Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/2991/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/2991/17 Номер провадження 22-ц/814/2040/24Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І.В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справуза апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Сергієнко Тетяни Григорівни на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 липня 2017 року, ухвалене суддею Яковенко Н.Л., повний текст рішення складено дата не вказана у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: 16 травня 2017 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 50 137,05 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.07.2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір №003-16502-120713, згідно умов якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 45 400 грн. Відповідачем умови договору не виконуються, станом на 04.04.2017 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість за договором на загальну суму 50 137,05 грн. Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 26 липня 2017 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»- задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»заборгованість за кредитним договором у розмірі 50 137,05 грн., 1600 грн. - судових витрат, а всього 51 737,05 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань належним чином не виконувала, порушила умови кредитного договору щодо повернення кредиту, внаслідок чого, згідно наданого позивачем розрахунку виникла заборгованість у розмірі 50 137,05 грн. Вказана заборгованість є доведеною, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» про стягнення суми заборгованості з ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 липня 2017 року у цивільній справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Сергієнко Т.Г., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що у період розгляду справи з травня по серпень 2017 року ОСОБА_1 перебувала за межами України, що підтверджується закордонним паспортом. В Україну вона повернулася лише у 2019 році. Крім того, у матеріалах справи наявні поштові конверти про повернення поштового повідомлення, направленого на адресу ОСОБА_1 .Таким чином, жодне повідомлення з суду не було отримане відповідачем, тому вона не була обізнана про розгляд справи у суді. З цих же підстав нею не було подано до суду відзив та не вказано про свою правову позицію у справі. Також зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що починаючи з дати отримання коштів за кредитним лімітом, банком нараховувалися відсотки за користування коштами з розрахунку 48 % річних. У той же час, відповідно до тарифів на обслуговування платіжних карток (тарифний пакет «Кредитна картка № 1 Еволюція Лояльна»), процент на позитивний залишок встановлений у 10%, а 48% - процент за недозволений овердрафт. Тобто, позивачем безпідставно здійснено розрахунок відсотків за ставкою 48% та взагалі не є можливим зрозуміти, що означає термін «недозволений овердрафт». Також у розрахунку заборгованості в період часу, коли ОСОБА_1 не користувалась коштами, тобто з 12.07.2013 року по 31.07.2013 року, відсоткова ставка складала 29,90%, яка теж не визначена відповідними тарифами. Таким чином вважає, що розрахунок боргу щодо суми боргу за кредитом, проведений неналежним чином, та, відповідно, банк безпідставно зараховував сплачені кошти, які були спрямовані на погашення кредиту в рахунок сплати відсотків за кредитом. Вважає, що банком було відображено у графі «тіло кредиту» нараховані відсотки, тобто, банк самостійно збільшував суму тіла кредиту за рахунок списання відсотків, що не відповідає закону та відповідач не має сплачувати подвійний розмір відсотків на користь банку. Нарахування відсотків на відсотки не відповідає закону та є неприпустимим, що було безпідставно залишено судом без уваги, а рішення ухвалено за відсутності належних та допустимих первинних документів, які б підтверджували заявлений розмір заборгованості. Зазначає, що без виписки з рахунку банку неможливо зрозуміти, яким чином змінювався ліміт користування та як нараховувалися відсотки, адже, за інформацією відповідача, на момент виїзду за кордон в неї кредитна картка мала позитивний баланс, тобто, боргу за нею не було. Навіть, якщо у подальшому банком були нараховані відсотки, то борг повинен би бути виключно на відсотки, що вкотре підтверджує той факт, що банк збільшував ліміт за кредитом в рахунок списання відсотків. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 12.07.2013 року між позивачем ПАТ «Дельта Банк»та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір №003-16502-120713, згідно умов якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 45 400 грн. (а.с. 5). ПАТ «Дельта Банк» виконало взяті на себе за договором зобов`язання, надав відповідачу кредитні кошти, відкривши ОСОБА_1 картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті Україні - гривні, та встановивши ліміт кредитної лінії у розмірі 45 400 грн. Відповідач ОСОБА_1 порушувала свої договірні зобов`язання, станом на 04.04.2017 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі 50 137,05 грн., з яких: 32 738,19 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 17 398,86 грн. - заборгованість по відсоткам. З врахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції визнав за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором в загальній сумі 50 137,05 грн. За результатами розгляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів приходить висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду, з врахуванням наступного. Згідно з положеннями частин першої, другої статті 158 ЦПК України (в редакції, станом на час розгляду справи) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання проводиться судом, відповідно до вимог ст. 74-77 ЦПК України (в редакції, станом на час розгляду справи). Згідно ст. 74 ЦПК України (в редакції, станом на час розгляду справи) судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції звертався до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 (а.с. 15). Згідно відповіді Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради від 25.05.2017 року вбачається, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є АДРЕСА_1 (а.с. 18). Поштова кореспонденція надсилалася судом першої інстанції відповідачу ОСОБА_1 за вказаною адресою. Проте, поштові повідомлення повернуто без вручення з відміткою про причину «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 77, 25). Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_1 не була належним повідомлений про розгляд справи. За приписами п. 3 ч. 2 ст. 376 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення. Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з наступного. Згідно матеріалів справи встановлено, що 12.07.2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитну угоду відповідно до умов заяви №003-16502-120713 (а.с. 5). Згідно з п.п. 1.1., 2.3., 2.4. договору позивач (банк) відкриває відповідачуОСОБА_1 поточний рахунок з використанням платіжної картки. Кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом строку, визначеного у п.2.4 частини 2 цієї пропозиції. Кожен наступний ліміт кредитної лінії надається після спливу строку надання попередньої, на умовах , погоджених сторонами у цій пропозиції, та не потребує підписання додаткових угод до цієї пропозиції. Згідно п.3 договору, з врахуванням фінансового стану та кредитну історію ОСОБА_1 просить банк встановити в момент укладення або протягом дії договору ліміт кредитної лінії та строк кредитування цим лімітом в межах максимально погодженої суми, яка не перевищує 100 000 грн. Згідно з п. 2.1., моментом прийняття (акцепту) банком пропозиції, щодо укладення договору, а отже моментом укладення договору на умовах, описаних в пропозиції та правилах, вважатиметься дата відкриття банком рахунку, визначеного у п.2.1 частини 2 цієї пропозиції. У відповідності до п.2.5. договору визначено, що ОСОБА_1 до підписання пропозиції була ознайомлена в письмовій формі з інформацією про умови кредитування рахунку (у формі встановлення кредитної лінії) та орієнтовну сукупну вартість кредиту, відповідно до законодавства України. Згідно з п.11 договору ОСОБА_1 підтвердила, що отримала картку 5163990011611401 та ПІН до картки, роз`яснено та зрозуміло шляхи зміни ПІНу. Згідно п.7.1. договору, складовою та невід`ємною частиною цієї пропозиції є Правила та Тарифи банку, з якими позивчальник попередньо ознайомлений, повністю згоден, розуміє їх зміст та зобов`язується неухильно дотримуватися. Відповідно до умов Тарифів на обслуговування платіжних карток Тарифний пакет Кредитна картка №1 Еволюція Лояльна, пільговий період для погашення заборгованості по кредитній лінії встановлений до 55 днів, процентна ставка за користування відновлювальною кредитною лінією після закінчення пільгового періоду складає 4% в місяць (п.1.6.2 Тарифів). Також Тарифами на обслуговування платіжних карток визначено такий розмір процентних ставок за користування кредитними коштами: процент за користування відновлювальною кредитною лінією для здійснення операцій в торгово-сервісній мережі - 0,0001 % річних; процент за користування відновлювальною кредитною лінією після закінчення пільгового періоду та для здійснення операцій з видачі готівки з карткового рахунку у банкоматах та/або касах банків - 4,00 % річних; процент за позитивний залишок - 10,00 % річних та процент за недозволений овердрафт - 48,00 % річних, відповідальність у вигляді штрафних санкцій - 0,01 %, але не менше та/або не більше 75 грн. за кожен день прострочення. Примірник Тарифів підписаний відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 5, зворот). З рахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст.ст. 638, 640, 642 ЦК України зазначеними діями сторони уклали кредитний договір на умовах, визначених у заяві №003-16502-120713 від 12.07.2013 року. У заяві містяться всі необхідні, передбачені законом, істотні (та другорядні) умови, які викладені у письмовій формі та підтверджені волевиявленням ОСОБА_1 пропозиції до банку укласти з ним угоду про надання кредиту на вищевказаних умовах. Згідно матеріалів справи встановлено та не заперечується учасниками справи, відповідач ОСОБА_1 скористалася кредитною лінією, але зобов`язання за договором належним чином не виконала, у результаті чого виникла прострочена заборгованість. Таким чином, встановивши факт неналежного виконання зобов`язання за укладеним кредитним договором щодо погашення кредитного ліміту, сплати відсотків за його користування відповідно до вищенаведених умов договору, колегія суддів вважає, що відповідач повинна нести відповідальність перед кредитором щодо погашення заборгованості за кредитним договором. Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 порушила умови вище вказаного кредитного договору щодо повернення кредиту, внаслідок чого згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 04.04.2017 року виникла заборгованість у розмірі 50 137,05 грн., з яких: 32 738,19 грн. - заборгованість по тілу кредиту (прострочене), 17 398,86 грн. - заборгованість по відсоткам, що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 4). Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тобто, при зверненні з позовом про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог, натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 адвокат Сергієнко Т.Г. вказувала, що наданий позивачем розрахунок є неналежним доказом наявності заборгованості у визначеному банком розмірі, окрім того, позивачем не надано виписки по даному рахунку, який би мав підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості. За результатами розгляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає, що наведені доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами. Позивач довів існування кредитних зобов`язань та заборгованості за кредитним договором, надавши суду чіткий, повний та розгорнутий по окремим категоріям розрахунок заборгованості, натомість відповідачем даний розрахунок не спростовано, будь-яких доказів щодо погашення в повному обсязі нею боргу за кредитним договором суду не надано. Колегія суддів вважає, що сама лише незгода ОСОБА_1 з наведеним розрахунком заборгованості не може свідчити про неналежність такого доказу. Окрім того, за правилом ч. 2 ст. 78 ЦПК України ОСОБА_1 на спростування вказаного розрахунку у суді апеляційної інстанції контррозрахунку надано не було. Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що підписана ОСОБА_1 заява від 12.07.2013 року про надання кредиту разом із тарифами на обслуговування платіжних карток, у яких визначені проценти за користування кредитними коштами та штрафні санкції, є типовою (стандартною) формою, яка відповідає вимогам законодавства України. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 04 вересня 2019 року у справі №747/404/17, та є такою, що не суперечить правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що у відповідача ОСОБА_1 утворилася заборгованість за укладеним договором про отримання кредитної лінії у зв`язку з неналежним виконанням покладених на неї зобов`язань, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 50 137,05 грн.з яких: 32 738,19 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 17 398,86 грн. - заборгованість по відсоткам тіла кредиту. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.3 п.3, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сергієнко Тетяни Григорівни задовольнити частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 липня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»заборгованість за кредитним договором у розмірі 50 137,05 грн., 1600 грн. - судових витрат, а всього 51 737,05 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 травня 2024 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В.М. Триголов