Постанова 4823 № 736/1130/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 13 листопада 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 736/1130/19 Головуючий у першій інстанції Кутовий Ю. С. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1002/20 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Скрипки А.А. суддів: Онищенко О.І., Харечко Л.К. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідачі: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Чернігівгаз, Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області у складі судді Кутового Ю.С. від 17 червня 2020 року, місце ухвалення рішення м. Корюківка, дата складання повного тексту рішення 26 червня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Чернігівгаз, Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут про визнання протиправними дій Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Чернігівгаз щодо перерозподілу спожитого газу, зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут провести перерахунки спожитого природного газу, стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Чернігівгаз, Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут про визнання протиправними дій Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Чернігівгаз щодо перерозподілу спожитого газу, зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут провести перерахунки спожитого природного газу, стягнення моральної шкоди. У вимогах заявленого позову ОСОБА_1 просив: визнати протиправними дії відповідача ПАТ Чернігівгаз: щодо визначення ОСОБА_1 обсягу споживання природного газу в період відсутності газового лічильника з 02.07.2016 року по 06.10.2016 року у зв`язку з його плановою періодичною повіркою в розмірі 183,36 м.куб., та щодо перерозподілу спожитих ОСОБА_1 75 м.куб. природного газу в період з 01.03.2016 року по 01.07.2016 року; зобов`язати відповідача ПАТ Чернігівгаз: провести перерозподіл обсягів спожитого ОСОБА_1 природного газу в період відсутності газового лічильника з 02.07.2016 року по 06.10.2016 року, у зв`язку з його плановою періодичною повіркою, відповідно до спожитого об`єму за аналогічний період минулого року, а саме, в об`ємі 2 м.куб. замість визначеного 183,36 м.куб.; провести перерозподіл спожитих ОСОБА_1 75 м.куб., згідно показань його газового лічильника 4186-4111 м.куб., визначивши їх спожитими ОСОБА_1 в період з 01.03.2016 року по 31.03.2016 року; визнати протиправним дії відповідача ТОВ Чернігівгаз Збут щодо: проведення розрахунків у розмірі 1261,33 грн. на обсяг 183,36 м.куб. спожитого природного газу в період відсутності газового лічильника з 02.07.2016 року по 06.10.2016 року, у зв`язку з його плановою періодичною повіркою; зобов`язати відповідача ТОВ Чернігівгаз Збут: провести перерахунок заборгованості по спожитому ОСОБА_1 природному газу в період відсутності газового лічильника з 02.07.2016 року по 06.10.2016 року, у зв`язку з його плановою періодичною повіркою відповідно до спожитого ОСОБА_1 за аналогічний період минулого року об`єму природного газу, а саме, в об`ємі 2 м.куб. замість визначеного 183,36 м.куб., і списати з його особового рахунку № НОМЕР_1 необґрунтовано нараховану суму за спожитий газ 1261,33 грн.; провести перерахунки за ціною 3,60 грн. за 1 м.куб. вартості спожитого ОСОБА_1 в період з 01.03.2016 року по 31.03.2016 року перерозподілених 75 м.куб. природного газу, згідно показань його газового лічильника 4186-4111 м.куб.; стягнути з відповідачів ПАТ Чернігівгаз та ТОВ Чернігівгаз Збут на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі по 2 500 грн. з кожного із відповідачів, заподіяну їх протиправними діями. Вимоги заявленого позову ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 При цьому, ОСОБА_1 є споживачем послуг з газопостачання, які йому надають відповідачі ПАТ Чернігівгаз та ТОВ Чернігівгаз Збут. Позивач вказує, що відповідач ПАТ Чернігівгаз систематично порушує його права, як споживача, дії ПАТ Чернігівгаз неодноразово визнавались протиправними на підставі судових рішень. Позивач зазначає, що відповідач ТОВ Чернігівгаз Збут протиправно нарахувало ОСОБА_1 заборгованість за послуги з газопостачання за період з 01.07.2016 року по 31.12.2018 року в сумі 1243,20 грн., яку намагалось стягнути з позивача на підставі судового наказу. Позивач стверджує, що відповідачі безпідставно завищили обсяг спожитого ОСОБА_1 газу та необґрунтовано нарахували позивачу заборгованість за спожитий газ, що і стало підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду. Позивач вказує, що нарахування йому заборгованості за послуги з газопостачання за період з 01.07.2016 року по 31.12.2018 року в сумі 1243,26 грн. є протиправним. Позивач зазначає, що вказана у розрахунку переплата на його особовому рахунку в сумі 168,31 грн., яка вказана станом на 01.07.2016 року, жодним доказом не підтверджена. При цьому, проведені відповідачем ТОВ Чернігівгаз Збут нарахування в даному розрахунку не ґрунтуються на показах газового лічильника позивача. Позивач вказує, що згідно акту від 02.07.2016 року про зняття газового лічильника, складеного ПАТ Чернігівгаз, були зафіксовані показання газового лічильника ОСОБА_1 - 4186 м.куб., а згідно квитанції №1 від 01.04.2016 року зафіксовано показники 4211-4111 м.куб., таким чином, 4186 м.куб. - 4111 м.куб. = 75 м.куб., які були використані позивачем за період з 01.03.2016 року по 31.03.2016 року. Позивач стверджує, що дії оператора ГРМ по перерозподілу використаних ОСОБА_1 75 м.куб. природного газу в період з 01.03.2016 року по 01.07.2016 року суперечать гл.4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем (в редакції Постанови НКРЕКП №1418 від 11.08.2016 року ) та п.5.5. Типового договору розподілу природного газу. Позивач вказує, що на обсяг природного газу 183,36 м.куб. в період відсутності газового лічильника з 02.07.2016 року по 06.10.2016 року, у зв`язку з його плановою перевіркою, відповідачами протиправно була нарахована сума 1261,33 грн. Позивач зазначає, що в період з квітня 2015 року по 06.10.2015 року, згідно показань газового лічильника 3851-3849, ОСОБА_1 спожито 2 м.куб. природного газу, і вказані 2 м.куб. природного газу мають бути підставою для проведення розрахунків в період відсутності газового лічильника з 02.07.2016 року по 06.10.2016 року, у зв`язку з його плановою перевіркою. За даних обставин, позивач стверджує, що як дії оператора ГРМ по визначенню обсягів розподілу 183,36 м.куб. природного газу в період з 02.07.2016 року по 06.10.2016 року, так і дії постачальника по проведенню нарахувань в сумі 1261,33 грн. на вказані обсяги, в рівній мірі є протиправними. Позивач вказує, що на його письмові звернення від 22.11.2018 року, 27.12.2018 року, 21 та 22.02.2019 року, відповідачі не реагують, не надають довідку щодо розрахунку про помісячний обсяг постачання ОСОБА_1 природного газу, згідно показань газового лічильника, зазначених в квитанціях, актах та відомостях. За даних обставин, позивач зазначає, що є протиправним нарахування відповідачами йому заборгованості за послуги з газопостачання за період з 01.07.2016 року по 31.12.2018 року за спожиті 183,36 м.куб. на суму 1243,26 грн. З посиланням на ч.2 статті 22 Закону України Про захист прав споживачів, позивач стверджує, що йому вказаними протиправними діями відповідачів спричинена моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 5 000 грн., і просить стягнути з відповідачів ПАТ Чернігівгаз та ТОВ Чернігівгаз Збут на свою користь моральну шкоду в розмірі по 2 500 грн. з кожного із відповідачів. Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 13.02.2020 року, з посиланням суду першої інстанції на п.2, п.3 ч.1 статті 255 ЦПК України, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут, Публічного акціонерного товариства Чернігівгаз про захист прав споживача в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії відповідача ПАТ Чернігівгаз щодо визначення йому обсягу споживання природного газу в період відсутності газового лічильника з 02.07.2016 року по 06.10.2016 року у зв`язку з його плановою періодичною повіркою у розмірі 183,36 м.куб., зобов`язання відповідача ПАТ Чернігівгаз провести перерозподіл обсягів спожитого їм природного газу в період відсутності газового лічильника з 02.07.2016 року по 06.10.2016 року у зв`язку з його плановою періодичною повіркою, відповідно до спожитого об`єму за аналогічний період минулого року, а саме, в об`ємі 2 м.куб. замість 183,36 м. куб., визнання протиправними дії відповідача ТОВ Чернігівгаз Збут щодо проведення розрахунків в розмірі 1261,33 на обсяг 183,36 м.