Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 447/250/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 447/250/24 пров. № А/857/4864/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Кухтея Р.В. за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 13 лютого 2024 року (суддя Павлів В.Р., час ухвалення 11:30 год., місце ухвалення м. Миколаїв, дата складання повного тексту 20.02.2024), в адміністративній справі №447/250/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про скасування постанов, встановив: У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просив: 1) скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7568239, винесену 20 серпня 2023 року поліцейським Відділу поліцейської діяльності (м. Новий Розділ) Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області старшим сержантом поліції Борщевським Андрієм Михайловичем; 2) скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7612533, винесену 27 серпня 2023 року інспектором Відділу поліцейської діяльності (м. Новий Розділ) Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 ; 3) присудити позивачу судові витрати: судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 13.02.2024 у задоволенні позовної заяви відмовлено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийнято з порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оспорюване рішення суду прийнято за відсутності будь-яких заперечень відповідача, відзиву на позовну заяву відповідач не подав. Приймаючи оспорюване рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що у постановах поліції не наведено жодного доказу порушення позивачем правил дорожнього руху в час та місці, вказаних в таких. Зазначає апелянт, що надане поліцейським із власного мобільного телефону фото не може бути належним доказом у справі. При цьому поліцейський не був позбавлений можливості зафіксувати правопорушення (за наявності) за допомогою нагрудної камери, однак такою можливістю не скористався та не зазначив відповідні дані технічного засобу у постанові. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 13.02.2024 та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу необхідно задоволити. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. 20 серпня 2023 року поліцейським відділу поліцейської діяльності (м. Новий Розділ) Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області старшим сержантом поліції Борщевським Андрієм Михайловичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7568239, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн (а.с. 9). Вказана постанова мотивована тим, що 20.08.2023 о 22:08 год. в м.Новий Розділ, вул.Степана Бандери, 14, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не пред`явив посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п.2.1"а" ПДР, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.126 КУпАП. 27 серпня 2023 року інспектором Відділу поліцейської діяльності (м. Новий Розділ) Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області старшим сержантом поліції Романишиним Михайлом Олеговичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7612533, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн (а.с. 8). Вказана постанова мотивована тим, що 27.08.2023 о 15:30 год. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не мав при собі посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п.2.1"а" ПДР, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.126 КУпАП. Не погодившись із винесеними постановами, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Приймаючи у вказаній справі рішення, суд першої інстанції дійшов висновків, що спірні постанови від 20.08.2023 і від 27.08.2023 прийняті відповідачем законно. Суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху. Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»). Відповідно до п.2.1 «а» ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з частинами 1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП). Як слідує зі змісту положень п.п.3, 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно ст.31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед іншого, здійснювати перевірку документів особи, зупиняти транспортний засіб, застосувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки. Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Згідно ч. 1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Отже, у розглядуваній адміністративній справі відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема довести факт вчинення позивачем порушень ПДР відповідними доказами. Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження обставин порушення ОСОБА_1 законодавства про дорожній рух (Правил дорожнього руху) ні за 20.08.2023 ні за 27.08.2023, зокрема, про вчинення позивачем порушень ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.126 КУпАП. При цьому, відповідач не надав адміністративному суду ні відзиву на позову заяву, ні відзиву на апеляційну скаргу, а отже не заперечив у визначеному законом порядку доводів та вимог позивача. Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення та вини особи у вчиненні такого правопорушення. Наявність події правопорушення та вини особи доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року). Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого. Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі. У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення). Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1). В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7). Апеляційний суд враховує, що матеріали справи свідчать про відсутність об`єктивних даних, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративних правопорушень, фабули яких вказані в оскаржуваних постановах і відповідачем у справі таких доказів не надано. При цьому, в спірних постановах від 20.08.2023 і від 27.08.2023 не вказано ні виду (марки, моделі, реєстраційного номера) транспортного засобу, яким ніби-то керував позивач, ні відповідної (необхідної для позивача) категорії на право керування ТЗ. Водночас, колегія суддів зазначає, що покази свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , тобто інспекторів поліції, які складали спірні постанови, не є достатніми та цілком об`єктивними доказами, оскільки вказані особи, будучи працівниками поліції, які складали спірні постанови, мають відповідний процесуальний інтерес у результатах розгляду адміністративної справи. Інших належних та достатніх доказів вчинення позивачем пред`явлених у вину адміністративних правопорушень відповідач суду не надав. Апеляційний суд приймає до уваги і те, що відповідач не скористався правом подання відзиву як на позовну заяву, так і на апеляційну скаргу, в яких би виклав свої заперечення щодо суті спору. Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки жодні докази вини позивача в матеріалах справи відсутні. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач не довів обставин щодо вчинення позивачем двічі адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, а отже спірні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7568239 від 20.08.2023 і серії ЕАТ №7612533 від 27.08.2023 належить скасувати, задовольнивши відповідні позовні вимоги. Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача знаходять своє підтвердження та спростовують висновки суду першої інстанції щодо доведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції розгляд адміністративної справи проведено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що у відповідності до статті 317 КАС України є підставою для його скасування та прийняття нової постанови, з врахуванням приписів частини третьої статті 286 КАС України. Колегія суддів також враховує, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Суд апеляційної інстанції враховує, що при поданні позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання позову у розмірі 610 грн., а також при поданні апеляційної скарги у розмірі 908,40 грн., які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень. Оскільки позивач належними доказами не підтвердив понесення судових витрат на професійну правову допомогу, суд не розглядає питання щодо розподілу таких витрат. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 13 лютого 2024 року в адміністративній справі №447/250/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанов скасувати та прийняти нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7568239, винесену 20 серпня 2023 року поліцейським Відділу поліцейської діяльності (м. Новий Розділ) Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області старшим сержантом поліції Борщевським Андрієм Михайловичем, і закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7612533, винесену 27 серпня 2023 року інспектором Відділу поліцейської діяльності (м. Новий Розділ) Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області старшим сержантом поліції Романишиним Михайлом Олеговичем, і закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в сумі 610 (шістсот десять) грн 00 коп. сплаченого за подання позову та судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 40 коп. сплаченого за подання апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. В. Кухтей Повний текст постанови суду складено 26.04.2024 року