Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 596/2040/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 596/2040/23 пров. № А/857/5706/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду (суддя Лисюк І.О., час ухвалення 14:40 год., місце ухвалення смт.Гусятин, дата складання повного тексту 13.02.2024), в адміністративній справі №596/2040/23 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці, про визнання протиправною та скасування постанови, встановив: У грудні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Львівської митниці, в якому просив: 1) визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №1221/20900/23 від 17.10.2023; 2) провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.471 МК України закрити; 3) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір. Також позивачем подано до суду заяву про поновлення строку на оскарження постанови у справі про порушення митних правил, в обґрунтування якої посилався на те, що про оспорювану постанову від 17.10.2023 позивачу стало відомо лише 14.12.2023 після отримання її копії у відділі ДВС. Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20.12.2023 відкрито провадження у справі за цим адміністративним позовом. Відповідач позов не визнав та подав відзив на позову заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12.02.2024 позов ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишено без розгляду. З цією ухвалою суду першої інстанції від 12.02.2024 не погодивсь позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду є незаконною та необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивачу стало відомо про оскаржувану постанову лише 14.12.2023 після того, як її копію отримав представник позивача адвокат Чорняк М.П., який письмово звернувся 14.12.2023 із заявою до начальника Гусятинського відділу ДВС про отримання копії виконавчого документа та процесуальних документів виконавчого провадження. У відповідь на заяву начальник ДВС надіслав на електронну пошту адвоката постанову №1221/20900/23 від 17.10.2023, постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.12.2023 та постанову про арешт коштів боржника від 06.12.2023. Отже, представником позивача копію постанови Львівської митниці було отримано лише 14.12.2023, а вже 19.12.2023 було подано адміністративний позов до суду про оскарження даної постанови. Просить апелянт врахувати, що ОСОБА_1 , перебуваючи у відряджені за межами України, фізично не отримав та не мав змоги отримати, а тим більше оскаржити постанову Львівської митниці в передбачені строки, а звідси і слідує, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду із даним адміністративним позовом з поважних причин. Тому вважає апелянт, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду, відтак оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 12.02.2024 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги позивача (представника), перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити. Судом встановлено, що предметом спору у розглядуваній адміністративній справі являється правомірність постанови у справі про порушення митних правил №1221/20900/23 від 17.10.2023, винесеної в.о. заступника начальника начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Львівської митниці відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.471 МК України (а.с. 5). Залишаючи без розгляду позовну заяву на підставі ч.3 ст.123 та п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, а заявлені причини пропуску такого строку не можуть бути достатніми та переконливими для поновлення пропущеного строку. Такі висновки суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, є передчасними, які не відповідають нормам процесуального права і фактичним обставинам справи. Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Так, відповідно до статті 122 частин 1, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Також статтею 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до частини другої цієї статті, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. З наведених положень видно, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин та обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України). Згідно ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України). Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Із змісту адміністративного позову та матеріалів справи видно, що позивач звернувся в суд із цим адміністративним позовом 19.12.2023 та оспорює, зокрема, постанову митного органу у справі про порушення митних правил №1221/20900/23 від 17.10.2023, яку вважає протиправною. Отже, спір у вказаній справі існує між позивачем та відповідачами, і полягає у правомірності/протиправності постанови митного органу у справі про порушення митних правил. Суд апеляційної інстанції враховує, що у вказаній категорії справ порядок звернення до суду врегульований статтею 286 КАС України, якою передбачено право на звернення до суду з позовною заявою щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови). У розглядуваній справі суд встановив, що відносно позивача ОСОБА_1 . головним державним інспектором відділу аналітичної роботи УБК та ПМП Львівської митниці у присутності особи, що притягається до відповідальності, 05.09.2023 складено протокол про порушення митних правил №1221/20900/23, яким повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд справи відбудеться 17.10.2023 року о 10 год. 00 хв. за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 369, УБК та ПМП Львівської митниці. Примірник вказаного протоколу позивач отримав 05.09.2023, про що власноручно розписався (а.с. 30-32). 17 жовтня 2023 року в.о. заступником начальника начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Львівської митниці відносно ОСОБА_1 прийнято постанову №1221/20900/23 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, яку скеровано ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5, 33). Матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з штриховим ідентифікатором 060054178481, адресованого ОСОБА_1 , поштова адреса АДРЕСА_2 , на якому в графі про вручення цього поштового відправлення містить дата 27.10.23р. та зазначено « ОСОБА_2 » (а.с. 33-зв.). У заяві про поновлення строку на оскарження постанови у справі про порушення митних правил №1221/20900/23 від 17.10.2023, яка подана до суду представником ОСОБА_1 адвокатом Чорняком М.П., підставами пропуску строку звернення до суду сторона позивача вказала на те, що протокол про порушення митних правил №1221/20900/23 було розглянуто в приміщенні Львівської митниці без участі позивача, так як в день розгляду ОСОБА_1 перебував у відрядженні за межами України, що підтверджується відмітками у закордонному паспорті. За результатами розгляду адміністративної справи, митний орган 17.10.2023р. прийняв Постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу 285953,04 грн. Про оскаржувану позивачу стало відомо лише 14.12.2023 після отримання її копії адвокатом ( ОСОБА_3 ), який письмово звернувся 14.12. 2023р. з заявою до начальника Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області про отримання копії виконавчого документа та процесуальних документів виконавчого провадження. У відповідь на заяву начальник ДВС надіслав на електронну пошту адвоката постанову №1221/20900/23 від 17.10.2023. В підтвердження поважних причин пропуску строку на звернення до суду позивач надав суду в якості доказу копію закордонного паспорта, в якому відображено періоди відсутності позивача в Україні, а також скріншот з електронної пошти адвоката ( ОСОБА_3 ), з якого видно дату отримання постанови митниці, яка оскаржується та процесуальні документи виконавчого провадження (а.с. 14-18). У спірних правовідносинах колегія суддів зауважує, що розгляд справи про порушення митних правил відповідач провів 17.10.2023 без участі позивача та/або його представника. Крім того, дані закордонного паспорта ОСОБА_1 свідчать про те, що позивач на час прийняття спірної постанови про порушення митних правил перебував за межами України. Також варто звернути увагу на те, що рекомендоване повідомлення з вкладеною постановою у справі про порушення митних правил №1221/20900/23 від 17.10.2023, достовірно не підтверджує отримання цього поштового відправлення саме позивачем, оскільки не містить підпису, а лише зазначено прізвище (а.с. 33-зв.). Наведене дає підстави вважати, що позивач не був обізнаний про винесення відносно нього митним органом спірної постанови, на що суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до передчасного висновку, що вказані позивачем обставини не можуть бути достатніми та переконливими для поновлення пропущеного строку для подачі позову і не належать до тих, що виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк. Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції в ухвалі від 12.02.2024 року дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, що підтверджує обґрунтованість доводів апелянта про неправомірність прийнятої ухвали суду від 12.02.2024. Суд апеляційної інстанції також враховує, що згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи сформовано помилкові висновки, що не відповідають обставинам справи, а оскаржена ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (питання), а тому ухвалу суду першої інстанції від 12.02.2024 року, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 243, 308, 272, 286, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №596/2040/23 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправною та скасування постанови скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 01.05.2024 року