Постанова 4813 № 523/7100/21

Номер провадження: 22-ц/813/523/24 Справа № 523/7100/21 Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.02.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Коновалової В.А., Стахової Н.В. за участю секретаря судового засідання - Долгової В.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи - Дочірнє підприємство житлово-експлуатаційне підприємство Акціонерного товариства «Одеський Автоскладальний Завод», Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попова Ірина Сергіївна на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 11 серпня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третіх осіб Дочірнє підприємство житлово-експлуатаційне підприємство Акціонерного товариства «Одеський Автоскладальний Завод» та Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» про зняття арешту, ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду міста Одеси з позовом до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 55003483, виданий 02.11.2017 року Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. В обґрунтування зазначила, що на вказану квартиру, яка належить їй на праві власності накладено арешт на підставі постанови державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.11.2017 року. 13.01.2021 року позивач сплатила суму стягнення у розмірі 9928 грн 15 коп. та подала заяву про зняття арешту, але 19.01.2021 року відповідачем було повідомлено про неможливість зняття арешту з майна у зв`язку з тим, що виконавче провадження знищено. Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 23 квітня 2021 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дочірнє підприємство житлово-експлуатаційне підприємство Акціонерного товариства «Одеський Автоскладальний Завод» та Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси». Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 11 серпня 2021 року ухвалено відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третіх осіб Дочірнє підприємство житлово-експлуатаційне підприємство Акціонерного товариства «Одеський Автоскладальний Завод» та Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» про зняття арешту. Рішення суду мотивовано тим, що позов заявлено до неналежного відповідача, крім того, позивачем не надано належного та допустимого доказу наявності у позивача права власності на нерухоме майно через що суд немає можливості перевірити наявність порушень майнових прав позивача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попова І.С. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 11 серпня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що всупереч приписам ч. 1, ч. 2 ст. 40 Закону України про виконавче провадження державним виконавцем не було вчинено дій з метою зняття арешту з майна ОСОБА_1 , що порушує право останньої на розпорядження своїм майном. Вказує, що висновок суду про пред`явлення позову до неналежного відповідача є помилковим, оскільки ОСОБА_1 є одночасно боржником і власником майна, на яке накладено арешт. Рух справи 21.09.2021 року до Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попова І.С., на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 11 серпня 2021 року. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2021 року у вказаній справі визначено склад колегії суддів: Цюра Т.В. - головуючий суддя, судді: Сегеда С.М., Комлева О.С. Одеський апеляційний суд ухвалою від 18.10.2021 року відкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та ухвалою від 08.12.2021 року призначив справу до розгляду. Ухвалою від 27.09.2022 року заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про поновлення строку на подання заяви про зміну апеляційної скарги та про зміну апеляційної скарги на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2021 року залишено без розгляду. Рішенням № 763/0/15-23 від 01 серпня 2023 року Вища рада правосуддя звільнила суддю ОСОБА_3 з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023 та 01.11.2023 року в даній справі визначено головуючим суддю Карташова О.Ю., судді: Коновалова В.А., Стахова Н.В. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом Відповідно до інформації від 28.01.2021 року (номер довідки 242256258) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відсутні відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо нерухомого майна ОСОБА_1 (а.с.16). Наявні відомості щодо обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 - арешт невизначеного майна, все нерухоме майно, який накладено постановою державного виконавця Крицька В.А. від 28.09.2011 року, про арешт майна боржника ОСОБА_1 . Наявні відомості щодо обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 - арешт майна боржника індексний номер 38038634 від 09.11.2017 року, все нерухоме майно, обтяжувач - Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, підстава постанова про арешт майна боржника №55003483 від 02.11.2017 року. Згідно з листом Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на адресу позивача, на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №55003483 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» заборгованості у розмірі 8781,04 грн. Також на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №38191800 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства житлово-експлуатаційне підприємство Акціонерного товариства «Одеський Автоскладальний Завод» заборгованості у розмірі 5102,55 грн. 02.11.2017 року державним виконавцем Гринь А.Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55003483, а 22.12.2017 року тим же виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав викладених в п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто постановити рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19) зробила висновок «що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) також зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Предметом спору в цій справі є звільнення з-під арешту квартири що розташована в АДРЕСА_2 . У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред`явила позовні вимоги до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно. При цьому стягувачі, тобто особи, в інтересах якої накладено арешт на квартиру, як відповідачі не залучені. Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляв. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову через його пред`явлення до неналежного відповідача. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попова Ірина Сергіївна, залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 11 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова Н.В. Стахова