куб. спожитого природного газу в період відсутності газового лічильника з 02.07.2016 року по 06.10.2016 року у зв`язку з його плановою періодичною повіркою,зобов`язання відповідача ТОВ Чернігівгаз Збут провести перерахунок заборгованості по спожитому ним природному газу в період відсутності газового лічильника з 02.07.2016 року по 06.10.2016 року у зв`язку з його плановою періодичною повіркою, відповідно до спожитого ним за аналогічний період минулого року об`єму природного газу, а саме, в об`ємі 2 м.куб. замість 183,36 м.куб., і списати з його особистого рахунку № НОМЕР_1 необґрунтовано нараховану суму за спожитий газ 1261, 33 грн. Ухвала Корюківського районного суду Чернігівської області від 13.02.2020 року сторонами не оскаржувалась. Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 17.06.2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ Чернігівгаз та ТОВ Чернігівгаз Збут про визнання протиправними дій ПАТ Чернігівгаз щодо перерозподілу спожитого газу, зобов`язання ТОВ Чернігівгаз Збут провести перерахунки спожитого природного газу, стягнення моральної шкоди. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 17.06.2020 року, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог заявленого позову. Доводи апеляційної скарги вказують, що при розгляді даного спору по суті суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи; викладені у рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи, і належним чином не обґрунтовані; наявні у справі докази оцінені судом з порушенням вимог статті 89 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення даного спору. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав доказом споживання позивачем природного газу за спірний період інформаційну довідку Оператора ГРМ від 19.11.2019 року і рахунок постачальника за березень-червень 2016 року про показники лічильника газу ОСОБА_1 , проте, дані докази не є передбаченими способами надання показань газового лічильника. При цьому, суд першої інстанції не врахував, що передбаченим способом надання показань газового лічильника станом на вказаний період є надана позивачем квитанція Ощадбанку №1 від 01.04.2016 року, в якій зазначено попередні показники станом на 01.03.2016 року та поточні показники газового лічильника - 4211, станом на 01.04.2016 року, і сплачена сума 360 грн. Доводи апеляційної скарги стверджують, що дана квитанція є підставою до 02.07.2016 року (контроль) для Оператора ГРМ для визначення обсягу споживання природного газу в період з 01.03.2016 року по 31.03.2016 року. Доводи апеляційної скарги вказують, що надання позивачем Оператору ГРМ показань газового лічильника 4211-4111 куб.м., з врахуванням періоду їх надходження та обробки, підтверджується відповідними матеріалами справи (а.с.21,24,116-118,131-132,215, том 1). При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази споживання позивачем 100 куб.м. природного газу в квітні 2016 року. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції вірно зазначив у рішенні, що 02.07.2016 року Оператором ГРМ було проведено контроль газового лічильника позивача з фіксацією показань 4186 куб.м., і визначено споживання не 100 куб.м. природного газу, які позивач зазначив спожитими у березні 2016 року, згідно показань газового лічильника, а 75 куб.м., згідно контролю показань газового лічильника позивача. Проте, ОСОБА_1 заперечує проти висновку суду першої інстанції щодо правомірності помісячного перерозподілу відповідачем спожитих позивачем 75 куб.м. природного газу в період з 01.03.2016 року по 01.07.2016 року, згідно розрахунку заборгованості 2016 року, який не грунтується на помісячних показниках газового лічильника позивача. Доводи апеляційної скарги стверджують, що судом першої інстанції не враховано, що помісячні планові нарахування в період з 01.03.2016 року по 30.03.2016 року здійснено після 02.07.2016 року, на підставі контрольних показань газового лічильника 4186 куб.м., і тому Оператор ГРМ мав право здійснювати планові нарахування тільки в липні 2016 року, а постачальник ТОВ Чернігівгаз Збут протягом 10 робочих днів мав письмово попередити позивача про наявність переплати в сумі 90 грн. (25 куб.м. х 3,60 грн.). Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що планові нарахування природного газу могли бути застосовані тільки для визначення об`ємів споживання природного газу за розрахунковий місяць при умові ненадання позивачем показань газового лічильника, а не для визначення об`ємів споживання після перерозподілу за минулий період. Доводи апеляційної скарги зазначають, що визначені відповідачем помісячні об`єми споживання позивачем природного газу в період з 01.03.2016 року по 30.06.2016 року за плановими нарахуваннями відрізнялись би від помісячних об`ємів 74,71 куб.