Постанова 4857 № 140/22180/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/22180/23 пров. № А/857/21965/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В. суддів: Запотічного І.І., Хобор Р.Б., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року, ухвалене суддею Мачульським В.В. у м. Луцьку Волинської області у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 140/22180/23 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,- ВСТАНОВИВ: 09 серпня 2023 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача - Волинської митниці, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000143/2 від 01.08.2023. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів та обраного методу її визначення до декларації додано достатній перелік документів. При цьому зазначає, що приписи митного законодавства зобов`язують митний орган зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтовувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначати документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вказує, що відповідачем обґрунтованість сумнівів в заявленій декларантом митній вартості з урахуванням документів, поданих до митного оформлення товару, доведена не була, а розбіжності, зазначені у оскаржуваному рішенні, спростовуються іншими поданими до митного оформлення документами. На думку позивача, ним подано усі необхідні документи. Ці документи відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару зношені автомобільні шини, як сировина, що ввозяться по контракту К2020-1 від 17.11.2020 для подальшої їх переробки (відновлення протектора) за основним методом визначення митної вартості товару. Нижчий рівень митної вартості імпортованого товару в порівнянні із задекларованим раніше не є самостійною підставою для висновків про заниження позивачем митної вартості товару, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару та не зумовлює відмову у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Позивач вказує на ряд обставин, що може впливати на відмінність ціни. Зауважує, що митна вартість сировини (зношені шини) прирівняна Волинською митницею до вартості готової продукції (відновлені автомобільні шини), що в свою чергу призводить до надмірної собівартості готової продукції та перешкоджає нормальній конкуренції на ринку відновлених шин. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що оскільки надані митному органу для митного оформлення документи містили розбіжності, а також відсутні всі відомості в підтвердження числових значень митної вартості, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що безпосередньо вказано в рішенні про коригування митної вартості. Тому, у відповідності до вимог п.5 ч.4 ст. 54 МК України митний орган витребував у декларанта додаткові документи для визначення митної вартості товарів. У зв`язку з ненаданням витребуваних документів, а подані до митного оформлення товарів документи у своїй сукупності не спростовували сумнівів у достовірності наданої інформації, митний орган мав правові підстави для визначення митної вартості не за першим методом. Зауважує, що митна вартість товарів була визначена Волинською митницею за резервним методом (відповідно до положень ст.64 Митного кодексу України), посилання у рішенні на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідає вимогам вказаного нормативного документа, номер та дата митної декларації в рішенні також вказані. При цьому, згідно доводів скаржника, митна декларація, на яку посилається митниця у спірному рішенні, містить відомості про використані для коригування митної вартості числові значення, таке джерело є достатнім для обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 17.11.2020 між фірмою «AVISO LOGISTICS sp.z.o.o» (Республіка Польща), як продавець, та ФОП ОСОБА_1 , як покупець, було укладено Контракт №К2020-1 з додатками №1, №2, №3, №4, №5, №6 та №7 (а.с.16-21), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується продавати, а покупець приймати та оплачувати автомобільні шини, які були у використанні (товар), в кількості та асортименті, за цінами, які вказані в Додатках, специфікаціях, які становлять невід`ємну частину цього договору. Товар надходить окремими партіями і оплачується покупцем відповідно до інвойсів, що виставляються продавцем на кожну партію товару (п.1.2 цього Контракту). Згідно з пунктом 2.1, 2.4, 3.1 Контракту ціна товару, що продається за цим Контрактом, встановлюється в ЄВРО і вказується в специфікаціях, які становлять невід`ємну частину цього договору; кількість товару за цим Контрактом 1200000 шт., 10000 тон; умови поставки товару за даним Контрактом FCA-Люблін, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів (Incoterms 2000). Поставка здійснюється з наданням наступних супроводжуючих документів: CMR, експортний інвойс (п.3.5 Контракту). 17.11.2020 додатком №1 до Контракту №К2020-1 від 17.11.2020 сторони визначили специфікацію, додатком №2 від 10.05.2021 внесли зміни до даного Контракту: пункт 2.4 набув змісту: кількість товару за цим Контрактом 800000 шт., а п.2.5 виключено, та специфікація набула іншого вигляду. Крім того, були укладені Додатки №3 від 11.08.2021, №4 від 20.09.2021, №5 від 14.01.2022, №6 від 29.08.2022 до Контракту, якими вносилися певні зміни у Контракт, зокрема, додатком №4 пункт 3.1. Контракту викладено в такій редакції: «умови поставки товару за даним Контрактом FCA-Wurzburg, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів (Incoterms 2000)». 