Постанова 4857 № 460/8107/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/8107/24 пров. № А/857/26678/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року, що ухвалила суддя Недашківська К.М. у м. Рівне, в порядку письмового провадження у справі № 460/8107/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд: - визнати протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 , викладене у листі №6326 від 20.06.2024 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; - виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 до проведення усіх необхідних розрахунків. 11 вересня 2024 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким в задоволенні позову відмовив повністю. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що племінник позивача є родичем третього ступеня споріднення, а тому підстави для звільнення позивача з військової служби - відсутні, оскільки така норма стосується необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім`ї до другого ступеня споріднення включно. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII), та не врахував того, що позивач, на його думку, має право на звільнення з військової служби, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - у зв`язку з необхідністю постійного догляду за племінником ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю I групи. Вказує, що він подав усі належні документи, які підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби, тому у відповідача були відсутні підстави для відмови у задоволенні рапорта. Позиція відповідача зводиться до того, що за результатами розгляду рапорта ОСОБА_1 прийнято рішення від 20.06.2024, яким відмовлено у звільненні з військової служби. З 18.05.2024 набули чинності зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». У зв`язку з цим, підстава для звільнення з лав Збройних Сил України, яку зазначив в рапорті позивач (у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи), з тексту вказаного закону виключена. Тому рішення від 20.06.2024 є правомірним. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 21.04.2022. Позивач подав рапорт «по команді» від 15.06.2024 (далі - Рапорт), в якому просив звільнити його з військової служби у зв`язку з постійним доглядом за племінником ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю I групи. До рапорту додані такі документи: копія паспорта ОСОБА_1 , витяг з реєстру територіальної громади, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, свідоцтво про народження ОСОБА_1 , рішення Корецького районного суду Рівненської області від 24.12.2015, витяг з реєстру територіальної громади, свідоцтво про народження ОСОБА_2 , висновок ЛКК №205 від 13.05.2024, довідка від 13.03.2024, свідоцтво про смерть, копія паспорта ОСОБА_2 , свідоцтво про народження, висновок ЛКК від 15.05.2024 №213, довідка від 29.12.2014, заява від 10.05.2024, витяг з реєстру територіальної громади, довідка від 16.04.2024 №461. Рішенням від 20.06.2024 № 6326 позивачу відмовлено у задоволенні рапорта про звільнення з військової служби. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин. Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 оголошено загальну мобілізацію (далі - мобілізація) та проведено мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Апеляційний суд встановив, що на час виникнення спірних првавовідносин позивач є військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Правові підстави звільнення під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період визначені пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя. Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що перелік сімейних обставин або інших поважних причин для звільнення з військової служби, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-XII. За приписами пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: - військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю; - військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; - дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; - перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці; - військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України; - військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років; - виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати; - утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи; - виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати; - необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи; - необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів; - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я; - необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я; - у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами; - якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану; - якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року). Апеляційний суд встановив, що чинне законодавство України не містить нормативного визначення ступенів споріднення осіб для цілей застосування Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Однак, у правозастосовній практиці, зокрема у сфері спадкового права, та судовій практиці, використовується усталений підхід, згідно з яким ступінь споріднення визначається за кількістю народжень між особами. Згідно з цим підходом, до родичів першого ступеня належать батьки та діти, до другого ступеня - рідні брати і сестри, бабусі/дідусі та онуки, а до третього ступеня - племінники, дядьки та тітки. Таким чином апеляційний суд приходить до переконання в тому, що племінник є родичем третього ступеня споріднення. Враховуючи те, що пункт 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII передбачає можливість звільнення з військової служби у разі необхідності постійного догляду за членом сім`ї до другого ступеня споріднення включно, і таких родичів у позивача з інвалідністю І чи ІІ групи немає, апеляційний суд не знаходить правових підстав для звільнення позивача з військової служби. Отже, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що підстави для звільнення позивача з військової служби, відповідно до поданого ним рапорта, відсутні, відповідач довів правомірність оскарженого рішення в порядку статті 77 КАС України, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції, без змін. Враховуючи те, що апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, новий розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 460/8107/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повне судове рішення складено