Постанова 4857 № 140/33870/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/33870/23 пров. № А/857/4556/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року (головуючий суддя Андрусенко О.О., м. Луцьк) у справі №140/33870/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛМАРКЕТ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, - В С Т А Н О В И В: 15.11.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 12.09.2023 №UA205140/2023/000585/2. Позов обґрунтовує тим, що 12.09.2023 з метою митного оформлення в режимі імпорту товару (транспортний засіб марки DAF, номер кузова № НОМЕР_1 ) подано до Волинської митниці митну декларацію (МД) №23UA205140073665U6, в якій було зазначено ціну товару 7000,00 євро, та визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту). Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 12.09.2023 №UA205140/2023/000585/2, визначивши митну вартість за резервним методом на рівні 10200,00 євро. При цьому, митний орган дійшов висновку, що вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності. Позивач не погоджується із таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом. При цьому, у повідомленні митного органу не зрозумілі причини для витребування документів, перелік яких зазначений в статті 53 МК України, без обґрунтування, які складові митної вартості потрібно підтвердити та в чому полягають сумніви митного органу. На думку позивача, у спірному рішенні відповідач безпідставно покликається на розбіжності в інвойсі та свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу щодо продавця товару, оскільки дана обставина жодним чином не впливає на митну вартість товару, а продавець та власник товару не обов`язково повинен бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. Щодо посилання в оскаржуваному рішенні на розбіжності в платіжному документі, який містить посилання на інвойс 2023/08-1 від 04.08.2023, тоді як до митного оформлення надано інвойс №001319 від 07.09.2023, то зазначає, що у платіжній інструкції від 11.08.2023№347 в графі «Призначення платежу» була допущена описка щодо посилання на інвойс. При цьому, звертає увагу, що у вказаній платіжній інструкції від 11.08.2023№347 вказано призначення платежу - 100% передоплата за DAF, vin 3370 (останні цифрові значення номера кузова) згідно з контрактом №RG/30-22 від 30.09.2022 та платіж було здійснено на рахунок продавця «UAB Rimartas», що у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару і були подані для митного оформлення, за платіжним документом можливо ідентифікувати оплату за оцінюваний товар. Відтак, такий платіжний документ є належним підтвердженням оплати вартості транспортного засобу. Також, зазначає, що ні в запиті про надання додаткових документів, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах, відтак у митного органу не було жодних причин для витребування додаткових документів. Більше того, додатково витребувані митним органом документи жодним чином не можуть ні підтвердити, ні спростувати числові значення митної вартості імпортованого товару, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. Також, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 12.09.2023 №UA205140/2023/000585/2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛМАРКЕТ» судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.), витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп.) та витрати на залучення перекладача у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча грн. 00 коп). Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, було виявлено розбіжності, а саме: відповідно до поданого інвойсу № 001319 від 07.09.2023 продавцем товару (власником) є UAB «Rimartas», однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.03.2023 в графі C.1.1 зазначений інший власник SIDORUK PIOTR. Документів про перехід права власності від власника SIDORUK PIOTR до UAB «Rimartas», а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Вважає, що така невідповідність між інформацією, вказаною в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу та інвойсі щодо власника та продавця автомобіля є суттєвою, адже поданий до митного контролю інвойс № 001319 від 07.09.2023 підтверджує лише дані щодо якісних та модельних характеристик транспортного засобу, проте не свідчить про наявність у юридичної особи - UAB «Rimartas» будь-яких майнових прав щодо згаданого об`єкту, що є підставою для сумніву щодо впливу третіх осіб на формування числових значень митної вартості. Крім того, згідно п.3.2 контракту №RG/30-22 від 30.09.2022 передбачена 100% передоплата за товар. Надано банківський платіжний документ №347 від 11.08.2023, що стосується інвойсу 2023/08-1 від 04.08.2023, тоді як до митного оформлення надано інвойс № 001319 від 07.09.2023. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу, а тому призводить до обґрунтованих сумнівів митниці в частині підтвердження складових митної вартості товару. Неподання позивачем витребуваних документів, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості - за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митного органу щодо вартості товарів, митне оформлення яких здійснено: товар на рівні 10200 євро за МД №UA204130/2023/004455 від 04.08.2023, UA204020/2023/036141 від 06.09.2023. Таким чином, апелянт вважає, що рішення про коригування митної вартості від 12.09.2023 №UA205140/2023/000585/2 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції стягнув на користь ТзОВ «Глобалмаркет» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці 1000,00 грн витрат на залучення перекладача та 5000,00 грн - витрат на правничу допомогу. Апелянт вважає, що такий розмір витрат на професійну правничу допомогу та залучення перекладача є неспіврозмірним та завищеним. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. 08.04.2024 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому, подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас, підтверджували числові значення митної вартості товару. Також, вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу та на переклад документів є обґрунтованим. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. 30.09.2022 між компанією UAB «Rimartas» (продавець) та ТОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ» (покупець) укладено контракт №RG/30-22, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар за умовами даного договору. Найменування товару, кількість та ціна товару обумовлюються в фактурі (пункт 1.2). Поставка товару здійснюється узгодженими з покупцем партіями автотранспортом на умовах DAP Луцьк, Рівне, Дубно, Ковель, Володимир-Волинський, Сарни, Старовойтове протягом 30 днів з моменту оплати згідно правил Iнкотермс-2010 (пункти 2.1, 2.2). Покупець має оплатити поставлений товар в євро в терміни визначені продавцем, в безготівковій формі на банківський рахунок продавця згідно виставленого рахунку-фактури. Покупець оплачує товар шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця (пункти 3.1.-3.2). На виконання умов даного контракту компанією UAB «Rimartas» складено рахунок-фактуру (інвойс) від 07.09.2023 № 001319 на товар - транспортний засіб марки DAF, vin № НОМЕР_1 ; ціна товару 7000,00 євро. 12.09.2023 з метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару «Сідельний тягач, б/в - 1шт.: марка DAF; модель - XF 105.460 FT; календарний рік виготовлення 2012; модельний рік виготовлення 2012; номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_1 ; вид палива дизель; робочий об`єм двигуна - 12902 см3; потужність двигуна - 340 кВт; колісна формула - 4х2; загальна кількість місць, включаючи місце водія 2; маса в раз і максимального завантаження - 20500 кг; вантажопідйомність - 12 748 кг; призначений для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування. Виробник: DAF, NL. Торгівельна марка: DAF.» декларант позивача подав до Волинської митниці МД №23UA205140073665U6. Фактурна вартість імпортованого товару становить 7000,00 євро, що і є його митною вартістю за першим методом (еквівалентно 274385,30 грн). До митної декларації для підтвердження митної вартості додано: контракт від 30.09.2022 №RG/30-22; рахунок-фактуру (інвойс) від 07.09.2023 № 001319; автотранспортну накладну від 07.09.2023; сертифікат на перевезення товару від 07.09.2023 № PL/MH/AV 0007921; тимчасовий дозвіл від 03.08.2023 №РС/ААК 1046733; платіжну інструкцію в іноземній валюті від 11.08.2023 №347; експертну довідку від 11.09.2023 №8729/23; копію митної декларації країни відправлення від 07.09.2023 №23PL341000E64090798. Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган в електронному повідомленні декларанту зазначив, що подані декларантом до митного оформлення товару документи містять розбіжності, зокрема: відповідно до поданого інвойсу № 001319 від 07.09.2023 продавцем товару (власником) є UAB «Rimartas», однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.03.2023 в графі C.1.1 зазначений інший власник SIDORUK PIOTR. Документів про перехід права власності від власника SIDORUK PIOTR до UAB «Rimartas», а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Згідно п.3.2 контракту №RG/30-22 від 30.09.2022 передбачена 100% передоплата за товар. Надано банківський платіжний документ №347 від 11.08.2023, що стосується інвойсу 2023/08-1 від 04.08.2023, тоді як до митного оформлення надано інвойс № 001319 від 07.09.2023. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу. Запропоновано подати такі документи:1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські (платіжні) документи, що стосуються оцінюваного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Декларант листом від 12.09.2023 №12/09/2023 повідомив, що надав усі можливі документи для визначення митної вартості. 12.09.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000585/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006296. У графі 33 оскаржуваного рішення від 12.09.2023 №UA205140/2023/000585/2 зазначено, що заявлена митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять такі розбіжності: відповідно до поданого інвойсу №001319 від 07.09.2023 продавцем товару (власником) є UAB «Rimartas», однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.03.2023 в графі C.1.1 зазначений інший власник SIDORUK PIOTR. Документів про перехід права власності від власника SIDORUK PIOTR до UAB «Rimartas», а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Згідно п.3.2 контракту №RG/30-22 від 30.09.2022 передбачена 100% передоплата за товар. Надано банківський платіжний документ №347 від 11.08.2023, що стосується інвойсу 2023/08-1 від 04.08.2023, тоді як до митного оформлення надано інвойс № 001319 від 07.09.2023. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу. Декларант не подав додаткових документі, які б підтвердили заявлену митну вартість, про що повідомив листом №12/09/2023 від 12.09.2023. Через неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом на підставі статті 64 МК України згідно з рівнем на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар на рівні 10200 євро за МД №UA204130/2023/004455 від 04.08.2023, UA204020/2023/036141 від 06.09.2023. Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140073922U2 від 12.09.2023. Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів від 12.09.2023 №UA205140/2023/000585/2, позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України. Згідно з вимогами частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару. Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частин першої, другої статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частин першої, другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості. У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Апеляційний суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України). Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності. Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України. Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, колегія суддів зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: контракт від 30.09.2022 №RG/30-22; рахунок-фактуру (інвойс) від 07.09.2023 № 001319; платіжну інструкцію в іноземній валюті від 11.08.2023 №347. Разом із цими документами було надано також тимчасовий дозвіл від 03.08.2023 №РС/ААК 1046733; автотранспортну накладну від 07.09.2023; сертифікат на перевезення товару від 07.09.2023 № PL/MH/AV 0007921; експертну довідку від 11.09.2023 №8729/23; копію митної декларації країни відправлення від 07.09.2023 №23PL341000E64090798. Апеляційний суд вважає, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Так, контрактом від 30.09.2022 №RG/30-22, укладеним між компанією UAB «Rimartas» (продавець) та позивачем, визначено предмет та умови поставки товару, основні зобов`язання продавця та покупця. Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.3, 3.2 контракту найменування товару, кількість та ціна товару обумовлюється в фактурі. Поставка товару здійснюється узгодженими з покупцем партіями автотранспортом на умовах DAP Луцьк, Рівне, Дубно, Ковель, Володимир-Волинський, Сарни, Старовойтове протягом 30 днів з моменту оплати (Інкотермс-2010). Продавець зобов`язується надати супроводжуючі документи рахунок-фактуру. Покупець оплачує товар шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця. Відповідно до рахунка-фактури (інвойсу) від 07.09.2023 № 001319 ціна товару - транспортний засіб DAF, vin № НОМЕР_1 становить 7000,00 євро. Згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах від 11.08.2023 №347 позивач сплатив компанії UAB «Rimartas» 7000,00 євро. Суд апеляційної інстанції вказує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №23UA205140073665U6 від 12.09.2023 (графа 22) фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) від 07.09.2023 № 001319. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили. Умови поставки DAP Інкотермс-2010 (Delivered at Place - постачання в місці призначення) означають, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування. Однак, зі змісту контракту від 30.09.2022 №RG/30-22, а також з рахунка-фактури (інвойсу) від 07.09.2023 № 001319 не вбачається, що на позивача покладалися інші фінансові зобов`язання (тобто, що він мав нести також інші витрати) у зв`язку із продажем йому товару компанією UAB «Rimartas». Апеляційний суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. Колегія суддів зазначає, що відповідач у повідомленні декларанту необґрунтовано вказав про необхідність подання додаткових документів з тих підстав, що відповідно до поданого інвойсу №001319 від 07.09.2023 продавцем товару (власником) є UAB «Rimartas», однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.03.2023 в графі C.1.1 зазначений інший власник SIDORUK PIOTR (що на думку митного органу свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу), оскільки дана обставина, на думку суду, жодним чином не впливає на митну вартість товару. Крім того, суд зауважує, що для митного оформлення декларант надавав тимчасовий дозвіл від 08.03.2023 №PC/AAK 1046733, а не свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, як вказано у спірному рішенні. Разом з тим за усталеною міжнародною практикою реалізація автомобіля може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію автомобіля, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (на умовах комісії, доручення тощо). Тому продавець та власник не завжди буде однією особою. Водночас, чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. З поданих декларантом документів (контракту від 30.09.2022 №RG/30-22, рахунка-фактури від 07.09.2023 № 001319 та ін.) зрозуміло, що продавцем транспортного засобу є компанія UAB «Rimartas» (Литва), який також вказаний відправником у міжнародній товарно-транспортній накладній (місце і дата завантаження місто Плунге, Литва). Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять. Тому, колегія суддів вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять. Таким чином, Волинською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного транспортного засобу. Більше того, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм МК України не є документом, який підтверджує митну вартість транспортного засобу. Щодо посилання апелянта на те, що п.3.2 контракту №RG/30-22 від 30.09.2022 передбачена 100% передоплата за товар та надано банківський платіжний документ №347 від 11.08.2023, що стосується інвойсу 2023/08-1 від 04.08.2023, тоді як до митного оформлення надано інвойс № 001319 від 07.09.2023, апеляційний суд зазначає, що інші реквізити банківського платіжного документу, зокрема контракт №RG/30-22 від 30.09.2022, найменування марки транспортного засобу - DAF, а також останні цифрові значення номер кузова vin НОМЕР_3 кореспондуються із іншими поданими до митного оформлення документами та підтверджують оплату за транспортний засіб, що був наданий до митного оформлення за №23UA205140073665U6 від 12.09.2023 сідельний тягач марки DAF модель - XF 105.460 FT; номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_1 . Крім того, позивач зазначив, що у вказаному платіжному дорученні в графі «Призначення платежу» була допущена описка щодо посилання на інвойс. Відтак, вказаний платіжний документ є належним підтвердженням оплати вартості транспортного засобу, а твердження відповідача про те, що останні цифри кузова не дозволяють належним чином ідентифікувати дане платіжне доручення із транспортним засобом є безпідставними. Крім того, апеляційний суд зазначає, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Натомість у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій (МД №UA204130/2023/004455 від 04.08.2023, UA204020/2023/036141 від 06.09.2023), на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку колегії суддів, митний орган не виконав і обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України. Щодо доводів апелянта в частині завищених витрат на професійну правничу допомогу та на переклад документів, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ч.ч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Колегія суддів, оглядаючи матеріали справи, зазначає, що на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 13.01.2022 №13-01/22, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Дженерал Лігал Груп» (Адвокатське об`єднання) та позивачем, додаткової угоди (замовлення) від 01.11.2023 №01/11 до договору від 13.01.2022 №13-01/22, рахунку від 01.11.2023 №01/11, акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15.11.2023 №15/11, платіжної інструкції від 22.11.2023 №2420. Договором про надання правової допомоги від 13.01.2022 №13-01/22 визначено, що Адвокатське об`єднання приймає на себе доручення клієнта ТзОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ» з надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар з надання правової допомоги і фактичні витрати, понесені у зв`язку з виконанням цього договору. Пунктом 5.1 вказаного договору передбачено, що за надану правову допомогу клієнт сплачує гонорар, розмір якого визначається додатковою угодою до даного договору. Відповідно до додаткової угоди від 01.11.2023 №01/11 Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання щодо вжиття всіх можливих заходів у справі щодо визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування визнання протиправним та скасування рішення від 12.09.2023 №UA205140/2023/000585/2. Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що для виконання замовлення Адвокатське об`єднання здійснює, зокрема, такі заходи та дії: ґрунтовно проконсультувати клієнта з приводу обставин справи, зазначеної в пункті 1 додаткової угоди; підготувати позовну заяву про визнання протиправним та скасування рішення від 12.09.2023 №UA205140/2023/000585/2; у разі необхідності підготувати та надіслати в інтересах клієнта адвокатські запити; здійснити підготовку інших документів процесуального характеру, в яких виникне необхідність в ході судового розгляду справи, в тому числі але не виключно відповіді на відзив, заперечень, клопотань, заяв тощо; здійснювати повний супровід адміністративної справи до повного виконання судового рішення у справі; представляти інтереси клієнта в суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах усіх форм власності. Сторони погодили, що вартість виконаних робіт та наданих послуг (гонорар) Адвокатського об`єднання становить 8000,00 грн (пункт 3 додаткової угоди). У рахунок від 01.11.2023 №01/11 включено такі послуги: юридична консультація (1 год) 500,00 грн; складання позовної заяви (12 год) 6000,00 грн; складання інших документів процесуального характеру, в яких виникне необхідність в ході розгляду справи 1500,00 грн. Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15.11.2023 №15/11 підтверджує виконання робіт (надання послуг) загальною вартістю 8000,00 грн, про сплату яких надано платіжну інструкцію від 22.11.2023 №2420. Крім того, до матеріалів справи долучено перекладені на українську мову рахунок-фактуру від 07.09.2023 № 001319, міжнародну товарно-транспортну накладну від 07.09.2023, тимчасовий дозвіл від 03.08.2023 №РС/ААК 1046733, сертифікат перевезення товару від 07.09.2023 № PL/MH/AV 0007921, митну декларацію країни відправлення від 07.09.2023 №23PL341000E64090798. На підтвердження понесених витрат на переклад документів позивачем надано рахунок-фактуру від 06.11.2023 №150/2023/1 на суму 2500,00 грн., акт прийняття-передачі наданих послуг від 06.11.2023 №150/2023/2, платіжну інструкцію від 06.11.2023 №2406 про сплату на рахунок ФОП ОСОБА_1 за послуги перекладу 2500,00 грн., довідку ФОП ОСОБА_1 від 09.11.2023 №150. Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Крім того, при вирішенні питання про відшкодування витрат, пов`язаних із перекладом на українську мову документів, складених іноземною мовою (письмових доказів у справі), суд керується приписами частин п`ятої - восьмої статті 137 КАС України, згідно з якими розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19). А тому, з огляду на обсяг наданих адвокатами послуг, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу та сума витрат на переклад документів, яку належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 5000,00 грн. та 1000,00 грн. відповідно. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі № 140/33870/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний