LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Центральний апеляційний господарський суд908/3842/21

від 16.05.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Запорізька митниця на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023р. у справі № 908/3842/21 - залишити без задоволення…

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.05.2024 року м. Дніпро Справа № 908/3842/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач) суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Запорізька митниця та Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Проскуряков К.В.) від 26.12.2023р. у справі № 908/3842/21 за позовом Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Запоріжжя", м. Запоріжжя до відповідача Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Запорізька митниця, м. Запоріжжя про стягнення 18 991,65 грн., - ВСТАНОВИВ: 29.12.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Запоріжжя про стягнення з Запорізької митниці Державної фіскальної служби 18 991,65 грн. заборгованості за договором від 03.11.2004 №26.8/04-12 про надання послуг з водо-тепло- та сантехнічного забезпечення. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Запорізькою митницею ДФС, правонаступником якої є відповідач, зобов`язань за вказаним договором у частині оплати наданих за цим договором послуг. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023р. у справі № 908/3842/21: - позов задоволено частково; - стягнуто з Державної митної служби України в особі Відокремленого підрозділу Запорізька митниця на користь Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Запоріжжя" суму основної заборгованості у розмірі 6 541 грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 781 грн. 84 коп.; - в іншій частині позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що надання органам доходів і зборів комунальних послуг на безоплатній основі прямо не передбачено нормами чинного законодавства України, а їх безоплатне надання балансоутримувачем може призвести до негативних наслідків його фінансово-економічного стану, що є неприпустимим. Статтею 188 Митного кодексу України передбачено лише безоплатне користування відповідачем приміщеннями. Відмовляючи у позові у іншій частині суд послався на те, що строк позовної давності для нарахування заборгованості за отримані послуги у період з січня 2018 по грудень 2018 включно, сплив, а сума заборгованості, яка виникла до 29.01.2020р., а саме за 2019 рік у сумі 5785,45 грн. є погашеною. До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Запорізька митниця, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023р. у справі № 908/3842/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що згідно з новим Митним кодексом України адміністрація аеропорту на безоплатній основі забезпечує митні органи необхідними службовими приміщеннями, а також обладнанням, засобами зв`язку, та створює їх належні умови для роботи, при цьому, на думку скаржника, до таких умов, у тому числі відносяться наявність електромереж, комп`ютерних мереж, водо-тепло постачання, санітарних умов, однак суд помилково вважає, що наведені умови не повинні надаватися безкоштовно. 29.11.2019 на суб-сайті територіальних органів ДФС у Запорізькій області оприлюднено оголошення щодо реорганізації Запорізької митниці ДФС шляхом приєднання до Дніпровської митниці Держмитслужби. Між тим, на протязі 6 місяців від позивача на адресу Запорізької митниці ДФС претензія про наявність заборгованості перед кредиторами не надходила, тому вважається, що таких зобов`язань у юридичної особи, що припинилася, не має, у зв`язку з чим пред`явлення позову до митниці після спливу шести місяців є безпідставними. На переконання скаржника, суд помилково погодився з позовними вимогами щодо наявності підстав з погашення заборгованості за період 2019 року по 29.01.2020 відповідачем. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2024, після надходження справи на запит суду, відкрито провадження за апеляційною скаргою та постановлено розглянути її без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження. Позивач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що у силу приписів ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Разом з тим, Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт Запоріжжя" також звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення суду, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023р. у справі № 908/3842/21 змінити та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у частині стягнення з Державної митної служби України в особі Відокремленого підрозділу Запорізька митниця на користь Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" суми основної заборгованості за договором № 26.8/04-112 про надання послуг з водо-теплота сантехнічного забезпечення від 03.11.2004 року за період з січня 2019 року по грудень 2020 року у розмірі 12 326,65 грн. У скарзі позивача йдеться про те, що суд в оскаржуваному рішенні дійшов помилкових висновків про те, що сума заборгованості за 2019 рік до 29.01.2020 у сумі 5785,45грн є погашеною у зв`язку з не зверненням позивача до Запорізької митниці ДФС із відповідною заявою про свої вимоги у 2-місячний строк, оскільки чинним законодавством України не передбачено припинення зобов`язань особи, що ліквідується перед кредиторами у разі такого не звернення. У частині застосування судом позовної давності рішення не оскаржується. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.02.