Ухвала КАС ВС № 400/8794/23

УХВАЛА 23 квітня 2024 року м. Київ справа № 400/8794/23 адміністративне провадження № К/990/14312/24 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі №400/8794/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення від 07 лютого 2023 року про скасування рішення ВГІРФО УМВС України в Миколаївській області від 03 квітня 2009 року про набуття громадянства за територіальним походженням ОСОБА_1 . Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби у Миколаївській області від 07 лютого 2023 року про скасування рішення ВГІРФО УМВС в Миколаївській області від 03 квітня 2009 року про набуття громадянства за територіальним походженням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби у Миколаївській області судовий збір у сумі 1073,60 грн на користь ОСОБА_1 . Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції даної постанови суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі №400/8794/23 залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року касаційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі №400/8794/23 - повернуто особі, яка її подала. 15 квітня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник зазначає, що підставою для скасування рішення суду є факт невірного застосування судом апеляційної інстанції статті 21 Закону №2235-ІІІ та висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №820/2945/18. Проте, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Верховний Суд зауважує, що правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. В даному випадку не можна визнати подібними правовідносини у цій справі та у справі, вказаної відповідачем, оскільки спірні правовідносини регулюються різними редакціями статті 21 Закону України «Про громадянство». Зокрема, у цій справі прийняття рішення про скасування рішення про набуття позивачем громадянства було прийнято після зміни, внесеної до статті 21 Закону України «Про громадянство», Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремим категоріям осіб» №1941-IX від 14 грудня 2021 року, а саме у зв`язку із невиконанням ним зобов`язання, взятого на себе при поданні декларації про відмову від іноземного громадянства. Отже, наведені у касаційні скарзі висновки Верховного Суду не є релевантними до застосування у спірних правовідносинах. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, скаржником не зазначено. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження. Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, У Х В А Л И В : Касаційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі №400/8794/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур