Постанова Дніпровський апеляційний суд № 932/451/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/882/24 Справа № 932/451/24 Суддя у 1-й інстанції - Татарчук Л. О. Суддя у 2-й інстанції - Рябчун О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2024 року м. Дніпро Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Рябчун О.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Філіповського Віктора Валентиновича, який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подану на постанову Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 березня 2024 року, якою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), встановила: Постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу розміром шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, із позбавленням права керування транспортним засобом на строк 01 рік, також визначено зобов`язання сплати ним судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп. Відповідно до змісту постанови 02 січня 2024 року о 00:03 годині водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 , в місті Дніпро по вулиці Запорізьке шосе, будинок 60, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захисник Філіповський В.В. подав апеляційну скаргу із проханням про скасування постанови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 березня 2024 року та закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Відповідно до доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що судом першої інстанції всупереч вимогам ст.ст.245,280 КУпАП не з`ясовані обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Захисник звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на спростування пояснень ОСОБА_1 , викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме того, що останній зазначав, що під час під`їзду патрульної машини він не керував транспортним засобом й не переміщався на ньому. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 є неналежним доказом по справі, оскільки в ньому невірно зазначено час вчинення адміністративного правопорушення та час складання даного протоколу. Також захисник посилається на відсутність в матеріалах справи направлення на огляд водія, яке відповідає вимогам закону. Так, направлення долучене до протоколу про адміністративне правопорушення складено 02.12.2024 року із невірним зазначенням місцем його складання, що робить відповідне направлення неналежним доказом по справі. Звертає увагу, що справа зареєстрована в Бабушкінському районному суді міста Дніпропетровська 18.01.2024 року, проте внесена до системи автоматизованого розподілу справ між суддями лише 22.01.2024 року, тобто тільки через 4 дні, що, на переконання сторони захисту, є обґрунтованою підставою для висновку, що справа розглянута не уповноваженим суддею. В судове засідання апеляційної інстанції захисник Філіповський В.В.та особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомили, але їх неявка, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду Перевіривши витребувані із Петропавлівського район Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська матеріали провадження про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП, дослідивши додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи, проаналізувавши зміст судової постанови та співставивши викладені у ній обставини із наявними у матеріалах доказами, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за такими підставами. Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинене правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що передбачено п.2.9а Правил дорожнього руху. Вищезазначені вимоги закону по належній перевірці наявних у матеріалах доказів виконані судом у повному обсязі. Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Його вина підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №554127 від 02.01.2024 року, наявним відеоматеріалом, рапортом щодо обставин правопорушення, а також іншими матеріалами в їх сукупності. Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №554127 від 02.01.2024 року, вбачається, що 02 січня 2024 року о 00:03 годині водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 , в місті Дніпро по вулиці Запорізьке шосе, будинок 60, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. У графі пояснення особи зазначено «надасть у суді. Під час під`їзду патрульної машини я не керував тр. засобом і не переміщався на ньому». Також протокол про адміністративне правопорушення містить вказівку на те, що документи не вилучались, оскільки були продемонстровані у застосунку «ДІЯ» та тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався. ОСОБА_1 був ознайомлений з його правами та повідомлений про розгляд справи у Бабушкінському районному суді міста Дніпропетровська, про що свідчить його особистий підпис. Протокол про адміністративне правопорушення підписаний особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .. Згідно з направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.12.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 направлено до КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня психіатричної допомоги» ДОР для проведення щодо нього огляду на стан сп`яніння. Дане направлення залишилось невикористаним в зв`язку з відмовою водія ОСОБА_1 від проходження вказаного огляду в медичному закладі. Відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №554127 від 02.01.2024 року, зафіксовано, що працівниками патрульної поліції за адресою місто Дніпро, вулиця Запорізьке шосе, будинок 60 було зупинено транспортний засіб «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який в порушення Правил дорожнього руху України проїхав на забороняючий червоний сигнал світлофора. Працівники поліції пояснили ОСОБА_1 причину зупинку, на що останній попрохав працівників поліції відпустити, оскільки його чекає друг. В ході розмови із водієм в нього було зафіксовано ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. Після чого ОСОБА_1 почав стверджувати, що