Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/26852/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/26852/23 пров. № А/857/665/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Мікули О.І., Пліша М.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року в справі №140/26852/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,- суддя в 1-й інстанції Ксензюк А.Я., час ухвалення рішення 08.12.2023 року, місце ухвалення рішення м.Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначено, ВСТАНОВИВ: У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» (далі ТОВ «777 ТРЕЙДІНГ ГРУП», позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17.08.2023 №UA205050/2023/000406/1. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосуванням норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, статті 257 МК України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТзОВ «777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» подано електронну митну декларацію №23UA20505000561U3 від 17.08.2023 на товар: «Автобус туристичний, що був у використанні, марка згідно з довідником - VAN HOOL, модель згідно з довідником Т917 ALTANO, (кузов, шасі, рама) № НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи водія 67, призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, тип двигуна дизель…, календарний та модельний рік виготовлення 2011…»; митну вартість вказаного транспортного засобу визначено за основним методом за ціною договору (контракту) та заявлено на рівні 957 864,00 грн. (24 000,00 Євро). На підтвердження заявленої митної вартості товару подано документи, визначені в графі 44 МД, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій. Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості та опрацювання поданих документів, які подано на підтвердження митної вартості товару встановлено, що подані документи містять розбіжності, що зумовлюють неможливість митного органу застосування основного методу визначення митної вартості та як наслідок виникла необхідність винесення рішення про коригування митної вартості товару, шляхом застосування другорядних методів визначення такої вартості. Зазначає, що підставами винесення оспорюваного рішення є такі розбіжності: відсутність у інвойсі, поданого до митного оформлення умови приймання та здачі товару; відсутність у інвойсі відбитку печатки та підписів покупця та продавця. Скаржник зазначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, в розумінні частини 2 статті 53 МК України, є зовнішньоекономічний контракт та рахунок фактура. Вказує, що саме у цих документах митним органом встановлено розбіжності щодо умов придбання, адже основні умови контракту визначають, що товар вважається прийнятим та зданим продавцем на умовах, визначених в інвойсі, однак інвойс даних положень не містить. Крім того, зазначає, що зовнішньоекономічний контракт укладено сторонами у паперовій формі та скріплено підписами та печатками сторін, проте в інвойсі дані реквізити відсутні. Декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. - та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта. Додаткові документи декларантом надано не було у зв`язку з їх відсутністю. Апелянт вважає, що позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України на підставі цінової інформації наявної в митного органу в ЄАІС, відтак рівень митної вартості становить: 44 300,00 євро (МД №UA205050/22/37366 від 14.06.2022). З огляду на наведене вище, вважає прийняте рішення про коригування митної вартості №UA205050/2023/000406/1 від 17.08.2023 таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому законним та обґрунтованим та просить в задоволенні позову відмовити повністю. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між ТзОВ «777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» (покупець) та SETTE Group Sp.z.o.o (Республіка Польща) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №0707РL від 07.07.2023 (а.с. 13-17) відповідно до якого продавець зобов`язується поставляти товар транспортні засоби нові та бувші у використанні, а покупець прийняти товар і оплатити товар на умовах визначених у специфікаціях та інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. Згідно із пунктом 2 контракту валютою платежу за цим контрактом є євро. Загальна сума контракту становить 1 000 000,00 євро. Вартість товару визначається згідно специфікацій та інвойсів, що є невід`ємною частиною контракту. Умови поставки і вантажовідправник обговорюється додатково у товаросупровідних документах, відповідно до правил Інкотермс 2010. Оплата здійснюється безготівковим розрахунком на валютний рахунок продавця, шляхом оплати з розрахункового рахунку покупця. Форма оплати визначається окремо до кожного поставки, про що зазначається в специфікації. Відповідно до специфікації №12 від 11.08.2023 (а.с.18-19), рахунку-фактури (інвойса) №3/08/2023 від 11.08.2023 (а.с.20-21) компанія SETTE Group Sp.z.o.o (Республіка Польща) поставила покупцю ТзОВ «777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» автобус VAN HOOL Т917 ALTANO vin № НОМЕР_1 , рік випуску 2011, вартістю 24 000,00 євро. Форму оплати визначено післяплатою. 17.08.2023 з метою здійснення митного оформлення товару: «Автобус туристичний, що був у використанні: марка згідно з довідником VAN HOOL ; модель згідно з довідником - Т917 ALTANO; (кузов, шасі, рама) № НОМЕР_1 ; загальна кількість місць, включаючи водія 67; призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування; тип двигуна дизель; робочий об`єм циліндрів двигуна 12902 см.