Постанова Тернопільський апеляційний суд № 594/660/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 594/660/22Головуючий у 1-й інстанції Губіш О.А. Провадження № 22-ц/817/248/23 Доповідач - Дикун С.І. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 лютого 2023 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Дикун С.І. суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін цивільну справу № 594/660/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 8 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, ухваленого суддею Губіш О.А., - В С Т А Н О В И В: У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. В обгрунтування вимог посилалась на те, що з відповідачем по справі перебуває у зареєстрованому шлюбі. Нею подано позов про розірвання шлюбу до Чортківського районного суду, яким 08.07.2022 ухвалено рішення про задоволення її позовних вимог, на момент звернення до суду з даним позовом, вказане рішення не набрало законної сили. У шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , який проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Зазначила, що з відповідачем проживає окремо, останній коштів на утримання сина не надає, хоча є працездатним, у нього відсутні проблеми із здоров`ям, які б перешкоджали йому працювати, інших неповнолітніх дітей чи утриманців у відповідача немає, також відсутні інші істотні обставини, які б перешкоджали йому утримувати сина. Враховуючи, що малолітній син потребує матеріальної допомоги, а відповідач, як батько, зобов`язаний утримувати дитину, та враховуючи прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, а також те, що вона не працює, просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. щомісячно і до досягнення ним повноліття. Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 8 грудня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) грн. щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 20 липня 2022 року і до досягнення ним повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 (сорок) коп. судового збору. Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 8 грудня 2022 року в частині розміру аліментів та стягнути з нього аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 в мінімальному розмірі прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років в твердій грошовій сумі 2272 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів з нього у вигляді твердої грошової суми в розмірі 3 000 гривень є необгрунтованими та бездоказовими. В рішенні суду не обґрунтовано його матеріальне становище, яке б дозволяло йому сплачувати аліменти у вказаному розмірі. Суд не взяв до уваги витяг з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, індивідуальної відомості про застраховану особу, а саме, що він з червня 2021 року здійснював догляд на непрофесійній основі, тому не мав змоги працювати, інших доходів не отримував, крім соціальної допомоги, яка становила з червня 2021 року по листопад 2021 року - 6000 тисяч гривень, грудень 2021 року - січень 2022 року - 6500 гривень, лютий 2022 року - 1625 гривень. Також вказує, що з 15 вересня 2022 року по теперішній час він працює водієм у ФОП ОСОБА_4 та отримує заробітну плату в розмірі 6500 грн в місяць. У вересні отримав заробітну плату у розмірі 3250 гривень, що підтверджується довідкою виданою ФОП ОСОБА_4 від 03.10.2022 року. Інших доходів у нього немає. Посилається на те, що при виплаті аліментів у розмірі 3000 гривень, у нього залишається у місяць 2 232, 50 гривень, що є нижчим прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб та явно не достатнім для його забезпечення. Вважає, що стягнення аліментів в розмірі 2272,00 грн., є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та дозволить зберегти баланс між потребами дитини та його можливостями щодо матеріального забезпечення дитини. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 заперечує проти апеляційної скарги на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 08 грудня 2022 року . Посилається на те, що при визначенні розміру аліментів суд врахував стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів та обґрунтовано дійшов висновку про можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 3000,00 грн щомісячно. Зазначає, що у відповідача інших дітей немає, непрацездатних чоловіка, дружини, а також батьків, які перебувають на його утриманні, а вона як мати дитини, в повній мірі вкладається у розвиток та виховання сина та його повноцінне утримання. Відповідач уникає свого обов`язку щодо утримання сина та жодних коштів на його утримання не надає, уникає свого обов`язку щодо утримання дитини. Стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів дозволяє сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі, визначеному судовим рішенням. Посилання відповідача на наявність у нього 6700,00 грн заробітної плати, яка за вирахуванням податків та зборів становить 5393,00 грн, не можуть бути взяті до уваги, оскільки він зобов`язаний вживати необхідних заходів з метою відшукування законних джерел доходів для виконання свого обов`язку по утриманню дитини, забезпечення гідних умов проживання й розвитку дитини, оскільки він не є непрацездатною особою, що повною мірою відповідатиме інтересам дитини. Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження можуть бути розглянуті справи про стягнення аліментів. З огляду на викладене, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає не в повній мірі. Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що сторонами не оспорювалося, стверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 10 листопада 2020 року Скала Подільською селищною радою Борщівського району Тернопільської області. Згідно довідки Скала - Подільської селищної ради №371 від 14 липня 2022 року, позивачка разом із сином, зареєстровані та проживають в АДРЕСА_1 . Позивач проживає разом з батьками та братом. На даний час не працює, перебуває у декретній відпустці. Сам же відповідач, згідно довідки №558 від 26.10.2022 виданої Управлінням соціального захисту та охорони здоров`я Чортківської міської ради, та виписки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, отримував компенсацію, як особа, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, яка становила з червня 2021 року по листопад 2021 року - 6000 тисяч гривень, грудень 2021 року - січень 2022 року - 6500 гривень, лютий 2022 року - 1625 гривень, надалі продовжуючи здійснювати догляд до вересня 2022 року, таку не отримував. Зідно довідки, виданої ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_1 працює водієм у ФОП ОСОБА_4 з 15 вересня 2022 року по теперішній час та отримує заробітну плату в розмірі 6500 грн (без урахування податків та зборів) в місяць. У вересні отримав заробітну плату у розмірі 3250 грн (без урахування податків та зборів). Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що розмір аліментів в сумі 3000 грн наближений до прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та відповідає вимогам ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України. Суд врахував вік дитини, те, що дитина проживає разом з матір`ю, яка у зв`язку з цим несе додаткові витрати щодо забезпечення належних умов для проживання дитини. Колегія суддів не в повній мірі погоджується із таким висновком суду з огляду на таке. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до ч.1 ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. А відповідно до ч.3 вказаної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років становить: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні. Установивши, що дитина сторін проживає разом із матір`ю і перебуває на її утриманні, а відповідач у добровільному порядку та на регулярній основі не надає коштів на її утримання, суд дійшов правильного висновку про необхідність стягнення із відповідача аліментів на утримання сина. Разом з тим, визначаючи розмір аліментів у сумі 3000 грн, суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи відсутні докази матеріального стану відповідача, які б свідчили про реальну його можливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі . В матеріалах справи відсутні докази наявності на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; не доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, тобто ті обставини, які необхідно встановити за вимогами ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів. Як вбачається із відзиву ОСОБА_1 на позовну заяву від 27 жовтня 2022 року, відповідач просив позов задовольнити частково, а в апеляційній скарзі зазначив, що отримує заробітну плату в розмірі 6500 грн в місяць, у вересні отримав заробітну плату у розмірі 3250 гривень, та при виплаті аліментів у розмірі 3000 гривень, у нього залишається у місяць 2 232, 50 гривень, що є нижчим прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб та не достатнім для його забезпечення. Суд першої інстанції не зауважив, що розмір аліментів на дитину у сумі по 3000 гривень щомісячно перебільшує розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку у 2022 році й необгрунтовано стягнув їх з відповідача, достатність заробітку (доходу) якого для сплати аліментів у такому розмірі доказами по справі не підтверджена. Враховуючи матеріальний стан відповідача, його працездатний вік, відсутність відомостей у матеріалах справи про наявність чи відсутність у відповідача у власності рухомого чи нерухомого майна, враховуючи також розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановлений у 2022 році, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти у мінімальному розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку у сумі 2272 грн , оскільки така сума стягуваних аліментів не є меншою за мінімальний гарантований розмір аліментів, який підлягає стягненню та при такому розмірі аліментів буде дотриманий баланс між потребами дитини та реальними можливостями відповідача щодо сплати аліментів на одну дитину, виходячи із доведеним у матеріалах справи розміром його заробітку на час розгляду справи. Враховуючи обставини справи, подані сторонами докази, часткове визнання позовних вимог відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про зменшення розміру стягнутих аліментів із ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 із 3000 грн. до 2272 грн. Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції компенсувати відповідачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381-384, 389 ЦПК України апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 8 грудня 2022 року в частині визначення розміру аліментів змінити та зменшити розмір аліментів, стягнутих із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із 3000 грн. до 2272 грн. щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 20 липня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 8 грудня 2022 року залишити без змін. Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за розгляд справи в апеляційному суді компенсувати відповідачу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Постанова складена 16 лютого 2023 року. Головуюча С.І. Дикун Судді: Т.С. Парандюк Н.М. Храпак