Постанова 4811 № 463/4286/23

Справа № 463/4286/23 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В. Провадження № 22-ц/811/229/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути неустойку за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 31.10.2022 у справі №465/10484/21 задоволено її позов до відповідача про стягнення аліментів. Постановою Львівського апеляційного суду від 07.02.2023 зазначене рішення змінено та вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 3000,00 грн на кожну дитину, починаючи з дня звернення до суду 30.12.2021 та до досягнення дітьми повноліття. Однак, станом на 11.05.2023 виникла заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 88387, 10 грн, а відтак, відповідно до положень ст. 196 Сімейного кодексу Українипозивач має право на стягнення неустойки (пені) в розмірі 83847,10 грн. Також просить стягнути з відповідача судові витрати. У підтвердження вимог покликається на копію розрахунку заборгованості складеного державним виконавцем та інші документи. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 83847,10 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 1073,60 грн судового збору. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не правильно встановлено період нарахування пені. Як вбачається з позовної заяви, позивач здійснив нарахування пені, відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах у ВП №71529294, за період з грудня 2021 року до квітня 2023 року за місячним платежем у розмірі 6 000 грн. Вказує, що до набрання законної сили рішенням Франківського районного суду м. Львова у цивільній справі № 465/10484/21, у апелянта був відсутній законодавчий обов`язок сплачувати аліменти. Більше того, остаточний розмір аліментів встановлений судом апеляційної інстанції (зменшений з 7 000 грн до 6 000 грн). Лише з 07 лютого 2023 року (день набрання законної сили рішенням суду у справі № 465/10484/21), у апелянта з`явився обов`язок виконати рішення суду та сплачувати аліменти позивачу. До цього часу (07 лютого 2023 року) апелянт не може вважатися таким, що прострочив сплату аліментів. Таким чином, відсутні підстави для нарахування апелянту пені за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2021 року до січня 2023 року (включно). Також суд першої інстанції не взяв до уваги посилання відповідача на неможливість сплачувати аліменти у зв`язку з безробіттям. Тільки з 02.08.2023 апелянт прийнятий на посаду водія у ФОП ОСОБА_6 з заробітною платою у розмірі 7 500 грн. До цього часу апелянт не був офіційно працевлаштований, окрім періоду з 03.11.2022 до 02.12.2022, де відповідач працював у ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» на посаді експедитора філії «ВВ-Львів» з місячним окладом у розмірі 8 080,00 грн. Не дивлячись на скрутне матеріальне становище, відповідач жодним чином не ухилявся від сплати аліментів на утримання своїх дітей. Зокрема, починаючи з травня 2023 року апелянт щомісяця перераховував позивачу кошти у розмірі 8 000 грн з метою погашення існуючої заборгованості. Таким чином, заборгованість апелянта зі сплати аліментів виникла з об`єктивних та незалежних від нього обставин, а саме у зв`язку з відсутністю фінансової змоги в силу свого матеріального стану. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. Від представника ОСОБА_2 ОСОБА_7 надійшов відзив на апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає. Встановлено, що на виконанні в Личаківському відділі державної виконавчої служби м.Львова перебуває виконавчий лист № 465/10484/21 від 16.03.2023 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 3000,00 грн на кожну дитину, починаючи з дня звернення до суду 30.12.2021 та до досягнення дітьми повноліття. З розрахунку заборгованості по аліментах, проведеного державним виконавцем за виконавчим листом № 465/10484/21 від 16.03.2023 вбачається, що заборгованість відповідача по аліментах станом на 11.05.2023 становить 88387,10грн. Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). Відповідно до частини першої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196 СК України). Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконуєдо моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Судом встановлено, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 31.10.2022 у справі №465/10484/21 задоволено позов до відповідача про стягнення аліментів. Постановою Львівського апеляційного суду від 07.02.2023 зазначене рішення змінено та вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 3000,00 грн на кожну дитину, починаючи з дня звернення до суду 30.12.2021 та до досягнення дітьми повноліття. З розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року відповідач мав заборгованість зі сплати аліментів у сумі 88387, 10грн. Правовідносини щодо утримання батьками дитини або дітей до їх повноліття регулюється главою 15 СК України, яка зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, у визначений за домовленістю між ними спосіб або ж за рішенням суду з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України (статті 180, 181, 183, 184, 189 СК України). Так, частиною першою статті 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Тлумачення статті 191 СК України дає підстави для висновку, що юридичне значення для визначення часу, з якого присуджуються аліменти на дитину, має час звернення до суду іншого з батьків з позовом або заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Виключення із цього правила стосуються стягнення аліментів за минулий час (до пред`явлення позову). Визначаючи відповідний розмір пені і період, за який вона підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що були наявні підстави для нарахування пені за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2021 року по січень 2023 року, оскільки до ухвалення рішення про стягнення аліментів у платника аліментів відсутня вина, що є обов`язковим елементом для стягнення неустойки. Зазначене узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі №161/5211/22. Судовим рішення, яким стягнуто аліменти з ОСОБА_1 визначено, що аліменти стягуються з 30 грудня 2021 року, тобто з дня пред`явлення позову до суду. Разом із цим, для застосування зазначеної вище санкції (стягнення неустойки) до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. Суд першої інстанції помилково зазначив про наявність вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів з грудня 2021, оскільки відповідачеві стало відомо про необхідність негайної сплати аліментів на користь позивача лише у лютому 2023 року. Крім того, відповідач розмір пені не оскаржує, а лише період, за який вона стягується. У зв`язку з викладеним, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 07.02.2023 (набранням рішенням суду законної сили про стягнення аліментів) по квітень 2023 у розмірі 6120 грн, згідно з наданим позивачем розрахунком. Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позову із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1093,50 грн. Крім того, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 78,30 грн. Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, рішення суду слід скасувати з наведених вище мотивів, позов задовольнити частково. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2023 року скасувати, постановити нову постанову, якою позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 6120 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1093,50 грн. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 78,30 грн. В решті позовних вимог відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 26.04.2024 Головуючий Судді