Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/14209/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/14209/23 Головуючий в І інстанції: Лісовська Н.В. Дата та місце ухвалення рішення: 24.01.2024 р. м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шеметенко Л.П. судді Градовського Ю.М. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 31.10.2023 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року у справі № 400/9406/21; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 31.10.2023 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року у справі № 400/9406/21. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 31.10.2023 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року у справі № 400/9406/21. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 31.10.2023 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року у справі № 400/9406/21. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2016 року № 77, солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 06.04.2016 року № 35-РС на посаду санітарного інспектора медичного пункту Військової частини НОМЕР_1 , з 08 квітня 2016 року зараховано до списків особового складу частини та всі види забезпечення. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2020 року № 21 сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , старшого бойового медика 1-ої артилерійської батареї артилерійського дивізіону, звільненого наказом командира Військової частин НОМЕР_1 від 27.12.2019 року у запас за пп. «а» (у зв`язку з закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 30 січня 2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Посилаючись на те, що відповідачем не в повному обсязі виплачено індексацію за час проходження військової служби, позивач звернувся до суду з позовом. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 400/9406/21, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування квітня 2016 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 08.04.2016 року по 28.02.2018 року включно. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08.04.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 року по 30.01.2020 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.01.2020 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, та висновків суду в даній справі, з урахування раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Згідно витягу з карткового рахунку позивача ПриватБанк від 31.10.2023 року, на виконання судового рішення у справі № 400/9406/21, 31.10.2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 перераховано: сума операції 147081,33 грн.; сума у валюті картки 147031,33 грн.; комісія 50 грн. У даній справі позивач посилається на допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 31.10.2023 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року у справі № 400/9406/21. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене. Згідно вимог статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III від 19.10.2000 року (далі Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян. Статтями 3, 4, 7 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Згідно п.п. 2-5, 8 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі Порядок № 159), компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом. Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. В позовній заяві у даній справі позивач посилається на те, що 30.01.2020 року його звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, проте, у період проходження військової служби позивачу не в повному розмірі виплачувалось грошове забезпечення та індексація грошового забезпечення з 08.04.2016 року по 30.01.2020 року у загальній сумі 147081,33 грн. виплачена 31.10.2023 року на виконання судового рішення у справі № 400/9406/21. Разом з цим, позивач зазначає, що відповідачем не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку із чим, останній звернувся до суду з даним позовом. Судом першої інстанції встановлено, що фактична виплата індексації грошового забезпечення позивача на виконання судового рішення у справі № 400/9406/21 відбулась лише 31.10.2023 року. Суд першої інстанції зазначив, що відповідач не заперечив того, що до вказаної виплати не було включено компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком Порядок № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова відповідача у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050 не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Суд першої інстанції виходив з того, що не виплата компенсації разом із заборгованістю свідчить про відмову виплатити таку компенсацію відповідно до Закону № 2050 і не потребує оформлення такої окремим рішенням. З огляду на викладене, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача та визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 31.10.2023 року на виконання судового рішення у справі № 400/9406/21, зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції помилково не враховані доводи його відзиву на позовну заяву, в якому відповідач зазначав про те, що позивач не звертався до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. До суду першої інстанції відповідачем надано довідку від 11.01.2024 року, згідно якої, позивач до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення не звертався. З огляду на викладене, оскільки позивач не звертався із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-III, Порядку № 159, а відповідач не відмовляв у виплаті такої компенсації, відповідач вважає, що право позивача на отримання сум компенсації порушено не було, а тому, звернення позивача до суду з вимогами про стягнення компенсації втрати частини доходу є передчасними. Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.12.2020 року у справі № 200/10820/19-а, від 17.11.2021 року у справі № 460/4188/20, на яку він посилався у відзиві на позовну заяву. Надаючи оцінку доводам сторін, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В постанові від 11 грудня 2020 року у справі № 200/10820/19-а Верховним Судом досліджувалось питання можливості виплати суб`єктом владних повноважень компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати такого доходу за відсутності звернення особи з відповідною заявою до органу влади. Верховний Суд зазначив, що за змістом ст. 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. З огляду на те, що особа не зверталась до органу із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, Верховний Суд дійшов висновку, що право позивача ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним. Верховний Суд визнав, що суди першої та апеляційної інстанції зробили законний і обґрунтований висновок про відмову у позові. Аналогічні висновки викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 200/14472/19-а, в якій судом було відмовлено у задоволенні позову про виплату компенсації втрати частини доходу, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, тобто, право позивача не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним. В постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 240/186/20 зазначено наступне. Так, застосовуючи правовий висновок, викладений в постанові ВС від 11.10.2020 року у справі № 200/10820/19-а, до обставин справи № 240/186/20, а також маючи на меті його уточнити, Верховним Судом вказано про те, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті, а тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді органу про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 пов`язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов`язання останнього її виплатити. Верховний Суд зазначив, що саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб`єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду. Вказані висновки неодноразово були висловлені Верховним Судом (зокрема, постанови від 17 листопада 2021 року у справі № 460/4188/20, від 27 липня 2022 року у справі № 460/783/20, від 11 травня 2023 року у справі № 460/786/20). Тобто, позиція відповідача ґрунтується на висновках Верховного Суду. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 року, від 17.11.2021 року, від 27.07.2022 року, від 11.05.2023 року (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20, 460/786/20). Верховний Суд зазначив, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. Судова палата ВС дійшла висновку, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Верховний Суд вказав на те, що зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 сформулював такі висновки, зокрема: - нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості, при цьому, така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати; - з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг строку звернення з позовом до суду; - отримання листа від органу у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, відповідно, з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду. Колегія суддів у даній справі враховує, що постанови Верховного Суду від 09.06.2021 року, від 17.11.2021 року, від 27.07.2022 року, від 11.05.2023 року у справах №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, від висновків у яких Судова палата Верховного Суду відступила в постанові від 02.04.2024 року у справі № 560/8194/20, стосувались застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ. В свою чергу, справи №№ 200/10820/19-а, 200/14472/19-а, які наведені вище, були розглянуті Верховним Судом по суті їх вимог та у позові було відмовлено, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, тобто, право позивача не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним. Судова палата Верховного Суду в постанові від 02.04.2024 року у справі № 560/8194/20 не відступала від висновків, які викладені Верховним Судом, зокрема, в постановах від 11.12.2020 року у справі № 200/10820/19-а та від 04.05.2022 року у справі № 200/14472/19-а. Водночас, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2024 року у справі № 560/8194/20 дійшов висновку, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову. Також, колегія суддів у даній справі наголошує, що Верховним Судом в постанові від 02.04.2024 року у справі № 560/8194/20 визначено початок перебігу строку для звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати часини доходу, а саме визначено, що з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг строку звернення з позовом до суду. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у даній справі підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, які викладені в постанові від 02.04.2024 року у справі № 560/8194/20. Таким чином, врахувавши наведені останні висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2024 року у справі № 560/8194/20, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню та у даній справі невиплату відповідачем компенсації втрати частини доходу разом з виплатою позивачу заборгованості (суми індексації грошового забезпечення) слід вважати відмовою у виплаті такої компенсації, а тому, вимоги заявленого позову не можна вважати передчасними. Підсумовуючи вищевикладене, оскільки індексація грошового забезпечення за період з 08.04.2016 року по 30.01.2020 року виплачена позивачу на виконання судового рішення у справі № 400/9406/21 31.10.2023 року, тобто, у даній справі встановлено порушення строків виплати позивачу індексації грошового забезпечення, а також, з огляду на те, що разом з виплатою індексації за минулі періоди відповідачем не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходу, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача і зобов`язання відповідача нарахувати, виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. Що стосується посилань апелянта на відсутність підстав для нарахування компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги, колегія суддів зазначає, що це питання не є предметом спору у даній справі, а тому, наведені доводи апелянта не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 29.04.2024 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Ю.М. Градовський Суддя: І.О. Турецька