Постанова 4857 № 460/28124/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/28124/23 пров. № А/857/7053/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевич Т.В., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 460/28124/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,- суддя в 1-й інстанції ОСОБА_2 , час ухвалення рішення 19.02.2024 року, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складання повного тексту рішення 19.02.2024 року, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить: визнати протиправною діяльність відповідача щодо не звільнення позивача з військової служби за підпунктом г пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу; зобов`язати відповідача прийняти рішення про припинення (розірвання) контракту з позивачем та звільнити його з військової служби за підпунктом г пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, а саме такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він проходить військову службу в Збройних Силах України на підставі контракту. 15.10.2023 він звернувся до командування ВЧ НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби згідно з ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи. Проте відповідач протиправно відмовив у задоволенні рапорту, вказавши про необхідність надати документи, видані уповноваженими органами, що засвідчують необхідність постійного догляду, підтвердженої висновком МСЕК, та про здійснення позивачем такого догляду, підтвердженого відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач вважає, що висновок ЛКК від 21.08.2023 №71 є належним документом, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду за його дружиною, а тому не звільнення його з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абз. 7 пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" є протиправною поведінкою відповідача, яка порушує його законні права та інтереси. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 460/28124/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що набув право на звільнення зі служби у зв`язку з висновками ЛКК, оскільки наявна необхідність постійного догляду за особою, а саме дружиною. Згідно вимог ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, здійснюється у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 460/28124/23 та задовольнити позовні вимоги в справі. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що поданий позивачем разом з рапортом про звільнення висновок ЛКК від 21.08.2023 №71 про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданий Некомерційним підприємством Микулинецька лікарня Микулинецької селищної ради, не є належним підтверджуючим документом, який підтверджує необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною позивача, якій на час видачі такого висновку виповнилося 20 років. В даному випадку, для підтвердження необхідності стороннього догляду за хворою дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, позивач мав долучити до рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами висновок МСЕК. Такий висновок позивач не долучив ні до рапорту, ні до матеріалів цієї судової справи. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22.04.2011 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . З 26.08.2021 позивач проходить військову службу в Збройних Силах України за контрактом, зокрема з 02.12.2022 - у ВЧ НОМЕР_1 на посаді гранатометника 2 єгерського відділення 3 єгерського взводу 4 єгерської роти 2 єгерського батальйону, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 , виданим 21.09.2021 ІНФОРМАЦІЯ_2 . 15.07.2023 Бережанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зареєстровано шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ), актовий запис №67 від 15.07.2023, що підтверджується свідоцтвом від 15.07.2023 серії НОМЕР_3 . ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 02.04.2003 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом громадянина України у формі ID картки № НОМЕР_4 , виданим 21.01.2022 органом 6130, а також витягом з реєстру територіальної громади від 14.11.2022 №2022/001131004. Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 12.04.2022 серії 12 ААВ №669109 ОСОБА_3 встановлено 2 групу інвалідності з дитинства на період з 24.03.2022 по 01.04.2024. Висновок про умови та характер праці: Може продовжувати навчання. Згідно з висновком ЛКК Некомерційного підприємства Микулинецька лікарня Микулинецької селищної ради від 21.08.2023 №71 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_3 рекомендовано соціальні послуги: догляду вдома. Висновок дійсний до 21.08.2024. Висновок надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. За змістом Довідки ЛКК № 71 від 21.08.2023, виданої Некомерційним підприємством Микулинецька лікарня Микулинецької селищної ради, ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду. 15.10.2023 ОСОБА_1 звернувся з письмовим рапортом на ім`я командира 4 єгерської роти 2 єгерського батальйону ВЧ НОМЕР_1 та просив клопотати перед вищим командуванням про припинення контракту та звільнення його з військової служби відповідно до підпункту г пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду. До рапорту військовослужбовець долучив: копію довідки МСЕК від 24.03.2022 серії НОМЕР_5 ; довідку ЛКК № 71 від 21.08.2023 про необхідність постійного догляду; висновок ЛК № 71 про наявність порушень та необхідність постійного догляду від 21.08.2023; копію посвідчення від 27.10.2022 серії НОМЕР_6 ; копію ID картки ОСОБА_3 від 21.01.2022 № 007425983; копію картки платника податків ОСОБА_3 ; копію свідоцтва про шлюб від 15.07.2023 серії НОМЕР_3 ; копію витягу з реєстру територіальної громади від 14.11.2022 №2022/001131004; копію ID картки ОСОБА_1 від 28.02.2020 №004647177; копію картки платника податків ОСОБА_1 ; копію довідки про реєстрацію місця проживання. Рапорт позивача 15.10.2023 командир 4 єгерської роти 2 єгерського батальйону ВЧ НОМЕР_1 з резолюцією "Клопочу по суті рапорту солдата ОСОБА_4 " скерував по команді командиру НОМЕР_7 єгерського батальйону ВЧ НОМЕР_1 . Своєю чергою, командир 2 єгерського батальйону ВЧ НОМЕР_1 з відповідним клопотанням скерував по команді рапорт позивача командиру ВЧ НОМЕР_1 . Командир ВЧ НОМЕР_1 розглянув рапорт та додані до нього документи про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та листом від 27.10.2023 № 11683 повідомив військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , що для підтвердження вказаної обставини для звільнення з військової служби необхідно надати документи, видані уповноваженими органами, що засвідчують: необхідність постійного догляду, підтвердженої висновком МСЕК та про здійснення ним такого догляду, підтвердженого у відповідності до вимог чинного законодавства. Також вказано, що у разі подання рапорту по команді разом з документами, що підтверджують підстави для звільнення у відповідності до вимог чинного законодавства, його клопотання підлягатиме задоволенню. Вважаючи протиправною поведінку відповідача щодо незвільнення з військової служби, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Відповідно до ч.1 ст.2 вказаного Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Пунктом 6 ст.2 зазначеного Закону передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022р.) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи в суді апеляційної інстанції строк дії воєнного стану в Україні продовжено. Підстави звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, здійснюється у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Згідно частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. Згідно з пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення №1153/2008). Підпунктом 2 пункту 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них. Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Абзацом 2 пункту 14.10 Інструкції №170 передбачено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абзац 13 пункту 14.10 Інструкції № 170). Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п. 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом г пункту 1 частини четвертої, підпунктом ґ пункту 2 частини п`ятої, підпунктом г пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років). Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах визначених в Законі № 2232-XII, а саме серед інших у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІI групи, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, в рапорті від 15.10.2023 позивач вказав про своє небажання проходити військову службу та просив звільнити його з військової служби на підставі пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною, яка є особою з інвалідністю ІI групи. Дружина позивача ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи. Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК від 12.04.2022 серії 12 ААВ №669109 інвалідність ОСОБА_3 встановлена на період з 24.03.2022 по 01.04.2024. За змістом довідки лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) №71, а також висновку №71 про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданих 21.08.2023 Некомерційним підприємством Микулинецька лікарня Микулинецької селищної ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , потребує постійного стороннього догляду, рекомендовано догляд вдома. Відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років. Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. Відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку №189 ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві; висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку. Аналіз вищевказаних нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК дає підстави для висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В свою чергу необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії. Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 30.09.2019 у справі №814/76/16. Позивач висновків медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за його дружиною, не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби та про правомірність дій відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 460/28124/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повний текст постанови складено 13.05.2024