Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/30966/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/30966/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Любов Анатоліївна Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 16 вересня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправими, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області(ГУНП в Житомирській області) в якому просив: -визнати протиправним та скасувати акт спеціального розслідування нещасного випадку №12 від 20.10.2023, складений комісією ГУНП в Житомирській області; - зобов`язати ГУНП в Житомирській області провести повторне розслідування нещасного випадку, який стався 23 вересня 2022 року о 17:30 год із поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області капітаном поліції ОСОБА_1 відповідно до «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими», затвердженого наказом МВС України від 05 жовтня 2020 року № 705, склавши за його результатами акт за формою Н-1/НПВ, в якому зазначити, що нещасний випадок, який трапився 23.09.2022 о 17:30 год. із поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Житомирського районного управління ГУНП в Житомирській області капітаном поліції ОСОБА_1 , є таким, що трапився під час виконання ним службових обов`язків. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано акт спеціального розслідування нещасного випадку №12 від 20.10.2023, складений комісією ГУ НП в Житомирській області. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Житомирській області провести повторне розслідування нещасного випадку, який стався 23 вересня 2022 року о 17:30 год із поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області капітаном поліції ОСОБА_1 відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженим наказом МВС України від 05 жовтня 2020 року № 705, за результатами якого скласти та затвердити акт розслідування нещасного випадку, з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просив: -визнати протиправним та скасувати акт спеціального розслідування нещасного випадку № 1 від 28 лютого 2023 року (форми Н-1/НПВ), складений спеціальною комісією ГУ НП в Житомирській області; - зобов`язати ГУ НП в Житомирській області провести повторне розслідування нещасного випадку, який стався 23 вересня 2022 року о 17:30 год із поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області капітаном поліції ОСОБА_1 відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженим наказом МВС України від 05 жовтня 2020 року № 705, склавши за його результатами акт за формою Н-1/НПВ, в якому зазначити, що нещасний випадок, який трапився 23 вересня 2022 року о 17:30 год із поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області капітаном поліції ОСОБА_1 , є таким що трапився під час виконання ним службових обов`язків. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/7910/23 від 08.05.2023 в задоволенні позову відмовлено. Однак, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2023 вказане рішення скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано акт розслідування нещасного випадку №1 від 28 лютого 2023 року (форми Н-1/НПВ), складений комісією, утвореною наказом Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області від 24.02.2023 №167. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Житомирській області провести повторне розслідування нещасного випадку, який стався 23 вересня 2022 року о 17:30 год із поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області капітаном поліції ОСОБА_1 відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженим наказом МВС України від 05 жовтня 2020 року №705, за результатами якого скласти та затвердити акт розслідування нещасного випадку, з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні. На виконання рішення суду відповідачем проведено повторне розслідування нещасного випадку, за результатами якого складено акт №12 від 20.10.2023. Так, комісія дійшла до висновку, що капітан поліції ОСОБА_1 міг займатися фізичною підготовкою поза робочим часом, а саме відповідно до наказу Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 25.08.2022 №510 "Про організацію занять для поліцейських Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області". Нещасний випадок стався в період проходження служби не при виконанні службових обов`язків. Діяння капітана поліції ОСОБА_1 під час отримання травми не пов`язані з виконанням завдань і повноважень поліції, визначених Законом України "Про Національну поліцію". Не погоджуючись із даним актом, позивач звернувся до суду з даним позовом. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, у ході розгляду справи №240/7910/23 Сьомим апеляційним адміністративним судом встановлено, що в акті №1 від 28 лютого 2023 року (форми Н-1/НПІВ), комісією встановлено, що нещасний випадок, який стався 23 вересня 2023 року о 17:30 год із поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області капітаном поліції ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. У відповідності до пункту 1 розділу 8 Порядку № 705 діяння капітана поліції ОСОБА_1 під час отримання травми, не пов`язані з виконанням завдань і повноважень поліції, визначених Законом України "Про Національну поліцію". Також, відповідно до внутрішнього трудового розпорядку в п`ятницю робочий день з 09:00 до 16:45, а з цього випливає, що капітан поліції ОСОБА_1 грав у футбол поза робочим часом поза службою. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно наказу Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області "Про організацію занять для поліцейських Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області" від 25.08.2022 №510, начальникам (т.в.о. начальників) відділів та відділень поліції Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області та структурних підрозділів районного управління поліції наказано, зокрема проводити заняття з фізичної підготовки щоп`ятниці з 17:00 до 18:00. Таким чином, позивач в позаробочий час перебував на службі на виконання наказу від 25.08.2022 №510. Вказаний обов`язок поліцейського випливає із закріпленого у п.4 ст.3 Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, яким передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що отримання позивачем тілесних ушкоджень під час виконання ним у вільний від служби час наказу керівника має кваліфікуватися, як нещасний випадок відповідно до підпункту 1 пункту 7 розділу III Порядку №705 як такий, що стався під час виконання службових обов`язків, та свідчить про відсутність жодної з обставин, передбачених пунктом 8 розділу III Порядку №705, які не дозволяють пов`язати нещасний випадок, що стався з позивачем з виконанням службових обов`язків. На виконання рішення суду відповідачем проведено повторне розслідування нещасного випадку, за результатами якого складено акт №12 від 20.10.2023, у якому вказано, що з урахуванням висновку суду комісія дійшла до висновку, що капітан поліції ОСОБА_1 міг займатися фізичною підготовкою поза робочим часом, а саме відповідно до наказу Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 