Постанова 4824 № 757/46417/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 757/46417/20-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/5413/2024 Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючий - Немировська О.В., судді - Желепа О.В., Мазурик О.Ф. секретар - Черняк Д.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ПриватБанк» про стягнення коштів, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «ПриватБанк» - Кобзар Юлії Богданівни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року, встановив: у жовтні 2020 року позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти: за договором банківського вкладу від 28 вересня 2011 року № SAMDN25000720143675 на загальну суму тіла та відсотків - 17 278,90 дол. США, пеню - 54 774, 18 грн. 3% річних - 29 249,14 грн. та за договором банківського вкладу № SAMDN25000725573626 від 11.05.2012 загальну суму тіла та відсотків - 170 123,17 грн., 3% річних - 5 203, 55 грн., інфляційні збитки - 12 951, 28 грн. В ході розгляду справи позивач зменшила свої вимоги та відмовилась від вимог про стягнення пені. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2024 року було зупинено провадження по справі до перегляду в касаційному порядку цивільної справи №199/3152/20. Ухвало Печерського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року провадження по справі було поновлено. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2023 року позов було задоволено - стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача: за договором № SAMDN25000720143675 від 28.09.2011 на загальну суму відсотків та тіла депозиту в сумі 17 278,90 доларів США, що еквівалентно сумі 205 738,11 грн за курсом НБУ на 20.10.2020 та 3% річних - 29 249,14 грн. - за договором № SAMDN25000725573626 від 11.05.2012 на загальну суму відсотків 87 178,08 грн. тіла депозиту у розмірі 50 000 грн., 3 % річних - 5203,55 грн. та інфляційні збитки - 12 951,28 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір в сумі 840, 80 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник відповідача - Кобзар Ю.Б. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - Тарасова-Патрай К.А. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника відповідача - Кобзар Ю.Б. , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка вказувала, що між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено депозитний договір № SAMDN25000720143675 від 28.09.2011, за яким було внесено 10 000, 00 дол. США та депозитний договір № SAMDN25000725573626 від 11.05.2012., за яким було внесено 50 000 грн. З метою отримання належних їй коштів 02.10.2020 було направлено до банку заяву про розірвання зазначених вище депозитних договорів та видачу належних їй коштів і нарахованих по ним відсотків, яка була вручена 09.10.2020, однак кошти виплачено не було. В зв`язку з цим позивачка просила стягнути на її користь з відповідача за договором № SAMDN25000725573626 від 11.05.2012 загальну суму відсотків та тіла депозиту - 17 278,90 доларів США, що еквівалентно сумі 205 738,11 грн. за курсом НБУ на 20.10.2020 та штрафних санкцій на загальну суму 84023,32 грн., з яких пеня в розмірі 84 023, 32 грн. та 3% річних в розмірі 29 249,14 грн. - за договором № SAMDN25000720143675 від 28.09.2011 загальну суму відсотків 87 178,08 грн., тіла депозиту у розмірі 50 000 грн., та штрафних санкцій на загальну суму 170 123,17 грн. з якої: 3% річних - 5203,55 грн. та інфляційні збитки - 12 951,28 грн. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року позов було задоволено - стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача: - за договором № SAMDN25000720143675 від 28.09.2011 на загальну суму відсотків та тіла депозиту в сумі 17 278,90 доларів США, що еквівалентно сумі 205 738,11 грн. за курсом НБУ на 20.10.2020 та 3% річних - 29 249,14 грн.; - за договором № SAMDN25000725573626 від 11.05.2012 на загальну суму відсотків 87 178,08 грн. тіла депозиту у розмірі 50 000 грн., 3 % річних - 5203,55 грн. та інфляційні збитки - 12 951,28 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір в сумі 840, 80 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено депозитні договори № SAMDN25000720143675 від 28.09.2011 та № SAMDN25000725573626 від 11.05.2012, в яких було погоджено всі їх істотні умови. Щодо строку дії договорів було визначено, що вони продовжуються на новий строк за умови відсутності заяви вкладника про бажання забрати кошти. Також було передбачено можливість дострокового розірвання договору при попередженні один одного за два дні. Після неодноразового продовження строку договору позивачка скористалася своїм правом та подала заяву про дострокове розірвання договорів з 02.10.2020. Вказана заява надійшла до відповідача 09.10.2020, а тому позивачка дотрималася умов договору щодо завчасного повідомлення про намір розірвати договір. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У § 52, 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 січня 2013 року у справі «Zolotas проти Греції» (№ 2) суд зазначив, що, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунку нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід`ємні для банківських операцій і пов`язаним з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є одним з основоположних елементів правової держави («Nejdet Sahin I Perihan Sahin v. Turkey», № 13279/05, § 56, 20 жовтня 2011 року). Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого протоколу). Особливості правовідносин за договором банківського вкладу визначено параграфом третім глави 71 ЦК України, в якому визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (частини перша, третя статті 1058 ЦК України). Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (частини перша, третя статті 1060 ЦК України). В чч. 1 та 5 статті 1061 ЦК України закріплено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав З викладеного слідує, що строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку. За положеннями статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з ч. 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Відповідно до вимог статті 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Як видно з матеріалів справи, 28 вересня 2011 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено депозитний договір № SAMDN25000720143675, за умовами якого позивач внесла кошти в сумі 10 000 дол. США, з відсотковою ставкою 8% річних. 11 травня 2012 між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено депозитний договір № SAMDN25000725573626, за умовами якого позивач внесла кошти в сумі 50 000 грн. з відсотковою ставкою 16%. В умовах договорів було передбачено їх автоматичну пролонгацію. 02.10.2020 позивач направила відповідачу заяву про розірвання договорів та виплату коштів разом з нарахованими процентами, однак кошти банком виплачено не було. Апелянт зазначає в апеляційній скарзі про те, що позивач не надав доказів укладення Депозитних договорів від № SAMDN25000720143675 від 28.09.2011 та № SAMDN25000725573626 від 11.05.2012. Однак вказаний довід є безпідставним, оскільки саме відповідач, вказуючи, що належним відповідачем є інша юридична особа, посилається на укладення з ТОВ «ФК «Фінілон» Договору про переведення боргу б/н від 17.11.2014, за яким відповідно до меморіальних ордерів було здійснено перерахування коштів. Також в апеляційній скарзі представник відповідача вказує, що укладені депозитні договори слід вважати розірваними з 11.10.2020 та визнає, що за вказаними договорами виплачувались проценти. Також позивач додала до позовної заяви Виписки по 2 рахунках, з яких видно, що позивачці виплачувались проценти за вкладом на суму 10 000 дол. США та 50 000 грн. за ставками відповідно 8% річних та 16% річних, які були підписані начальником департаменту по координації роботи з клієнтами Кримського регіонального управління у м. Сімферополь. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, позивачем доведено, що між ним та банком виникли договірні відносини на підставі договорів банківського вкладу та відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання із повернення вкладу та сплати процентів. Доводи апелянта про те, що 17 листопада 2014 року між ним та ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» було укладено договір про переведення боргу, укладення договору про переведення боргу не передбачає внесення будь-яких змін до договору банківського вкладу, а лише юридично змінює боржника за договором, кредитор не набуває правового статусу сторони договору про переведення боргу, та не стає носієм нових, додаткових для себе прав та обов`язків, а тому саме товариство повинно повертати суму вкладу позивачу, не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки доказам, які свідчать про відсутність зобов`язання у банку перед позивачем, на підтвердження чого надав для долучення до справи Меморіальні ордери та виписки з реєстрів, які надійшли до суду 11.10.2023 після ухвалення рішення. Вказані Меморіальні ордери про перерахування коштів від АТ КБ «Приватбанк» на користь ТОВ «ФК «Фінілон» також не можуть бути підставою для визнання відсутності зобов`язання у банку перед позивачем з огляду на визнання такого договору таким, що не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу. Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. Апелянт вказує, що суд першої інстанції не надав оцінки Договору переведення боргу від 17.11.2014, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ ФК «Фінілон», фактично ухваливши рішення щодо неналежного відповідача. Передбачені статтею 205 ЦК України положення про мовчазну згоду не застосовуються до правовідносин сторін. Беручи до уваги недоведеність поширення Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» на відносини, які виникли за укладеним між сторонами договором банківського вкладу, застосування вказаної норми в даному випадку не підлягає. В умовах Депозитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, також не було передбачено можливості переведення боргу на іншу особу. Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідачем позивача про заміну боржника у Депозитному договорі з АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «ФК «Фінілон». Також відсутні докази наявності згоди позивача на заміну боржника. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року (справа №321/1260/19) вказано, що суди необґрунтовано констатували нікчемність договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року. Разом з тим, відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу. В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року (справа №757/61918/18) міститься правовий висновок, згідно якого доводи про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним та ТОВ «ФК «Фінілон» було укладено договір, за умовами якого товариство стало боржником за договорами банківського вкладу, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вкладник надав згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон», а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за договорами банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження 61-14093св20), від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655ск21), від 17 листопада 2021 року у справі № 755/17323/19 (провадження № 61-436св21), від 26 січня 2022 року у справі № 757/34314/18-ц (провадження № 61-7121св21) у подібних правовідносинах. Таким чином, Договір про переведення боргу б/н від 17.11.2014, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ ФК «Фінілон» є таким, що не породив юридичних наслідків, за ним не відбулось переведення боргу перед ОСОБА_1 з АТ КБ «Приватбанк» на ТОВ ФК «Фінілон» за Депозитними договорами. З огляду на викладене також є безпідставним посилання представника апелянта на визначення розміру процентів, які підлягають нарахуванню за вказаними договорами відповідно до Меморіальних ордерів від 18.11.2014 щодо перерахування коштів на ТОВ «ФК «Фінілон» за договором №SAMDN25000720143675, в яких зазначено загальну суму 10 018,50 та 125,09 дол. США та від 12.11.2014 за договором № SAMDN25000725573626, де зазначено суму 50 641,09 грн. Позивачка додала до позовної заяви Виписки по рахункам, в яких зазначено номери депозитних договорів, суми вкладів та нарахування і виплату щомісячних процентів. За договором №SAMDN25000720143675 було нараховано та виплачено проценти станом за січень 2014 року, нараховано та не виплачено проценти в сумі 125,09 дол. США за лютий та березень 2014 року. За договором №SAMDN25000725573626 було нараховано та виплачено проценти за березень 2014 року в повному обсязі. Тому на користь позивачки має бути стягнуто проценти за №SAMDN25000720143675 за період з січня 2014 року до 10.10.2020, та за договором № SAMDN25000725573626 за період з квітня 2014 року по 10.10.2020. Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо незалучення в якості відповідача ТОВ ФК «Фінілон» є безпідставними, оскільки вказану юридичну особу було залучено в якості третьої особи по справі, яка не заявляє самостійних щодо предмета позову на стороні відповідача ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року за заявою представника АТ КБ «Приватбанк» Бригинця А.А. Представник відповідача визнає в апеляційній скарзі те, що договори є розірваними з 11.10.2020, оскільки заяви позивача про розірвання договорів надійшли 09.10.2020. Відтак з моменту розірвання договорів про депозит нарахування передбачених договорами процентів припиняється. З дати розірвання договорів відсутні підстави для нарахування процентів, а інтереси вкладника забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. За положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних. За договором № SAMDN25000725573626 три проценти річних за період з 11.10.2020 становлять 41,09 грн., інфляційні втрати - 500 грн. За договором №SAMDN25000720143675 три проценти річних становлять 8,21 дол. США. Враховуючи викладене, на користь позивача має бути стягнуто за договором №SAMDN2500072014367517 274,21 дол. США в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України на день виконання рішення, за договором № SAMDN25000725573626 - 127 854,16 грн. Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Висновок про те, що споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу, висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц. Оскільки на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подання позову, то відповідно до статті 141 ЦПК України та з урахуванням положень статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Кобзар Юлії Богданівни задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 : за договором № SAMDN25000720143675 від 28.09.2011 - 17 274,21 дол. США в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України на день виконання рішення; за договором № SAMDN25000725573626 від 11.05.2012 - 127 854,16 грн. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 840, 40 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 17 травня 2024 року. Головуючий Судді