Постанова 4857 № 380/2740/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/2740/24 пров. № А/857/4905/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Львівської міської ради на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 380/2740/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського міського голови Садового Андрія Івановича, Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Директор юридичного департаменту Львівської міської ради Пайонкевич Гелена Казимирівна про забезпечення позову,- суддя в 1-й інстанції Гавдик З.В., час ухвалення рішення 08.02.2024 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення - 12.02.2024 року, В С Т А Н О В И В : Позивач - ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Львівського міського голови Садового Андрія Івановича, Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Директора юридичного департаменту Львівської міської ради Пайонкевич Гелени Казимирівни, в якому просила: - визнати протиправними дії Львівської міської ради та Львівського міського голови ОСОБА_2 з включення до порядку денного 24-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання 08.02.2024 питання №43 Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з проектом ухвали Львівської міської ради Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури, ініціатором якого є Директор юридичного департаменту Львівської міської ради Пайонкевич Гелена Казимирівна та зобов`язати Львівського міського голову ОСОБА_2 утриматись від вчинення таких дій. 07.02.2024 позивачем подана заява про забезпечення позову по даній справі, в якій позивачка просила: - забезпечити позов шляхом заборони Львівській міській раді розглядати питання №43 Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з проектом ухвали Львівської міської ради Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури, ініціатором якого є Директор юридичного департаменту Львівської міської ради Пайонкевич Гелена Казимирівна, що включено до порядку денного 24-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання 08.02.2024 до моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі. В обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову позивач вказує, що питання № 43 Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з проектом ухвали Львівської міської ради Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури внесено до порядку денного 24-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання, що відбудеться 08.02.2024. Відтак, якщо на сесії Львівської міської ради 08.02.2024 буде розглянуто питання №43 Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури, то невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист порушених прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду з даним позовом. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 380/2740/24 заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову від 07.02.2024 задоволено повністю. Заборонено Львівській міській раді розглядати питання №43 Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з проектом ухвали Львівської міської ради Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури, що включено до порядку денного 24-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання 08.02.2024 - до набрання судовим рішенням в справі № 380/2740/24 законної сили.. Ухвалу суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивачем у заяві про забезпечення позову не обгрунтовано наявність передбачених у ч. 2 ст. 150 КАС України саме у відносинах між ОСОБА_1 та суб`єктами владних повноважень, які є сторонами у справі № 380/2740/24. Просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 380/2740/24 та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. 13 травня 2024 року через підсистему "Електронний суд" на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи, у зв`язку із у зв`язку із здійсненням депутатських повноважень в період з 13.05.2025 до 16.05.2024 по підготовці до участі в пленарному засіданні ради. Апеляційний суд приходить до переконання, що таке клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Колегія суддів звертає увагу на те, що представником не надано жодних доказів на обгрунтування вимог про відкладення розгляду справи, в тому числі щодо зайнятості в підготовці до участі в пленарному засіданні ради. Восьмим апеляційним адміністративним судом забезпечено доступ сторін та учасників справи до суду, в тому числі і шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції, в тому числі з використанням власних технічних засобів (згідно ст. 195 КАС України) зі всіма учасниками справи, які виявили таке бажання та повідомили про нього суд. Окрім того, судом забезпечено можливість надіслання на адресу суду процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи (в тому числі і письмових пояснень, відзивів, доказів тощо) засобами як поштового так і електронного зв`язку ( через підсистему «Електронний суд»), про що повідомлено на офіційному сайті суду. Відповідно до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Також одним із принципів адміністративного судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Спір повинен бути вирішений судом, зокрема, своєчасно, з метою забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася за судовим захистом, та в розумні строки. Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 4 вказаної статті закріплений обов`язок суду щодо вжиття визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі. Апеляційний суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Додатково суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Так, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Виходячи з положень ч. 4 ст. 196 КАС України присутність осіб, які беруть участь у справі, є не обов`язковою та судом така обов`язковою не визнавалася, а відкладення справи, призведе до необґрунтованого затягування апеляційного розгляду, коли таку може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та наданих письмових пояснень позивача викладених у позовній заяві та апеляційній скарзі. Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може призвести до порушення її прав, оскільки у випадку включення до порядку денного 24-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання 08.02.2024 та вирішення питання №43 Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з проектом ухвали Львівської міської ради Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури, ускладнить виконання рішення суду щодо визнання протиправними спірних дії відповідачів. Як встановлено судом, такий позов може бути подано в інтересах публічного порядку, законності (без обов`язку позивача доводити при зверненні до суду, що відповідне рішення суб`єкта владних повноважень вже та безпосередньо зачіпає права та свободи такого позивача). Самі ж заходи забезпечення позову у даній справі спрямовані на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі, адже предметом спору є правомірність дій відповідачів і заборона вчиняти такі дії. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Отже забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо таке буде прийнято на користь позивача. Колегія суддів звертає увагу на те, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Згідно з ч.1, 2 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Відповідно до ч.6 ст.154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме: із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача. Крім того, забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем (заявником) та встановленню судом у разі вжиття таких заходів. Необхідно зазначити, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд, виходячи з конкретних доказів, повинен встановити чи наявна хоча б одна з передбачених ч.2 ст.150 КАС України обставин та оцінити чи не призведе застосований судом захід забезпечення позову до заподіяння ще більшої шкоди, ніж та, якої можна запобігти шляхом його застосування. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Згідно роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19. Окрім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася в суд з позовом до Львівського міського голови ОСОБА_2 , Львівської міської ради, в якому просить визнати протиправними дії Львівської міської ради та Львівського міського голови ОСОБА_2 з включення до порядку денного 24-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання 08.02.2024 питання №43 Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з проектом ухвали Львівської міської ради Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури, ініціатором якого є Директор юридичного департаменту Львівської міської ради Пайонкевич Гелена Казимирівна та зобов`язати Львівського міського голову ОСОБА_2 утриматись від вчинення таких дій. Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просить забезпечити позов шляхом заборони Львівській міській раді розглядати питання №43 Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з проектом ухвали Львівської міської ради Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури, ініціатором якого є Директор юридичного департаменту Львівської міської ради Пайонкевич Гелена Казимирівна, що включено до порядку денного 24-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання 08.02.2024 до моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі. Під час вирішення апеляційної скарги, колегія суддів підкреслює, що заходи забезпечення такого позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п.1 ч.2 ст.150 КАС України. В контексті співмірності суд також перевіряє не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надає оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Колегія суддів зазначає, що конкретних фактів порушення прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, очевидність заподіяння шкоди таким інтересам прийняттям оскаржуваного рішення про включення до порядку денного 24-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання 08.02.2024 питання №43 Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з проектом ухвали Львівської міської ради Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури в заяві про забезпечення позову не наведено, оскільки йдеться лише про ймовірність та припущення можливості настання таких порушень без посилання на конкретні факти. Крім того, в заяві про забезпечення адміністративного позову не наведено конкретних обґрунтувань порушення прав позивача із обов`язковим підтвердженням цього відповідними доказами, а також посилання на явну протиправність оскаржуваного рішення відповідача, яка може бути встановлена лише під час розгляду справи по суті, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову. Разом з тим, за вказаних обставин не підтверджено існування ознак очевидної протиправності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим для правової оцінки цього рішення необхідно провести розгляд справи по суті, встановити фактичні обставини справи та надати їм правову оцінку для вирішення питання існування очевидної небезпеки заподіянню шкоди правам та свободам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі. Також не надано належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. При цьому, відсутні підстави вважати, що у випадку задоволення позовних вимог рішення суду буде неможливо виконати чи виконання такого рішення буде суттєво ускладнено. Викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність запропонованих позивачем заходів забезпечення позову. Суд апеляційної інстанції враховує співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить позивач, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову та зазначає, що застосування даного заходу забезпечення позову фактично призведе до вирішення по суті позовних вимог. Крім того, посилання позивача на протиправність даного рішення суд розцінює передчасним, оскільки вказана обставина підлягає встановленню під час судового розгляду справи. Доказів очевидної протиправності спірних рішень матеріали позовної заяви не містять. З огляду на вищевказане суд вважає, що вимоги заяви про забезпечення позову є занадто широкими і невизначеними, що явно виходить за межі позовних вимог та за предмет судового розгляду, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим. Отже, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених заявником у її обґрунтування, суд приходить до висновку що заявником не наведено обставин, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому суд зазначає, що правовий інститут забезпечення позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Позивач обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову покликався також на очевидність протиправності оскаржуваного рішення відповідача. Колегія суддів зазначає, що у даному випадку наявність ознак протиправності оскаржуваного правового акту може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018р. у справі № 800/521/17 зазначила, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Відповідно до частини першої статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Отже, оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 317 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись ст. 229, 150, 151, 243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 380/2740/24 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повний текст постанови складено 14.05.2024