25.08.2022 №510 "Про організацію занять для поліцейських Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області". Також зауважено, що відповідно до Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2016 №50 визначено умови порядок виконання поліцейськими вправ з фізичної підготовки. Ігрові види спорту, а саме футбол, не передбачені вказаним Положенням. Отже, ОСОБА_1 не дотримувався вимог Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, внаслідок чого отримав травму. Нещасний випадок стався в період проходження служби не при виконанні службових обов`язків. Діяння капітана поліції ОСОБА_1 під час отримання травми не пов`язані з виконанням завдань і повноважень поліції, визначених Законом України "Про Національну поліцію". Надаючи оцінку вказаним висновкам розслідування, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2016 №50 (Положення) визначає порядок планування, проведення та обліку занять, здійснення контролю знань, умінь та навичок осіб молодшого, середнього та вищого складу Національної поліції України (далі - поліцейські). Службова підготовка - система заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням специфіки та профілю його службової діяльності (п.3 розд.І). До видів службової підготовки належить фізична підготовка - це комплекс заходів, спрямований на формування та вдосконалення рухових умінь і навичок, розвиток фізичних якостей та здібностей поліцейського з урахуванням особливостей його професійної діяльності (п.6 розд.І). Поліцейські зобов`язані відвідувати заняття зі службової підготовки, що організовуються відповідно до вимог цього Положення (п.9 розд.І). Пунктом 10розділу І Положення визначено, що невиконання поліцейськими вимог наказу про організацію службової підготовки та цього Положення може бути підставою для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності у встановленому законодавством України порядку. При цьому, умови організації та проведення занять з вогневої (у тому числі практичних стрільб) та фізичної підготовки перемінного складу (курсантів, слухачів) передбачені навчальними планами та програмами їх навчання (п.11 розд.І). Згідно п. 5 розділу ІІ Положення заняття зі службової підготовки проводяться згідно з тематичним планом і розкладом занять. Розділом ІІІ Положення визначено учасників навчального процесу в системі службової підготовки, зокрема, це поліцейські, а також інші особи, які беруть участь у навчальних заняттях (навчальних зборах, перевірках рівня службової підготовленості) або залучаються до організації їх проведення в установленому порядку, а саме: керівник органу (підрозділу) поліції, закладу, установи поліції; керівник навчальної групи; особа, яка проводить заняття; інструктор з особистої безпеки (у тому числі позаштатний); особа, відповідальна за ведення обліково-планової документації; особовий склад навчальної групи; інші учасники (за необхідності). Розділом ІХ Положення передбачено порядок проведення занять з фізичної підготовки. Так, навчання з фізичної підготовки передбачає формування та вдосконалення в поліцейських: рухових якостей та навичок, необхідних у повсякденній діяльності та в разі виникнення екстремальних ситуацій; витривалості, швидкісних та силових якостей, які забезпечують можливість переслідування правопорушника та перевагу в силовому протистоянні при його затриманні, у тому числі з подоланням природних та штучних перешкод; навику самоконтролю фізичного стану та стану в процесі виконання фізичних вправ. Заняття з фізичної підготовки організовуються та проводяться в навчальних групах за місцем служби, на навчальних зборах з обов`язковим урахуванням рівня підготовленості поліцейських. Навчання повинно бути практично спрямованим (не менше 90 відсотків загального навчального часу із цього виду підготовки). Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно наказу т.в.о. начальника Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Ю.Кондрацького від 25.08.2022 №510 "Про організацію занять для поліцейських Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області" наказано начальникам (т.в.о. начальників) відділів та відділень поліції Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області та структурних підрозділів районного управління поліції, серед іншого, проводити заняття з фізичної підготовки щоп`ятниці з 17.00 до 18.00. Проте, відповідачем не надано будь-яких документів щодо порядку проведення даних занять із визначенням конкретних фізичних вправ, часу їх виконання, що мали виконувати поліцейські. Відсутні в матеріалах службового розслідування й пояснення безпосередніх осіб, які мали організовувати та проводити вказані заняття щодо обставин даної події (не встановлено особу відповідальну за проведення цього заняття та не з`ясовано яким чином було прийнято рішення про гру саме у футбол під час даного заняття). Також, у ході розслідування не досліджувалось питання, які саме вправи виконували поліцейські в ході заняття, чи були вони практично спрямованими та чи гра у футбол не склала лише 10 відсотків загального навчального часу. Також відсутні докази того, що позивач не дотримувався встановленого порядку заняття, з огляду на відсутність будь-яких документів, якими такий порядок був передбачений. Таким чином, у ході розслідування нещасного випадку не було встановлено та доведено належними доказами факт порушення позивачем встановленого порядку виконання вправ з фізичної підготовки під час заняття. В свою чергу, висновки розслідування ґрунтуються на припущеннях про можливе порушення позивачем вимог Положення, що є недопустимим. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасувати акт спеціального розслідування нещасного випадку №12 від 20.10.2023 та зобов`язання відповідача провести повторне розслідування нещасного випадку. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в розрізі встановлених обставин справи, наявні підстави для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Стосовно відшкодування витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 вказаного Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З аналізу положень ст. 134 КАС України встановлено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з п.п. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. При вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу апеляційний суд бере до уваги характер заявлених позовних вимог, що був предметом розгляду, значення даної справи для позивача, а також обсяг наданих послуг та затрачений час. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц. Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі №280/3242/19, від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16). Так, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що підстави для надання таких послуг слугувало прийняття відповідачем акту, який визнаний судом протиправним та скасовано. Тобто, позивачем не за власним бажанням був змушений звернутись до суду, а з підстав протиправних дій відповідача. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі по 3000,00 грн., що відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.