Постанова 4857 № 140/5121/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/5121/24 пров. № А/857/24666/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Довгої О.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року (суддя- Мачульський В.В., ухвалене в м. Луцьк) у справі №140/5121/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальнстю "ПІТСТОП" до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,- ВСТАНОВИВ: В травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю ПІТСТОП звернулося в суд з позовом до Волинської митниці в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000736/2 від 14.11.2023; визнати протиправною та скасування картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/033825. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржила Волинська митниця, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове про відмову в задоволенні позову. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.02.2016 між ТОВ ПІТСТОП (покупець) та фірмою Denckermann Sp. z o.o. (продавець) було укладено контракт №D-P-102-17, згідно з яким продавець продає, а покупець купує продукцію, далі названу товар. Товар поставляється на умовах FCA-Хелм (Польща). Допускається поставка на інших умовах. Оплата товару проводиться після приймання товару, але не пізніше 90 календарних днів з дати отримання. Відповідно до додаткової угоди №5 до контракту №D-P-102-17 від 01.04.2019 валютою договору визначено євро. Додатковою угодою №11 від 05.01.2023 до вказаного договору були внесені зміни, зокрема, сторони погодилися, що товар поставляється на умовах FCA- Хелм (Польща). Допускається поставка на інших умовах, вказаних в інвойсі. Ціна товару трактується згідно з умовами поставки, визначених в інвойсі. Вартість тари, упаковки та навантаження входять у ціну товару. Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2023 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару (25 товарних позицій запасних частин для легкових автомобілів) декларант позивача МПП СТАТУС-КВО подав до митного посту Ковель Волинської митниці МД №23UA205050073013U8. Фактурна вартість імпортованого товару становить 85 774,22 євро (еквівалентно 3 374 410,00 грн), митну вартість визначено на рівні 3 466 910,00 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 92 500,00 грн). До митної декларації для підтвердження митної вартості додано: контракт №D-P-102-17 від 16.02.2016; додаткову угоду №5 від 01.04.2019 до Контракту №D-P-102-17; додаткову угоду №9 від 26.11.2021 до Контракту №D-P-102-17; додаткову угоду № 10 від 05.01.2023 до Контракту №D-P-102-17; додаткову угоду № 11 від 05.01.2023 до Контракту №D-P-102-17; додаткову угоду №12 від 20.01.2023 до Контракту №D-P-102-17; дистрибуційну угоду від 13.05.2019; інвойс №2023/FVE/G/000197 від 06.11.2023; сертифікат походження товару №DK/PT/23197 від 06.11.2023; контракт про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні №10/05/23-1 від 10.05.2023; заявку на перевезення вантажу №03/11/23-1 від 03.11.2023; довідку про транспортні витрати №13/11/23-1 від 13.11.2023; рахунок на оплату №13/11/23-01 від 13.11.2023; міжнародну товаро-транспортну накладну (CMR) №868027; митну декларацію країни відправлення 23PL445010E2901338 від 06.11.2023; рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 у справі №140/5295/23; контракт-доручення на декларування та митне оформлення товарів №94 від 16.10.2019. Як вбачається з матеріалів справи, Волинська митниця здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, в електронному повідомленні декларанту запропонувала подати такі документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товарів; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товарів. Декларантом на вимогу митного органу було надано додаткову угоду №9 від 26.11.2021 до контракту та заявою від 14.11.2023 №14/11 просив підтвердити митну вартість відповідно до наданих документів та повідомив відповідача, що додаткові документи по даному запиту надаватись не будуть. Разом з тим, 14.11.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000736/2 та сформувала картку відмови №UA205050/2023/033825 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: вартість товарів згідно інвойсу від 06.11.2023 № 2023/FVE/G/000197 не відповідає вартості товарів згідно копії митної декларації країни відправлення. Банківський рахунок продавця, вказаний в прайс-листі, відмінний від банківського рахунку продавця, вказаному в інвойсі від 06.11.2023 № 2023/FVE/G/000197. У зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та у відповідності до наказу ДМСУ № 476 від 01.07.2021 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначенням митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби: Товар №4 - 6,8758 євро за кг (МД від 07.11.2023 року №UA205140/2023/093731); Товар №8 - 4,1991 євро за кг (МД від 09.11.2023 року №UA205030/2023/021140); Товар №9 4,0167 євро за кг (МД від 25.07.2023 року №UA205050/2023/051162); Товар №12- 6,1646 євро за кг (МД від 12.11.2023 року №UA205030/2023/021215); Товар №14- 5,9741 євро за кг (МД від 27.09.2023 року №UA205050/2023/065107). Товар було випущено у вільний обіг за №23UA205050073136U1 від 14.11.2023 з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України. ТОВ ПІТСТОП, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, звернулося в суд з даним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Положеннями частин першої- п`ятої статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно частини першої, другої, пункту 1 частини четвертої, частини п`ятої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості. Здійснивши аналіз наведених положень МК України суд першої інстанції вірно зазначив, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)). Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Як вірно вказав суд першої інстанції, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Положеннями частин шостої та сьомої статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Як вбачається з матеріалів справи, в розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності. Частинами другою, четвертою, п`ятою статті 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України. Так, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України: контракт від 16.02.2016 №D-P-102-17; рахунок-фактура (інвойс) №2023/FVE/G/000197 від 06.11.2023; контракт про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні №10/05/23-1 від 10.05.2023; заявку на перевезення вантажу №03/11/23-1 від 03.11.2023; довідку про транспортні витрати №13/11/23-1 від 13.11.2023; рахунок на оплату №13/11/23-01 від 13.11.2023. Також, додатково на вимогу митниці надано додаткову угоду №9 від 26.11.2021 до контракту від 16.02.2016 №D-P-102-17. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Так контрактом від 16.02.2016 №D-P-102-17 та додатками до нього визначено предмет та умови поставки, основні зобов`язання продавця та покупця. Відповідно до інвойсу №2023/FVE/G/000197 від 06.11.2023 загальна вартість товару становить 85 774,22 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну. Ціна товару в інвойсі №2023/FVE/G/000197 від 06.11.2023 відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205050073013U8 від 13.11.2023 (графа 22). Також, визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав витрати на перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (92500,00 грн), що не заперечується відповідачем. Щодо аргументів апелянта про наявність розбіжностей у поданих документах, які зазначені в оскаржувану рішенні то такі спростовуються наступним. В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на те, що вартість товарів згідно інвойсу №2023/FVE/G/000197 від 06.11.2023 не відповідає вартості товарів згідно копії митної декларації країни відправлення 23PL445010E2901338 від 06.11.2023. З цього приводу слід зазначити, що відповідно до додаткової угоди №5 від 01.04.2019 до контракту №D-P-102-17 валютою договору є євро. Незважаючи на те, що в декларації країни відправлення 23PL445010E2901338 від 06.11.2023 вартість товару визначена у валюті Республіка Польща злотих, згідно з наданим до митного оформлення інвойсом №2023/FVE/G/000197 від 06.11.2023 вартість товару визначена в євро, тобто вартість товарів у польських злотих сторонами контракту взагалі не визначалась. Слід зазначити, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Митна декларація країни відправлення у даному випадку підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем. При цьому, у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару. Також колегія суддів вважає, що не є розбіжністю у поданих документах відмінність банківського рахунка продавця, вказаного в прайс-листі б/н, та зазначеного в інвойсі №2023/FVE/G/000197 від 06.11.2023, оскільки банківські реквізити постачальника/продавця жодним чином не впливають на митну вартість товарів, які ввозяться на митну територію України. Окрім того, в постанові від 23.10.2020 у справі №810/690/17 Верховний Суд вказав, що прайс-лист: не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів; фактично прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців; жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на недоліки у ньому як на підставу для коригування митної вартості товару (аналогічний за змістом висновок викладено Верховним Судом в постановах від 02.06.2022 у справі №460/2674/20 та від 01.03.2023 у справі №420/18880/21). Так ,як вже було зазначено, позивач надав відповідачу додаткову угоду №9 від 26.11.2021 до контракту №D-P-102- 17 від 16.02.2016, в пункті 3 якої визначено реквізити банківського рахунку компанії Denckermann Sp. z o.o., а саме НОМЕР_1 . Цей же банківський рахунок зазначений в інвойсі №2023/FVE/G/000197 від 06.11.2023. Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що, мотиви митного органу в цій частині не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів, а відтак відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. Також, апеляційний суд вважає, що вимоги митного органу надати висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, є безпідставними, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс). Окрім цього, безпідставною є вимога митного органу надати банківські платіжні документи, оскільки відповідно до умов контракту від 16.02.2016 №D-P-102-17 оплата товару проводиться після приймання товару, але не пізніше 90 календарних днів з дати отримання (п. 4.2). Відтак, на момент розмитнення товару банківські платіжні документи були відсутні у позивача. Як вірно вказав суд першої інстанції, що ненадання додаткових документів (інших платіжних та/або бухгалтерських документів, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товарів не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару. Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять. Тому суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять. Суд першої інстанції вірно врахував, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Пунктами 2, 4 частини другої статті 55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195) визначено, що у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Відтак, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номери та дати митних декларацій (МД від 07.11.2023 року №UA205140/2023/093731, МД від 09.11.2023 року №UA205030/2023/021140, МД від 25.07.2023 року №UA205050/2023/051162, МД від 12.11.2023 року №UA205030/2023/021215, МД від 27.09.2023 року №UA205050/2023/065107), на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Крім того в поданих до митного оформлення документах ціна товару визначена за одиницю товару (за штуку), тоді як митний орган у спірному рішенні визначив відкориговану митну вартість товару не за одиницю товару, а за кілограм. Також суд зауважує, що подана до митного оформлення декларація стосувалася інших товарів, щодо яких у відповідача не було жодних претензій, незважаючи на те, що їх оформлення здійснювалося за тими ж документами, що й товари №4, №8, №9, №12, №14 відносно якого митний орган здійснив коригування митної вартості. Таким чином, відповідач вибірково скоригував митну вартість товару (5 товарних позицій із 25) без наведення при цьому обґрунтування такого коригування, не довівши підстав для таких дій. Згідно з практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Відтак, підстави вважати, що рішення відповідача від 14.11.2023 №UA205050/2023/000736/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, тому таке рішення вірно скасоване судом першої інстанції. Відтак, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/033825 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 14.11.2023 №UA205050/2023/000736/2, яке судом визнано протиправним та скасовано, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що вказана картка відмови також вірно визнана протиправною та скасована судом першої інстанції. Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що на користь позивача підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 15 056,00 грн (з них: судовий збір в сумі 6 056,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн, витрати на перекладача в сумі 4 000,00 грн), які підтверджені документально. З врахуванням наведеного судом першої інстанції підставно задоволено позов. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі №140/5121/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга