державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського ВДВС СМУ МЮ від 31 січня 2024 року виконавчий лист № 2-811/11, виданий 25 березня 2011 року Жовтневим районним судом міста Харкова передано до Основ`янсько -Слобідського ВДВС СМУ МЮ (а. с. 10). Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»). Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19) Велика Палата Верховного Суду виклала висновок про те, що … [юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), і підстав для відступлення від неї не вбачається]. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 382/389/17 (провадження № 11-1009апп19) зазначено, що … [імперативною нормою - частиною 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18),від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18)]. У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21) Велика Палата Верховного Суду виклала висновок про те, що … [частиною 2 статті 74 зазначеного Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Аналізуючи зазначені норми права у поєднанні з висловленими Великою Палатою Верховного Суду принципами визначення юрисдикції спорів, пов`язаних з виконанням виконавчих документів, слід дійти висновків, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятої під час дії Закону України «Про виконавче провадження», підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця]. У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20 (провадження № 61-1св21) зроблено висновок, що … [правовідносини в частині визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження є адміністративно-правовими, а тому справа у цій частині підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства]. За пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Як вбачається з матеріалів справи, скарга ОСОБА_1 містить вимоги про скасування постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Між тим, суд першої інстанції в порушення вимог закону надав оцінку цим вимогам щодо своєчасності їх оскарження, тобто, прийняв до розгляду, а не відмовив у відкритті провадження в цій частині. Отже, суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства, чим порушив норми процесуального права. Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Згідно пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За таких обставин ухвала Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року у цій частині підлягає скасуванню з закриттям провадження у цій справі. На виконання вимог частини 1 статті 256 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, та він має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Харківського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. В іншій частині судова колегія виходить з такого. Згідно зі статтею 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Частиною 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Аналіз статті 449 ЦПК України та частини 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має важливе значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові. За загальним правилом строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, або відсутні докази поважності причин пропуску такого строку, скарга залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 1111/2218/12 (провадження № 61-21049св21), від 13 липня 2022 року у справі № 761/14537/15-ц (провадження № 61-3069св21). За змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 449 ЦПК України, дає підстави для висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині 1 статті 449 ЦПК України та частині 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», необхідно враховувати поведінку скаржника, чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження, тощо. Висновки щодо презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 14 серпня 2019 року в справі № 910/7221/17; від 12 січня 2021 року в справі № 910/8794/17; від 12 жовтня 2021 року в справі № 918/333/13-г. За змістом статті 81 ЦПК України обов`язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону. При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом. Відповідно до статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Згідно зі статтею 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Частиною 1 статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини 1 статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі № 143/950/19 (провадження№ 61-21057св19), від 28 грудня 2020 року в справі № 501/3532/18 (провадження № 61-14723св19), від 03 лютого 2021 року в справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20). Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця Гончаренко І.В. зазначає, що про існування оскаржуваних постанов йому стало відомо 12 лютого 2024 року. Між тим, на підтвердження зазначених обставин скаржником не надано належних та допустимих доказів ані до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції. Також, судова колегія враховує, що ОСОБА_1 та його представник адвокат Вихрицький Р.П. приймали участь при розгляду заяви головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі № 2012/2-811/11, на яку подавалось заперечення тощо. Аналіз заяви та ухваленого судового рішення свідчить, що державний виконавець зазначав про винесення постанови від 27 червня 2023 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних. Отже, про наявність зазначеної постанови скаржник міг довідатися ще у 2023 році. Проте, скарга на постанову від 27 червня 2023 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних подана у лютому 2024 року, тобто, з пропуском 10 денного строку, встановленого законом. Щодо постанови державного виконавця від 31 січня 2024 року, то суд керується таким. Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини 9 статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Матеріали справи не містять даних щодо направлення вказаної постанови боржнику - супровідного листа, реєстру поштовою кореспонденції щодо виконання обов`язку, передбаченого статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» тощо. Ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції державним виконавцем не надано доказів на спростування доводів ОСОБА_1 про несвоєчасне неповідомлення про вчинення зазначеної дії. Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 в частині оскарження постанови державного виконавця від 31 січня 2024 року. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини 1 статті 374 ЦПК України). Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню частково лише в частині закриття провадження та направлення справи для продовження розгляду, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 369, п. 4 ч. 1 ст.374, ч. 1, 2 ст. 377, ст. 389 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року у частині оскарження постанов від 28 червня 2022 року та від 31 січня 2024 року скасувати. Провадження у справі № 639/853/24 за скаргою ОСОБА_1 на постанови Головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 28 червня 2022 року про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач має право звернутися до Харківського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Справу у частині оскарження постанови Головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 31 січня 2024 року направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 21 травня 2024 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді І.В. Бурлака О.В. Маміна

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»