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф. Ухвалою суду від 26.02.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою позивача, приєднано її до спільного розгляду з апеляційною скаргою відповідача та постановлено розглянути її без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами позивача, посилаючись на те, що у зв`язку з не надсиланням позивачем на адресу Запорізької митниці ДФС вимог у встановлений законодавством строк, митниця не складала передавальний акт, в якому зазначалася б заборгованість перед позивачем. За відсутності звернення кредитора з вимогами до ліквідаційної комісії, такі зобов`язання вважаються припиненими. Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки відмова місцевим господарським судом у задоволенні позову про стягнення з відповідача 6665,00грн боргу у зв`язку із застосуванням позовної давності не оскаржується сторонами, доводи в обґрунтування не погодження з рішенням у цій частині ними не наведені, тому відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, рішення у відповідній частині не переглядається апеляційним судом. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та про задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, Державна митна служба України в особі Відокремленого підрозділу Запорізька митниця займала нежитлові приміщення аеровокзалу (Літера КЗ3) КП "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" загальною площею 74,3 кв.м: на першому поверсі кімнати № № 60, 61, 70 - загальною площею 36,30 кв.м.; на другому поверсі кімнати №№ 132,133,134,135 - загальною площею 38,0 кв.м. Будівля аеровокзалу (Літера КЗ3) є комунальною власністю територіальної громади м. Запоріжжя, перебуває в господарському віданні КП "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" та обліковується на його балансі. Вищезазначене майно у складі цілісного майнового комплексу було передано в комунальну власність територіальної громади міста Запоріжжя у 2013 році на підставі акту приймання - передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя та закріплено на праві господарського відання за КП "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" рішенням Запорізької міської ради від 30.01.2013 №18 "Про створення комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя". Згідно з п. 1.1. Статуту Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" є правонаступником всього майна, прав та обов`язків державного підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя". Також, матеріали справи свідчать про те, що 03.11.2004 між позивачем та відповідачем укладено договір № 26.8/04-112 (договір), відповідно до п. 1.1 якого аеропорт надає митниці комплекс послуг по водо-тепло- та сантехнічному забезпеченню, а митниця відшкодовує його витрати на умовах цього договору. При цьому сторони керуються чинним законодавством України. Розрахунки між аеропортом та митницею здійснюються за цінами, тарифами та розрахунками витрат за надання послуг та згідно договорів, укладених між аеропортом з відповідними організаціями (п. 1.2. договору). Пунктом 2.1 договору передбачено, що позивач зобов`язався: надавати послуги з подачі питної води в обсягах, вказаних у додатках до цього договору та якістю у відповідності до стандартів (п.п. 2.1.1); надавати послуги по прийманню стоків у кількості, вказаної у додатках до цього договору та із забрудненням, що не перевищує допустимих концентрацій (п.2.1.2); надавати послуги по теплопостачанню у період опалювального сезону (п. 2.1.3); вести облік витрат та щомісячно оформлювати акт прийому-здачі виконаних робіт (послуг), який підписується обома сторонами (п. 2.1.4); своєчасно інформувати митницю щодо змін тарифів, витрат на надання послуг (п. 2.1.5). Підпунктом 2.2.2 п.2.2 договору визначено, що митниця зобов`язалась своєчасно відшкодовувати аеропорту витрати за водо-теплопостачання та сантехнічне забезпечення згідно умов цього договору. Згідно з п.п.2.2.5 договору митниця зобов`язалась щомісяця, до 2 числа місяця, наступного за розрахунковим, узгоджувати акт приймання-здачі виконаних робіт (послуг) за попередній місяць. Відповідно до п. 3.1 договору митниця відшкодовує витрати аеропорту за надання послуг оплатою на розрахунковий рахунок аеропорту, у строк, не пізніше 3 днів після отримання рахунку. Підставою для виставлення рахунку є Акти приймання-здачі виконаних робіт (послуг), складений в останній день кожного місяця та узгоджені двома сторонами (п. 3.2. договору). З умовами п.3.3 договору усі зміни, які стосуються комплексу послуг по водо-теплопостачанню та технічному обслуговуванню, здійснені в установленому законом порядку, є обов`язковими для сторін та вводяться у взаєморозрахунки з моменту настання цих змін. Сторони несуть відповідальність за виконання або неналежне виконання обов`язків по цьому договору згідно чинного законодавства України (п. 5.1). Розділом 7 договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2005 включно (п. 7.1). Якщо за 30 днів до закінчення строку дії цього договору ні від однієї зі сторін не надійде письмового повідомлення про розірвання відносин, він вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені чинним договором (п. 7.3). Доказів розірвання договору або визнання його нечинним сторонами суду не надано. На виконання умов договору, у період з січня 2018 по грудень 2020 включно позивач надав Запорізькій митниці комплекс послуг по водо-тепло- та сантехнічному забезпеченню на загальну суму 18 991,65 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-здачі виконаних послуг та рахунками на оплату (т.1 а.с. 92-153). Обсяги фактичного споживання та отримання комплексу послуг підтверджуються виставленими рахунками та актами на підставі складених довідок за 2018, 2019, 2020 роки, які долучені до матеріалів справи. Зазначені акти та рахунки позивачем направлялись на адресу митниці, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, копії яких містяться в матеріалах справи. Викладені обставини не заперечуються відповідачем. Однак, відповідач в обумовлений договором строк оплату по вказаними рахунками не здійснив. Листом № 7.5-08-02-1/21/13/6836 від 06.07.2021 відповідач повідомив позивача, що відповідно до Постанови КМУ № 895 від 30.09.2020 "Деякі питання територіальних органів Державної митної служби" Дніпровська митниця Держимтслужби реорганізована шляхом приєднання до Державної митної служби України, яка є правонаступником всіх прав та обов`язків. Відповідно до наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 № 49 - г "Про приймання - передання активів та зобов`язань, іншого майна, майнових прав і обов`язків та делегування окремих повноважень керівнику Запорізької митниці як відокремленого підрозділу Держмитолужби" Держмитслужбою делеговано права Запорізькій митниці на прийняття активів, зобов`язань, іншого майна, майнових прав та обов`язків, у т.ч. майна. Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо погашення заборгованості за договором № 26.8/04-112 (а.с. 10-11, 18-23). У відповідь на вищевказані претензії відповідач надіслав позивачу лист (№ 7.20-1/10/14/939 від 19.08.2021) в якому повідомив про те, що відповідно до ч. 2 ст. 188 Митного кодексу України, адміністрація аеропортів, у межах яких діють пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечує митні органи необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв`язку та створюють їм належні умови для роботи, у зв`язку з чим підстав для задоволення претензії немає (а.с. 17). Позивач надав інформацію № 1460/09-2021 від 10.09.2021 стосовно відповіді відповідача на претензію, якою зазначив, що посилання на забезпечення митних органів приміщеннями не відносяться до питання компенсації за надані комунальні послуги. Наведені норми відповідачем не звільняють митні органи від обов`язку компенсації енерго та водоресурсів та не передбачають безкоштовне забезпечення ними (а.с. 15-16). 27.09.2021 відповідач надіслав позивачу лист № 7.20-1/22/14/1544 та повідомив про відсутність підстав для задоволення претензії щодо відшкодування позивачу витрат за електроенергію та послуги з водопостачання, теплопостачання та сантехнічне забезпечення (а.с. 14). Позивач надав інформацію № 1569/09-2021 стосовно відповіді відповідача № 7.20-1/22/14/1544 та наполягав що несплата коштів по виставленим позивачем рахункам є порушенням зобов`язання з боку відповідача. Не оплата відповідачем отриманих за договором № 26.8/04-112 послуг з водо-тепло- та сантехнічному забезпеченню наданих у період з січня 2018 по грудень 2020 включно на загальну суму 18 991,65 грн. і стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. У ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характер)' па користь іншого суб`єкта (викопати роботу, передати майно, сплатити троїш, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) мас право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, викопати роботу, падати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. За приписами ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Щодо досліджуваної справи, то як зазначено вище, на виконання умов договору № 26.8/04-112 від 03.11.2004 у період з січня 2018 по грудень 2020 включно позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги з водо-тепло- та сантехнічного забезпечення на загальну суму 18 991,65 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-здачі виконаних послуг та не заперечується відповідачем. Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо оплати наданих послуг у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, є доведеним. Суд враховує, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 188 Митного кодексу України, з метою прискорення виконання митних формальностей під час переміщення транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України працівники водного, повітряного, автомобільного та залізничного транспорту сприяють посадовим особам митних органів у виконанні ними своїх службових обов`язків. Адміністрація автомобільних, морських і річкових портів, міжнародних аеропортів, прикордонних залізничних станцій або інших обладнаних місць, у межах яких діють пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечує митні органи необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв`язку та створює їм належні умови для роботи. Однак, з вкладеного можливо зробити висновок, що даною нормою Кодексу встановлено обов`язок відповідних адміністрацій надавати митним органам на безоплатній основі в користування лише приміщення, обладнання, засоби зв`язку. Створення ж належних умов для роботи полягає у забезпеченні можливості митних органів користуватися комунальними послугами. При цьому Закон не покладає на відповідні адміністрації обов`язок здійснювати за митні органи оплату за спожиті ними послуги, які надаються третіми особами. Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача вартості спожитих послуг з водо-тепло- та сантехнічного забезпечення, зокрема за період січень грудень 2020 року у сумі 6541,20 грн. Одночасно, відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення з відповідача боргу у сумі 5785,45грн за 2019 рік, суд послався на те, що 29.11.2019 на офіційному веб-сайті Територіальних органів ДВС у Запорізькій області оприлюднено оголошення-повідомлення щодо реорганізації Запорізької митниці ДФС шляхом приєднання до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» реорганізовується Запорізька митниця ДФС шляхом її приєднання до Дніпровської митниці Держмитслужби. Заяви кредиторів приймаються протягом двох місяців з дня оприлюднення оголошення на суб-сайті Територіальних органів ДВС у Запорізькій області. Отже, оскільки доказів звернення КП Міжнародний аеропорт Запоріжжя до Запорізької митниці ДФС із відповідною заявою у визначений 2-місячний строк до 29.01.2020р. позивачем суду не надано, суд дійшов висновку, що заборгованість Запорізької митниці ДФС, яка виникла у 2019 році до 29.01.2020р. у сумі 5785,45грн. вважається погашеною і вона не перейшла до правонаступника Держмитслужби. Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне. Виходячи з системного аналізу змісту статей 104, 105, 110 Цивільного кодексу України, ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення. У даному випадку, мова йде про реорганізацію Запорізької митниці ДФС саме шляхом приєднання до Держмитслужби. Згідно з ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регулюється положеннями ст. 107 Цивільного кодексу України, серед яких відсутня норма, яка визначає, що неподання до комісії з припинення підприємства у двомісячний строк кредиторських вимог наслідком є їх автоматичне погашення. Водночас, ч. 3 ст. 59 ГК України встановлено, що у разі приєднання одного або кількох суб`єктів господарювання до іншого суб`єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаних суб`єктів господарювання. З огляду на викладене, припинення юридичної особи шляхом приєднання завжди пов`язано з наявністю правонаступника майнових прав і обов`язків відповідної юридичної особи, тоді як відсутність правонаступництва та погашення кредиторських вимог, у зв`язку з їх непред`явленням у встановлений законом строк, відбувається тільки під час припинення юридичної особи шляхом ліквідації. Такими чином, реорганізація юридичної особи шляхом приєднання, не тягне за собою наслідки у вигляді припинення зобов`язання такої особи перед кредитором у разі не звернення останнього з вимогами до ліквідаційної комісії у строк встановлений законом. Місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване рішення наведеного не врахував, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову у частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 5785,45грн., з посиланням на те, що вказана сума вважається погашеною. Отже, є безпідставними й доводи Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Запорізька митниця про автоматичне погашення заборгованості, яка виникла за 2019 рік, тобто до 29.01.2020 року, оскільки такі доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм права. Доводи відповідача про відсутність підстав з погашення заборгованості за період січень- грудень 2020, з наведених у скарзі підстав, не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним. Разом з тим, доводи Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Запоріжжя" колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню. Таким чином, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Запорізька митниця. Апеляційна скарга Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Запоріжжя підлягає задоволенню. За приписами п. 2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно з п.п. 3, 4 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023р. у даній справі слід змінити. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг слід розподілити у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Запорізька митниця на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023р. у справі № 908/3842/21 - залишити без задоволення. Витрати Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Запорізька митниця по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Запоріжжя на на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023р. у справі № 908/3842/21 - задовольнити. Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023р. у справі № 908/3842/21 змінити. Викласти абзац другий резолютивної частини рішення у наступній редакції: "Стягнути з Державної митної служби України в особі Відокремленого підрозділу Запорізька митниця (вул. Сергія Синенка, буд. 12, м. Запоріжжя, 69041; код ЄДРПОУ 44005647) на користь Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Запоріжжя (вул. Блакитна, буд.4, м.Запоріжжя, 69013, код ЄДРПОУ 01130561) суму основної заборгованості у розмірі 12 326грн. 65 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1473 грн. 36коп. Видати наказ". В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з Державної митної служби України в особі Відокремленого підрозділу Запорізька митниця (вул. Сергія Синенка, буд. 12, м. Запоріжжя, 69041; код ЄДРПОУ 44005647) на користь Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Запоріжжя (вул. Блакитна, буд.4, м. Запоріжжя, 69013, код ЄДРПОУ 01130561) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги позивача у розмірі 3 405грн. 00коп. Видачу наказів доручити Господарському суду Запорізької області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.Є. Чередко Суддя В.Ф. Мороз Суддя Л.А. Коваль

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»