Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/16278/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/16278/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян М.Б. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 22 квітня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень, В С Т А Н О В И В : у жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області в якому просив: -визнати протиправним та скасувати рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №35 від 29.09.2023 «Про припиненн права користування»; - визнати протиправним та скасувати рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №36 від 29.09.2023 «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок». 24 січня 2024 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №35 від 29.09.2023 «Про припиненн права користування». Визнано протиправним та скасовано рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №36 від 29.09.2023 «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок». Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2147,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області. Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, з клопотанням про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,4000 га для ведення особистого селянського господарства, яка находиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане клопотання обгрунтоване тим, що він є власником нежитлових приміщень, загальною площею: 922,2 кв.м., а саме: свинарник №4 - «А», прибудови - «а, al, a2, а3, а4, а5», силосна яма - «№1», колодязь для стоків - «№2, №3, №4», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Дані будівлі розташовані на земельній ділянці, площею: 4,2164 га, кадастровий номер: 0520655900:02:009:1500, яка утворилась в результаті поділу із земельною ділянкою площею: 4,6164 га, кадастровий номер: 0520655900:02:009:1256, дана земельна ділянка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 23 жовтня 2010 року та додаткової угоди №3 до даного договору від 24.11.2017 року. До клопотання додав: графічні матеріали з заначенням місця розташування земельної ділянки, паспортні дані заявника, копія Витягу із державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №29095954 від 26.11.2018 та нотаріально засвідчена копія заяви про надання згоди землекористувачем на вилучення частини земельної ділянки від 28.08.2023 року. За результатом поданого клопотання, ОСОБА_1 отримав наступні рішення 70 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради: -№37 від 29.09.2023 «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»; - №35 від 29.09.2023 «Про припиненн права користування»; - №36 від 29.09.2023 «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок». Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно ч. ч. 1-4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України (ЗК України) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: -у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; - шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; - шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; - за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Згідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Так, 29.08.2023 ОСОБА_1 подано до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області клопотання про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,4000 га для ведення особистого селянського господарства, яка находиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, 29.09.2023 Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області, окрім рішення №37 «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», прийнято також рішення №35 "Про припинення права користування" та №36 «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок», якими вирішено: -№35 від 29.09.2023 - Припинити право користування право оренди гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку відповідно до договору оренди від 23 жовтня 2010 року, зі змінами, що розташована по 3-му пров. Київський №16, смт Стрижавка, Вінницького району Вінницької області за земельну ділянку площею 4,6164 га кадастровий номер 0520655900:02:009:1256; - №36 від 29.09.2023 - Розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, які розташовані на території Стрижавської селищної територіальної громади смт Стрижавка провулок 3-й Київський 16 Вінницького району Вінницької області, згідно схеми розподілу, що додається: 1.1. кадастровий номер: 0520655900:02:009:1500, площею 4,2164 га, цільове призначення: 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення, на шість земельних ділянок: Ділянка 1 орієнтовною площею 0,2413 га; Ділянка 2 орієнтовною площею 0,5568 га; Ділянка 3 орієнтовною площею 0,1107 га; Ділянка 4 орієнтовною площею 0,3433 га; Ділянка 5 орієнтовною площею 0,0873 га; Ділянка 6 орієнтовною площею 2,8769 га. 1.2. кадастровий номер: 0520655900:02:009:1499, площею 0,4000 га цільове призначення: 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення на дві земельні ділянки: Ділянка 1 орієнтовною площею 0,1733 га; Ділянка 2 орієнтовною площею 0,2267 га. Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Чинне земельне законодавство передбачає три форми права користування землею, зокрема: право постійного землекористування, право орендного землекористування та право концесійного землекористування. При цьому, ст. 141 ЗК України визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, крім перетворення державних підприємств у випадках, визначених статтею 120-1 цього Кодексу; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії; з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами); и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 120-1 цього Кодексу. Відповідно до ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Проте, оскаржуване рішення №35 від 29.09.2023 прийнято не на підставі добровільної відмови від права користування земельною ділянкою, а на підставі клопотання №266/09-10 від 30.08.2023 року, №299/09-10 від 20.09.2023 року ОСОБА_2 стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,0000 га на території Стрижавської територіальної громади АДРЕСА_1 , клопотання №267/09-10 від 30.08.2023 року, №298/09-10 від 20.09.2023 року ОСОБА_3 стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,4000 га на території Стрижавської територіальної громади провулок Київський 3, будинок 16, клопотання № 268/09-10 від 30.08.2023, № 300/09-10 від 20.09.2023 року ОСОБА_1 стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,4000 га на території Стрижавської територіальної громади. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач взагалі не звертався до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області із заявою про відмову від права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256. Відтак, клопотання позивача чи інших осіб про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність не є підставою для припинення права користування земельною ділянкою. Стосовно тверджень відповідача про те, що позивач не є користувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 0520655900:02:009:1500 та 0520655900:02:009:1499, оскільки у встановленому законом порядку не було зареєстровано право користування відповідними земельними ділянками, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Із матеріалів справи встановлено, що 23.10.2010 між Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області (орендодавець) та ПП "Агрофірма Батьківщина" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки. Об`єктом договору оренди є земельна ділянку площею 5,1714 га по 3-му пров. Київський, 16, несільськогосподарські угіддя (землі під господарськими будівлями та спорудами). На земельних ділянках розміщенні об`єкти нерухомого майна (господарські споруди та будівлі сільськогосподарського призначення). 24.11.2017 року до договору оренди земельної ділянки укладено додаткову угоду №3, в якій перший абзац договору викладено в наступній редакції: «Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області (надалі Орендодавець), в особі селищного голови - ОСОБА_4 , що діє на підставі 3У «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення 29 сесії 07 скликання від 15.11.2017 року №33 з однієї сторони та Орендар ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 12.07.1995 року, ДРФО № НОМЕР_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з другого боку, надалі разом іменуються «Сторони» домовились про...". При цьому, відповідно до п. 7 Договору, такий укладено на 25 років, починаючи з дати його державної реєстрації. Пунктом 32 Договору, передбачено, що його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов?язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. При цьому договором унормовано, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі: -закінчення строку, на який його було укладено; - викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; - поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; - смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; - ліквідації юридичної особи-орендаря; - припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії); - припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями". Так, на момент прийняття оскаржуваних рішень, договір оренди земельної ділянки від 23.10.2010 зі змінами є чинним. Доказів його припинення чи розірвання матеріали справи не містять. Також, згідно витягів з Державного реєстру речових прав №349961798 від 11.10.2023 та №349958566 від 11.10.2023 орендарем земельних ділянок 0520655900:02:009:1500 та 0520655900:02:009:1499 терміном на 25 років є ОСОБА_1 відповідно договору оренди земельної ділянки від 23.10.2010 зі змінами. Тобто, за позивачем зареєстроване право оренди земельних ділянок 0520655900:02:009:1500 та 0520655900:02:009:1499, які не мають жодного відношення до земельної ділянки кадастровий номер 0520655900:02:009:1256. Стосовно тверджень відповідача про те, що підставою для прийняття рішення №35 від 29.09.2023 "Про припинення права користування" слугувало припинення права власності позивача на будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, із матеріалів справи встановлено, що до клопотання про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,4000 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 29.08.2023 позивач додав копію витягу із державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №29095954 від 26.11.2018, що підтверджує право власності позивача на свинарник №4 - «А», прибудови - «а, al, a2, а3, а4, а5», силосна яма - «№1», колодязь для стоків - «№2, №3, №4», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Доказів того, що у ОСОБА_1 припинено право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 матеріали справи не містять. Крім того, відповідачем не надано жодного письмового доказу у підтвердження того, що об?єкти нерухомого майна нежитлові приміщення, що розташовуються на земельній ділянці з кадастровим номером 0520655900:02:009:1256, були відчужені ОСОБА_1 іншим особам. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прийняте відповідачем рішення №35 "Про припинення права користування" від 29.09.2023 є необґрунтованим, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо правомірності прийняття відповідачем рішення №36 від 29.09.2023 «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок», то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок. Відповідно до ч. 6 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально. Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення. Тобто, у разі перебування земельної ділянки у користуванні поділ та об`єднання таких земельних ділянок можливий лише за наявності нотаріально посвідченої згоди землекористувача. Проте, в даному випадку, землекористувачем ОСОБА_1 не було надано нотаріально посвідченої згоди на поділ земельних ділянок 0520655900:02:009:1500 та 0520655900:02:009:1499, які знаходяться у його користуванні, відповідно договору від 23.10.2010. Відтак, дії відповідача, що спрямовані на поділ земельних ділянок комунальної власності, при відсутності нотаріально посвідченої згоди землекористувача на поділ земельних ділянок, свідчать про недобросовісну поведінку суб`єкта владних повноважень. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прийняте відповідачем рішення №36 «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок» від 29.09.2023 є необґрунтованим, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в розрізі встановлених обставин справи, наявні підстави для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Стосовно відшкодування витрат на правову допомогу в судах першої та апеляційної інстанції, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 вказаного Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З аналізу положень ст. 134 КАС України встановлено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з п.п. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правової допомоги від 18.08.2023 р.; акт виконаних робіт; прибутковий касовий ордер, квитанцію на суму 18500,00 грн. При вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу апеляційний суд бере до уваги характер заявлених позовних вимог, що був предметом розгляду, значення даної справи для позивача, а також обсяг наданих послуг та затрачений час. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц. Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі №280/3242/19, від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16). Так, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що підстави для надання таких послуг слугувало прийняття відповідачем рішень, які визнані судом протиправними та скасовані. Тобто, позивачем не за власним бажанням був змушений звернутись до суду, а з підстав протиправних дій відповідача. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі по 7000,00 грн., що відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Так, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за складання відзиву на апеляційну скаргу в сумі 3000,00 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що надані послуги щодо підготовки відзиву є типовими та не потребує складних правових досліджень. При цьому, відповідно до ст. 304 КАС України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Тобто, подання відзиву на апеляційну скаргу є правом, а не обов`язком. Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката за складання відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 1500 грн., що відповідає вимогам розумності та співмірності. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року - без змін. Здійснити розподіл судових витрат на оплату правничої допомоги адвоката, шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката на стадії апеляційного провадження у розмірі 1500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області (вул. 40-річчя Перемоги, 7, селище Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210, ЄДРПОУ 04330007). Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.