LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд400/14208/23

від 17.09.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року по справі № 400/14208/23, - залишити без змін.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 вересня 2024 р. Категорія: 106030000м. ОдесаСправа № 400/14208/23 Перша інстанція: суддя Мороз А. О., час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Семенюка Г.В., суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 29.07.23 р. на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.23 р. у справі № 400/35/22; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 29.07.23 р. на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.23 р. у справі № 400/35/22, мотивуючи його тим, що при звільненні з військової служби йому не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 30.06.16 р. до 04.07.17 р. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.23 р. у справі № 400/35/22 зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 30.06.16 р. до 04.07.17 р., з врахуванням базового місяця січень 2008 р. Відповідачем 29.07.23 р. на виконання вказаного рішення суду виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 35 422, 39 грн. із одночасним утримання військового збору 1,5%. Однак, в порушення ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" відповідач не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів. На звернення позивача з заявою про виплату йому компенсації втрати частини доходів, відповідачем відмовлено у її виплаті. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 29.07.23 р. на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.23 р. у справі № 400/35/22. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 29.07.23 р. на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.23 р. у справі № 400/35/22. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що з тотожними позовними вимогами позивач вже звертався до Миколаївського окружного адміністративного суду і рішенням у справі № 400/10835/23 йому було відмовлено у задоволенні позову. За правилами п. 2) ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Також, відповідач зазначив, що позивач не звертався до відповідача з заявою щодо виплати йому компенсації втрати частини доходів, а відповідач відповідно не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації. Згідно ст. 7 Закону № 2050-III та п. 8 Порядку № 159 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відтак, у зв`язку з відсутністю відмови з боку відповідача право позивача не було порушене. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що Позивач з 30.06.16 р. до 04.07.17 р. проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу від 04.07.17 р. № 137 позивача 04.07.17 року виключено зі списків особового складу, знято із усіх видів забезпечення, справи та посаду здав. Під час проходження служби та на день звільнення з військової частини НОМЕР_1 позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення з 30.06.16 р. до 04.07.17 р. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 400/35/22 зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 30.06.16 р. до 04.07.17 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 р. в сумі 37 641, 13 грн., з відрахуванням раніше виплачених сум. 29.07.23 р. відповідачем на виконання вищезазначеного рішення суду перераховано на картковий рахунок позивача індексацію грошового забезпечення за період з 30.06.16 р. до 04.07.17 р. включно в сумі 35 422, 39 грн. з одночасним відрахуванням військового збору 1,5%. Однак, на переконання позивача, відповідач повинен був здійснити виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації, в зв`язку з чим він 24.09.23 р. звернувся з відповідною заявою до відповідача. Листом від 24.10.23 р. № 154/760/3/501 відмовив позивачу у виплаті компенсації втрати частини доходів, вказавши про відсутність підстав для її виплати. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації, позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на виконання постанови суду провів позивачу виплату індексації грошового забезпечення за період з 30.06.16 р. до 04.07.17 р. в сумі 35 422, 39 грн., тоді як звільнено позивача з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 04.07.17 р. З урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений у цій справі період у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу (відповідача) щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та відмови у виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів відповідачем у листі від 24.10.23 р, суд дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке: Стаття 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; та інші. Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 р. № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 р. у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 р. у справі № 803/203/17, від 15.10.20 р. у справі № 240/11882/19. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Посилання апелянта на те, що грошове забезпечення та заробітна плата є нетотожними поняттями, військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах, а проходять службу не приймається судом до уваги, з огляду на наступне. Так, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України Про оплату праці від 24.03.95 р. № 108/95-ВР і складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Згідно до статті 33 Закону України Про оплату праці, в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно із чинним законодавством. За змістом статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.91 р. № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно із частиною першою статті 5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Статтею 34 Закону України Про оплату праці визначено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Як вже зазначалось судом вище по тексту рішення, відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.00 р. № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення). З наведеного вбачається, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати. На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.13 р. № 9-рп/2013. Конституційний Суд України у вказаному рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно із положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України Про оплату праці такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. У пункті 2.2 рішення від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника. Виходячи з цього, очевидним є те, що спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати військовослужбовця. Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 05.05.22 р. у справі № 380/8976/21, від 29.11.23 р. у справі № 560/11895/23. Предметом цього спору є відмова у нарахуванні і виплаті позивачу як військовослужбовцю компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби. З матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання постанови суду провів позивачу виплату індексації грошового забезпечення за період з 30.06.16 р. до 04.07.17 р. в сумі 35 422, 39 грн., тоді як звільнено позивача з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 04.07.17 р. З урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений у цій справі період у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу (відповідача) щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та відмови у виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів відповідачем у листі від 24.10.23 р, суд дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. При цьому, слід зазначити, що позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 29.07.23 р. на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.23 р. у справі № 400/35/22. Але бездіяльність - це пасивна поведінка органу, яка виражається у формі невчинення дії, яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Відмова відповідача у виплаті компенсації втрати частини грошових доходів, викладена у листі від 24.10.23 р. не може бути визнана як бездіяльність, оскільки на заяву позивача відповідач здійснив активні дії - надав відповідь, якою відмовив у виплаті такої компенсації. Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Тому для захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову відповідача у виплаті позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 29.07.23 р. на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.23 р. у справі № 400/35/22 та зобов`язати виплатити її. Суд відхиляє посилання апелянта, що він не відмовляв позивачу у виплаті компенсації втрати частини доходів, оскільки як зазначено судом вище, відповідач листом від 24.10.23 р. відмовив позивачу у виплаті компенсації втрати частини доходів. Також, суд не приймає до уваги посилання апелянта на тотожність позовних вимог у даній справі та справі № 400/10835/23 і наявність підстав для закриття провадження, оскільки відмова позивачу у задоволенні позовних вимог у справі № 400/10835/23 була обумовлена їх передчасністю, тобто, по суті судом у справі № 400/10835/23 зазначені вимоги позивача по суті не розглядались. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року по справі № 400/14208/23, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Г.В. Семенюк Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»