01.08.2023 для митного оформлення ввезеного на територію України товару: «шини пневматичні гумові, що використовувались, із зношеним протектором, до легкових автомобілів, в кількості 1505 штук. Вага нетто 11740 кг. Призначені виключно для відновлення протектора гумових шин і покришок. Використання даних шин за призначенням в наявному стані є небезпечним в зв`язку з надмірним зносом, нерівномірним зносом, різним періодом виготовлення та неоднаковим малюнком протектора шин. Торгівельна марка відсутня. Виробник: немає даних. Країна походження: EU»), подано відповідачу МД від 23UA205030013836U6, згідно з якою відповідно до графи 42 ціна товару становить 752,50 євро, а згідно граф 12, 43 митна вартість товару визначена за першим (основним) методом у сумі 70343,96 грн, до якої також було включено витрати на транспортування товару до кордону України (а.с.14, 99). До митної декларації від 01.08.2023 23UA205030013836U6 додано: контракт № K2020-1 від 17.11.2020 з додатками №1-7; Faktura 69/07/2023 від 25.07.2023 продавця; платіжна інструкція оплати продавцю 75JBKLN8 та протокол оплати NJBKLN88O7T3AHS від 08.08.2023 відповідно до Faktura 69/07/2023 від 25.07.2023 та Контракту № K2020-1 від 17.11.2020, не подавались, так як оплата за товар здійснювалась після розмитнення; автотранспортна накладна CMR №040960 від 25.07.2023; експортна декларація 23PL301010E1034766 від 28.07.2023; експортна декларація вивозу товару 23IE529-2260313 від 28.07.2023; висновок судового експерта Білобран С.З. №21/1/209 від 14.05.2021; висновок експерта Волинської торгово-промислової палати №В-574 від 27.05.2021 стосовно вартості б/в шин по контракту К2020-1 від 17.11.20; висновок Міндовкілля на ввіз шин №12625-23 від 17.02.2023; заявка на транспорт №6 від 25.07.2023 до договору з перевізником ТзОВ «ВестАвтоТрейд»; договір з перевізником ТзОВ «ВестАвтоТрейд» про міжнародне перевезення вантажів; рахунок на оплату Фактура В-00000615 від 25.07.2023 за транспортні послуги від перевізника; оплата перевізнику - платіжна інструкція 199 від 27.07.2023; довідка перевізника №60 від 25.07.2023 про розподіл транспортних витрат; договір з ТзОВ «Термінал БК» №5/21 від 11/05/21; заява брокера №1 від 01.08.2023. Та документи надані мною за власним бажанням відповідно до п.3 ст. 52 МКУ, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: контракт продавця Sp. z o.o. «AVISO LOGISTICS» з третіми особами № D-5 від 22.11.2021; специфікація третіх осіб №1 від 22.11.2021 до контракту № D-5 від 22.11.2021; комерційна пропозиція третіх осіб № D-5 від 22.11.2021; рахунок продавцю від третіх осіб RE793020230725 від 25.07.2023 на 526.75 євро; оплата третім особам від продавця Sp. z o.o. «AVISO LOGISTICS» 37083601100004658 від 27.07.2023; установчі реєстраційні документи третіх осіб «Burd Export Tyres» Nr 09663000 79012 GewA 1; договір Д-10 від 10.01.2022 на поставку давальницької сировини; договір №3 від 10.03.2021 безоплатного користування майном (позички); дозвіл №723310100-47 від 29.09.2020 року на викиди забруднюючих речовин виданого Управлінням екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації підприємцю ОСОБА_2 ; витяг з проекту обґрунтування обсягу викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; технологічний регламент №Р-2022.1 від 25.01.2023 (опис технологічного процесу відновлення шин); відомості про наявність матеріально-технічної бази та довідка про власність обладнання №3,4 від 25.01.2023; зобов`язанням ФОП ОСОБА_2 №5 від 25.01.2023; зобов`язанням ФОП ОСОБА_1 №6 від 25.01.2023; виписка з ЄДР код.2643411145 від 04.06.2019 та Витяг з реєстру платників єдиного податку. Реєстраційний номер 1903103400145. ФОП ОСОБА_1 ; свідоцтво про Державну реєстрацію серія НОМЕР_1 та свідоцтво платника податку серія НОМЕР_2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ; Karta Charakterystyki видана постачальником продукції (Паспорт безпеки хімічної продукції); звіт центру превентивної медицини Державного управління справами №17 від 21 січня 2021 року; експертний висновок Волинської ТПП № В-1185 від 23.11.2020 щодо коду УКТ ЗЕД; витяг з веб-ресурсу польського сайту httpswww.olx.pl інтернет-майданчик https://www.olx.pl/oferty/q-oddam-za-darmo-opony/ від 11.10.2022 року; фото технологічного процесу переробки зношених (б/в) автомобільних шин гарячим методом відновлення протектора; обґрунтування імпорту б/в шин №1 від 07.03.2023 року; рішення судів; повідомлення митниці №7.3-153258 від 25.02.2022 стосовно митної вартості шин відновлених та шин б/в. Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, в електронних повідомленнях декларанту митницею запропоновано подати додаткові документи. При цьому направлення зазначених вимог щодо надання додаткових документів відповідач мотивував тим, що під час опрацювання документів, поданих для підтвердження митної вартості товару, встановлено такі розбіжності: - у рахунку-фактурі №69/07/2023 від 25.07.2023 вартість товару вказана 752,50 євро або 3349,90 польських злотих, згідно митної декларації країни експорту 23PL301010E1034766 від 28.07.2023 вартість товару становить 752,50 євро (а.с.22-26). На електронні повідомлення митниці декларант подав заяву від 01.08.2023 №1, в якій просив випустити товар у вільний обіг за поданими нею документами не враховуючи десятиденний термін … митному органу будуть надані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються, відповідно до вимог п.8 ст.55 МК України протягом 80 днів (а.с.98). Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від №UA205030/2023/000143/2 від 01.08.2023 (а.с.13). Одночасно із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 01.08.2023 №UA205030/2023/000472 (а.с.11-12). Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205030013879U1 від 01.08.2023 (а.с.15). Позивач, вважаючи рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000143/2 від 01.08.2023 протиправним, звернулая до суду з вимогами про його скасування Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. В розумінні пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення. Згідно із статтею 264 Кодексу митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. У випадках, коли з причин, визнаних органом доходів і зборів обґрунтованими, окремі документи, визначені цим Кодексом, не можуть бути представлені разом з митною декларацією, дозволяється подання таких документів протягом часу, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. За визначенням, викладеним у статті 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Згідно зі статтею 264 Митного кодексу орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.3 ст. 335 Митного кодексу України разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості, зокрема у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу. У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України). Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору. Судом першої інстанції вказано на те, що по МД 01.08.2023 23UA205030013836U6 вартість товару - зношені автомобільні шини для легкових автомобілів у кількості 1505 шт., вагою 11740 кг, підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) №69/07/2023 від 25.07.2023, у якому вказана назва товару, вага (11740 кг) та кількість (1505 шт.), ціна (0,50 євро/шт.) та загальна вартість товару (752,5 євро), а також наявне зауваження такого змісту: «умови поставки товару згідно договору №К2020-1 від 17.11.2020 FCA-Вюрцбург-Німеччина відповідно до Міжнародних правил пояснень комерційних умов (Інкотермс 2000); товар завантажується продавцем; термін поставки 14 днів, рахунок-фактура без підпису одержувача» (а.с.22); платіжною інструкцією від 08.08.2023 №75JBKLN8 на суму 752,5 євро (а.с.23); банківським платіжним документом від 08.08.2023 на суму 752,5 євро (а.с.23-зворот). Також судом першої інстанції наголошено на тому, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості. Згідно висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у цих рішеннях про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Водночас згідно доводів відповідача, митна вартість товару не могла бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, що імпортуються, у зв`язку із неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України. Однак, товариство не виконало вимоги контролюючого органу щодо надання пояснень та додаткових документів з приводу питань, які виникли при митному оформленні товару, у зв`язку з чим митниця правомірно вчинила дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару, і при коригуванні митної вартості товару застосувала резервний метод визначення митної вартості відповідно до положень статті 59 МК України. За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України). Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою

8. За приписами частини другої цієї статті декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України). Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини шостої цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідно до частини першої статті 54 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України). Так, заявлена позивачем митна вартість товару не визнана митним органом. Відповідачем поставлено під сумнів правильність визначення митної вартості декларантом. Як слідує із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару "зношені автомобільні шини для легкових автомобілів". Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості за від 01.08.2023 23UA205030013836U6 відбулось спрацювання системи АСАУР, що передбачало необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару. Під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності: рахунок-фактура від 25.07.2023 №69/07/2023 не містить підписів отримувача. У свою чергу рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає виставлення певних сум до оплати за поставлений (відвантажений) товар, є документом, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару, умови поставки і відомості про відправника та одержувача. Тому відсутність у розрахунку-фактурі підписів покупця товару ФОП ОСОБА_1 дало правові підстави не враховувати такий документ при митному оформленні товару або вважати такий документ недійсним, оскільки такий документ складений продавцем товару та на ньому наявний лише підпис і печатка продавця. Аналіз наведених вище положень МК України дозволяє дійти висновку про те, що підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару, серед іншого, може слугувати неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 МК України, або відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, на думку суду, у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка підлягає сплаті за ці товари, митний орган може витребувати додаткові документи. У розглядуваному випадку спірне рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу та подані до митного оформлення документи містять розбіжності. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару. Згідно доводів відповідача, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Митні органи наділені виключною компетенцією в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою їм надано повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. З матеріалів справи колегія суддів суду апеляційної інстанції вбачає, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом вартості товару Волинська митниця в електронних повідомленнях з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту у всіх випадках запропоновано подати такі документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що у митного органу були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, у зв`язку з чим відповідач витребовував додаткові документи та вказані вище розбіжності у поданих до митного оформлення документах могли бути усунуті або ж пояснені декларантом після отримання запиту митного органу, проте декларант не спростував твердження відповідача про виявлені у документах недоліки та не надав додаткових документів, які б дозволяли митниці однозначно встановити і перевірити заявлену декларантом митну вартість. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної, зокрема в постановах від 14 липня 2020 року у справі №809/1557/17, від 10 червня 2020 року у справі №1.380.2019.004752, від 28 вересня 2020 року у справі №520/2133/19, від 10 квітня 2020 року у справі №822/2806/15, наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для коригування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості. Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару. Відповідно, з огляду на наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару за першим методом, у відповідача були правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, проте декларант жодних інших документів митному органу не подав, що стало підставою для коригування митної вартості товарів не за ціною договору (контракту). Тобто, за результатами опрацювання документів, долучених до митної декларації, відповідно до положень статей 53, 54, 368 МК України, декларанту направлено письмову вимогу про необхідність подання додаткових документів, визначивши їх чіткий перелік, однак на вимогу митного органу належних документів декларантом не надано. Слід зазначити, що саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари за самостійно обраним методом, і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган за наявності у нього сумнівів може витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 3ст. 53 Митного кодексу України. При цьому, за змістом пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, зокрема, що: митна вартість товарів не може бути визнана за вибраним декларантом методом у зв`язку із тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності: рахунок-фактура від 25.07.2023 №69/07/2023 не містить підписів отримувача, а також подано заяву про відсутність таких документів; рівень митної вартості визначено згідно з рівня на подібні товари за ЄАІС Держмитслужби, а саме товар 1 за МД №UA305160/23/15678 від 12.05.2023 на рівні 8,92 Євро/шт. Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слідує, що їх прийняттю передувало проведення митним органом консультації з декларантом. За результатом проведеної процедури консультації із декларантом та у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України та розрахована в рішенні про коригування митної вартості на підставі цінової інформації в ЄАІС Держмитслужби, а також МД №UA305160/23/15678 від 12.05.2023. Суд апеляційної інстанції вважає, що митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість; у них вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості з покликанням на реквізити митної декларації, зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом. Підсумовуючи наведене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що під час процедури митного оформлення ввезеного позивачем товару у митного органу були наявні правові підстави для обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. За таких обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла переконання щодо безпідставності позовних вимог та відповідно відсутності правових підстав для їх задоволення. Отже, висновок про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною контракту з підстав ненадання декларантом позивача документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, та про застосування при визначенні митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, суд апеляційної інстанції вважає правомірним. Наведені обставини в своїй сукупності під час вирішення спірних правовідносин залишилися поза увагою суду першої інстанції, що має наслідком його скасування. Таким чином, оскільки митний орган діяв підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000143/2 від 01.08.2023 є правомірним, а позовні вимоги про їх скасування є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які підлягають скасуванню. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Керуючись статтями 139, 242, 309, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці задовольнити, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 140/22180/23 - скасувати. В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді І. І. Запотічний Р. Б. Хобор