Постанова Київський апеляційний суд № 369/4874/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/824/2664/2022 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий в суді першої інстанції: Гришко О.М. Головуючий в апеляційній інстанції: Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2022 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Матвієнко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Панченко Олександри Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 серпня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 серпня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп. Як встановив суд, 07.06.2022 о 02 год. 33 хв. в Київській обл., с. Чайки, вул. Зв`язківців, 1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом LEXUS, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, сповільненість мови. Від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі адвокат Панченко О.О. в інтересах ОСОБА_1 посилалась на те, що судом першої інстанції справа була розглянута поверхнево, без повного, всебічного та об`єктивного дослідження її обставин, а висновки суду ґрунтуються на недопустимих доказах, тому постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю. Обгрунтовуючи скаргу, адвокат посилалась на те, що судом не було взято до уваги, що вимоги поліцейських про проходження ОСОБА_1 огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння були незаконними, оскільки жодних зовнішніх ознак наркотичного сп`яніння в його поведінці не було, а зазначені поліцейськими ознаки є фізіологічними особливостями ОСОБА_1 , оскільки у звичайному житті його мова є такою ж сповільненою та має свої певні особливості, а відтак вказані поліцейським в протоколі ознаки жодним чином не відображали наявність у водія ознак наркотичного чи алкогольного сп`яніння; факт наявності в поведінці водія ознак наркотичного сп`яніння підтверджується лише свідченнями поліцейських, яких апелянт вважає упередженими особами в рамках даної справи, а залучені для підтвердження факту його відмови від проходження медичного огляду свідки підписали заздалегідь підготовлений текст, навіть не читаючи його. Також захисник у скарзі зазначила, що в матеріалах справи наявна довідка, на яку посилається суддя, яка спростовує вживання наркотичних речовин ОСОБА_1 , відтак у водія були відсутні будь-які ознаки сп`яніння, а тому ініційована процедура огляду на стан сп`яніння являється безпідставною та незаконною. Крім того, з моменту зупинки авто ОСОБА_1 (02:30 хв.) до моменту фактичного вручення (04:29) водієві підписаного протоколу та направлення для проходження медичного огляду в спеціалізованій установі пройшов максимально допустимий строк, за який поліцейський мав доставити особу до закладу охорони здоров`я, чим фактично позбавлено особу можливості пройти такий огляд самостійно. Обгрунтовуючи скаргу, захисник також посилається на те, що на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 у стверджувальній формі підтвердив згоду на проведення огляду, однак висловив прохання не залишати автомобіль та наявні у ньому предмети у нічний час та в невідомому місці, яке не є спеціалізованою автостоянкою. Однак, не зважаючи на явну згоду водія на проходження огляду, працівники поліції на власний розсуд розцінили відповідь водія, як відмову від проходження огляду та склали відповідний протокол. Суддя місцевого суду у постанові також підтвердив той факт, що ОСОБА_1 не заперечував проти проходження огляду, при цьому зазначив, що поліцейські вірно кваліфікували таку згоду, як фактичну відмову від проходження огляду, оскільки ОСОБА_1 просив вирішити питання щодо доставки його автомобіля, а це не входить до повноважень поліцейських. При цьому, суд при наданні оцінки діям ОСОБА_1 підійшов до цього питання поверхнево, без надання оцінки всім обставинам справи та не взявши до уваги той факт, що особа не ухилялась від проходження огляду, а лише просила надати змогу вирішити питання з авто, враховуючи незнайоме місце та воєнний стан, що наразі триває в Україні. Вищенаведені обставини, на думку захисника, є підставою до скасування постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 серпня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, із закриттям провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. До апеляційної скарги захисником долучено клопотання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги, мотивоване тим, що 11 серпня 2022 року нею подано в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу на постанову місцевого суду від 02 серпня 2022 року. Однак постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року (а.с.57) дану апеляційну скаргу було повернуто апелянту у зв`язку з тим, що до матеріалів апеляційної скарги захисником ОСОБА_1 адвокатом Панченко О.О. помилково не було долучено витяг з договору про надання правової допомоги. В даній постанові зазначено, що після усунення обставин, що слугували підставою для повернення апеляційної скарги, особа не позбавлена права на повторне звернення з апеляційною скаргою. Про наявність даної постанови захисник Кривка Я.Б. дізналась 01.09.2022 року, зателефонувавши до Київського апеляційного суду. 02.09.2022 року (п`ятниця) справа №369/4874/22 надійшла до канцелярії Києво-Святошинського районного суду Київської області і в той же день захисник ознайомилась з матеріалами справи та текстом постанови, що підтверджується клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.60) та розпискою про ознайомлення, наявною в матеріалах справи, після чого 05.09.2022 року захисник повторно подала апеляційну скаргу. Вищенаведені обставини, на думку захисника, є поважними та дають апеляційному суду підстави для поновлення строку на подачу апеляційної скарги. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Панченко О.О. апеляційну скаргу та клопотання підтримали та просили про їх задоволення з викладених у них підстав. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Панченко О.О., які підтримали клопотання та апеляційну скаргу, перевіривши доводи клопотання та скарги, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення строку на подачу апеляційної скарги, наявність підстав для її задоволення та скасування постанови суду першої інстанції із закриттям провадження у справі з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дослідивши під час апеляційного розгляду докази у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суддя місцевого суду у порушення положень ст.ст. 245, 280 КУпАП не з`ясував повно, всебічно і об`єктивно обставини справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції послався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 226832 від 07.06.2022, поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 07.06.2022, які підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 07.06.2022 та відеозаписом від 07.06.2022, з якого вбачається, що працівники поліції неодноразово пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, на що ОСОБА_1 погоджується, проте їхати з працівниками поліції відмовляється, мотивуючи це тим, що не хоче залишати без нагляду свій транспортний засіб, та пропонує працівникам поліції різні варіанти доставки його транспортного засобу до місця проведення медичного огляду, на що працівники поліції відмовили. Однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного. За ч.1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Згідно ст. 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, в тому числі й за ст. 130 КУпАП, покладено імперативний обов`язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог ст.ст. 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі. Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В Україні діє принцип презумпції невинуватості. Само по собі складення протоколу про адміністративне правопорушення, за відсутності інших даних на підтвердження наявності складу адміністративного правопорушення, не є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Згідно ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, якіб дали можливість констатувати, що його винуватість доведено поза розумним сумнівом, що, зокрема, вбачається з наступного. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. У відповідності до вимог частини першої ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа,уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов`язана скласти протокол, в якому в обов`язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції статті 130 КУпАП та утворюють об`єктивну сторону складу зазначеного правопорушення. Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 226832 від 07.06.2022 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом LEXUS, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, сповільненість мови. Від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.1). Також в матеріалах справи міститься відеозапис із нагрудної відеокамери працівника патрульної поліції, який здійснював оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП 07 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 (а.с.7). Із вказаного відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що працівник патрульної поліції перед тим, як запропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння зазначив, що якщо у лікаря нарколога буде встановлено наявність наркотичних речовин в його організмі, автомобіль конфіскують та передадуть Збройним Силам, а у самого ОСОБА_1 на роботі почнуться неприємності. Крім того, поліцейський неодноразово пропонував ОСОБА_1 признатися, що саме він вживав та якими наркотичними речовинами він «балувався» сьогодні. Також патрульний поліцейський зазначив, що в разі виявлення лікарем наркологом наркотичних речовин в організмі ОСОБА_1 , проблеми будуть у нього і у зв`язку із наявною у нього травматичною зброєю. При цьому, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на всі пропозиції щодо огляду погоджувався і жодного разу відмови від цього не висловив, зазначаючи при цьому, що він не залишить автомобіль на блокпосту у невідомому місці. Вищенаведені обставини дають підстави для висновку, що працівники поліції фактично схилили ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, зазначивши про негативні наслідки позитивних результатів від проходження такого огляду у вигляді конфіскації автомобіля та неприємностей на роботі. Відмова особи від проходження огляду на стан сп`яніння повинна бути чіткою, зрозумілою, такою, яка не викликає сумнівів чи неоднозначного її тлумачення, та яка не залежить від будь-яких зовнішніх факторів, у тому числі і дій чи намірів інших осіб. Таким чином, у даному випадку відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не була пов`язана із бажанням останнього уникнути відповідальності, а пов`язана з діями працівника поліції, який зазначив про можливі негативні наслідки позитивних результатів огляду у лікаря нарколога, фактично схиливши ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Крім того, працівник поліції не роз`яснив йому наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, передбачені ст. 130 КУпАП, а, навпаки, переконливо тлумачив водієві, що відмова пройти огляд є його правом, а не обов`язком. Апеляційний суд зауважує, що відповідно до положень п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння, а й встановлено обов`язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції. Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов`язковими до застосування. Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, ReportsofJudgmentsandDecisions 1998-VI; У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом. ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року). Вищевикладене рішення Європейського Суду з прав людини свідчить про недопустимість підбурювання з боку поліції з метою подальшого викриття порушника та порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, докази, здобуті внаслідок підбурювання особи до вчинення правопорушення, відповідно до зазначеної практики ЄСПЛ, визнаються недопустимими. Даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що дії працівника патрульної поліції, які виразились, зокрема, у тому, що він неодноразово зазначав ОСОБА_1 про негативні для нього наслідки позитивного результату огляду у лікаря нарколога, фактично і спровокували останнього на відмову від проходження огляду, яка за таких обставин не може вважатися вільною та такою, що не викликає сумнівів чи неоднозначного її тлумачення. При цьому, апеляційний суд зауважує, що матеріали відеозапису не містять беззаперечної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у медичному закладі, а свідчать про те, що працівник поліції фактично підбурив його відмовитись від проходження огляду, тобто підбурив на вчинення адміністративного правопорушення з метою подальшого викриття, що є неприпустимим згідно практики Європейського Суду з прав людини. Суд першої інстанції неповно дослідив відеозапис, наявний у матеріалах справи, та не дав належної оцінки вищенаведеним діям працівника поліції в контексті мотивів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. З огляду на конкретні обставини зазначеної справи, є очевидним, що без зазначених дій працівника патрульної поліції, правопорушення не було б вчинено, тобто мало місце схиляння (підбурювання) ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду. Докази, здобуті внаслідок підбурювання особи до вчинення правопорушення, визнаються недопустимими, відтак наявні у справі докази (протокол серії ААБ №226832 від 07.06.2022 року, відеозапис з бодікамери поліцейського, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.06.2022 року, пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 07.06.2022 року та рапорт поліцейського) є недопустимими доказами, отже не підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обов`язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ. Таким чином, особа може бути піддана заходувпливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із ст. 245 КУпАП, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, постанова судді суду першої інстанції про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 серпня 2022 року. Апеляційну скаргу захисника адвоката Панченко Олександри Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 серпня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - скасувати, провадження у справі закрити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Ю.О.Матвієнко