Постанова 4811 № 461/9752/21

Справа № 461/9752/21 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М. Провадження № 22-ц/811/2554/23 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2024 року м.Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря Зеліско-Чемерис К.Р., з участю: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2023 року у справі за позовом акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про стягнення сум відповідальності за кредитним договором, в с т а н о в и в: У листопаді 2021 року акціонерне товариство (далі АТ) «Таскомбанк» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 три проценти річних у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом за кредитним договором №KF48106 від 28.03.2008 року за період з 24.11.2018 року по 23.11.2021 року в розмірі 19139,49 доларів США, що за офіційним курсом НБУ, станом на 23.11.2021 року, становить 510235 грн. 83 коп. Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що 28.03.2008 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого став ПАТ «ВіЕс Банк», а в подальшому, АТ «Таскомбанк», та ОСОБА_4 (позичальником) укладено кредитний договір №KF48106, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 411000 доларів США, на строк до 28.03.2028 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12% річних. Виконання зобов`язань за кредитним договором було забезпечено: іпотекою нерухомого майна на підставі іпотечного договору від 28.03.2008 року, укладеного між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_4 , у відповідності до якого, в іпотеку банку передано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та порукою поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на підставі договорів поруки, укладених 28.03.2008 року між ВАТ «Електрон Банк», позичальником ОСОБА_4 та поручителем ОСОБА_5 (договір поруки №PO93280) та між ВАТ «Електрон Банк», позичальником ОСОБА_4 та поручителем ОСОБА_3 (договір поруки № PO93281). За умовами зазначених договорів поруки поручителі взяли на себе зобов`язання нести солідарну відповідальність у разі невиконання/неналежного виконання позичальником умов кредитного договору. У зв`язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань, ПАТ «ВіЕс Банк», правонаступником якого є АТ «Таскомбанк», звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом про солідарне стягнення заборгованості з позичальника та поручителів, а також до Галицького районного суду м. Львова з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22.04.2014 року у справі №461/14877/13-ц звернуто стягнення на квартиру, загальною площею 156,6 кв.м., житловою площею 85,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Черновою П.Д. та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 15.05.2008 року, шляхом продажу майна ПАТ «ВіЕс Банк» від свого імені будь-якій особі покупцю, згідно договору купівлі-продажу за ціною, визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право ПАТ «ВіЕс Банк» щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмету іпотеки тощо), необхідних для здійснення такого продажу, а кошти, одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог ПАТ «ВіЕс Банк» за кредитним договором №KF48106 від 28.03.2008 року в розмірі 217340,14 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1737199 грн. 74 коп. Виселено ОСОБА_4 з квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначає, що у зв`язку з тривалим невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, позивачем нараховано на суму боргу, яка визначена рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22.04.2014 року у справі №461/14877/13-ц, 217340,14 доларів США, три проценти річних за період з 24.11.2018 року по 23.11.2021 року, тобто за три роки, що передували зверненню до суду із даним позовом, а саме: три проценти річних, у зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань щодо сплати кредиту, в розмірі 17894,25 доларів США, що за офіційним курсом НБУ, станом на 23.11.2021 року, становить 477039 грн. 23 коп., і три проценти річних, у зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом, в розмірі 1245,24 доларів США, що за офіційним курсом НБУ, станом на 23.11.2021 року, становить 33196 грн., а всього: 19139,49 доларів США або 510235 грн. 83 коп. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2023 року позов АТ «Таскомбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Таскомбанк» три проценти річних за простроченим грошовим зобов`язанням щодо сплати кредиту та процентів за кредитним договором №KF48106 від 28.03.2008 року, за період з 24.11.2018 року по 23.11.2021 року у розмірі 19139,49 доларів США, що за офіційним курсом НБУ, станом на 23.11.2021 року, становить 510235 грн. 83 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Таскомбанк» 7653 грн. 54 коп. судового збору. Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_3 , просить його скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог банку. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно обмежився лише дослідженням рішення суду в справі №461/14877/13-ц, вважаючи його преюдиційним для даної справи, і не врахував, що він ( ОСОБА_3 ) не був учасником у справі №461/14877/13-ц. Наголошує на врахуванні висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12 травня 2020 року у справі №921/730/13-г/3), згідно з яким, рішення суду, яким вирішено спір між кредитором і боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов`язанням. Окрім того, звертає увагу на допущення судом першої інстанції порушення норми статті 82 ЦПК України, визнавши преюдиційним рішення суду у справі, в якій він не брав участі. Також зазначає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Вважає, що укладений між сторонами договір поруки не надає права позивачу на стягнення заявлених ним сум відповідальності. За позицією апелянта, наявність невиконаного зобов`язання за судовим рішенням про стягнення боргу за основним зобов`язанням, не породжує виникнення у поручителя власного грошового зобов`язання перед кредитором й можливості застосування до нього окремої відповідальності за прострочення такого грошового зобов`язання. Зазначає, що сторонами на підставі приписів ст.ст.6, 554, 628 ЦК України в умовах договору поруки було закріплено межі відповідальності поручителя перед кредитором та чітко визначено зобов`язання, за невиконання яких він несе відповідальність як солідарний боржник. Вважає, що передбачене ст.625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а окремим способом захисту майнового права та інтересу кредитора. 16.10.2023 року від позивача АТ «Таскомбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує доводи та вимоги апелянта, наголошуючи, що відповідач ОСОБА_3 , як поручитель, несе повну солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору позичальника ОСОБА_4 в розмірі 217340,14 доларів США, а оскільки позов, заявлений банком у даній справі, стосується цього ж кредитного договору, що і в справі №461/14877/13-ц, то суд правомірно застосував норму ч.4 ст.82 ЦПК України щодо преюдиційності рішення Галицького районного суду м. Львова від 22.04.2014 року. Звертає увагу, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором кредиту солідарно, як з боржника, так і з поручителів, яке не виконане останніми не звільняє їх від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України. Наголошує, що норма статті 625 ЦК України не містить застережень щодо неможливості солідарної відповідальності боржників за порушення грошового зобов`язання. В судове засідання апеляційного суду третя особа ОСОБА_4 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у його відсутності. Заслухавши пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Судом встановлено, що 28.03.2008 року між ВАТ «Електрон Банк» (кредитодавцем), правонаступником якого став ПАТ «ВіЕс Банк», а, в подальшому, АТ «Таскомбанк», та ОСОБА_4 (позичальником) укладено кредитний договір №KF48106, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 411000 доларів США, строком на 20 років, до 28.03.2028 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12% річних (а.с.42-65 т.1). Виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено: іпотекою нерухомого майна на підставі іпотечного договору від 28.03.2008 року (а.с.80-92 т.1), укладеного між ВАТ «Електрон Банк» (іпотекодержателем) та ОСОБА_4 (іпотекодавцем), у відповідності до якого, в іпотеку банку передано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та порукою поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на підставі договорів поруки від 28.03.2008 року (а.с.66-79 т.1), укладених між ВАТ «Електрон Банк» (кредитор), позичальником ОСОБА_4 (боржник) та поручителем ОСОБА_5 (договір поруки №PO93280) та між ВАТ «Електрон Банк» (кредитор), позичальником ОСОБА_4 (боржник) та поручителем ОСОБА_3 (договір поруки №PO93281). За умовами зазначених договорів поруки (п.1.2), поручителі взяли на себе зобов`язання відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобов`язань (основне зобов`язання) за кредитним договором, а саме: сплатити кредитору заборгованість по кредиту (основний борг) в межах суми наданого кредиту; сплатити кредитору заборгованість по процентах, нарахованих на суму основного боргу з розрахунку 12% річних, а у випадку виникнення простроченої заборгованості 15% річних; сплатити кредитору штрафні санкції (пеню за порушення строку повернення кредиту та пеню за порушення строку сплати процентів). З матеріалів даної справи а також, додатково, із витребуваних апеляційним судом матеріалів цивільної справи №461/14877/13-ц, встановлено, що у зв`язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань, 27.11.2013 року правонаступник ВАТ «Електрон Банк» ПАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок дострокового погашення заборгованості за кредитним договором №KF48106 від 28.03.2008 року на суму 217340,14 доларів США, з яких: 198824,95 доларів США заборгованість за кредитом, а 13836,05 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22.04.2014 року у справі №461/14877/13-ц (а.с.34-36 т.1), позов банку задоволено. Звернуто стягнення на квартиру, загальною площею 156,6 кв.м., житловою площею 85,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Черновою П.Д. та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 15.05.2008 року, шляхом продажу майна ПАТ «ВіЕс Банк» від свого імені будь-якій особі покупцю, згідно договору купівлі-продажу за ціною, визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право ПАТ «ВіЕс Банк» щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмету іпотеки тощо), необхідних для здійснення такого продажу, а кошти, одержані від реалізації, скерувати для задоволення вимог ПАТ «ВіЕс Банк» за кредитним договором №KF48106 від 28.03.2008 року в розмірі 217340,14 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1737199 грн. 74 коп. Виселено ОСОБА_4 з квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане рішення суду набрало законної сили 27.01.2015 року. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.10.2020 року заяву АТ «Таскомбанк» задоволено, замінено первісного стягувача ПАТ «ВіЕс банк» з примусового виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 22.04.2014 року у справі №461/14877/13-ц на його правонаступника АТ «Таскомбанк» (а.с.27-33 т.1). Однак, постановою Верховного Суду від 29.06.2022 року (а.с.216-221 т.1) ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 19.10.2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11.03.2021 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви АТ «Таскомбанк» про заміну стягувача у справі №461/14877/13-ц за позовом ПАТ «ВіЕс банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції і відмовляючи у задоволенні заяви АТ «Таскомбанк» про заміну стягувача у справі №461/14877/13-ц, Верховний Суд виходив із того, що рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя продати предмет іпотеки не підлягає примусовому виконанню, оскільки для виконання зазначеного рішення необхідне лише волевиявлення іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Частиною другою статті 554 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Положеннями частини першої та четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин щодо поруки поручителя ОСОБА_3 на підставі договору поруки №PO93281 від 28.03.2008 року, було визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Звертаючись до суду з позовом до поручителя ОСОБА_3 про стягнення з нього на підставі статті 625 ЦК України трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором №KF48106 від 28.03.2008 року, АТ «Таскомбанк» посилався, як на підставу своїх вимог, на обставини, встановлені рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22.04.2014 року у справі №461/14877/13-ц, зокрема, щодо наявності такого грошового зобов`язання в позичальника перед банком за вказаним кредитним договором та розміру грошового зобов`язання заборгованості за кредитним договором в розмірі 217340,14 доларів США. Разом з тим, ОСОБА_3 не був учасником справи №461/14877/13-ц, до нього банк у цій справі позовних вимог не пред`являв, а відтак, суд, задовольняючи позовну вимогу банку про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, не перевіряв наявності правових підстав для відповідальності поручителя перед банком, як солідарного боржника, за такою заборгованістю в межах вказаної справи та в контексті вимог статті 559 ЦК України у чинній на той час редакції Закону, позаяк, письмову вимогу до позичальника про дострокове повернення заборгованості було сформовано 28.05.2013 року (а.с.31 т.1, справа №461/14877/13-ц ). Окрім того, як вже було зазначено вище, Верховний Суд в постанові від 29.06.2022 року при вирішенні питання щодо заміни стягувача у справі №461/14877/13-ц констатував, що для виконання зазначеного рішення Галицького районного суду м. Львова від 22.04.2014 року необхідне лише волевиявлення іпотекодержателя, а відтак, підстав для висновку про допущення боржником прострочення виконання грошового зобов`язання, встановленого цим рішенням суду, немає. Окрім того, апеляційним судом встановлено, що ПАТ «ВіЕс Банк» звертався до Франківського районного суду м. Львова з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника ОСОБА_4 та поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , однак, рішення суду в цій справі №465/9254/13-ц про часткове задоволення позову ухвалено лише 12 грудня 2023 року і не набрало законної сили, оскільки оскаржене до апеляційного суду. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги АТ «Таскомбанк» до поручителя ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором №КF48106 від 28.03.2008 року, встановленого рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22.04.2014 року, за період з 24.11.2018 року по 23.11.2021 року є безпідставними і не підлягають задоволенню. Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, не дав належної правової оцінки доказам, на які позивач посилався в обгрунтування заявлених вимог, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкових висновків суду по суті вирішення даного спору, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні вказаного позову АТ «Таскомбанк». Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України та враховуючи наслідки розгляду справи апеляційним судом, судові витрати, понесені відповідачем по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 11480 грн. 31 коп., підлягають стягненню з позивача. Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1, 4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2023 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором №КF48106 від 28.03.2008 року відмовити. Стягнути з акціонерного товариства «Таскомбанк» на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 11480 гривень 31 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 19 квітня 2024 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич