Постанова 4822 № 722/2207/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 9 травня 2024 року м. Чернівці справа № 722/2207/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів Лисака І. Н., Перепелюк І. Б. секретар Скулеба А. І. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» відповідачка ОСОБА_1 апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 15 лютого 2024 року та додаткове рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2024 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Унгурян С. В. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут»(далі - ТзОВ «Чернівцігаз Збут») звернулося до суду із позовом. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за постачання природного газу у сумі 5 494 гривні 40 копійок. Посилався на те, що відповідачка погодилася на приєднання до умов типового договорупостачання природного газу побутовим споживачам, оскільки не подавала до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на її об`єкт, відбір природного газу з газорозподільної системи не припиняла, фактично проводила споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , та частково сплачувала кошти за поставлений їй газ. В результаті неналежної оплати за постачання природного газу за період з грудня 2021 по квітень 2022 року у відповідачки утворилась заборгованість за природний газ перед позивачем, яка станом на день подання позову складала 5 494 гривень 40 копійок. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 15 лютого 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Чернівцігаз Збут» заборгованість за постачання природного газу в розмірі 5494 гривень 40 копійок. Суд виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1 здійснювала фактичне споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 та приєдналася до умов договору про споживання природного газу. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачка зверталася до оператора ГРМ щодо врегулювання розбіжностей у частині визначення об`єму розподіленого природного газу в період до 01 травня 2022 року, тобто в той період, коли відповідачка була споживачем ТзОВ «Чернівцігаз Збут». Також ОСОБА_1 не зверталася до оператора ГРМ щодо врегулювання розбіжностей у частині визначення об`єму розподіленого природного газу в судовому порядку. Враховуючи наявні показники лічильника з приводу використаних об`ємів природного газу, у відповідачки перед новим постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» наявні скориговані оператором ГРМ об`єми природного газу в кількості - 687,69 м.куб. і тому у ОСОБА_1 наявна переплата саме перед новим постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Визначені оператором ГРМ обсяги природного газу у відповідачки станом на 01 травня 2022 року є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем. У відповідачки відсутні докази, які спростовують визначені постачальником обсяги спожитого газу. Абонентська книжка та платіжна квитанція про оплату відповідачкою спожитого природного газу із вказаними у них відомостями про об`єм його споживання не є належними і допустимими доказами. Доводи щодо відсутності споживання відповідачкою природного газу у спірний період внаслідок опломбування навесні 2015 року за її заявою лічильника газу не підтверджені належними доказами. Суд вважав необґрунтованими доводи відповідачки щодо відсутності заборгованості за спожитий природний газ з посиланням на подану заяву про тимчасове відключення від газопостачання будинку від 06 листопада 2023 року, оскільки вказаний доказ є неналежним. Встановлення обставин наявності або відсутності заборгованості за природний газ у побутового споживача відноситься до компетенції постачальника природного газу, тобто ТзОВ «Чернівцігаз Збут», а не АТ «Чернівцігаз», як оператора ГРМ. Додатковим рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2024 рокустягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Чернівцігаз Збут» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень. З урахуванням складності справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, обсягу виконаних адвокатом робіт та часу, витраченого адвокатом на виконання таких робіт, а також враховуючи заявлену ціну позову, яка є значно меншою за розмір заявлених до відшкодування витрат, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5000 гривень. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити. Також просить скасувати додаткове судове рішення та стягнути судові витрати з позивача. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини справи. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що протягом тривалого часу за адресою відповідачки не споживався природний газ, оскільки був опломбований працівниками АТ «Чернівцігаз» весною 2015 року. Показник на лічильнику газу був незмінний з 29 квітня 2015 року. Починаючи з травня 2015 року по травень 2022 року звірки показань лічильника не проводились. Кодекс ГРМ набрав чинності 27 листопада 2015 року, тобто після відключення та припинення споживання природного газу відповідачкою. Відповідачка не приєднувалась до умов договору розподілу природного газу, не сплачувала будь-які кошти та до неї не надходили будь-які пропозиції щодо укладення відповідного договору. У зв`язку з незаконністю та необґрунтованістю судового рішення також незаконним є додаткове рішення про стягнення витрат, понесених позивачем на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ТзОВ «Чернівцігаз Збут» подало відзив на апеляційну скаргу. Позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилався на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а аргументи апеляційної скарги безпідставними. Зазначає, що позивачем було доведено, що між сторонами були договірні відносини, які виникли на умовах публічного типового договору постачання природного газу побутовим споживачам. З 1 липня 2015 року діяльність з постачання газу проводило ТзОВ «Чернівцігаз Збут», а діяльність з розподілу газу АТ «Чернівцігаз», як оператор ГРМ. Визначення обсягів спожитого побутовими споживачами природного газу відноситься до виключної компетенції оператора ГРМ. В результаті невиконання відповідачкою свого обов`язку щодо надання оператору ГРМ у визначений Кодексом ГРМ строк показників лічильника, оператор ГРМ здійснював визначення обсягу природного газу на рівні місячного об`єму споживання. На підставі вказаної інформації позивачем була визначена вартість спожитого природного газу у спірному періоді. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують намагання відповідачки врегулювати розбіжності у частині визначення об`єму розподіленого та спожитого природного газу. Надані відповідачко докази не підтверджують неправильність ведення оператором ГРМ у спірному періоді обліку спожитого газу або неправильність нарахування його вартості. Всі об`єми природного газу, які були скориговані відповідачці після 1 травня 2022 року та були передані оператором ГРМ, є обов`язковими тільки для діючого постачальника ГК «Нафтогаз України», а не позивача.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_2 позивачем нараховано заборгованість за постачання природного газу за період з грудня 2021 року по квітень 2022 року в сумі 5494 гривень 40 копійок (а.с.12-13). 11 жовтня 2016 року відповідачкою ОСОБА_2 змінено прізвище на ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 (а.с.37). З копії паспорта ОСОБА_1 вбачається, що вона зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.36). Житловий будинок АДРЕСА_2 належить на праві власності сину позивачки ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №30748201 від 10 грудня 2014 року (а.с.38). Згідно з актом звірки фактично використаних обсягів природного газу підписаного працівником АТ «Чернівцігаз» та ОСОБА_1 вбачається, що в травні 2022 року було здійснено звірку фактично використаних обсягів природного газу та встановлено, що показник лічильника за адресою АДРЕСА_1 не змінювався з січня 2021 року (а.с.42). 6 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Чернівцігаз» з заявою-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) та заявою про відключення від газопостачання будинку АДРЕСА_1 (а.с.122,123). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем доведено факт укладення договору постачання природного газу з відповідачкою ОСОБА_1 та наявність заборгованості відповідачки за спожитий природний газ. Згідно частини 1 стаття 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Згідно з статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу. Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання. Згідно з пунктом 5 Розділу І Правил постачання природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року, № 2496 (далі - Правил) постачальник із спеціальними обов`язками - суб`єкт господарювання, на якого відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» Кабінетом Міністрів України покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу певній категорії споживачів та який не має права відмовити таким споживачам в укладенні договору постачання природного газу. Відповідно до пункту 9 Розділу ІІ Правил постачальники із спеціальними обов`язками, на яких в установленому порядку покладений обов`язок постачати природний газ певній категорії споживачів, у тому числі в певних обсягах, не мають права відмовити таким споживачам, об`єкти яких знаходяться на закріпленій території цих постачальників, в укладанні договору постачання природного газу (з урахуванням певних обсягів та цін, якщо вони будуть встановлені для постачальника) за умови дотримання цими споживачами вимог цих Правил та чинного законодавства України. При цьому при укладанні такими споживачами договору постачання природного газу з іншим постачальником (відмінним від постачальника із спеціальними обов`язками) договір постачання природного газу з постачальником із спеціальними обов`язками (за його наявності) на період постачання газу новим постачальником не розривається, а лише призупиняється в частині постачання природного газу на період поставки газу новим постачальником. У разі невиконання зобов`язань з постачання природного газу споживачу діючим постачальником постачання природного газу споживачу постачальником із спеціальними обов`язками відновлюється у повному обсязі з першого дня, наступного після дня припинення виконання зобов`язань діючим постачальником. Згідно з пунктами 1-3 Розділу ІІІ Правил підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об`єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального EIC-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов; включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді. Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 (далі - Типовий договір), що розміщений на офіційному вебсайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Постачальники зобов`язані на власному сайті розмістити редакцію договору постачання природного газу, яка має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам. Постачальники із спеціальними обов`язками, на яких в установленому порядку покладені обов`язки постачати природний газ побутовим споживачам, додатково розміщують редакцію договору у друкованих виданнях, що публікуються в межах їх території ліцензованої діяльності. Постачальники із спеціальними обов`язками не мають права відмовити побутовим споживачам, об`єкти яких знаходяться в межах їх закріплених територій, в укладенні договору постачання природного газу та на період відсутності у побутового споживача іншого постачальника зобов`язані постачати природний газ такому споживачу на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам та з урахуванням вимог цих Правил. Відповідно до пункту 4 Правил (в редакції станом на 30 вересня 2015 року) для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об`єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов`язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам з персоніфікованими даними щодо споживача та його об`єкта за формою, встановленою додатком 1 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500, разом із супровідним листом за формою, встановленою додатком 2 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500. За відсутності зауважень до персоніфікованих даних у заяві-приєднанні та її змісту побутовий споживач зобов`язаний підписати заяву-приєднання та повернути один її примірник постачальнику. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих Правил, що має підтверджуватися документально, за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник. У разі незгоди споживача укладати договір з постачальником із спеціальними обов`язками та за відсутності укладеного в установленому порядку договору постачання природного газу з іншим постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт. Згідно з пунктом 9 Розділу ІІІ Правил для забезпечення приєднання побутовим споживачем до умов договору постачання природного газу побутовий споживач має надати постачальнику заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, підписану побутовим споживачем або уповноваженою ним особою. Постачальник (крім постачальника, на якого було покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу побутовим споживачам) протягом двадцяти днів з дня, наступного за днем отримання від побутового споживача заяви-приєднання до договору постачання природного газу, розглядає можливість укладення договору постачання з таким споживачем та у разі її відсутності письмово повідомляє його про свою відмову в укладенні договору постачання природного газу. Форма заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам встановлена додатком до Типового договору. За відсутності укладеного в установленому порядку договору постачання природного газу з постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати Оператору ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт. Згідно з переліком постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) до зміни постачальника природного газу, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» від 1 жовтня 2015 року № 758 було визначено ТзОВ «Чернівцігаз Збут», як постачальником із спеціальними обов`язками на території ліцензованої діяльності з розподілу природного газу ПАТ «Чернівцігаз». У пункті 1 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 № 2494 передбачено, що визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань. Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 9 червня 2021 року у справі 303/7554/16-ц. Виходячи з наведених вище правил згода ОСОБА_1 , як споживача, про приєднання до умов договору про постачання природного газу може бути підтверджена підписаною споживачем та повернутою постачальнику заявою-приєднання до договору постачання природного газу або сплаченим споживачем рахунком (квитанцією) постачальника за поставлений природний газ або фактом фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору постачальником. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статі 89 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21). В матеріалах справи відсутня підписана споживачем та повернута постачальнику заява-приєднання до договору про постачання природного газу. На підтвердження укладення між сторонами договору про постачання природного газу позивачем було надано довідку ТзОВ «Чернівцігаз Збут» про підтвердження факту споживання природного газу, виписку з персоніфікованих даних про фактичний об`єм природного газу та виписку останнього банківського платежу 21 серпня 2019 року. Колегія суддів вважає, що довідка ТзОВ «Чернівцігаз Збут» про підтвердження факту споживання природного газу видана позивачем та залежить від його волевиявлення, не містить детальної інформації про фактичні об`єми споживання природного газу, показники лічильника, нарахування вартості спожитого природного газу та даних щодо оплати рахунків відповідачкою, а тому суд апеляційної інстанції не бере до уваги вказаний доказ на підтвердження фактичного споживання ОСОБА_1 природного газу. Виписка з персоніфікованих даних про фактичний об`єм природного газу, якою вказано об`єми природного газу, які були спожиті відповідачкою за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року спростовується актом звірки фактично використаних обсягів природного газу, який складений АТ «Чернівцігаз». Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Колегія суддів також вважає, що виписка останнього банківського платежу 21 серпня 2019 року видана самим позивачем та не може достовірно свідчити про сплату відповідачкою ТзОВ «Чернівцігаз Збут» саме за постачання природного газу. У вказаному документі відсутній зміст господарської операції. Документи, які містять ознаки первинних бухгалтерських документів щодо оплати відповідачкою ТзОВ «Чернівцігаз Збут» рахунків за постачання природного газу в матеріалах справи відсутні. В ході судового розгляду ОСОБА_1 пояснила суду, що вона з 29 квітня 2015 року не споживала природній газ та не оплачувала рахунки з його постачання. На підтвердження вказаних обставин відповідачкою були надані абонентська книжка з особовим рахунком № НОМЕР_2 та квитанція від 29 квітня 2015 року №014101661. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно було надано оцінку вказаним доказам у справі. В абонентській книжці з особовим рахунком № НОМЕР_2 та квитанції від 29 квітня 2015 року №014101661 зафіксовано показник лічильника станом на квітень 2015 року 14065 кубічних метрів. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що самі по собі вказані докази не можуть достовірно підтверджувати фактичні показники лічильника станом на зазначену дату та об`єми спожитого природного газу. Однак, суд апеляційної інстанції оцінюючи взаємний зв`язок доказів у їх сукупності враховує, що в акті звірки фактично використаних обсягів природного газу, який складений АТ «Чернівцігаз» станом на січень 2021 року зазначено аналогічний показник лічильника 14065 кубічних метрів. Отже, вищенаведені докази у їх сукупності дають підстави зробити висновок про те, що станом на квітень 2015 року показник лічильника становив 14065 кубічних метрів спожитого газу і цей показник не змінювався до травня 2022 року. Позивачем, який посилався на те, що відповідачка споживала природній газ після квітня 2015 року, вказані обставини не спростовані належними та допустимими доказами. Отже, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що позивачем не доведено існування між сторонами правовідносин на умовах типового договору про постачання природного газу, споживання відповідачкою природного газу та наявність заборгованості за спожитий відповідачкою природний газ. Неподання ОСОБА_1 письмової заяви до оператора ГРМ про припинення розподілу природного газу не свідчить про укладення між сторонами в даній справі договору про постачання природного газу. Також апеляційний суд враховує, що відповідно до пункту 4 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем Оператор ГРМ має право здійснювати контрольні зняття показів лічильника природного газу споживача та зобов`язаний не рідше одного разу на шість місяців здійснювати контрольне зняття показань лічильника газу (з урахуванням встановленого строку для контрольного огляду вузла обліку) та формувати об`єм розподілу і споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий місяць, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника газу, з урахуванням його фактичних показань. Згідно з пунктом 5.5 Типового договору розподілу природного газу , затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 оператор ГРМ має право здійснювати контрольні зняття показань лічильника природного газу споживача. Оператор ГРМ зобов`язується не рідше одного разу на шість місяців здійснювати контрольне зняття показань лічильника газу та формувати об`єм розподілу та споживання природного газу по споживачу за розрахунковий місяць, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника газу, з урахуванням його фактичних показань. Доказів того, що Оператор ГРМ виконував передбачений чинним законодавством обов`язок щодо здійснення ним не рідше одного разу на шість місяців контрольного зняття показань лічильника газу споживача ОСОБА_1 з 2015 року по 2022 рік та відповідно формував об`єм розподілу та споживання природного газу по вказаному споживачу за розрахунковий місяць, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника газу, з урахуванням його фактичних показань, матеріали справи не містять. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Щодо судових витрат З мотивувальної частини судового рішення вбачається, що суд приходить до висновку про відмову в позові. З квитанції від 1 квітня 2024 року вбачається, що відповідачка за подання до суду апеляційної скарги сплатила судовий збір в сумі 4026 гривень (а.с.217). Отже, з позивача на користь відповідачки слід стягнути 4026 гривень в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги. Відповідачці правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій надавала адвокат Побережна О. Д., що підтверджується ордерами серії СЕ №1073773 від 6 грудня 2023 року (а.с. 64), №1076901 від 19 березня 2024 року (а.с.205). Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 15 лютого 2024 року та розрахунку витрат вбачається, що адвокатом було надано відповідачці наступні послуги в суді першої інстанції: підготовка та оформлення клопотання про залучення третьої особи (1 година, вартість 500 гривень), клопотання про закриття провадження у справі (2 година, вартість 1000 гривень), участь у судових засіданнях (2 години, вартість 1000 гривень). Загальна вартість послуг складає 3 000 гривень (а.с.168,169). З квитанції від 15 лютого 2024 року №5 вбачається, що адвокат Побережна О. Д. отримала від відповідачки 3000 гривень за надані послуги з професійної правничої допомоги (а.с.170). Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. У справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Колегія суддів вважає, що витрати відповідачки на підготовку клопотання про закриття провадження у справі в розмірі 1000 гривень не були необхідними з огляду на конкретні обставини справи, а тому не підлягають відшкодуванню за рахунок позивача. Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 28 березня 2024 року та розрахунку витрат вбачається, що адвокатом було надано відповідачці наступні послуги в суді апеляційної інстанції: підготовка та подання апеляційної скарги (6 годин, вартість 3000 гривень), підготовка та подання адвокатського запиту (1 година, вартість 500 гривень), участь у судовому засіданні (2 години, вартість 1000 гривень ). Вартість послуг складає 4 500 гривень (а.с.221,222). З квитанції від 28 березня 2024 року №6 вбачається, що адвокат Побережна О. Д. отримала від відповідачки 4500 гривень за надані послуги з професійної правничої допомоги (а.с.223). Колегія суддів вважає, що витрати відповідачки на підготовку та подання адвокатського запиту в розмірі 500 гривень не були необхідними з огляду на обставини даної справи, а тому не підлягають відшкодуванню за рахунок позивача. Судове засідання у справі в суді апеляційної інстанції не проводилось, а тому також не підлягає відшкодуванню за рахунок позивача витрати відповідачки за участь представника у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 гривень. Отже, з позивача на користь відповідачки слід стягнути 5000 гривень в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату послуг з надання правничої допомоги в судах першої та апеляційної інстанцій. Позивач не звертався до суду з заявою про зменшення судових витрат відповідачки. Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 15 лютого 2024 року та додаткове рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2024 року скасувати. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання природного газу відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» на користь ОСОБА_1 4026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» на користь ОСОБА_1 стягнути 5000 (п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату послуг з надання правничої допомоги в судах першої та апеляційної інстанцій. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 9 травня 2024 року. Головуючий Олександр ОДИНАК Судді Ігор ЛИСАК Ірина ПЕРЕПЕЛЮК