він за кермом даного транспортного засобу не перебував та відмовився від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі. На підставі чого працівникам поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Відеозапис з бодікамер працівників поліції є належним та допустимим доказом, і на ньому зафіксовано ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення. Даний відеозапис є безперервним. З відеозапису вбачається, що водій «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 , всупереч його показанням, 02.01.2024 року керував транспортним засобом MITSUBISHI Outlander, державний номерний знак НОМЕР_2 , був зупинений працівниками поліції у зв`язку з тим, що проїхав на забороняючий червоний сигнал світлофора. Досліджені та перевірені місцевим судом обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмова особи, яке керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами, дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Суд першої інстанції розглянув справу із дотриманням вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, докази під час розгляду справи перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КУпАП, а посилання захисника на неповноту дослідження судом доказів є необґрунтованими, носять суб`єктивну оцінку та спростовуються матеріалами провадження та доказами по справі, наведеними вище, в їх сукупності. Апеляційним переглядом встановлено, що письмові докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 та переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено. Крім того, письмові докази цілком узгоджуються з відеозаписом з боді-камери працівників поліції, а тому сумнівів в їх достовірності у апеляційного суду не виникає. Крім того, дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. Щодо доводів захисника в частині невідповідності часу на відеозаписі зі складеним протоколом стосовно руху транспортного засобу та дати письмового направлення на огляд, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Формальна констатація порушень факту, що поліцейський не переконався в правильності встановленої ним дати та часу з урахуванням того, що ОСОБА_1 не оспорював сам факт події, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення є такими, що не впливають на правильність висновків суду. Щодо доводів апеляційної скарги в частині невідповідності дати надходження справи до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська та протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, суд апеляційної інстанції зазначив наступне. Відповідно до змісту Положення про автоматизовану систему документообігу суду вхідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи, приймається і опрацьовується користувачами автоматизованої системи, яким надано доступ до автоматизованої системи відповідно до їх функціональних обов`язків, і реєструється в автоматизованій системі в день її надходження. У разі неможливості з об`єктивних причин здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження, така кореспонденція реєструється в автоматизованій системі в термін, визначений у розпорядженні керівника апарату суду із зазначенням причин встановлення такого терміну. Правова конструкція "суд, встановлений законом" є структурним елементом права на справедливий суд, закріпленого статтею 6 Конвенції, що передбачає дві умови відповідності цьому критерію: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції). У справі "Лавентс проти Латвії" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції, "суд" має завжди бути "встановленим законом". Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений леґітимності, яка вимагається в демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів "встановлений законом" стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення ЄСПЛ у справах "Булут проти Австрії" ("Bulut v. Austria" від 22 лютого 1996 року, заява 1996-11, с. 359, п. 29), та "Бускаріні проти Сан-Марино" ("Buskarini v San Marino" від 4 травня 2000 року, заява №31657/96). Отже, ураховуючи практику ЄСПЛ, суд буде вважатися встановленим законом лише за умови, що він утворений безпосередньо на підставі закону, діє в межах своєї предметної, функціональної, суб`єктної та територіальної юрисдикції та у складі, визначеному законом. Таким чином, ураховуючи норми КУпАП і практику ЄСПЛ, є підстави стверджувати, що справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 розглянуто повноважним складом суду. Крім того, даний факт не може вважатись таким, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та не є підставою для скасування судового рішення по суті. Твердження сторони захисту щодо невірного зазначення працівниками поліції дати складання направлення на огляд водія транспортного засобу, а саме 02.12.2024 замість 02.01.2024 не слугує підставою для скасування судового рішення та не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_1 оскільки є технічною опискою, так як матеріалами справи встановлено, що подія відбулась 02.01.2024 року, а відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції зафіксовано факт складання даного направлення саме 02.01.2024 року. Інші доводи апеляційної скарги оцінюються судом апеляційної інстанції як такі, що спрямовані на ухилення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Суд апеляційної інстанції враховує, крім іншого, й положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Підсумовуючи викладене апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Таким чином, оскільки апеляційний суд цілком погодився з висновком суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, постанову суду першої інстанції як законну та обґрунтовану слід залишити без змін, а подану на неї апеляційну скаргу - без задоволення. На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,- постановив: Постанову Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - без задоволення. Постанова апеляційного суду є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду: О.В. Рябчун