Ухвала КЦС ВС № 761/8593/20

УХВАЛА 13 травня 2024 року м. Київ справа № 761/8593/20 провадження № 61-6012ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про стягнення матеріальної та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (яке 13 липня 2023 року змінило назву на Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 17 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року, у задоволенні позову відмовив. 22 квітня 2024 року представник Верховський О. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Ціна позову у цій справі була заявлена позивачем у розмірі 603 100,00 грн, тобто не перевищує суми двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01 січня 2024 року був встановлений у розмірі 3 028,00 грн (3 028,00 х 250 = 757 000,00). Отже, судові рішення у цій справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню. Посилаючись як на виключну обставину для перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у справі з ціною позову, яка не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, заявник зауважує, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки стосується права особи на звернення за судовим захистом. Проте, такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки заявник не довів наявність суперечностей у правових висновках Верховного Суду щодо застосування норм права, які були предметом регулювання у спірних правовідносинах. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктом «а» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі потребує належних, фундаментальних обґрунтувань. З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником недоведені, а колегія суддів наявність таких винятків не встановила. При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу rаtione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, §

36. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року. З урахуванням того, що заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров