Постанова Київський апеляційний суд № 759/3534/24

Справа № 759/3534/24 суддя в І-й інстанції Твердохліб Ю.О. Провадження № 33/824/2246/2024 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А Іменем України 22 квітня 2024 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Пількевич Тетяни Анатоліївни на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 01 лютого 2024 року серії ААД № 725071 водій ОСОБА_1 01 лютого 2024 року о 23:40 год. в м. Києві, по просп. Берестейський, 139, керував автомобілем марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, порушення координації рухів), від огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на бодікамеру 473815, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є доведеною. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 адвокат Пількевич Т.А. просить скасувати постанову місцевого суду через неповне дослідження обставин справи, порушення норм процесуального права та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник ОСОБА_1 адвокат Пількевич Т.А. вказує про те, що ні відео з боді камери 473815, яке розпочалось в 23:17:11, ні відео з боді камери 473621 яке розпочалось в 23:17:10 не підтверджують факту керування транспортним засобом ні на початок відео, ні в 23 год. 40 хв., як це вказано в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 725071, а навпаки фіксують те, що автомобіль Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_1 стоїть з вимкнутим двигуном. Більш того, обидва відеофайли підтверджують, що біля авто з водійської сторони в 23:17:10/23:17:11 вже стоїть військовий і спілкується з особою, яка знаходиться в салоні і що жодного працівника поліції, яким надано право зупиняти транспортний засіб за наявності відповідних підстав та перевіряти документи у водіїв, поряд немає. За даними доказами, які узгоджуються з показами ОСОБА_1 в судовому засіданні, можна дійти висновку, що працівники поліції не зупиняли даний транспортний засіб, що автомобіль стояв за межами проїзної частини дороги. Будь-яких інших, не створених працівником поліції в межах своїх повноважень, доказів, які могли б підтвердити факт керування ОСОБА_1 автомобілем Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_1 , 01 лютого 2024 року в 23 год. 40 хв., до матеріалів справи не додано. Якщо з`ясовувати обставини чітко до зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 725071, де зазначено, що правопорушення відбулося в 23 год. 40 хв., то відповідно до відео з двох веб камер, в 23 год. 40 хв. ОСОБА_1 стоїть на вулиці, а не знаходиться в автомобілі. Відповідно, його статус класифікується як пішохід. В даному випадку, відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в якості водія була законною, так як він не керував транспортним засобом ні у вказаний працівниками поліції час, ні в час, зафіксований на відео з двох веб камер, ні з його особистих пояснень в суді. На відео зафіксовано як ОСОБА_2 повідомляє особисто працівникам поліції, що не дуже розбирається в юридичних питаннях, йому по декілька разів роз`яснюють правила та процедуру, не роз`яснюючи при цьому, що дана процедура стосується виключно осіб, які керували транспортним засобом на момент зупинки. Дослідивши матеріали провадження, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Пількевич Т.А., суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. У відповідності до вимог частини першої ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов`язана скласти протокол, в якому в обов`язковому порядку має бути зазначено суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції статті 130 КУпАП та утворюють об`єктивну сторону складу зазначеного правопорушення. Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення. З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився. У той же час, згідно з наявним у справі відео №725071 на 00:54 хв. запису вбачається, що після зупинки транспортного засобу та встановлення особи водія працівники поліції висловили свої сумніви щодо перебування останнього в стані сп`яніння. На що водій вказав, що перебуває в дорозі другу добу та якщо працівники поліції мають сумніви щодо його стану він може пройти освідування. В подальшому, працівники поліції почали вчиняти дії, направлені на спонукання ОСОБА_1 до відмови від проведення огляду, тобто, до вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, на 00:57 хв. запису працівник поліції вказує, що якщо водій щось вживав, він може пройти огляд на місці зупинки, проїхати до лікаря-нарколога або ж може нічого не проходити, але це буде фіксуватись як відмова від проходження огляду. У той же час, зі змісту п. 2.5. Правил дорожнього руху України вбачається, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння… Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння, а й встановлено обов`язок пройти такий огляд на вимогу працівника поліції. На зазначене ОСОБА_1 знову ж таки відповів, що може пройти освідування. Далі, працівники поліції продовжують з`ясовувати коли останній раз водій вживав алкоголь та чи не вживав заборонених препаратів. На що ОСОБА_1 втретє вказав, що нічого не вживав, другу добу перебуває в дорозі, при цьому, готовий пройти освідування. Після чого працівники поліції почали огляд водія на наявність ознак сп`яніння, під час чого водій вчетверте вказує, що може пройти огляд на стан сп`яніння. Після перевірки транспортного засобу працівниками поліції було виявлено у водія речовини, які працівники поліції вважали забороненими, та ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим працівник поліції вчергове пропонує водію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в лікаря-нарколога, або ж вказує, що останній може відмовитись, бо на місці вони не можуть провести огляд, оскільки не є лікарями. При цьому, працівник поліції вказує, що протокол буде складено у будь-якому випадку. На зазначене ОСОБА_1 вказав, що оскільки у нього немає вибору та оскільки протокол буде складено в будь-якому випадку, то він відмовляється від огляду на стан наркотичного сп`яніння. Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов`язковими до застосування. Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI. У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом. ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року). Даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що усі зазначені дії поліцейських, вчинені після того як ОСОБА_1 вперше погодився пройти огляд на стан сп`яніння, були незаконними, оскільки роз`яснення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності прав, які законодавством не передбачені, а саме права відмовитись від проходження огляду, вчинені виключно з метою спонукання ОСОБА_1 до висловлення відмови від проходження огляду та фіксування зазначеного. У даному випадку поліцейський, отримавши згоду ОСОБА_1 на проведення огляду на стан сп`яніння, мав би виконувати вимоги п. 9 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, згідно з яким з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Зазначені вимоги інструкції поліцейський проігнорував та з метою схиляння ОСОБА_1 до вчинення правопорушення почав вчиняти дії, описані вище. На вказані обставини захисник звертала увагу місцевого суду та в клопотанні про закриття провадження у справі вказувала, що ОСОБА_1 був готовий пройти огляд, однак поліцейський вказав що «ми складаємо протокол, щоб не їхати в медичний заклад». З огляду на конкретні обставини справи, є очевидним, що без зазначених протиправних дій працівника патрульної поліції, правопорушення не було б вчинено, тобто мала місце провокація та схиляння ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Зазначене в своїй сукупності дає підстави апеляційному суду дійти висновку про відсутність події правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а, відтак, постанова суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі за відсутністю події адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 245, 247, ст. 280, 294 КУпАП, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Пількевич Тетяни Анатоліївни задовольнити. Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто, у зв`язку із відсутністю події адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.О. Фінагеєв