Постанова 4857 № 140/35551/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/35551/23 пров. № А/857/9542/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Шавеля Р.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року (суддя Андрусенко О.О., ухвалене в м. Луцьку) у справі № 140/35551/23 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,- В С Т А Н О В И В: 18 грудня 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2023/000023/2 від 26.10.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2023/000281 від 26.10.2023. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Волинська митниця, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в позові. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.09.2023 між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та Venderloo Veod OU (продавець) було укладено договір купівлі-продажу автомобіля, за умовами якого продавець продає, а покупець купує транспортний засіб, а саме автомобіль марки Iveco Thesi 016VEN, VIN-код НОМЕР_1 , на умовах, визначених цим договором купівлі-продажу. В подальшому, 26.10.2023 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару Автобус пасажирський категорії М3 марки IVECO 65C17-THESI номер кузова: НОМЕР_1 , бувший у використанні, тип двигуна - дизельний, маркування двигуна nv, робочий об`єм двигуна 2998 см куб., маса спорядженого 4900 кг, повна маса - 7200 кг потужність 125 кВт, календарний рік виготовлення - 03.02.2011, модельний рік виготовлення - 2011, місць для сидіння - 28, стоячих -

6. Автобус загального призначення для перевезення пасажирів. Містить елементи корозії та пошкодження лако-фарбового покриття, декларант позивача подав МД №23UA205100008765U8 (а.с.31). Фактурна вартість товару становить 4200,00 євро (еквівалентно 162191,82 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 173455,07 грн з урахуванням транспортних витрат у сумі 11263,25 грн. До митної декларації додано: договір купівлі-продажу від 25.09.2023 (а.с.18-20); рахунок-фактуру (інвойс) від 25.09.2023 №4768 (а.с.44-45); заяву про купівлю іноземної валюти від 28.09.2023 №RIDSN928537FB (а.с.13); платіжну інструкцію в іноземній валюті від 28.09.2023 №6 (а.с.42-43); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.39-41); страховий поліс LT/AED 9517523 від 05.10.2023 (а.с.46-49); копія митної декларації країни відправлення 23EE3300E0001985B2 (а.с.50-52); калькуляцію транспортних витрат від 23.10.2023 №23102023/1 (а.с.15); довідкове повідомлення експерта товарознавця від 13.10.2023 №1003 (а.с.16); сертифікат відповідності серії УТК-С №058361 (а.с.29). Разом з тим, здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. З матеріалів справи вбачається, що на електронне повідомлення митниці декларант позивача надав звіт про оцінку транспортного засобу від 26.10.2023 №321/23. Разом з тим, 26.10.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2023/000023/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2023/000281. У графі 33 оскаржуваного рішення від 26.10.2023 №UA205100/2023/000023/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: рахунок-фактура від 25.09.2023 №4768 не містить підписів продавця та покупця; платіжна інструкція в іноземній валюті від 28.09.2023 № (MUR)5 не може бути взята до уваги, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або в банківських металах, визначених постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, зокрема підпису власноручного/електронного відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатись рахунком, а також відомостей про виконавця надавача платіжних послуг; в страховому полісі від 05.10.2023 № LT/AED 9517523 не вірно зазначений номер кузова транспортного засобу; згідно пункту 7 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 25.09.2023 №б/н право власності на транспортний засіб переходить до покупця MOUTACT відразу після підписання двома сторонами договору купівлі-продажу, що не відповідає документам, поданим декларантом до митного оформлення. Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, рівень митної вартості товару 1 становить 21700,00 євро/шт за МД №UA403040/2022/1401 від 18.05.2022. Відтак, товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205100008811U6 від 27.10.2023. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду із цим позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до частини 1, 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частинами 1, 2 статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а також перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Як передбачено частинами 1, 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу Відповідно до пункту 1 частини 4, частини 5 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості. Відповідно до частин 3-5 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Проаналізувавши наведені положення законодавства суд першої інстанції вірно зазначив, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)). Так, статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Як передбачено частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Суд першої інстанції вірно зазначив, що наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України). Частиною 1 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Як вірно зазначив суд першої інстанції, в даному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності. Як визначено частинами 2, 4, 5 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України). Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Слід зазначити, що повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною 10 статті 58 МК України. Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, декларант позивача подав наступні документи: договір купівлі-продажу від 25.09.2023 (а.с.18-20); рахунок-фактуру (інвойс) від 25.09.2023 №4768 (а.с.44-45); заяву про купівлю іноземної валюти від 28.09.2023 №RIDSN928537FB (а.с.13); платіжну інструкцію в іноземній валюті від 28.09.2023 №6 (а.с.42-43); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.39-41); страховий поліс LT/AED 9517523 від 05.10.2023 (а.с.46-49); копію митної декларації країни відправлення 23EE3300E0001985B2 (а.с.50-52); калькуляцію транспортних витрат від 23.10.2023 №23102023/1 (а.с.15); довідкове повідомлення експерта товарознавця від 13.10.2023 №1003 (а.с.16); сертифікат відповідності серії УТК-С №058361 (а.с.29). Суд першої інстанції вірно вказав, що договором купівлі-продажу від 25.09.2023 визначено предмет та умови поставки, основні зобов`язання продавця та покупця. Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 25.09.2023 №4768 вартість транспортного засобу становить 4200,00 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, ціну, строк оплати. Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 25.09.2023 №4768 (4200,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205100008765U8 від 26.10.2023 (графа 22). Як вбачається з матеріалів справи, до МД надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 28.09.2023 №6 на суму 4200,00 євро. У платіжній інструкції вказано призначення платежу - передоплата за транспортний засіб згідно з контрактом від 25.09.2023. Платіж здійснено на рахунок продавця компанії Venderloo Veod OU, платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті. Суд першої інстанції вірно зазначив, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №23UA205100008765U8 від 26.10.2023 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) від 25.09.2023 №4768. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять. Також, визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України в сумі 11263,25 грн що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією калькуляцією (10297,82) та рахунком на оплату страхового свідоцтва (25 євро х 38,6171 = 965,43). Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати. Щодо посилання митного органу на ту обставину, що рахунок-фактура від 25.09.2023 №4768 не містить підписів продавця та покупця, то слід зазначити наступне. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що на митну вартість товару не впливає та обставина, що рахунок-фактура від 25.09.2023 №4768 не містить підпису покупця товару, оскільки даний документ є супровідним документом у комерційній практиці, що надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставляються покупцеві, умови постачання і відомості про постачальника та одержувача. Крім того, у даному випадку не передбачено обов`язку підписання рахунка покупцем товару, оскільки такий рахунок формується в односторонньому порядку на підставі двостороннього контракту. Відсутність підпису покупця в рахунку-фактурі ніяким чином не впливає на формування вартості товару, яка до того ж була повністю сплачена позивачем. Щодо відсутності підпису продавця, то суд звертає увагу на ту обставину, що міжнародною практикою допускається використання рахунків-фактури без підпису особи, що його склала. У свою чергу, МК України також не встановлено таких обов`язкових реквізитів, а тому ця обставина сама по собі жодним чином не впливає на визначення митної вартості імпортованого автомобіля і не може породжувати сумніви щодо її неправильності. Також, суд звертає увагу, що рахунок-фактуру складав саме продавець товару, а тому позивач був позбавлений можливості впливати на дії продавця при оформленні рахунку-фактури, а відтак і не може відповідати за такі дії продавця, та нести у зв`язку з цим відповідальність у вигляді сплати додаткових митних платежів. На думку суду, наявність певних незначних недоліків у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару. Стосовно тверджень відповідача про відсутність у платіжній інструкції в іноземній валюті обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або в банківських металах, визначених постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, зокрема підпису власноручного/електронного відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатись рахунком, а також відомостей про виконавця надавача платіжних послуг, то суд першої інстанції вірно зазначив, що оплату за придбаний товар позивачем здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT. При цьому, положеннями чинного законодавства не передбачено проставлення підпису уповноваженої особи на Swift повідомленні, а тому доводи митного органу у відповідній частині є необґрунтованими. Крім того, у поданих платіжній інструкції в графі установа-замовник зазначена наступна інформація PBAN UA 2X XXX. SWIFT-код це стандартний формат Ідентифікаційного коду банку (Business Identifier Codes (BIC)), який використовується для ідентифікації банків та фінансових установ у міжнародній банківській мережі. Цей код містить інформацію про найменування та місцезнаходження банку - свого роду міжнародний код або ID банку, а саме PBAN - банківський код, UA - код країни, 2X - код місцезнаходження банку, XXX - код філіалу банку. Таким чином, ідентифікація банку, зокрема його найменування та місцезнаходження, в даному випадку здійснюється саме за вищевказаними кодами. Отже, SWIFT-код PBAN UA 2X XXX згідно даних сайту https://wise.com/ru/swift-codes/bic-swift-code-checker належить наступному банку: JSC CB PRIVATBANK, місцезнаходження: HRUSHEVSKOHO STREET, 1D, KYIV, Ukraine. Відтак, твердження митного органу про невідповідність наданої платіжної інструкції Постанові № 216 є безпідставним. Щодо твердження відповідача про допущену помилку в страховому полісі від 05.10.2023 № LT/AED 9517523, а саме щодо невірного зазначення номера кузова транспортного засобу № НОМЕР_3 , замість №ZCFC65C0005849690, суд першої інстанції вірно зазначив, що даний документ складався страховою компанією, а тому позивач не може нести відповідальність у вигляді сплати додаткових митних платежів за неналежне виконання страховою компанією своїх обов`язків. Більше того, витрати на страхування у розмірі 25 євро були включенні декларантом позивача до митної вартості імпортованого товару, а тому допущена помилка не призвела до заниження декларантом позивача задекларованої митної вартості. Щодо посилання митного органу на пункт 7 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 25.09.2023, згідно якого право власності на транспортний засіб переходить до покупця MOUTACT (тобто до третьої особи), відразу після підписання двома сторонами договору купівлі-продажу, що не відповідає документам, поданим декларантом до митного оформлення, то суд першої інстанції вірно зазначив наступне. Так, в пункті 7 оригіналу договору купівлі-продажу від 25.09.2023, складеного естонською мовою, вказані наступні умови: ownership of the vehicle is transferred from the seller to the buyer immediately after the mutual signing of the sales agreement, що в перекладі означає, що право власності на транспортний засіб переходить від продавця до покупця відразу після взаємного підписання договору купівлі-продажу. Тобто, в даному пункті відсутні будь-які зауваження про перехід права власності на даний транспортний засіб до третьої особи, а саме MOUTACT. Разом з тим, перекладачем ОСОБА_2 при перекладі даного договору з естонської мови на українську було допущено помилку при перекладі даного пункту договору та внесено відомості, які відсутні в оригіналі договору, складеного естонською мовою. У свою чергу, митному органу надавався оригінал договору, складений естонською мовою, а тому уповноважена особа митного органу мала можливість його дослідити та перевірити той факт, хто саме є покупцем за даним договором. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Стосовно витребування відповідачем додаткових документів, суд першої інстанції вірно вказав, що відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. Слід зазначити, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів. Разом з тим, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях. Суд першої інстанції вірно зазначив, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Доказів протилежного відповідачем не надано. Теж саме стосується вимоги про надання ліцензійних чи авторських договорів покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів. Як вірно зазначив суд першої інстанції, в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс). Окрім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. Відтак, з урахуванням наведеного суд першої інстанції вірно зазначив, що висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимоги частини 3 та 4 статті 53 та частини 2 статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Колегія суддів зазначає, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях. Пунктами 2, 4 частини 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Відтак, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу ( відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17). Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок пошкоджень автомобіля, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару. Крім того, позивачем додатково було надано відповідачу звіт про оцінку транспортного засобу від 26.10.2023 №32/23, згідно якого вартість імпортованого транспортного засобу, з урахуванням його технічного стану, становить 4190 євро, що додатково свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості придбаного позивачем транспортного засобу. Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Зважаючи на наведене та з урахуванням встановлених обставин справи апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2023/000023/2 від 26.10.2023 є необґрунтованим та підлягає скасуванню. Як наслідок картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.10.2023 №UA205100/2023/000281 також вірно визнана протиправною та скасована судом першої інстанції. Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про підставність позовних вимог до задоволення. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі №140/35551/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Р. М. Шавель