куб; номер двигуна невизначений; потужність 375 kw; колісна формула 6х2; календарний рік виготовлення 2011; модельний рік виготовлення 2011; країна виробництва (ВЕ); торгівельна марка «VAN HOOL», декларантом в інтересах позивача в порядку електронного декларування подано до Волинської митниці митну удекларацію №23UA20505050056199U3. Митна вартість товару заявлена за основним (першим) методом на основі ціни товару, яка становить 24 000,00 евро. До митної декларації додано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) №3/08/2023 від 11.08.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 10.08.2023, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №540 від 15.08.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №0707PL від 07.07.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація №12 від 11.08.2023, копію митної декларації країни відправлення №MRN23PL341010E0243420 від 11.08.2023. За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів митницею встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, у зв`язку із чим декларанту було запропоновано надати додаткові документи. У відповідь на електронне повідомлення митниці позивачем було повідомлено митний орган, про відсутність додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. 17.08.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000406/1 (а.с. 29-30). Як зазначено у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів, згідно пункту 6 Контракту від 07.07.2023 товар вважається прийнятим покупцем та зданим продавцем на умовах, визначених у інвойсі. У інвойсі поданому до митного оформлення умови приймання та здачі товару відсутні. У наданому інвойсі відсутній відбиток печатки та підписи покупця та продавця. У зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах згідно статті 53,54 МК України декларанту запропоновано в 10-ти денний термін надати: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. - та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта. Витребувані документи декларант відмовився надати, про що вказано в листі від 17.08.2023. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Рівень митної вартості становить: 44 300,00 евро/од. (МД №UA205050/22/37366 від 14.06.2022). Одночасно із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення UA205050/2023/033146 (31-31). В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205050056356U2від 17.08.2023 (а.с. 27-28, 56). Вважаючи протиправним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з цим позовом до суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України. Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно із частинами першою третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування. Як передбачено частинами другою третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частинами першою третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Матеріалами справи стверджується, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) №3/08/2023 від 11.08.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 10.08.2023, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №540 від 15.08.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №0707PL від 07.07.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація №12 від 11.08.2023, копію митної декларації країни відправлення №MRN23PL341010E0243420 від 11.08.2023. Надання вказаних документів не є спірною обставиною, з огляду на те, що така обставина підтверджується відзивом на позовну заяву. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19). Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, при цьому розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів: «Автобус туристичний, що був у використанні: марка згідно з довідником VAN HOOL ; модель згідно з довідником - Т917 ALTANO; (кузов, шасі, рама) № НОМЕР_1 ; загальна кількість місць, включаючи водія 67; призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування; тип двигуна дизель; робочий об`єм циліндрів двигуна 12902 см.куб; номер двигуна невизначений; потужність 375 kw; колісна формула 6х2; календарний рік виготовлення 2011; модельний рік виготовлення 2011; країна виробництва (ВЕ); торгівельна марка «VAN HOOL». При цьому митний орган наголошує, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: згідно пункту 6 контракту від 07.07.2023 товар вважається прийнятим покупцем та зданим продавцем на умовах, визначених у інвойсі, проте у інвойсі поданому до митного оформлення умови приймання та здачі товару відсутні; у наданому інвойсі відсутній відбиток печатки та підписи покупця та продавця. На переконання суду першої інстанції, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом. Згідно пункту 6 контракту №0707PL від 07.07.2023, товар вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем відповідно до умов зазначених у інвойсі після видачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та відповідно ідентифікаційного номера товару. У рахунку-фактурі (інвойсі) №3/08/2023 від 11.8.2023 (а.с. 21-22) зазначено номер специфікації, в якій чітко визначені умови поставки DAP-Ягодин, тобто визначено умови поставки товару покупцеві. У вказаному інвойсі чітко зазначено відомості про товар, за якими його можна ідентифікувати відповідно до специфікації №12 від 11.08.2023: «Автобус VANHOOL T917 Altano, 2011 рік, vin: НОМЕР_1 , контракт №0707PL від 07.07.2023, специфікація №12 від 11.08.2023, країна походження: ЄС». Таким чином, враховуючи обставину про те, що зміст правочину зафіксовано у кількох документах, зміст такого правочину чітко ідентифікується шляхом посилання в одному з таких документів на інший документ. Тож, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання митного органу про відсутність в інвойсі умов приймання та здачі товару, як передбачено контрактом. Щодо посилання митниці на відсутність відбитку печатки та підписів покупця та продавця в інвойсі, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу відповідача, що за змістом рахунку-фактури (інвойса) можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу за контрактом №0707PL від 07.07.2023 та вартість товару у розмірі 24 000,00 євро за специфікацією №12 від 11.08.2023, яку було сплачено, шляхом здійснення безготівкового розрахунку на валютний рахунок продавця з розрахункового рахунку покупця у формі оплати післяплати, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №24 від 21.08.2023 (а.с. 22). Суд зауважує, що вказана платіжна інструкція в іноземній валюті була проведена банком та міжнародними банками кореспондентами, при цьому жодних зауважень до змісту та форми рахунку-фактури (інвойсу) №3/08/2023 від 11.08.2023 не було надано, а валютну операцію здійснено, що в свою чергу підтверджує безсумнівність здійснення оплати за товар відповідно до контракту від №0707PL від 07.07.2023. Крім того, на запит покупця продавцем було надіслано дублікат рахунку-фактури (інвойсу) з необхідним підписом та печаткою відправника (а.с. 76), наявний у матеріалах справи. Таким чином, судом встановлено, що підпис та печатка продавця у контракті №0707PL від 07.07.2023 збігається з печаткою у комерційному інвойсі №3/08/2023 від 11.08.2023, тому доводи апелянта щодо відсутності підпису продавця у наданих інвойсах суд вважає необґрунтованими. Що стосується не підписання позивачем вказаного документа, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що у даному випадку не передбачено обов`язку підписання рахунку покупцем товару, оскільки такий рахунок формується в односторонньому порядку на підставі двостороннього контракту, який підписаний обома сторонами, відтак підписання одностороннього рахунку фактури лише продавцем аж ніяким чином не впливає на формування митної вартості товару. Щодо вимоги надати транспортні (перевізні) документи, то митному органу під час митного оформлення було надано достатній перелік документів, у відповідності до пункту 3 контракту №0707PL від 07.07.2023 на підтвердження митної вартості товару, відповідно до умов поставки на умовах DAP-Ягодин, відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Стосовно платіжних та інших документів та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації вказаного товару, слід зазначити, що згідно умов оплати відповідно до специфікації №12 від 11.08.2023 та умов контракту №0707PL від 07.07.2023, формою оплати є післяплата, а отже на момент митного оформлення оплату проведено не було, тому такі документи були відсутні у декларанта. Стосовно вимоги надати страхові документи та договори (угоди, контракти) з третіми особами, слід зазначити, що страхування товару за контрактом не передбачалося та не здійснювалося та будь-яких посередницьких та комісійних договорів із третіми особами не укладалося, тому такі документи відсутні. Стосовно виписки з бухгалтерської документації продавця та формування вартості імпортованого товару на заявлених умовах поставки із врахуванням вартості придбання, то слід зазначити, що у митного органу також відсутнє право вимагати дані документи, оскільки це не передбачено ст.53 МКУ та є комерційною таємницею продавця, а також така інформація відсутня у декларанта на момент митного оформлення товару. Щодо вимоги надати висновки про якісні та вартісні характеристики товару, то вони є додатковими документами, які митний орган може витребувати виключно за умови відсутності можливості визначення митної вартості на основі зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює, та додатків до нього у разі їх наявності. Тому позивачем подано вичерпний перелік документів, які підтверджують вартість товару відповідно у додатковому висновку експертної організації не має потреби. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену митну вартість товару за основним методом на рівні 24 000,00 євро, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв`язку із неподанням додаткових документів, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України). Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В даному контексті слід зазначити, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані вище розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд апеляційної інстанції підтримує правильний висновок суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. Відповідно до положень статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем скориговано митну вартість за резервним методом згідно зі статтею 64 України, рівень митної вартості визначено на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Рівень митної вартості становить: 44 300,00 євро (МД №UA205050/22/37366 від 14.06.2022). Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18). Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На підставі встановленого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості. При цьому суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 в справі №804/4906/15. Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших. Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак оскаржуване рішення №UA205050/2023/000406/1 від 17.08.2023 є протиправним та підлягає скасуванню. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Волинської митниці слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року в справі №140/26852/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 06 березня 2024 року.