м. природного газу в період з 01.03.2016 року по 30.06.2016 року, які зазначені в інформаційній довідці відповідача від 19.11.2019 року. Доводи апеляційної скарги стверджують, що дії ТОВ Чернігівгаз Збут по проведенню розрахунків (нарахувань) на помісячні обсяги споживання природного газу в період з 01.03.2016 року по 30.03.2016 року, які не ґрунтуються на помісячних показаннях газового лічильника, є незаконними. Доводи апеляційної скарги вказують, що Оператор ГРМ з 02.07.2016 року, згідно контрольних показань газового лічильника 4186 куб.м., вчинив незаконні дії щодо помісячного перерозподілу 75 куб.м. природного газу, спожитих позивачем у березні 2016 року, визнавши їх спожитими у період з 01.03.2016 року по 01.07.2016 року, з корегуванням зазначених об`ємів у майбутньому до 74,71 куб.м. в період з 01.03.2016 року по 30.06.2016 року, згідно довідки від 19.11.2019 року, обґрунтовуючи такі дані плановими нарахуваннями. Доводи апеляційної скарги зазначають, що мотивом таких маніпуляцій відповідачів є використання різної ціни за 1 м.куб. газу, в залежності від обсягів і періоду споживання, а саме, опалювальний, міжопалювальний). Відповідно до ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Чернігівгаз просить залишити апеляційну скаргу без задоволення у зв`язку із її безпідставністю, а оскаржуване рішення суду першої інстанції від 17.06.2020 року - залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут просить залишити апеляційну скаргу без задоволення у зв`язку із її безпідставністю, а рішення суду першої інстанції від 17.06.2020 року - залишити без змін, як обґрунтоване. Відповідно до приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 17.06.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Чернігівгаз, Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут про визнання протиправними дій Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Чернігівгаз щодо перерозподілу спожитого газу, зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут провести перерахунки спожитого природного газу, стягнення моральної шкоди, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Як вбачається з повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.31, 32,33, том 2), сторони отримали копії ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є споживачем послуг з газопостачання, які йому надають ПАТ по газопостачанню та газифікації Чернігівгаз та ТОВ Чернігівгаз Збут, що підтверджується договором розподілу природного газу, укладеного 01.04.2016 року на умовах Типового договору розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання (а.с.95, том 1). Як вбачається з інформаційної довідки про відкориговані об`єми (обсяги) природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , які включені в баланс ТОВ Чернігівгаз Збут з 01.07.2015 року по 31.10.2019 року, показники побутового лічильника газу станом на 01.03.2016 року, становили 04111 (дата показників побутового лічильника газу - 29.02.2016 року), при цьому, дані щодо передавання споживачем показників лічильника за березень-червень 2016 року, відсутні (а.с.166-167, том 1). Згідно наданої суду позивачем копії рахунку, а саме, згідно копії рахунку за спожитий газ у квітні 2016 року, показання лічильника станом на 01.04.2016 року є ідентичними показанням лічильника станом на 01.03.2016 року, а саме, 04111 (а.с.215, том 1). Відповідно до наданої суду позивачем копії рахунку з газопостачання за травень 2016 року (а.с.215, том 1), показання лічильника газу станом на 01.05.2016 року становили 04211, тобто позивачем передані відповідні показання лічильника, при цьому, об`єм спожитого газу за квітень 2016 року становив 100 м.куб. (04211-04111). В подальшому, показання лічильника з показниками - 04211 не змінювались станом на 01.07.2016 року, що підтверджується копіями відповідних рахунків, наданих суду позивачем (а.с.215, том 1). 02.07.2016 року, при проведенні контрольного зняття показань газового лічильника позивача було зафіксовано показання лічильника - 04186 м.куб., про що було складено відповідний акт, і вказана обставина сторонами в суді першої інстанції не заперечувалась (а.с.20, том 1). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з врахуванням фактичних обставин справи та норм права, які регламентують спірні правовідносини, у оскаржуваному рішенні від 17.07.2020 року зазначив, що оскільки позивачем показання лічильника за березень, травень, червень 2016 року взагалі не передавались, передані за квітень 2016 року показання лічильника є завищеними, при цьому вони не є фактичними, встановити, який об`єм газу з 75 м.куб., спожитих за березень-червень 2016 року, споживався у кожному місяці, неможливо. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно здійснено перерозподіл спожитого газу за вказаний період на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з врахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що твердження позивача про споживання ним 75 м.куб. за період з 01.03.2016 року по 31.03.2016 року ОСОБА_1 не доведено та спростовується наданою ним копією рахунку за спожитий газ за відповідний період. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого позову, в тому числі, і для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 17.06.2020 року про відмову у задоволенні вимог заявленого позову фактичним обставинам справи та нормам права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 17.06.2020 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав доказом споживання позивачем природного газу за спірний період інформаційну довідку Оператора ГРМ від 19.11.2019 року і рахунок постачальника за березень-червень 2016 року про показники лічильника газу ОСОБА_1 , проте, дані докази не є передбаченими способами надання показань газового лічильника. При цьому, суд першої інстанції не врахував, що передбаченим способом надання показань газового лічильника станом на вказаний період є надана позивачем квитанція Ощадбанку №1 від 01.04.2016 року, в якій зазначено попередні показники станом на 01.03.2016 року та поточні показники газового лічильника - 4211, станом на 01.04.2016 року, і сплачена сума 360 грн. Доводи апеляційної скарги стверджують, що дана квитанція є підставою до 02.07.2016 року (контроль) для Оператора ГРМ для визначення обсягу споживання природного газу в період з 01.03.2016 року по 31.03.2016 року. Доводи апеляційної скарги вказують, що надання позивачем Оператору ГРМ показань газового лічильника 4211-4111 куб.м., з врахуванням періоду їх надходження та обробки,підтверджується відповідними матеріалами справи (а.с.21,24,116-118, 131-132,215, том 1). При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази споживання позивачем 100 куб.м. природного газу в квітні 2016 року. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції вірно зазначив у рішенні, що 02.07.2016 року Оператором ГРМ було проведено контроль газового лічильника позивача з фіксацією показань 4186 куб.м., і визначено споживання не 100 куб.м. природного газу, які позивач зазначив спожитими у березні 2016 року, згідно показань газового лічильника, а 75 куб.м., згідно контролю показань газового лічильника позивача. Проте, ОСОБА_1 заперечує проти висновку суду першої інстанції щодо правомірності помісячного перерозподілу відповідачем спожитих позивачем 75 куб.м. природного газу в період з 01.03.2016 року по 01.07.2016 року, згідно розрахунку заборгованості 2016 року, який не грунтується на помісячних показниках газового лічильника позивача. Доводи апеляційної скарги стверджують, що судом першої інстанції не враховано, що помісячні планові нарахування в період з 01.03.2016 року по 30.03.2016 року здійснено після 02.07.2016 року, на підставі контрольних показань газового лічильника 4186 куб.м., і тому Оператор ГРМ мав право здійснювати планові нарахування тільки в липні 2016 року, а постачальник ТОВ Чернігівгаз Збут протягом 10 робочих днів мав письмово попередити позивача про наявність переплати в сумі 90 грн. (25 куб.м. х 3,60 грн.). Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що планові нарахування природного газу могли бути застосовані тільки для визначення об`ємів споживання природного газу за розрахунковий місяць при умові ненадання позивачем показань газового лічильника, а не для визначення об`ємів споживання після перерозподілу за минулий період. Доводи апеляційної скарги зазначають, що визначені відповідачем помісячні об`єми споживання позивачем природного газу в період з 01.03.2016 року по 30.06.2016 року за плановими нарахуваннями відрізнялись би від помісячних об`ємів 74,71 куб.м. природного газу в період з 01.03.2016 року по 30.06.2016 року, які зазначені в інформаційній довідці відповідача від 19.11.2019 року. Доводи апеляційної скарги стверджують, що дії ТОВ Чернігівгаз Збут по проведенню розрахунків (нарахувань) на помісячні обсяги споживання природного газу в період з 01.03.2016 року по 30.03.2016 року, які не ґрунтуються на помісячних показаннях газового лічильника, є незаконними. Доводи апеляційної скарги вказують, що Оператор ГРМ з 02.07.2016 року, згідно контрольних показань газового лічильника 4186 куб.м., вчинив незаконні дії щодо помісячного перерозподілу 75 куб.м. природного газу, спожитих позивачем у березні 2016 року, визнавши їх спожитими у період з 01.03.2016 року по 01.07.2016 року, з корегуванням зазначених об`ємів у майбутньому до 74,71 куб.м. в період з 01.03.2016 року по 30.06.2016 року, згідно довідки від 19.11.2019 року, обґрунтовуючи такі дані плановими нарахуваннями. Доводи апеляційної скарги зазначають, що мотивом таких маніпуляцій відповідачів є використання різної ціни за 1 м.куб. газу, в залежності від обсягів і періоду споживання, а саме, опалювальний, міжопалювальний). На думку апеляційного суду, вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 17.06.2020 року, виходячи із наступного. Як вбачається з інформаційної довідки про відкориговані об`єми (обсяги) природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , які включені в баланс ТОВ Чернігівгаз Збут з 01.07.2015 року по 31.10.2019 року, показники побутового лічильника газу станом на 01.03.2016 року, становили 04111 (дата показників побутового лічильника газу - 29.02.2016 року), при цьому, дані щодо передавання споживачем показників лічильника за березень-червень 2016 року, відсутні (а.с.166-167, том 1). Згідно наданої суду позивачем копії рахунку, а саме, згідно копії рахунку за спожитий газ у квітні 2016 року, показання лічильника станом на 01.04.2016 року є ідентичними показанням лічильника станом на 01.03.2016 року, а саме, 04111 (а.с.215, том 1). Відповідно до наданої суду позивачем копії рахунку з газопостачання за травень 2016 року (а.с.215, том 1), показання лічильника газу станом на 01.05.2016 року становили 04211, тобто позивачем передані відповідні показання лічильника, при цьому, об`єм спожитого газу за квітень 2016 року становив 100 м.куб. (04211-04111). В подальшому, показання лічильника з показниками - 04211 не змінювались станом на 01.07.2016 року, що підтверджується копіями відповідних рахунків, наданих суду позивачем (а.с.215, том 1). 02.07.2016 року, при проведенні контрольного зняття показань газового лічильника позивача було зафіксовано показання лічильника - 04186 м.куб., про що було складено відповідний акт, і вказана обставина сторонами в суді першої інстанції не заперечувалась (а.с.20, том 1). Відповідно до пункту 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу. Якщо у споживача, який використовує природний газ комплексно (для опалення, приготування їжі та/або підігріву води), на дату контрольного зняття показань ЗВТ показання лічильника газу будуть менші, ніж надані споживачем за попередній місяць в опалювальний період, то ці контрольні показання вважаються фактичними показаннями лічильника природного газу станом на 01 число місяця, в якому провадиться таке контрольне зняття показань ЗВТ. На підставі фактичних обставин справи, підтверджених її матеріалами, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у оскаржуваному рішенні від 17.06.2020 року, що позивачем за спожитий газ у квітні 2016 року, в порушення вимог глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, було передано завищені показання газового лічильника, які не були фактичними. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактичними станом на 01.07.2016 року відповідачем правомірно визнано показання газового лічильника - 04186 м.куб. Таким чином, позивачем за березень - червень 2016 року спожито 75 м.куб. (04186 - 04111). Відповідно до пункту 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, у разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Згідно пункту 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником. Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 17.06.2010 року відносно того, що оскільки позивачем показання лічильника за березень, травень, червень 2016 року взагалі не передавались, передані за квітень 2016 року показання лічильника є завищеними, при цьому вони не є фактичними, встановити, який об`єм газу з 75 м.куб., спожитих за березень-червень 2016 року, споживався у кожному місяці, неможливо. За даних обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідачем правомірно здійснено перерозподіл спожитого газу за вказаний період на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з врахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що твердження позивача про споживання ним 75 м.куб. за період з 01.03.2016 року по 31.03.2016 року ОСОБА_1 не доведено та спростовується наданою ним копією рахунку за спожитий газ за відповідний період. За даних обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого позову, в тому числі, і для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки судом першої інстанції не встановлено протиправних дій відповідачів, і відповідно, судом не встановлено факту спричинення моральної шкоди позивачу. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав доказом споживання позивачем природного газу за спірний період інформаційну довідку Оператора ГРМ від 19.11.2019 року і рахунок постачальника за березень-червень 2016 року про показники лічильника газу ОСОБА_1 , проте, дані докази не є передбаченими способами надання показань газового лічильника. При цьому, суд першої інстанції не врахував, що передбаченим способом надання показань газового лічильника станом на вказаний період є надана позивачем квитанція Ощадбанку №1 від 01.04.2016 року, в якій зазначено попередні показники станом на 01.03.2016 року та поточні показники газового лічильника - 4211, станом на 01.04.2016 року, і сплачена сума 360 грн. На думку апеляційного суду, вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 17.06.2020 року, оскільки відповідно до положень ч.1,ч.2 статті 89 ЦПК України, яка регламентує оцінку доказів, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доводи апеляційної скарги вказують, що Оператор ГРМ з 02.07.2016 року, згідно контрольних показань газового лічильника 4186 куб.м., вчинив незаконні дії щодо помісячного перерозподілу 75 куб.м. природного газу, спожитих позивачем у березні 2016 року, визнавши їх спожитими у період з 01.03.2016 року по 01.07.2016 року, з корегуванням зазначених об`ємів у майбутньому до 74,71 куб.м. в період з 01.03.2016 року по 30.06.2016 року, згідно довідки від 19.11.2019 року, обґрунтовуючи такі дані плановими нарахуваннями. Апеляційний суд вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 17.06.2020 року, оскільки твердження ОСОБА_1 відносно того, що у березні 2016 року ним було спожито 75 м.куб. газу, не підтверджені належними та достатніми доказами, в розумінні статей 77,80 ЦПК України. Відповідно до приписів ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що планові нарахування природного газу могли бути застосовані тільки для визначення об`ємів споживання природного газу за розрахунковий місяць при умові ненадання позивачем показань газового лічильника, а не для визначення об`ємів споживання після перерозподілу за минулий період. Доводи апеляційної скарги зазначають, що визначені відповідачем помісячні об`єми споживання позивачем природного газу в період з 01.03.2016 року по 30.06.2016 року за плановими нарахуваннями відрізнялись би від помісячних об`ємів 74,71 куб.м. природного газу в період з 01.03.2016 року по 30.06.2016 року, які зазначені в інформаційній довідці відповідача від 19.11.2019 року. Апеляційний суд вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 17.06.2020 року, оскільки висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого позову узгоджується із приписами норм права, які регулюють спірні правовідносини, в тому числі, і з вищезазначеними положеннями пунктів 4,5 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем. Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 17.06.2020 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 17.06.2020 року - залишенню без змін. Керуючись статтями: 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 17 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Дата складення повної постанови - 13.11.2020 року. Головуючий: Судді: